До Дня народження Ольги Кобилянської.

Переглядаючи українську пресу Маріуполя часів німецької окупації, 1942-1943 років, знайшов публікацію про буковинку Ольгу Кобилянську! Здавалося, де той Маріуполь і хто там що може знати про Буковину.

Водночас одразу дві публікації, ще й різних авторів! Не інакше, як хтось мусив бути в тих краях із Буковини, можливо – то я вже фантазую і мрію – хтось із ОУНівських похідних груп, котрі вирушили на Схід і точно були принаймні у Донецьку.

До того ж, статті містять низку деталей, про які міг знати лише хтось, хто був близький до родини письменниці та до Буковини. Сподіваюся, автори відомі і хтось зможе доповнити про авторів публікацій чи припустити, хто б то міг бути. Чи то можливо передрук із інших видань… Сподіваюсь, дослідники та дослідниці творчості та долі письменниці роз’яснять, або з’ясують.

Отже, наразі маємо дві статті про Ольгу Кобилянську у маріупольській окупаційній пресі! Обидві стосуються ставлення письменниці до Радянської влади, та ставлення влади до письменниці.

Вже змісту не переказуватиму - здається, текст хоча погано, але читається.

Крім того, подаю повідомлення обласного КГБ про заведення наглядової справи на двоюрідного онука Ольги Кобилянської – Панчука Ігоря Ельпідефоровича (у 1950 році закінчив хімічний факультет університету, згодом захистив кандидатську, помер у 1971 році). Який у своєму оточенні заявляв, що Ольга Кобилянська ніколи не була прихильницею революційного руху і твердження про такі її симпатії є «брехнею більшовиків».

В.Мустеца

Джерело: Пост у ФБ, 27.11.2025