Постать надрайонного провідника “Черемшини” (також користувався псевдами “Юра”, “Старий”, “Остап”, “Олексій”, “16”) є відомою як дослідникам, так і усім тим, хто цікавиться українськими Визвольними змаганнями. Однак попередні дослідження базувалися не на архівних документах, а суто на спогадах симпатиків визвольного руху, які часто мали суб’єктивний характер. Наразі вдалося висвітлити життєвий шлях та збройну боротьбу Миколи Кричуна і його побратимів проти каральних органів СРСР з використанням документів з українських архівів: архівно-кримінальна справа на захопленого Миколу Кричуна, агентурна справа “Кочующіє” на Вижницький надрайонний провід ОУН та інші документи відділу 2-Н УМДБ Чернівецької області, який проводив його розшук.

У 2012 році у видавництві "Літопис УПА" в серії "Події і люди" (книга 19) вийшла книга буковинського дослідника Дмитра Проданика про життєвий і бойовий шлях Миколи Кричуна-"Черемшини". Наразі у цьому розділі, присвяченому подіям на Вижничині, ми використовуємо матеріали його праці. 

ДОЛЯ РОДИНИ

Майбутній надрайонний провідник ОУН Вижниччини Микола Кричун народився у 1912 р. на хуторі Тарночка с. Дихтинець Вижницького повіту (тепер Путильського району Чернівецької області) у побожній заможній сім’ї Пилипа та Олени Кричунів. Мав рідних братів: Михайла, Максима, Касіяна, Василя та сестру Параску.

Батько помер на початку 1940-х рр. Маму, якій виповнився 71 рік, 15 жовтня 1947 р. каральні органи СРСР вивезли на спецпоселення до Пермської області (Росія), де вона і померла наприкінці 1940-х рр.

Брат Михайло, 1898 р. н., 15 жовтня 1947 р. разом із своєю сім’єю (дружиною та чотирма дітьми) вивезений на спецпоселення до Пермської області (Росія). Там у далекій, чужій землі і знайшло спокій його тіло.

Брат Максим, 1899 р. н., проживав у с. Мариничі Вижницького (тепер Путильського) району. 15 жовтня 1947 р. разом зі сім’єю вивезений на спецпоселення до Пермської області (Росія), там і помер. Його син Гаврило, 1928 р. н., по дорозі втік і пішов у підпілля (псевда “Хитрий”, “Тихий”), перебував у охороні свого дядька Миколи Кричуна-“Черемшини”. Загинув у сутичці з агентурно-бойовою групою відділу 2-Н УМДБ Чернівецької області 22 жовтня 1949 р. у лісовому масиві біля с. Долішній Шепіт Вижницького району [Архів УСБУ ЧО. - Ф. 2-Н. - Спр. 18 а. - Арк. 86 зв. (журнал ликвидированных участников подполья ОУН, бандитов и бандпособников)].

Брат Касіян, 1908 р. н., за допомогу своєму братові Миколі, 31 січня 1945 р. спійманий енкаведистами та спалений живцем у закритому будинку на хуторі Буковинка с. Стебні Путильського району.

Брат Василь, 1916 р. н., 15 жовтня 1947 р. вивезений на спецпоселення до Пермської області (Росія). Після завершення терміну виселення повернувся до рідного села. Викопав землянку на своїй колишній землі і там проживав. Місцеві активісти насильно відправили його до спецбудинку у с. Чортория Кіцманського району, де він і помер.

Сестра Параска Кричун-Фокшек, 1914 р. н., за допомогу своєму братові Миколі, у 1949 р. зі сім’єю вивезена на спецпоселения до Хабаровського краю (Росія). У 1958 р. повернулася до рідного села, померла у 1979 р.

Будинок та господарські споруди великої сім’ї Кричунів місцеві партійно-радянські активісти розібрали повністю та матеріал використали на будівництво сільради та школи.

Вже за часів Незалежності, всі члени родини Кричунів (за винятком Миколи), відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17.04.1991 р. № 962-ХІІ, були реабілітовані [Записав автор 1 серпня 2012 р. у с. Дихтинець Путильського р-ну від племінника Миколи Кричуна-“Черемшини” Фокшека Антона Яковича, 1941 р. н., с. Дихтинець Путильського р-ну].

СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

Микола Кричун закінчив семирічну школу в рідному селі Дихтинець, яке за румунської окупації Буковини (листопад 1918 р. - червень 1940 р.), належало до Радовецького повіту. Добре оволодів румунською мовою, бо навчання у школах Буковини здійснювалося саме румунською.

13 квітня 1934 р. Миколу взяли до румунської армії. Служив солдатом у 2-му батальйоні легкої піхоти. Після двох років служби, 1 квітня 1936 р. звільнений у запас та повернувся до с. Дихтинець.

За першої радянської окупації краю (червень 1940 р. - червень 1941 р.), М. Кричун працював завідуючим сільського кооперативу [ГДА СБУ. - Ф. 13. - Спр. 372. - Т 79. - Арк. 62 (план агентурнооперативных мероприятий по агентурному делу “Змовники” на октябрь-декабрь 1946 года).].

Після початку німецько-радянської війни, упродовж 1941-1942 рр., Микола Кричун працює на власному господарстві.

У серпні 1942 р. його заарештовують румунські жандарми з місцевого постерунку та передають до служби держбезпеки - Сигуранци. Під арештом Микола перебував шість днів, а допити проводив офіцер у чині майора. Проте його відпущено через брак доказів у приналежності до ОУН.

Подальша діяльність Миколи Кричуна-"Черемшини" висвітлена у відповідних розділах щодо підпільної боротьби на теренах Вижницького Надрайону впродовж 1944-1952 років.

ВІДЗНАЧЕННЯ ЗА ЗАСЛУГИ

Захоплений у полон окружний референт пропаганди ОУН Буковини Василь Духович-“Сувенір”, під час його допиту слідчими УМДБ, так охарактеризував “Черемшину”: “Ідейний і кадровий націоналіст-фанатик. По своїх особистих якостях він дуже рухливий, виконавчий і відданий “Сталю”, за що у останнього користується повагою” [Архів УСБУ ЧО. - Ф. 4. - Спр. 1445. - Арк. 108 (протокол допиту Духовича В.)].

Керівництво ОУН високо оцінило організаційну працю незмінного, багатолітнього надрайонного провідника ОУН Вижниччини Миколи Кричуна-“Черемшини”.

У своїх пропозиціях до Карпатського крайового проводу ОУН окружний провідник ОУН Буковини Василь Савчак-“Сталь” подав до відзначення “Черемшини” Срібним хрестом заслуги УПА: “Черемшина, [над]районний провідник, Буковинська округа, відзначити Срібним Хрестом [Заслуги] 2-го ступеня, за відновлення ОУН у Вижницькому і Путилівському р-нах” [Архів УСБУ ЧО. - Ф. 2-Н. - Спр. 1305 (аген. спр. № 111 “Змовники”). - Т 5. - Арк. 216-216 зв.].

Проте наказом головного Військового Штабу УПА ч. 1/48 від 1 червня 1948 р. Миколу Кричуна-“Черемшину” було відзначено Бронзовим хрестом заслуги [ГДА СБУ - Ф. 13. - Спр. 376. - Т 60. - Арк. 257-261 (наказ ГВШ УПА ч.1/48 від 12.06.1948 р.)].

P. S.

Вже за часів незалежності України, відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17.04.1991 р. № 962-ХІІ, архівна кримінальна справа № 67443 була надана до прокуратури Івано-Франківської області для перегляду та реабілітації Миколи Кричуна. Викликає подив висновок прокуратури від 30 квітня 1996 р., згідно з яким М. Кричуна визнано “обґрунтовано засудженим по даній кримінальній справі і таким, що не підлягає реабілітації”.

У його рідному селі Дихтинець, на жаль, до цієї пори немає пам’ятника Миколі Кричуну, але як запевнив сільський голова Микола Труфин, він обов’язково постане на честь їхнього легендарного односельчанина.

Дана книга є вшануванням пам’яті про М. Кричуна та присвячена 100-річчю від дня його народження.