ЯВОРСЬКА ГАННА МИХАЙЛІВНА (11.05.1898-дата смерті невідома)
КОЛИ читаєш розповідь Ганни (Люсі) Михайлівни Яворської слідчому Проскурякову про минулі роки її життя, серце поневолі здригається від болю і гніву за потоптану справедливість, за знищене людське життя. Мимоволі на думку спадає відомий афоризм - “як мало прожито, як багато пережито”. А ще й народне прислів’я: “не було щастя змалку, не буде й до останку”. Можливо тут трошки повіває фаталізмом. Але що зробиш, коли й справді тридцятишестилітню жінку, котрій би ще жити та й жити, розлучають з чоловіком, якого на десять років кидають у тюрму, а потім туди ж відправляють і її на п’ять років тільки за те, що вона, будучи українкою, повірила у велич і справедливість комуністичних ідей, і в двадцять два роки посвятила себе боротьбі за їх утвердження. Ця боротьба закінчилась так, що ми сьогодні не можемо навіть установити, коли і де Ганна Михайлівна померла, коли і де похована.
Про неї, на жаль, у нас немає інших матеріалів, окрім кримінально-реабілітаційної справи № 58426 ФП, яка була розпочата слідчими ДПУ УРСР Гольдманом, Шерстовим і Долинським 20 червня, а закінчена 5 жовтня 1934 р. Дівоче прізвище Ганни Михайлівни Яворської було Муляк. Народилася вона в Чернівцях 11 травня 1898 року в сім’ї дроворуба і прачки. Тут закінчила шестикласну школу і два класи гімназії. Вчилась за власні кошти, які добувала навчанням слабших учнів.
У 1912 році помер батько, а мати важко захворіла. Ганна (Люся) кинула навчання в гімназії і пішла працювати в школу, навчати учнів 1-2 класів. Тут, окрім заробітку, вчителям видавали безплатні обіди. Це рятувало від голодної смерті.
На початку 1913 р. дівчина вступає в Товариство Червоного Хреста і працює медсестрою в лікарні. Коли почалася Перша світова війна, її мобілізували на фронт. Зарахували у 13-й Краківський полк австрійської армії сестрою милосердя і відправили на передові позиції. На фронті Ганна була до липня 1915 р., коли її арештувала австрійська польова жандармерія, звинувативши в русофільстві. Підставою для звинувачення стало те, що вона інколи давала російським полоненим продукти харчування і цигарки. Після короткого перебування під арештом у Відні, сестру милосердя відправляють разом з матір’ю у м. Талергоф. Після відступу російських військ з Буковини “грішницю” переправляють із Талергофа в Станіславську, а потім у Коломийську тюрму, де її тримали рік. У 1916 році відвозять в розпорядження чернівецької жандармерії. Тут їй дозволили зустрітись із сестрою, яка принесла дещо з одягу, і через три дні знову відправили в Талергоф. Матір відпустили на вільне поселення.
У липні 1916 р. Ганна отруїлася рибою, тяжко захворіла і її відправили у м. Грац, де вона цілий місяць лікувалась, а потім за рішенням слідчої комісії під охороною була перевезена в чеське містечко Хоцен, що недалеко від Праги, де перебувала у той час і її мати. Тут Ганна одружується з галичанином Августом Гуминським і деякий час живе з ним. Мати виїздить у Чернівці, а донька з чоловіком - у містечко Тлумач, що недалеко від Станіслава. В Тлумачі чоловік захворів на туберкульоз. Ганна залишає його у сестри, а дитину від дає на утримання знайомій бабусі. Сама ж їде у Львів і влаштовується на роботу в лікарні Червоного Хреста. Але й тут молодій жінці не повезло. Попрацювавши три тижні, вона захворіла сипним тифом. Видужавши, взяла відпустку і поїхала до чоловіка в Тлумач, де повторно захворіла тифом. У важкому стані повернулася до Львова, звідки її відправили в Заболотів, де вона лікувалась з грудня 1917-го по 15 березня 1919 року. Тут вона одержує повідомлення, що чоловік помер, і їде за дитиною, з якою повертається в Заболотів.
В кінці 1919-го чи на початку 1920 р. Ганна одержує службове підвищення. їй доручили виконувати обов’язки лікаря 1-го ступеня з епідемічних хвороб.
Коли у 1920 році Червона армія наближалася до Львова, лікарню евакуювали в Краків. Матеріальні труднощі змушують молоду матір залишити свою дитину на східцях притулку, де виховувалися діти польської шляхти, заявивши про це в комісаріат по боротьбі з епідеміями. Сама ж поїхала в Заболотівську лікарню на роботу. Дитина в притулку невдовзі померла. Тим часом Ганну переводять із Заболотівської лікарні в Рожнятівську на таку ж роботу. Тут на початку 1921 року вона знову захворіла. На цей раз черевним тифом. Видужавши, йде працювати офіціанткою, скориставшись тим, що працівники їдалень страйкували і в їдальнях були вільні місця.
