Важливою складовою опору більшовицькому режиму були і безпосередньо військові дії, знищення представників окупаційної влади та їхніх пособників з числа місцевого населення. Інформація про ці акції повстанців швидко поширювалася серед населення та найкращим чином нагадувала про продовження існування організованого опору, до певної міри стримували активність влади щодо темпів реалізації запланованих соціальних перетворень.

Найперше об’єктами розправ повстанців були працівники НКВС та МДБ, партійні діячі, уповноважені з хлібозаготівель, голови сільрад, міліціонери та сільські бійці винищувальних батальйонів. У середині та в кінці 1940-х рр. серед партійних функціонерів або працівників сільрад практично не було такого, на кому б не було людських сліз, і хто б не виконував злочинні накази, нехай і прикриваючись тим, що його примушували це робити інші. Усі вони були озброєні, ходили під охороною винищувальних батальйонів, котрих у селах Кіцманського району, наприклад, нараховувалося 283 бійці, ночували вони як правило не вдома, а десь у сусідів, побоюючись повстанців. Та всі ці заходи не завжди допомагали уникнути зустрічі з останніми

Подібних акцій, здійснених районним проводом ОУН Василя Кантеміра, чимало. Так, 28 липня 1946 р. о 24 год. четверо повстанців напали на сільраду села Шишківці Кіцманського району, де відбувалася нарада сільського активу за участю уповноважених райкому партії з питання державних поставок і колективізації села. Повстанці підійшли до сільради, кілька разів вистрелили по учасниках наради, після чого усі присутні розбіглися. Тоді з криком «Давай нам організаторів колгоспів!» проникли в приміщення сільради та підпалили його[1].

18 вересня 1946 р. повстанці ліквідували іншого «хлібозаготівельника» - Василя Лупула із с. Ошихлібів. Оперативне повідомлення МВС зазначало:

«Виписка із оперативного зведення № 261 за 19 вересня 1946 року.

18 вересня 1946 року о 05.00 заступник голови райвиконкому по держзабезпеченню - Лупул Василь Матвійович, 1920 р. н., уродженець і житель села Ошихліби, кандидат ВКП(б), йшов з поїзда додому, по дорозі був перехоплений невідомою бандгрупою у кількості до 3-х осіб і задушений.

Труп виявлено 19 вересня п. р. о 17.00 год.»^[2].

Із  травня місяця Василь Лупул перебував на партійних курсах у м. Чернівці і у вихідні дні приїжджав в село до своєї сім’ї в с. Ошихліби. Зранку встав і вдосвіта вирушив у сусіднє село на станцію Оршівці, щоб потягом дістатися Чернівців, де вчився на партійних курсах. В дорозі його перестріли двоє озброєних чоловіків, котрі сказали: «Руки догори, і хто ти є?» Він відказав: «Стійте, не стріляйте, я вам покажу, хто я». Напевне подумав, що то бійці винищувального батальйону або із райвідділу НКВС, і показав свій партбілет. Його задушили, одяг, взуття, пістолет ТТ, партбілет та інші документи зникли.

Заступника голови райвиконкому Василя Лупула ліквідували підпільники «Ярема» і «Бігун».

Подібна доля спіткала й інструктора політвідділу Кіцманської МТС Івана Чеснока. Оперативне повідомлення зазначає:

«Оперативне зведення № 6 за 6 січня 1947 року.

5 січня п. р. о 23.00 год. за 2 км від села Іванківці на дорозі невстановленими двома озброєними особами були перестрінуті зав. районною ветеринарною службою, його візник та інструктор політ. відділу Кіцманської МТС Чеснок Іван Григорович, 1917 р. н., член ВКП(б), які їхали на підводі. На оклик невідомих «Стій!» Чеснок зійшов з підводи і став підходити назустріч до невідомих, прийнявши їх за бійців винищувального батальйону. Коли підійшов до них впритул, останні пострілом вбили Чеснока. Ветлікар та його візник, почувши постріли, втекли. Після вбивства бандерівці забрали у Чеснока його гвинтівку і дві гранати та зникли»^[3].

Цими двома невідомими були «Остап» разом із кущовим «Борцем». Детальніше про вказану подію Кіцманський райвідділ підготував спецповідомлення з конкретизацією обставин:

«Спецповідомлення № 9 від 8 січня 1946 року, м. Кіцмань Повідомляю, що в ніч з 5 на 6 січня приблизно після 24 години бандитами ОУН був вбитий інструктор МТС по політчастині Чеснок Іван Григорович за наступних обставин:

Чеснок, будучи уповноваженим райкому КП(б)У в селі Хлівище Кіцманського району, 5 січня провів нараду виборців цього села з питання підтримки висунутого кандидата в депутати Верховної Ради УРСР

Збори закінчились увечері, після чого оформили протокол зборів, провечеряли і приблизно о 11 годині вечора виїхали підводою в м. Кіцмань.

