«Кліщ» згадує, що коли вони були в лісі, до них із завдання повернувся «Деркач» та «Ворон» і розповіли «Юрасю» про випадок, який стався, і через який не виконано завдання. 8 або 9 червня в Топорівському лісі, коли вони зайшли в ярок, щоб напитись зі струмка води, «Байда» [1] і «Голуб», які залишились на горбі, відкрили стрільбу - «Байда» із кулемета, а «Голуб» з гвинтівки - та вбили двох повстанців-новачків, «Клима» та «Гайворона», а самі зі зброєю втекли. Під час сум’яття, яке виникло, частина повстанців і собі розбіглися у різні боки, вважаючи, що потрапили у засідку НКВС. Втекли «Чорногора», «Явір» та «Меч» (усі із с. Чорний Потік), «Калина» та «Шпак» [2] із с. Товтри, «Тур» з Бесарабії.
Сподіваючись, що повстанці, котрі розбіглися, повернуться, «Юрась», «Деркач» та «Кліщ» кілька днів залишалися в лісі в обумовленому місці. Через два дні повернулися лише «Береза», «Грім» і «Грізний».
Лише зараз, у світлі документів радянських спецслужб, причини такої поведінки «Байди» та «Голуба» стають зрозумілими. Пролити світло на ситуацію допоможуть оперативні зведення НКВС. Оперативне зведення № 2/5450 за 8 червня 1945 р.:
«В квітні 1945 р. в Садгірський РВ НКВС явились з повиною 2 бандити із банди «Юрася» на псевдо «Голуб» і «Байда», які були завербовані і влиті в бандбоївку «Юрася» із завданням ліквідації бандгрупи.
«Голуб» і «Байда», користуючись довірою у бандитів, отримали у них на озброєння гвинтівку і кулемет.
6 червня п. р. банда «Юрася» зупинилася в лісі на відпочинок, бандити пішли до річки пити воду, в цей час «Голуб» і «Байда» відкрили по них гвинтівочно-кулеметний вогонь в результаті чого вбили 8 бандитів [3], а ті 4, котрі залишилися живими, зникли у лісі. Виїздом на місце виявлені трупи і зафіксовані в акті» [4].
Ще кілька моментів додає «Доповідна записка про результати боротьби з антирадянським підпіллям і озброєними бандами на території Садгірського району з 10 по 15 червня 1945 року», згідно якої «20 травня нами в боївку «Юрася» було заслано 2 агенти-внутрішники на псевдо «Байда» і «Голуб». .. .6 червня «Голубові» із банди вдалося втекти і з’явитись до нас на зв’язок. Останній доніс, що він разом із «Байдою» обстріляв боївку, керівником якої був «Деркач». Після його втечі про долю «Байди» ніяких даних не було. 10 червня 1945 року явився і сам «Байда» [5].
Це був, напевне, перший настільки відвертий приклад зради серед повстанців, з яким зіткнувся «деркач». Майже місяць двоє ворожих агентів перебували серед повстанців, знали всі місця зустрічей, зв’язки у селах району, мали нагоду знищити всіх керівників повстанського руху. даний приклад ще раз нагадав повстанцям, що в підпіллі нехтувати і вільно ставитись до питань особистої безпеки не можна.
[1] Подальша доля «Байди» (Михайлюк Микола Якубович, с. Рідківці) остаточно невідома. Певне світло на неї проливає наступна довідка: «У 1945 р. у спецгрупі Садгірського РВ МВС використовувався Михайлюк Микола Якубович, що явився з повиною, уродженець села Раранча, мав на озброєнні гвинтівку. Останній у грудні 1945 р. при виконанні службового завдання пропав без вісти» // Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 2550.
[2] Романюк Василь Георгійович - «Шпак» (1928 - ?). Народився у с. Товтри Заставнівського р-ну. В ОУН з травня 1945 р. Вироком суду від 5 вересня 1945 р. засуджений на 15 років каторжних робіт.
[3] Причини такої неточності незрозумілі. Вбитими були двоє повстанців.
[4] Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 2. - Т 1. - Арк. 228.
[5] Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 12. - Арк. 146.