До 1947 р. була вдома, а через голод у 1947 р. змушена виїхати у с. Копанки Калуського р-ну.

Причини голоду крилися в тому, що забирали в держпоставку всю пшеницю. Врожай у 1946 р. не був добрий.

Голод тривав з літа 1946 до осені 1947 р.

Померло під час голоду в Михайлівні близько 400 людей.

Під час хлібозаготівель забирали хліб силою. Прийшло до нас 10 чоловік (стрибків), зламали колодку, вилізли на під, забрали пшеницю, соняшник, але невідомо, чи здавали вони все це, чи залишали собі. Тих, хто не хотів віддавати хліб, вели до сільради і зачиняли у спеціальній кімнаті. На підлогу наливали води. І людина не могла сісти, і так стояла до тих пір, поки не зізнавалася, де в неї є ще трошки прихованого хліба. Кожен господар здавав податок на землю врожаєм. А хто не мав чим виконати норми держпоставки, то їхав на “захід”, зароблений там хліб здавав, а сюди надсилав квитанцію за зданий хліб. Так робив і мій батько.

Через голод я вимушена була їхати на заробітки. Мені було лише 16 років. Пішки добралася до станції, а там сіла на товарний поїзд і так на даху вагона доїхала аж до самого Калуша. Добиралася 3 дні. Зморена сильно була і заснула на станції. На ранок прокинулася і побачила, що коли спала, забрали з торби останній шматочок хліба.

В с. Копанках наймалася на роботу, в основному доглядала худобу. В кожній хаті давали картоплю і склянку кефіру. Сім’я, де я жила, була велика. Крім мене, там ще було 12 чоловік. їсти мені давали більше, ніж іншим. Але почуття голоду не залишало мене. За літо я заробила 50 крб., мішок жита і пшениці. Але додому не змогла все це привезти.

Цілий рік був важким. Потім всіх зганяли в колгосп. Забрали у нас землю.

Померло під час голоду' багато моїх близьких родичів: вуйко, тітка. Не було чого їсти. Одного разу вони знайшли трішечки жита, зварили каші, поїли та так і померли всі.

Померли мої сусіди: чоловік з дружиною та маленька дитина. Зовсім чужа жінка викопала яму, одягнула їх у свій одяг і поховала.

їхали за порятунком люди в Західну Україну, а саме в Івано-Франківську обл. Знаходили там ями з жомом. Жом виносили з води і клали на траву. Після цього жому вся трава вигоріла, а люди їли цей жом і вмирали прямо на місці. Пекли з жому млинці. їли також траву, витягали з кукурудзиння біле волокно і теж їли.

Під час голоду переїли всіх котів, собак, птахів, коней, гриби. їстівні й неїстівні. Кожен рятувався, як міг.

Травень 1994 р.

Голод в Україні 1946-1947. Документи і матеріали. Київ - Нью-Йорк, 1996. - С. 323