Разом з ним їхали заступник тваринницьким відділом Радовчук Василь Миколайович, 1919 р. н. і візник Конюк Нестор.

На шляху між селами Гаврилівці та Іванківці приблизно за 500 метрів від крайніх хат села Гаврилівці вказані товариші були обстріляні автоматною чергою бандитів.

В цей час Радовчук зійшов з саней і йшов приблизно за 20-30 метрів попереду коней, маючи при собі гвинтівку - Чеснок і візник сиділи в санях.

Почувши 2 автоматні черги з боку кущів, Радовчук одразу ж заліг в канаву і вистрілив у бік бандитів.

Чеснок зійшов з саней, підійшов до Радовчука, кажучи, що це гаврилівські істребки, відібрав у нього гвинтівку і попрямував у бік бандитів.

Радовчук бачив, як 2 бандити, одягнені в білі халати, залягли з автоматами, вони були приблизно за 50 метрів від дороги, також Радовчук чув, як Чеснок, ідучи до бандитів, говорив «Микола» і наближався до них. Останні запропонували Чесноку кинути зброю - крикнули йому по-російськи «брось оружие» і вилаялися при цьому нецензурними словами.

Після цього Радовчук сів у сани і швидко поїхав в село Іванківці, звідки повідомив по телефону про подію і одразу ж з бійцями винищувального батальйону вийшов для переслідування бандитів.

В цей же час група партпрацівників, в тому числі секретар РК, старший уповноважений РВ МДБ Назаров знаходилися в селі Ставчани і одразу виїхали на місце події.

Чеснок при собі мав гранату. Необхідно додати, що Чеснок, Радовчук і візник Конюк при виїзді з села Хлівище в м. Кіцмань вживали спиртні напої (спирт).

Чеснок Іван Григорович, 1920 р. н., уродженець Сумської області одружений, член КП(б)У, працював інструктором політчастини Кіцманської МТС, в село Хлівище був направлений Кіцманським РК по питанні виборів до Верховної Ради УРСР.

Прийнятими заходами розшуку за участю оперативних груп вбивці знайдені не були»[4].

У ніч на 24 липня 1947 р. в селі Валява Кіцманського району за безпосереднім завданням керівника надрайонного проводу «Кобзаря» «Ванька» та «Хитрий» чергою з автомата через вікно вбили голову сільради Скрипничука Миколу Ільковича.

Оперативне повідомлення МДБ стосовно цього зазначало:

«24 липня 1947 року о 2 годині ночі в селі Валява невстановленими особами в своїй квартирі через вікно чергою із автомата вбитий голова сільради Скрипничук Микола Ілліч, 1899 р.н., уродженець і житель села Валява Кіцманського району, безпартійний.

Встановлено, що Скрипничук приблизно о 1 годині ночі пішов із сільради додому в супроводі 4 бійців винищувальної групи, які, не дійшовши 100 метрів до його дому, були ним відпущені назад у сільраду. Прийшовши додому, Скрипничук запалив світло і став готувати собі вечерю, і в цей час був вбитий довгою чергою із автомата через вікно. Вжиті заходи по розшуку бійцями винищувального батальйону результатів не дали» ^[5].

10 (або 8) жовтня 1947 р. в с. Хлівище Кіцманського району підпільники «Матрос», «Вишня», «Борець» та «Мирон» виявили «істребка» Штефанюка Івана Дмитровича, у якого відібрали автомат та 34 бойові патрони.

В ніч на 4 листопада 1947 р. в с. Іванківці повстанці знищили уповноваженого мінзаготівель з держпостачань, члена ВКП(б) Петра Вертипряха - задушили і кинули в річку Совиця. Він трапився повстанцям випадково - вони його зустріли на дорозі на околиці села Іванківці, перевірили у нього документи і довідалися, що він комуніст.

4 грудня 1947 р. в с. Киселів Кіцманського району за завданням Кантеміра була вбита кандидат у депутати Чернівецької обласної ради Олена Задорожна. Хоча «Остап» під час слідства казав, що не планував цієї акції і не знав, хто її здійснив, припускаючи, що то міг бути «Гриць», проте слідство все одно приписало зазначену акцію «Остапові» та «Борису».

