- Перегляди: 174
КОСТЯНТИН ЮХИМОВИЧ ШИНКАРЕНКО народився 1898 року в місті Хотині в родині безземельного селянина, який у тих умовах мусив оволодіти професією міського муляра і будував людям хати. Мурував фундаменти та печі, живучи на Фортечній вулиці.
Дідівські і батьківські розповіді про героїку високих фортечних мурів, про козацькі бої гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного з гурками у далекі вересневі дні 1621 року, западали в мрійливу душу Костянтина, який пробував і себе уявити козаком, котрий скидає з фортечних бастіонів аскерів турецького паші.
- Перегляди: 162
ІСИДОР ІЛЛІЧ БУЦУРА (15.04.1890-дата смерті невідома)
ВОЛОК - це знаряддя для ловлі риби у річках і ставках. Коли рибалки з волоком заходять у нешироку річку, рідко якій рибині, окрім, звичайно, дрібноти, вдається уникнути цієї снасті і не потрапити в юшку чи на сковорідку. Але ж риба для того й призначена, щоб її варили та смажили.
Інша справа сталінсько-єжовсько-беріївський волок, який виловлював так званих “ворогів народу”, “контрреволюціонерів”, “антирадянських елементів”, “агентів іноземних розвідок” і т.д., і т.п.
- Перегляди: 343
ФІЛАРЕТ ІВАНОВИЧ АЛЬБОТА-САВЧУК (4.02.1895 – 13.10.1969)
ЙОГО ім'я стоїть в плеяді борців за визволення українських буковинців з іноземної неволі, за приєднання повітів краю, заселених українцями, до України. У 1920 році він вступив у Чернівцях до лав Компартії Буковини і разом із Сергієм Івановичем Канюком працював над зміцненням її осередків, над залученням нових самовідданих бійців до активної політичної роботи в ім'я соціалізму і комунізму.
Народився Філарет Іванович 4 лютого 1895 року в селі Комарівцях тодішнього Сторожинецького повіту в сім'ї селянина-бідняка. В 1906 році вступив і в 1914 році закінчив 2-у державну цісарсько-королівську гімназію в Чернівцях і був призваний в австрійську армію. Йому присвоїли звання лейтенанта і відправили на австро-італійський фронт [1]. Тут він побачив на власні очі всю безглуздість братовбивчої імперіалістичної бойні, познайомився з революційними ідеями і настроями, а коли в жовтні 1918 року Австро-Угорська імперія розпалася, Ф.І. Альбота повертається на Буковину і включається в революційний рух. Працює в профспілках, серед солдатів 3-го полку в Чернівцях, серед селян Сторожинецького повіту [2]. Згодом його призначають зв’язковим міжКПБ і КП(б)У. Він обирає собі партійний псевдонім “Савчук” і вже до кінця свого життя не розлучається з ним. Не один раз він пересікав то румунсько-радянський, то румунсько-польський та польсько-радянський кордони, добираючись у Кам’янець-Подільський на пункт зв'язку, яким завідував буковинець Михайло Рувимович Шульдинер (Садков).
- Перегляди: 171
ІВАН ОНИКІЙОВИЧ ВЕРГУН (1908-дата смерті невідома)
У 1940 році Північна Буковина переживала радісні і тривожні дні. Західна Україна була уже в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки. На лівому березі Черемошу й Пруту майоріли червоні прапори і вабили до себе гарячі серця буковинців, яким остогидла двадцятидвохлітня румунська неволя. Зимовими ночами 1939-1940 року багато буковинців перейшло румунсько-радянський кордон, сподіваючись знайти там свободу, щастя, міцні обійми братів, любов і ласку сестер, а потім потрапляли у виправно-трудові табори НКВС, у голод, холод, непосильну працю й знущання.
Розумніші, хоч і тяжко їм жилося під гнітом чужинців, сиділи в своїх оселях і чекали братів зі сходу. І ось 28 червня нарешті сталася ця велика подія Червона армія вступила в Бессарабію та Буковину. За три дні румунські окупаційні органи евакуювались у межі Старого Королівства. На Буковину, в новопридбаний край, з Києва прибували різного роду спеціалісти, які мали встановлювати тут соціалістичний лад.
- Перегляди: 227
ВАСИЛЬ ГЕОРГІЙОВИЧ ГОТИНЧАН (19.10.1902-11.05.1941)
ВІДШУМІЛИ хвилі революційних виступів трудівників Буковини в ті далекі роки, коли над їхніми спинами свистав нагай румунського жандарма, а на руках брязкали невільницькі кайдани. Але пам’ять народна береже імена тих, хто у важке лихоліття сміливо йшов на бій з окупаційною владою, не боявся тюремних тортур, віддавав усього себе боротьбі за визволення і возз’єднання рідного краю з Радянською Україною у великій, як тоді писали, і дружній сім’ї народів СРСР.
Одним з активних бійців революційної армії трудящих Буковини був Василь Георгійович Готинчан. В особовій картонці, заведеній у 30-х роках квестурою поліції Чернівців, він характеризується як ватажок комуністичного руху на Буковині, керівник партії “Визволення”.
- Перегляди: 155
ТРАГЕДІЯ сталінських репресій прокотилася Радянським Союзом, як страшна чума. Мабуть, жодна країна світу не знала таких жахів, яких зазнали громадяни “першої в світі країни соціалізму”, керованої комуністами на чолі з жорстоким і нещадним тираном Coco Джугашвілі, що обрав собі псевдонім “Сталін”.
