Протокол допиту

1944 року листопада 4 дня

Оперуповноважений Кіцманського РВ НКВС мол.лейтенант міліції Зайченко цього числа допитав в якості свідка

Івасюк Юрія Дмитровича, 1912 р.н., уродженець с.Іванківці Кіцманського району, із селян-середняків, одноосібник, грамотний, безпартійний, одружений, має сім’ю 4 чоловіки,  працює зав.клубом, проживає в селі Іванківці Кіцманського району

Питання: Розкажіть Івасюк 3 листопада 1944 року в який час Вас упіймали бандерівці?

Відповідь: 3 листопада 1944 року я ремонтував клуб з обіду до вечора, з роботи йшов додому о 6 годині вечора разом із учителем Цопа Володимиром Петровичем, він ніс скрипку в руках. Ми з ним дійшли навпроти дома Циганюк Володимира. Одразу почули оклик – стій, хто йде, руки вгору. Ми зупинилися з учителем Цопа і підняли руки вгору. Із городу Циганюк вийшло 5 чоловік для нас невідомих, 3 чоловіки в шинелях, на головах одягнені пілотки російські. Один одягнений в шкіряне пальто, шапка чорна папаха, інший одягнений в Френч захисного кольору на голові фуражна військова, на грудях на лівому боці орден зірка, у чому взуті я не знаю. Всі 5 чоловік озброєні автоматами підійшли до нас з учителем, провели особистий обшук, нічого у нас не знайшли. Вони у нас запитали звідки йдете? вчитель Цопа відповів, що йдемо з клуба. На мене показав, що я голова клуба а на себе сказав, що він учитель. Нам зв’язали руки назад, і тоді підійшли до нас озброєних невідомих бандитів чоловік 20, або 25, одягнуті були в різному одязі, і військовому, і цивільному, в пінжаках і куфайках, озброєні гвинтівками, а ті які були у військовій формі, автоматами ППШ. З бандитів я особу жодного не упізнав. До мене підійшов один і назвав по фамілії – ти Івасюк працював в 1940 році зав.клубом і тепер прийшов з Румунії став працювати зав.клубом. Після цього нам дали команду «лягай». Ми лягли. Вони запитали, чи є в сільраді автомати. Я сказав, що не знаю, чи є чи ні.

Після цього підійшов в шкіряному пальто і наніс мені 3 удара кулаком по голові. Після цього нам з Цопою дали команду піднятися. Ми встали і одразу пішли до голови сільради Батраковського. Мене привели і заставили стукати в двері до Батраковського щоб пустив мене в квартиру. Я постукав, але жінка Батраковського мене не впустила а відповіла, що господаря немає вдома. Тоді бандити хотіли підпалити його дім, але один бандит сказав – давай зламаємо двері, а третій сказав – його немає вдома.

Постукав, вона не відкрила двері і відізвався я зав.клуба. Тоді бандити мені сказали – веди нас до фінагента Богословського Івана, у нього повинно бути багато грошей. По дорозі ми впіймали Ящук Іллю. Я підійшов до квартири Богословського і став кричати Богословському відкрий двері. Богословський відкрив. Я з бандитами (4 чоловіки) зайшов в квартиру Богословського – його запитали – де гроші? Богословськй відповів – гроші здав у держ.банк. Давай ключ від каси – Богословський сказав, що ключа у нього немає. Бандити на Богословського сказали – збирайся з нами. Діти і жінка Богословського почали плакати. Бандити сказали – тут немає чого брати і Богословського Івана залишили вдома і нас бандити повели по дорозі на Ошихліб. Стали переходити через канаву на березі стояв голова Батраковський. Бандити спитали – хто? Він відповів Батраковський Степан. Вони запитали – голова сільради? Він відповів – я голова сільради. Бандити закричали – руки вгору ти нам потрібен – зробили обшук у Батраковського знайшли патрони гвинтівочні, три рази нанесли удари по обличчю кулаками, зв’язали Батраковському руки і повели нас чотирьох. Завели в поле від села 1 кілометр, біля кущів Цопу вчителя відпустили до дому, а нас трьох залишили. Стали допитувати голову сільради Батраковського і увели від нас в сторону.

Що вони його питали я не знаю, потім один повстанець підійшов до мене і запитав чи вірно, що в крайньому домі живе зав. Млином Карпюк. Я відповів – не знаю. Тоді мені нанесли 5 ударів по обличчю кулаками. Нас з Ящуком взяли і повели до млина. Коли підійшли, повстанців було чоловік 30. Постукали, мельник відчинив. Повстанці взяли муки кілограмів 20 чи 15. Мені розв’язали руки і заставили нести муку. Коли ми прийшли до Батраковського ще допитували і я особисто бачив, як Батраковського вдарили по зубам гвинтівочним прикладом. Потім голову сільради відвели в сторону від нас. Через 30 хвилин один підійшов  і сказав, щоб нас відвели в село Іванківці. Під охороною ми пробули часа півтора. Потів підійшли до нас всі повстанці і сказали – пішли з нами до Богословського за ключем, ключ уже в наших руках. Батраковського вже з нами не було. У Богословського взяли ключ прийшли в сільраду, оточили сільраду, мене послали першим, я сказав сторожам, щоб вони ...? Повстанці оточили сільраду, мене бандити впіймали знову і відвели на цвинтар, там мене охороняли. Повстанці зайшли в сільраду, забрали всі документи, винесли на вулицю і спалили всі документи. Повстанці принесли свиток пшениці і сказали, голова клуба буде нести пшеницю, а Ящук піде з нами до Чайнюка Андрія. Я ніс пшеницю кілограмів 50, і бандити несли 2 мішки з мукою і ще був один з чим не знаю. Я відніс на Оршівський ліс пшеницю від с.Іванківці кілометра 2. Там я пробув години півтори, і потім стало видно, що йдуть повстанці. Всі вони мене попередили, щоб я нікому не говорив про всіх їх дії і скільки їх чоловік і відпустили мене до дому.і нагадали – ми знаємо, де ти живеш. Я тоді пішов до дому один. Ящука я вже не бачив. Вранці 4 листопада 1944 року я пішов з народом шукати голову сільради на те місце, де допитували від того місця метрів 50 на полі знайшли голову сільради Батраковського Степана Костянтиновича, закопаного в землі. В убитого розбита була голова і на лівому боці була кров.

Джерело: Агентурна справа №117 по с.Гаврилівці Кіцманського району  «Коменданти». 12.ХІ.1944 – 25.VII.1945 р. // ГДА СБУ, Чернівці. Фонд Агентурних справ. Справа № 6508. – Арк. 26-30