Саме в цей час молода жінка знайомиться з Олексієм Климентійовичем Яворським, відомим на той час діячем КПЗУ Він почав знайомити Ганну Михайлівну з комуністичною літературою, з революційним рухом. Допомагав їй і матеріально - коли грошима, коли продуктами.
В кінці 1921-го чи то на початку 1922 року О.К. Яворського арештувала польська поліція по Свято-Юрській справі. Його товариші доручають Ганні вести роботу по модрівській лінії, їй приносили гроші і продукти, а вона ділила їх між сім’ями політв’язнів, які перебували в нужді. На побаченнях з Яворським Ганна одержувала від нього різні листи та відозви і передавала партійцям, які працювали в підпіллі. Поступово налагодила зв’язки з підпільними комуністичними осередками і згодом подала заяву про вступ до КПЗУ. Її прийняли в партію, зарахувавши стаж з 1921 року.
У 1922 році комуністи-підпільники, які працювали у Варшаві, залучили її до розвідувальної роботи. Вона мала роздобувати для партії вибухові матеріали та зброю. Одного разу, перебуваючи у Варшаві, зайшла в радянське представництво, де познайомилась з повпредом Карлом Максимовичем, а потім і з іншими працівниками. Тут вона одержала точні інструкції по розвідці воєнного потенціалу польської армії на користь СРСР.
У 1923 році О.К. Яворський вийшов з тюрми і залучив Ганну Михайлівну до активної роботи по лінії КПЗУ. Вона виконувала обов’язки технічного секретаря газети “Земля і Воля”, а після її закриття працювала з підпільниками Дітріхом, Солоненком та Василем Слиньком. Останніх двох вона сама залучила до КПЗУ.
В цей період Ганна Михайлівна, не покидаючи розвідувальної діяльності, часто їздила до Варшави, навідувала радянське представництво, куди здавала всі роздобуті розвідувальні дані. Невдовзі їй доручили самостійну роботу, зв’язали з рядом інших розвідників, що працювали на користь СРСР, котрі жили в Рівному, Дубно, Ковно, Кракові та інших містах. Від них вона одержувала зброю, вибухові матеріали, різні таємні документи. Зброю і вибухівку розвідниця здавала на склад КПЗУ, який знаходився в приміщенні газети “Діло”, а документи в радянське повпредство.
На початку 1924 року розвідниця зв’язується з рідним братом Антоном Михайловичем Муляком, який служив сержантом у польському війську і перебував у той час у м. Ярославі. Він працював у штабі, і сестра разом зі своїми помічниками Дітріхом, Солоненком і Йосипом Слиньком зуміла одержати від нього ряд важливих мобілізаційних документів. Та невдовзі Антон був заарештований, а за ним Дітріх та Солоненко, яких за вироком польського суду було розстріляно. Ганну 8 липня 1924 року львівська дефензива теж заарештувала і кинула до в’язниці. В ці критичні дні Олексій Климентійович Яворський, який уже на той час був чоловіком Ганни, з допомогою друзів пішки переходить польсько-чехословацький кордон і їде в Прагу, звідти через Берлін - в Україну.
Ганну ж тим часом допитують то в Боторово, то в Бригідках і польський суд засуджує її до розстрілу. Але підсудна була вагітна і при повторному розгляді справи у Львівському окружному суді кару знижують до 7 літ тюремного ув’язнення. Справа потрапила на розгляд польського сенату, який збільшив строк покарання до 10 років.
Тоді в цих тюрмах сиділи визначні комуністичні діячі Західної України Іваненко-Бараба та Пізняк, з якими Ганна знайомиться ближче. У кінці 1925-го - на початку 1926 року її із Бригідок перевозять у Білостоцьку в’язницю, звідки вона була обміняна і прибула в Харків. Її відразу направили в Крим у санаторій, а звідти - в Одесу в Лермонтовський інститут. Після лікування Ганну Михайлівну призначили завідуючою дитбудинком у селищі Південному під Харковом, але невдовзі вона захворіла і до 1928 року ніде не працювала.
Яворський О.К. після прибуття у 1926 році в Київ поїхав у Москву, де проходив навчання. У 1928-му він повернувся в Харків. Подружжя поселилося в будинку № 6 по вулиці Сумській, у 22-ій квартирі. Ганна Михайлівна Яворська 7 січня 1926-го і 24 січня 1928 р. подавала заяви про вступ до КП(б)У, але обидва рази комісія з попереднього розгляду заяв вихідців з інших компартій рекомендувала їй вступити до КП(б)У на загальних підставах. Оргбюро ЦК 13 січня 1928 р. доручило парторганізації зібрати додаткові матеріали та рекомендації і переглянути справу. 21 березня 1928 року, враховуючи революційні заслуги та міцний зв’язок з партією, Яворську Ганну Михайлівну затвердили кандидатом КП(б)У на 6 місяців.
