Райвідділи НКВС та МДБ кинули всі сили, щоб упіймати «Деркача». Радянською агентурою обставили усі можливі місця його появи та місця перебування. До того, як вже зазначалося, двох агентів із завданням знищити керівництво боївки вдалося включити до її складу.

Проте, результатами такої роботи вони не були задоволені, зазначаючи в одному зі своїх звітів: «Наша робота в силу обережності «Юрася» позитивних результатів не досягала, нових учасників «Юрась» в боївку не брав»^[1].

В липні місяці 1945 р. з числа повстанців, які вийшли з повиною, в Садгірському районі НКВС були організовані дві провокативні групи: одна складалася з 7 осіб та діяла в лісах сіл Топорівці й Раранча, де часто переховувалась боївка, керував групою Іван Житарюк-«Грізний», а інша чисельністю 6 осіб на чолі з колишнім повстанцем Георгієм Борденюком-«Бігуном» діяла в районі сіл горішні Шерівці – Шубранець-Васловівці^[2].

Впродовж травня-червня 1945 р. на території Садгірського району проведено три операції. Перша операція, яка була проведена силами 16-го інженерного батальйону по прочісуванню лісових масивів району, позитивних результатів не дала. Друга операція була проведена в районі чистого поля, яке відноситься до села Шубранець, також силами 16-го інженерного батальйону, але теж була безрезультативною. Третя операція була проведена маршрутною групою під керівництвом о/у ВББ лейтенанта Шкурпіло. Остання більше тижня діяла в лісах, прилеглих до сіл Топорівці, Горошівці, Добринівці і Раранча.

Одного разу боївку майже настигли. Радянський звіт зазначає: «16 червня наша група зустрілася в Горошівському лісі з бандгрупою «Деркача» чисельністю 7 осіб. Підпустивши банду на 50 метрів, з нашого боку по банді був відкритий вогонь, але вона, користуючись темрявою ночі та нерівністю місцевості й не прийнявши бою, кинулася втікати, скотившись в яр, скрилась. Прийняті заходи переслідування результатів не дали»^[3].

Окрім того, впродовж третього кварталу 1945 р. енкаведистами була проведена агентурно-оперативна та чекістсько-військова операція з ліквідації боївки. Для її проведення в район направлена рота 23 батальйону військ НКВС. Війська впродовж липня систематично прочісували лісові масиви, а також населені пункти. Було сформовано кілька оперативно-маршрутних груп. Проте, як зазначається у документах НКВС, проведені операції результатів не дали^[4].

Третього вересня 1945 р. провокативна група «Бігуна» повідомила, що в селі Шубранець 21 серпня з’являвся Василь Кантемір-«Деркач», ніби приходив за продуктами харчування. На основі цих даних до 7 вересня вищезгадана боївка НКВС на чолі з Георгієм Борденюком знаходилась в селі Шубранець, обставляла хати засідками в нічний час, де була можлива поява «Деркача»^[5]. Проте її робота успіху не мала, і боївка була скерована по маршруту: сс. Топорівці, Добринівці, Горошівці, Васловівці, Шубранець^[6].

Відтак, НКВС констатувало:

«Із складу банди Юрася, яка на кінець ІІ кварталу 1945 року налічувала у своєму складі 20 осіб, залишилось 4. Ліквідація її відноситься в основному за рахунок явки з повиною. Також банда втратила активність. Якщо на початку кварталу, коли вона мала до 20 повстанців, були часті випадки бандпроявів, то на кінець звітного кварталу зафіксований лише один - вбивство бійця винищувального батальйону. На даний час банда глибоко законспірована, зв’язків з населенням не має, бо вона його боїться. Родичі бандитів усі виселені у віддалені краї Радянського Союзу. Бандгрупа не має ніяких перспектив у своїй діяльності, але з’явитись з повиною боїться через страх за раніше вчинені ними злочини»^[7].

Упродовж кінця 1945 - весни 1946 рр. Кантемір продовжував діяти у Садгірському та Заставнівському районах спільно із «Юрасем» та іншими повстанцями, котрі входили до боївки. Проте назвати посади, які він обіймав, досить важко. Не додають чіткості і документи НКВС, котрі «Деркача» - Василя Кантеміра у різний час називають і керівником СБ у Садгірському районі, він же одночасно є провідником боївки^[8]. Іншого разу називають «Деркача» станичним організатором при Садгірському районному проводі на чолі із «Юрасем»^[9]. Одного разу «Деркача» називають Садгірським районним провідником ОУН, а «Юрася» називають надрайонним референтом СБ^[10].

Проте точно відомо, що наприкінці березня 1946 року Василя Кантеміра призначають керівником сусіднього, Кіцманського районного проводу ОУН. Про деталі цього призначення - у розділі про діяльність Кіцманського районного проводу ОУН. 

^[1]   Архів УСБУ ЧО. - Фонд ОББ. - Спр. 12. - Арк. 126.

^[2]   Архів УСБУ ЧО. - Фонд ОББ. - Спр. 12. - Арк. 180, 77.

^[3]  Доповідна записка про результати боротьби із антирадянським підпіллям і озброєними бандами на території Садгірського району з 20 по 25 червня 1945 року // Архів УСБУ ЧО. - Фонд оБб. - Спр. 12. - Арк. 160.

^[4]   Архів УСБУ ЧО. - Фонд ОББ. - Спр. 12. - Арк. 180.

^[5]    Доповідна записка про результати боротьби із антирадянським підпіллям і озброєними бандами на території Садгірського району з 31 серпня по 5 вересня 1945 року // Архів УСБУ ЧО. - Фонд ОББ. Спр. 12. - Арк. 170.

^[6]    Доповідна записка про результати боротьби із антирадянським підпіллям і озброєними бандами на території Садгірського району з 5 по 10 вересня 1945 року // Архів УСБУ ЧО. - Фонд ОББ. - Спр. 12. - Арк. 171.

^[7]   Архів УСБУ ЧО. - Фонд ОББ. - Спр. 12. - Арк. 182.

^[8]   Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 3. - Арк. 121.

^[9]   Архів УСБУ ЧО. - Фонд ОББ. - Спр. 12. - Арк. 68.

^[10]  Архів УСБУ ЧО. - Фонд ОББ. - Спр. 12. - Арк. 125-126.