До Дня пам'яті жертв політичних репресій, та Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Буковинські паралелі щодо спільності доль двох народів, українського та кримськотатарського, жертв сталінського терору.
Повстанці, як вихідці безпосередньо з самого народу, свято шанували усі народні та релігійні свята. Звісно, це стосувалося і Великодня.
Переглядаючи матеріали архівів, постійно робиш для себе маленькі відкриття.
Свого часу описав долю та бойовий шлях боївки, утвореної у Кіцманському районі Чернівецької області, керівником якої був Маланчук Василь Тодосійович на псевдо “Ситий”. Створена наприкінці жовтня 1944 року, діяла в районах сіл Гаврилівці, Іванківці, Малятинці, Хлівище, де хлопці встигли вчинити кілька резонансних акцій. Та вже наприкінці листопада боївка була розбита, доля її найбільш активних учасників надзвичайно трагічна.
Кілька буковинських сторінок в історії Української Головної Визвольної Ради, 80-ту річницю створення якої відзначали буквально вчора.
Глибоко символічно, що цього дня – 15 липня – ми також відзначаємо День української державності, День хрещення Русі-України та День Святого Володимира.
Створена 15 липня 1944 року Українська Головна Визвольна Рада – український уряд, який мав би перейняти на себе владу у визволеній від німців та росіян Україні. Створення УГВР – черговий етап українського державотворення, в розвиток проголошення відновлення української держави 30 червня 1941 року.
Проте як один, так і інший окупант не шукав порозуміння із місцевими українцями, прагнучи їх повністю підкорити.
Інформація про Українську Головну Визвольну Раду на Буковині з’явилася восени 1944 та взимку 1945 року. Відомо, що листівки від імені УГВР поширювали восени 1944 та взимку 1945 років повстанці на Садгірщині, такі листівки мав з собою Дмитро Козьменко - "Григор" під час ознайомчого рейду територією Бессарабії в січні 1945 року. Так само «Універсал УГВР», «Платформа УГВР» та «Звернення до червоноармійців» поширювали вояки буковинського відділу УПА під командуванням поручника „Перебийноса" під час пропаґандивного рейду впродовж 10-го листопада – 20-го грудня 1944 р. по гірській і прикарпатській частині Буковини. Відділ прорейдував Вижницьким, Вашковецьким, Черновецьким і Сторожинецьким районами.
Мушу зізнатися.
Вперше почув її в Маріуполі у 2015-му – на площі перед театром молоді вояки «Азову» урочисто приймали присягу.
Ото думаю який текст цікавий, треба буде якось уважніше перечитати.
На світанку 13 червня 1941 року радянські окупанти депортували з Чернівецької області 2279 сімей (7720 осіб) – наймасовіша операція з виселення буковинців. Майже через рік після окупації краю.
Усі активні громадяни, та просто свідомі українці, постійно виявлялися окупантами та впродовж ще більше 10 років постійно виселялися до Сибіру.
Така ціна окупації. Щоб не мати ілюзій. Репресії триватимуть десятиліттями та стосуватимуться усіх.
Під час роботи над збірником документів щодо радянських кампаній з виселення буковинців віднайшов цікаві матеріали: пісня, складена буковинцями, яких 13 червня 1941 року виселили до Казахстану.
Пісню вилучили у Різун Ганни Георгіївни, 1928 р.н., із села Розтоки Вижницького району. Її батько перед приходом на Буковину червоних окупантів був примарем села Розтоки. Батька заарештували, а родину 13 червня 1941 року виселили до Казахстану. За цю пісню, яку ймовірно сама Ганна і склала, її у 1948 році засудили на 10 років таборів.
Прочитаймо, у пам’ять про тисячі виселених та репресованих того дня буковинців.
Роздуми в ході роботи з документами радянських каральних органів.
Однією із найбільш улюблених та дієвих тактик НКВД/МВД та НКГБ/МГБ у пошуку повстанців була наступна комбінація. Щойно ставало відомо чи виникали якісь підозри про зв'язок тієї чи іншої особи з повстанцями, її негласно «знімали», допитували, «разоблачалі» у зв’язках з повстанцями, з метою домогтися від неї обіцянки при першій же нагоді підвести повстанців «під оперативний удар», або власноручно ліквідувати.
Уява малює до певної міри інтелігентну розмову, де під тиском наданих людині доказів про її співпрацю з повстанцями, відтак легкою погрозою тюрмою чи Сибіром, та натомість обіцянкою пробачити її та не чіпати якщо вона допоможе впіймати повстанців – людина ламалася та, рятуючи себе, погоджувалася на співпрацю з ворогом.
В НКВД вміли писати документи таким чином, щоб саме так воно і виглядало.
23 березня – день народження провідника Буковинського окружного проводу ОУН з березня 1945 року по травень 1950 року Василя Савчака-«Сталя».
Так і залишився невловимим для чернівецьких МГБістів.
Лише одна з оперативних комбінацій окупантів для того щоб дістати «Сталя» з використанням його батька.
До 160-річчя від дня народження Ольги Кобилянської.
Матеріали до відзначення радянською владою 55-ї річниці літературної діяльності письменниці в листопаді 1940 року. Та з нагоди її 77-ліття.
З цієї нагоди було утворено ювілейний комітет, виділено кошти та проведено урочисті збори. Також О.Кобилянську включили до редколегії Альманаху "Вільна Буковина", де друкувалися і її твори. Перший номер вийшов в листопаді 1940 року, другий - в травні 1941 року.
У Альманаху за листопад 1940 року вміщений незвичний маловідомий образ письменниці, котрий подаємо нижче.
До 160-ліття від дня народження Ольги Кобилянської.
Повідомлення чернівецької преси про вшанування роковин письменниці у 1928, 1931 та 1932 роках.
«Найбільша із сучасних українська письменниця, яка належить усім українцям без ріжниці, де хто жиє, або якого погляду на світ і людей».
Достойній письменниці складає український нарід низенький поклін в подяку за її труд.
- Буковинська преса про урочисте відзначення у 1927 році 40-ї річниці творчості Ольги Кобилянської
- Штрихи до відзначення Різдва на Буковині
- Маленька різдвяна історія від буковинських повстанців.
- Лазар Готфрід, єврей, засуджений за поширення в Чернівцях газети «Час» у 1940 році.
- Ставлення радянської влади до інвалідів війни в Чернівцях у 1945 році