- Перегляди: 158
ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ВАСИЛЯ КАНТЕМІРА: ДИТЯЧІ ТА ЮНАЦЬКІ РОКИ
Коріння Василя Кантеміра походить із сусідніх сіл - села Валява Кіцманського району та села Шубранець (на той час Садгірського, нині Заставнівського району) на Буковині. Його мати, радиш домна Георгіївна, народилася у 1894 р. у родині Георгія та Марії радиш, мала ще двох братів - Івана, 1896 р. н., та Дмитра, 1914 р. н. Закінчила три класи сільської народної школи та у 1917 р. вийшла заміж за жителя села Валява Кантеміра Миколу Андрійовича. У 1922 р. в них народжується син Василь, згодом, у 1925 р. - Георгій. Сім’я жила бідно, тому в 1925 р. батько Василя виїжджає на заробітки до Канади, де згодом помирає.
Мати Домна з двома синами перебирається до своєї матері у с. Шубранець, де фактично і виріс Василь. Згодом, у 1929 р. мати одружується вдруге із жителем села Валява Сопком Миколою Георгійовичем, з яким прожила решту життя. У 1931 р. у них народжується донька Ольга. З вітчимом стосунки у Василя не складалися, вони часто не знаходили спільної мови і сварилися, що згодом врятує вітчима від сталінських репресій.
- Перегляди: 135
Серед повстанців панували переможні настрої. Вони були господарями ситуації, майже вільно пересувалися по районі, не зустрічали практично ніякого опору. Проте коли чисельність боївки сягнула кількох десятків, залишатись непоміченими було вже неможливо. Та й ворог не дрімав, а сил і засобів у нього було достатньо. час вирішальної сутички назрівав.
В середині березня 1945 р. боївка прийшла до села Колінківці. Це було перше село на теренах Бесарабії, де ОУН практично не мала своєї мережі. У Колінківцях розквартирувались, зупинилися у крайніх хатах. Інформація про повстанців поширилася селом. Переночували повстанці спокійно, але зранку о 9-10 годині прибули війська НКВС. Бій тривав близько години.
- Перегляди: 155
У Добринівцях близько 30 повстанців вийшло з оточення, проте під час відступу організованість зберегти не вдалося, і частина вояків втратила зв’язок з керівником боївки «Юрасем» та переховувалась самостійно неподалік від своїх сіл і свого дому. Водночас НКВС запровадило по всьому Садгірському та Заставнівському районах посилені заходи із переслідування та пошуку повстанців, що вирвалися з оточення. В таких умовах, так і не встановивши зв’язок з керівництвом, чимало повстанців вийшли з повиною до органів НКВС, як тоді казали «представилися».
- Перегляди: 152
«Кліщ» згадує, що коли вони були в лісі, до них із завдання повернувся «Деркач» та «Ворон» і розповіли «Юрасю» про випадок, який стався, і через який не виконано завдання. 8 або 9 червня в Топорівському лісі, коли вони зайшли в ярок, щоб напитись зі струмка води, «Байда» [1] і «Голуб», які залишились на горбі, відкрили стрільбу - «Байда» із кулемета, а «Голуб» з гвинтівки - та вбили двох повстанців-новачків, «Клима» та «Гайворона», а самі зі зброєю втекли. Під час сум’яття, яке виникло, частина повстанців і собі розбіглися у різні боки, вважаючи, що потрапили у засідку НКВС. Втекли «Чорногора», «Явір» та «Меч» (усі із с. Чорний Потік), «Калина» та «Шпак» [2] із с. Товтри, «Тур» з Бесарабії.
- Перегляди: 129
За кілька днів боївка («Кліщ», «Деркач», «Грім», «Грізний», «Козак», «Граб» та «Береза») пішли до с. Чорний Потік з метою відшукати «Чорногору» та «Явора»[1]. «Юрась» з «Вороном» залишились в Горошівцях.
Далі події розвивалися наступним чином (за спогадами «Кліща»):
- Перегляди: 108
Райвідділи НКВС та МДБ кинули всі сили, щоб упіймати «Деркача». Радянською агентурою обставили усі можливі місця його появи та місця перебування. До того, як вже зазначалося, двох агентів із завданням знищити керівництво боївки вдалося включити до її складу.
Проте, результатами такої роботи вони не були задоволені, зазначаючи в одному зі своїх звітів: «Наша робота в силу обережності «Юрася» позитивних результатів не досягала, нових учасників «Юрась» в боївку не брав»[1].