Практично усіма акціями керував або безпосередньо «Остап», або ж він їх планував і доручав здійснення побратимам. Належним чином, хоча і зі своєї сторони, діяльність «Остапа» «оцінило» і радянське керівництво. Зокрема, у обвинувальному висновку зазначалося: «Будучи керівником районного проводу, Кантемір очолював усю підривну діяльність в Кіцманському районі, де під його керівництвом діяли три оунівських кущі, на чолі із «Вишнею», «Матросом» і «Борцем», здійснюючи теракти над представниками органів радянської влади і місцевим сільським активом. як районний керівник ОУН Кантемір очолював і безпосередньо брав участь більше аніж у 20-ти терактах”[6].

Загалом, за даними райвідділу МДБ, на території Кіцманського району повстанці здійснили наступні акції:

«Довідка

дана Кіцманським РВ МДБ про те, що впродовж 1946 - 1947 років на території Кіцманського району бандитами ОУН були здійснені наступні бандпрояви:

1. 1. 1. 5.І.1946 року поблизу села Іванківці був убитий інструктор політвідділу Кіцманської МТС Чеснок Іван Григорович, 1917 р. н. У Чеснока бандити відібрали гвинтівку.
      2. В ніч на 28 липня 1946 року в с. Шишківці бандити спалили сільраду.
      3. В ніч на 9.VIII.1946р. в с. Витилівка була вбита Федор[ю]к Євгенія Степанівна, 63 роки, уродженка і жителька с. Витилівка.
      4. 15.VIII.1946 р. в с. Малятинці в радгоспі був убитий воєнрук школи Погребницький Георгій Семенович.
      5. Вночі на 17.ІХ.1946 р. в с. Витилівка був заживо спалений голова колгоспу Крикливець Василь Іванович, 1910 р. н., був убитий Данилюк Йосип Степанович, 1932 р .н., Крикливець Євген Іванович, охоронець колгоспу. Крім цього, тоді ж бандити спалили будівлю сільради, скирту з соломою, сарай з кукурудзою і стодолу з сіном, котрі належать колгоспу ім. Хрущова.
      6. 18.ІХ.1946 р. за два кілометри від села Іванківці бандитами був задушений заступник голови райвиконкому з державного забезпечення Лупул Василь Матвійович.
      7. В ніч на 27.ІХ.1946 р. в с. Реваківці бандитами пограбована кооперація.
      8. Вночі на І.Х.1946 р. в с. Шишківці був вбитий у своєму домі голова сільпо Фолібога Іван Дмитрович.
      9. 11.Х.1946 р. в с. Южинець бандити роззброїли 3-х бійців винищувального батальйону і забрали дві гвинтівки й автомат.
      10. Вночі 4.ХІ.1946 р. був задушений і кинутий в річку Совиця біля села Іванківці комуніст Вертипрях Петро Іванович.
      11. Вночі 14.ХІІ.1946 р. в с. Малятинці був пограбований магазин.

1947 рік

1. 1. 1. Вночі на 10.IV.1947 р. в с. Давидівці було роззброєно 4 бійці ВБ (ІБ), забрано 1 ручний кулемет, 1 гвинтівка СВТ і 2 російські карабіни.
      2. 18.IV.1947 р. в с. Шишківці роззброїли 5-х бійців ВБ, взято 3 автомати і 2 гвинтівки, крім цього вбили (задушили) ст. батальйону –  Савку Василя Танасовича.
      3. 13.V.1947 р. в с. Ошихліби були вбиті Ілюк Марафта Гаврилівна, 1921 р. н., її дочка Ілюк Степанида Іванівна, 1937 р. н., Мацієвич Юстин Назарович, 1880 р. н., його жінка Мацієвич Домка [Костянтинів]на, 1882 р. н. Спалено два будинки.
      4. В ніч на 15.VII.1947 р. в с. Ставчани був задушений член сільради.
      5. 24.VII. 1947 р. в с. Валево [Валява] був убитий голова сільради Скрипничук Микола.
      6. В ніч на 7.VIII.1947 р. в с. Ставчани був пограбований магазин.
      7. В ніч на 27.IX.1947 р. в с. Южинець був пограбований магазин.
      8. 8.Х.1947 в с. Хлівище був роззброєний боєць ВБ, забрано 1 автомат.
      9. 5.ХІІ.1947 в с. Киселево [Киселів] була вбита кандидат у депутати обласної ради Задорожна Олена Миколаївна.

В 1948 році бандпроявів в районі немає.

Заступник начальника РВ МДБ капітан Жлобінський

9.VI.1948 р.»[7]

[1] Деталі акції див.: Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 7а. - Арк. 180.

[2] Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 8. - Арк. 309.

[3] Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 17. - Арк. 6.

[4] Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2Н. - Спр. 21а. - Арк. 29.

[5] Архів УСБУ ЧО. - Фонд ОББ. - Спр. 19. - Арк. 65.

[6] Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 1391. - Арк. 206.

[7] Див: Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 1391. - Арк. 178.