Постать надрайонного провідника “Черемшини” (також користувався псевдами “Юра”, “Старий”, “Остап”, “Олексій”, “16”) є відомою як дослідникам, так і усім тим, хто цікавиться українськими Визвольними змаганнями. Однак попередні дослідження базувалися не на архівних документах, а суто на спогадах симпатиків визвольного руху, які часто мали суб’єктивний характер. Наразі вдалося висвітлити життєвий шлях та збройну боротьбу Миколи Кричуна і його побратимів проти каральних органів СРСР з використанням документів з українських архівів: архівно-кримінальна справа на захопленого Миколу Кричуна, агентурна справа “Кочующіє” на Вижницький надрайонний провід ОУН та інші документи відділу 2-Н УМДБ Чернівецької області, який проводив його розшук.
На початку серпня 1942 р. районний провідник ОУН Путильщини Степан Торак-“Тополя”, зустрівшись з Миколою Кричуном, запросив його до себе додому (у с. Тораки Путильського району) і під час розмови запропонував вступити до ОУН. Після роз’яснювальної бесіди про завдання Організації та читання літератури (Декалогу, листівок), Микола дав згоду і став виконувати функції зв’язківця між Путильським районним проводом ОУН і організаційним референтом Буковинського обласного проводу ОУН Мирославом Гайдуком-“Шапкою”.
Під час зустрічі у м. Вижниця обласний організаційний референт ОУН Буковини “Шапка” присвоїв йому підпільне псевдо “Черемшина” і відразу дав доручення передати записки-“штафети” та забрати літературу, попередивши його при цьому про сувору конспірацію. “Черемшина” одразу взявся до праці і залучив до ОУН як зв’язкового Петра Зурака, надаючи йому псевдо “Беркут” [ ГДА СБУ. - Ф. 5. - Спр. 67443. - Т. 2. - Арк. 280-284 (протокол допиту Кричуна М.)].
На жаль, не вдалося встановити точну дату призначення “Черемшини” провідником Вижницького (“гірського”) повітового проводу ОУН. Цілком ймовірно, це відбулося влітку 1944 р. Але сам він під час допиту слідчим (після захоплення органами МДБ) називає час призначення - жовтень 1945 р. Проте це не відповідає дійсності, зважаючи на те, що у огляді організаційно-політичної роботи, складеного окружним провідником ОУН Буковини Василем Савчаком-“Сталем”, вже у вересні 1944 р. “Черемшина” фігурує як повітовий провідник.
У липні 1944 р. у с. Долішній Шепіт Вижницького району “Черемшина” зустрівся з “Федором”, який познайомив його зі “Степаном”, що на той час виконував обов’язки обласного провідника ОУН Буковини. Під час розмови “Федір” повідомив про організацію відділів Української повстанської армії для боротьби за УССД. Через два тижні “Черемшина”, відповідно до попередньої домовленості, знову прибув на зустріч до “Степана” та “Федора”. Разом з провідниками перебувало близько 50 вояків УПА, яких переправлено на хутір Рошишний с. Усть-Путила Путильського району. Відповідальними за збір харчів та одягу “Черемшина” призначив підрайонних ОУН “Дуба” та “Гайворона”.
Взимку 1944-1945 рр. відбулася реорганізація структури ОУН: Буковинський обласний провід реорганізовано в Буковинську округу (№ 20) і включено до складу Карпатського краю. Повіти реорганізовано у надрайони, - Вижницький надрайон в організаційній структурі Буковинської округи отримав число № 3.
Окружний провідник ОУН Буковини “Сталь”, врахувавши організаційну працю “Черемшини” на посаді повітового провідника (відновлення теренової сітки ОУН та добре налагоджене забезпечення всім необхідним вояків Буковинського куреня УПА), призначив його надрайонним провідником ОУН Вижниччини (надрайону № 3) [Архів УСБУ ЧО. - Ф. 2-Н. - Спр. 6790 (аген. спр. № 179 “Кочующіє”). - Т 1. - Арк. 21 (повідомлення агента “Огонь”)].
Упродовж восьми років (1944-1952) управління НКВС/ МВС і НКДБ/МДБ Чернівецької області, проводячи розшук “Черемшини”, ніяк не могли його захопити чи ліквідувати, хоча у річних та квартальних планах агентурно-оперативних заходів керівництво “силових” управлінь постійно зазначало остаточний термін ліквідації керівного складу Вижницького надрайону ОУН.
Розшук керівників Вижницького повітового (згодом Надрайонного) проводу ОУН упродовж 1944-1945 рр. проводився оперативниками Путильського РВ УНКВС за агентурною справою № 108 “Варвари”. Однак вже 25 липня 1946 р. для систематизації та накопичення матеріалів стосовно керівництва Вижницького надрайону ОУН оперативниками відділу по боротьбі з бандитизмом обласного управління МВС завели агентурну справу № 179 “Кочующіє”. Звичайно, головним фігурантом цієї справи був надрайонний провідник “Черемшина”.
Відчутного удару підпіллю на терені Коломийської округи ОУН завдала зрада окружного референта СБ Романа Тучака-“Клима”, що фактично привело до ліквідації цілісності структури цієї округи. “Клим”, через захоплення органами держбезпеки СРСР його дружини 28 липня 1951 р., пішов на співпрацю з ворогом. Під час зустрічі з керівництвом УМДБ Станіславської області на конспіративній квартирі у м. Коломия він погодився надати допомогу у ліквідації підпільного руху на терені Коломийщини. Його завербовано як спецагента під псевдонімом “Тарас Степанович” та повернуто до підпілля.