Серед повстанців панували переможні настрої. Вони були господарями ситуації, майже вільно пересувалися по районі, не зустрічали практично ніякого опору. Проте коли чисельність боївки сягнула кількох десятків, залишатись непоміченими було вже неможливо. Та й ворог не дрімав, а сил і засобів у нього було достатньо. час вирішальної сутички назрівав.

В середині березня 1945 р. боївка прийшла до села Колінківці. Це було перше село на теренах Бесарабії, де ОУН практично не мала своєї мережі. У Колінківцях розквартирувались, зупинилися у крайніх хатах. Інформація про повстанців поширилася селом. Переночували повстанці спокійно, але зранку о 9-10 годині прибули війська НКВС. Бій тривав близько години.

Повстанські звіти про подальші події говорять наступне:

«18 березня у с. Колінківці Хотинського району, Бесарабія, на об’єднані боївки напала енкаведівська банда. Після короткого оборонного бою повстанці перейшли у протинаступ. Енкаведисти під сильним несподіваним наступом розбіглися. По стороні ворога було 4-ох убитих, з них один енкаведист, 2 «істребітелі» і голова сільради. Здобуто: 2 кріси, пістолет ТТ і наган»^[1].

Ця перемога ще додала повстанцям упевненості і сміливості. Із Колінківців повстанці відійшли до Добринівців, розквартирувались по хатах. Але енкаведисти вже йшли по їх слідах, та близько 11-ї години наздогнали їх. Тихо обступили, зайняли найкращі позиції для ведення бою, залягли на шляху найкоротшої дороги до лісу. Зав’язався бій. Командували боєм «Юрась» та «Деркач». Бій тривав кілька годин, від 12-ї до 15-ї години. Раптовість нападу з боку військ НКВС, вдале розташування їхніх військ та певний хаос серед повстанців призвели до значних втрат. Довелося відступати. Втрати повстанців сягнули 28 осіб вбитими, при цьому чимало поранених, які, не бажаючи здаватися у полон ворогові та пам’ятаючи присягу і Декалог українського націоналіста, застрелилися, щоб живим не датися в руки ворога. Крім цього, 11 повстанців потрапили в полон. Водночас близько 30 повстанців завдяки пересічній місцевості вирвалися з оточення та розбіглися. Втрати з боку військ НКВС становили 5 осіб.

Серед найважчих втрат повстанців під час цього бою - вбиті ройові «Лис» та «Явір», провідник Садгірського районного проводу ОУН «Леся», захоплені у полон провідник Заставнівського районного проводу ОУН «Бджілка», бійці «Дзвін»^[2], «Сливка», зв’язкові «Вишня» (Шевчук Вікторія Дмитрівна, засуджена на 10 років таборів), «Лілія» (Андрійчук Євгенія Георгіївна, 10 років), «Катря» (Ткачук Стефанія Тимофіївна із Шубранця, 10 років таборів), «Чайка» (Маковська Стефанія Омелянівна із Шубранця, 10 років) та інші^[3].

«Кліщ» згадує про ці події:

«... [з Колінківців] пішли у Добринівці, куди прийшли пізно вночі. Вранці на нас налетіла військова частина НКВС, ми прийняли бій, бій тривав 3 або 4 години, потім ми стали відходити в ліс, оскільки боялися оточення. Командували боєм «Юрась» та «Деркач». Коли почалася сильна перестрілка, я з «Мартою», «Лесею», «Орисею» вискочили у двір і спочатку не знали, що нам робити. Але тут мимо нас пробіг «Деркач» і почав мене так само підганяти, щоб я біг разом з ним. Тут же були «Кирило», «Славута» і інші, всього десь чоловік 11, і всі ми побігли в напрямку лісу і всі успішно заховались від переслідування. «Марта», «Леся» і «Орися» залишились в селі в тому домі, де ми ночували, і ніхто на них не звернув уваги із працівників НКВС»^[4].