Мабуть, в СРСР не залишилося жодного куточка, куди б не сягла кривава рука цього ката, якого поети, композитори, артисти довгий час оспівували як найдобрішого і наймудрішого вождя усіх народів. А дехто ще й сьогодні йому поклоняється, ходить вулицями з його портретом і кривавим сталінським стягом.
- Перегляди: 315
ДМИТРО ЮРІЙОВИЧ ЗАГУЛ та МИКОЛА ІВАНОВИЧ МАРФІЄВИЧ
В ПЛЕЯДІ буковинських письменників першої половини минулого століття поруч, майже нерозривно стоять імена Дмитра Юрійовича Загула і Миколи Івановича Марфієвича. Вікова різниця у 8 років після досягнення повноліття мало відчувалася, особливо ж тоді, коли буковинські співці революції жили на території України. Щоб уникнути зайвих повторів, ми рішили розповідь про них об’єднати в одному матеріалі. Отже, починаємо цей нарис оповіддю про Д.Ю. Загула, а закінчимо розповіддю про М.І. Марфієвича, які разом з мільйонами інших громадян СРСР стали жертвами політичної сваволі радянської влади та її репресивних органів.
Дмитро Юрійович Загул був одним із визначних українських поетів-буковинців, що заявили про себе в другому і третьому десятиріччі XX століття гарячими рядками революційної поезії. Він гаряче сприйняв революційну бурю, що котилася широкими просторами Росії й України, сподіваючись, що вона принесе усім народам свободу від соціального та національного гніту. Надії не справдились. Багато організаторів жовтневого перевороту в Росії і їхніх послідовників згодом комуністичними вождями було безжалісно винищено. Не уник цієї гіркої долі і Дмитро Загул.
- Перегляди: 302
АНДРІЙ АНАНІЙОВИЧ ОЛІНТЕР-ХВИЛЯ (19.08.1898-1.03.1939)
ПРО цю видатну людину Хотинщина, де він народився, знала і знає дуже мало. Багатьом учасникам комуністичного руху на Буковині і в Бессарабії, що діяли тут у 1918-1940 р., повезло в популярності більше, ніж Андрію Ананійовичу Хвилі. А це тому, що він своє батьківське прізвище Олінтер змінив у роки громадянської війни на романтичний псевдонім “Хвиля”, під яким і увійшов в історію революційної боротьби, комуністичного будівництва та в літературний процес в Україні в 1918-1937 роках.
Буковинці і бессарабці дізналися про трагічну долю цього самородка з публікацій Петра Кобевка [1], Андрія Квасецького [2], що з’явилися 1987 року в газеті “Молодий буковинець”, та солідного матеріалу доктора історичних наук П. Бачинського, опублікованого в чотирьох номерах газети “Комсомольское знамя” [3]. Не всі матеріали рівнозначні. На першій, зокрема, публікації позначилось бажання журналіста замінити серйозний розгляд трагічної долі А.А. Хвилі пейзажними замальовками. Стаття ж професора Бачинського торкається його долі лише побіжно, бо в цілому присвячена загибелі тодішнього голови Раднаркому УРСР П.П. Любченка. Але в ній є досить серйозні абзаци по звинуваченню і обороні Андрія Ананійовича, котрі дають певне уявлення про те, в яку м ’ясорубку він потрапив, як його П.П. Любченко намагався з тієї м’ясорубки витягти, за що й поплатився і своїм життям, і життям дружини.
- Перегляди: 269
СЕМЕН ГЕОРГІЙОВИЧ ГАЛИЦЬКИЙ (АЛЬФРЕД ВЕДДІНГ) (3.02.1891-28.11.1954)
У ПЛЕЯДІ визначних діячів підпільного комуністичного руху на Буковині в роки поневолення її румунськими боярами - 1918-1940 рр. - чільне місце займає секретар Буковинського крайового комітету Комуністичної партії Румунії Семен Георгійович Галицький, який понад п'ять років в умовах небаченого сигуранцівсько-жандармського терору, в умовах суворої конспірації очолював крайову партійну організацію.
Комуністичний рух під його керівництвом досяг тут найвищого свого розвитку. Небувало зріс автори і с і комуністичної організації, посилився її вплив у масах, в робітничих і культурно-просвітніх товариствах. Про політичну діяльність С.Г. Галицького писалося чимало в радянський період, але в значній мірі однобоко і неповно, бo не дозволяла цензура. Сьогодні є можливість і потреба сказати про нього всю правду.
- Перегляди: 187
МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ ГАВРИЛЮК (1.05.1895-25.05.1967)
У 30-х роках минулого століття НКВС ловило буковинців по всьому Радянському Союзу, де тільки могло, і кидало у виправно-трудові табори. Не уник цієї біди і Микола Васильович Гаврилюк, старший брат Володимира, який народився 1 травня 1895 року на Буковині в селі Хрещатик, нині Заставнівського району. Родина у Василя Гаврилюка була велика. Дружина народила йому 14 дітей, більшість яких повмирала, бо в батьків не було засобів для їх утримання і виховання. Батьківське господарство складалося зі звичайної сільської хати, одного гектара землі і невеликої корчми, де селяни знаходили можливість випити келих пива чи вина й обговорити життєві проблеми [ 1 ].
Батько й мати були неписьменними, але бачили, що без науки дітям із сільських злигоднів не вибратись. Отож у 1906 році Миколу як здібного учня сільської школи за порадою вчителя влаштували у 2-у державну цісарсько-королівську гімназію в Чернівцях. Він добре вчився, за що мав безплатну бурсу (гуртожиток). У 1914 році з відзнакою закінчує гімназію і починає учителювати в старших класах. Заробляв кошти на одяг га взуття також на цукрозаводі і на збиранні цукрових буряків у поміщика.