Восени 1928-го вона влаштовується на роботу касиром кінотеатру “Жовтень”. Згодом її призначають директором кінотеатру “Комінтерн”. Але поганий стан здоров’я змусив повернутись на посаду касира в “Жовтень”.
У 1930 році Яворські переїжджають у Київ. Ганну призначають помічником завідуючого Держкіно № 3 на вул. Воровського, де вона працює 7-8 місяців і переходить на посаду інструктора міського партійного комітету. Звідси через кілька місяців жінку переводять на посаду судді. Головою суду був юрист Повєткін, з яким у Ганни Михайлівни не склалися добрі стосунки, тому її на початку 1933 року за погодженням із парткомом направляють у таємну частину управління торфорозробок.
Та 1 січня 1933-го ДНУ УРСР арештувало Яворського О.К., і дружина в знак протесту відмовилась працювати в управлінні торфорозробок. Партком посилає її на роботу на державний пивзавод кущовим касиром, де її невдовзі переводять на посаду інспектора. Тут її застала партійна чистка, якої вона не пройшла. 7 жовтня 1933 року її виключають із КП(б)У за дворушництво. Після виключення вона близько чотирьох місяців ніде не працювала, а потім влаштувалась на цьому ж заводі помічником завідуючого пивними, але в грудні звільнилася з цієї посади.
В травні 1934 року Ганна Михайлівна працювала лікарем поліклініки на Петрівці. Тижнів три займалась щепленням проти черевного тифу. Та оскільки ця робота матеріально її не задовольняла, вона влаштовується медсестрою у Гельмязівський райздороввідділ, але невдовзі звільнилася з цієї посади і до арешту ніде не працювала.
Тим часом органи ДПУ готувалися до її арешту. 21 червня 1934 р. був підписаний ордер № 3 і постанова на обшук та арешт. Його мали провести працівники таємно-політичного відділу Артемов, Герсонський і Грушевський. Виключена з партії, вона жила тоді в Києві по вул. Паризької комуни, д. 19, кв. 3. В ніч з 22 на 23 червня жертва була обшукана, але ця ганебна процедура ніякого компромату не дала. Знайшли тільки 799 карбованців грошей, які конфіскували, а господиню квартири арештували.
26 червня 1934 р. уповноважений 2-го відділення ТПВ Гольдман, помічник начальника цього ж відділення Шерстов і помічник начальника ТПВ ДПУ УРСР Долинський на підставі власних вигадок підписали постанову про заведення кримінальної справи на Яворську Г.М., яка за ст. 54-11КК УРСР звинувачувалась у “тісних зв’язках з українською контрреволюційною терористичною організацією”, в тому, що вона нібито “одержувала завдання від харківського керівництва організації повідомити київську групу організації про час переїзду українського уряду із Харкова в Київ для підготовки терористичного акту”. Машина людиновинищення закрутилась.
7 липня 1934 р. Проскуряков, Шерстов та Долинський підписали постанову про притягнення Г.М. Яворської до кримінальної відповідальності. Почались допити. Перший - 26 червня 1934 р. Слідчі цікавились біографією, яку викладено вище, зв’язками з УВО, кого вона знала з членів УВО, які завдання по цій лінії їй давалися, як вона готувала терористичний акт проти керівників партії і радянської влади влітку 1934 року у зв’язку з переїздом уряду УРСР із Харкова до Києва.
Всі ці звинувачення Ганна Михайлівна з гнівом відкинула, винною себе не визнала. Та 30 вересня 1934 р. слідчі звинуватили її саме в цьому, про що й написали відповідну постанову.
Справу №15765 22 грудня 1934 року розглянула Особлива нарада при наркомі внутрішніх справ СРСР і призначила Ганні Михайлівні Яворській кару - 5 років виправно-трудових таборів, рахуючи термін з 22 червня 1934 року. З цих таборів вона живою не вийшла.
В грудні 1988 року справа Г.М. Яворської була переглянута. Постанову Особливої наради при НКВС СРСР від 22.12.1934 року скасовано, а справу судочинством припинено за відсутністю в діях репресованої складу злочину.
Джерела та література
1. ДА СБУ, кримінально-слідча справа № 58426 ФП на Яворську Г.М.
м. Чернівці, 8 червня 2006 року
Надруковано: Реабілітовані історією. Чернівецька область. Книга 1. – Чернівці: Книга пам'яті України, 2007. - С. 498-501