Розгром боївки призвів до нового етапу розвитку повстанського руху на Буковині за Прутом. Підсумовуючи повстанські акції впродовж осені 1944 - весни 1945 рр., наведемо один документ радянських спецслужб:

«Меморандум
акцій, здійснених бандою Юрася

23 вересня 1944 року в с. Васловівці вбиті співробітники НКВС Лук’яненко і Шостак.

17 жовтня 1944 р. в с. Перебиківці пограбований магазин сільпо.

24 жовтня 1944 року в с.Шубранець вбиті: голова сільради Петращук і начальник пожежної дружини Тумак, спалені сільська рада і підсобне господарство Містпрому.

18 листопада 1944 року в с. Василів Заставнівського району вбитий уповноважений Кіцманського РК КП(б)У Чередниченко, спалено сільраду.

14 листопада 1944 року в с. Дорошівці вбиті 13 чоловік службовців спиртзаводу.

12 листопада 1944 року в с. Онут вбиті: голова сільради Котик і його жінка, спалено сільраду.

3 листопада 1944 року в с. Васловівці спалено сільраду.

19 грудня 1944 року в с. Самушин бандою вбиті начальник кінноплемінної бази Гурський та завідувач магазином сільпо Лу- чек. Пограбовано магазин сільпо.

24 грудня 1944 року в с. Топорівці вбиті: голова сільради Ілащук і голова фінансової комісії Глинський. Розграбована аптека, вбитий зав. аптекою Брандтман.

26 грудня 1944 року в с. Шилівці Садгірського району вбиті: секретар сільради Севастьянов, голова сільпо Саїн.

11 січня 1945 року в с. Горошівці пограбовано дитячий будинок.

26 лютого 1945 року в с. Боянчук Заставнівського району задушений голова сільради Гарас.

27 лютого 1945 року в с. Вербівці задушений дільничний уповноважений міліції Буга.

12 березня 1945 року в с. Васловівці вбиті 9 бійців винищувального батальйону.

19 березня 1945 року під час бою в районі с. Добринівці бандою вбиті лейтенант Держбезпеки - тов. Жерновой, сержант військ НКВС та 3 бійці.

Складено 1 червня 1945 року»^[5].

Значні втрати боївки «Юрася» стали важким ударом по повстанському рухові Буковини. Конспіративна мережа була сильно зруйнована, велика кількість вояків явилися з повиною, а інші були деморалізовані. радянська агентура проникла навіть у провідні боївки, по селах проводилися масові допити людей і вербування зрадників, котрі були зорієнтовані виявляти і доповідати про прихід у село повстанців. Повсюдно НКВС організовувало псевдобоївки із колишніх повстанців, замасковані під боївки ОУН, котрі провокували населення і вишукували тих, хто підтримує підпілля. чимало бойовиків-одинаків скеровувалися органами НКВС у ліс із завданням фізичного знищення повстанців і керівників боївок.

^[1]   Літопис УПА. Основна серія. - Т. 19. - С. 262.

^[2]   Капцан Георгій Георгійович - «Дзвін» (1922 - ?). Народився у с. Рідківці Новоселицького р-ну. У січні 1945 р. вступив у боївку «Юрася». Захоплений у полон 19 березня 1945 р. під час бою в с. Добринівці Заставнівського р-ну. Засуджений до 20 років каторжних робіт. Подальша доля невідома.

^[3]  Заарештовані після бою у Добринівцях проходять по кримінальній справі П-5083 // Архів УСБУ ЧО. - Фонд реабіл. справ. - Спр. П-5083. - Т 1-2.

^[4]  Спогади «Кліща» подано за: Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 5505. - Арк. 25, 42-43.

^[5]   Архів УСБУ ЧО. - Фонд реабіл. справ. - Спр. П-5083. - Т 2. - Арк. 276.

Більш детально про обставини бою біля села Добринівці - дивись у публікації Бій боївки "Юрася" з НКВД біля села Добринівці 19 березня 1945 року