6 грудня 1946 р. «Вовк», бойовик особистої охорони «Остапа» та заступник кущового провідника ОУН, квартирував в с. Ошихліби у хаті Устима Мацієвича. Проте господар видав повстанця голові сільради, той викликав енкаведистів з райвідділу та бійців винищувального батальйону.

У звіті МВС про цю подію зазначалося:

«В результаті роз’яснення Наказу МВС УРСР від 10 листопада 1946 року 6 грудня 1946 року житель села Ошихліби Мацієвич Устин заявив оперпрацівнику РВ МВС про те, що у нього на горищі хати переховується невідомий чоловік. В результаті проведеної операції при спробі втечі був вбитий бандит «Вовк» - Миронович Юрій Миколайович, заступник кущового провідника ОУН у якого вилучені автомат ППШ і пістолет ТТ»^[1].

Повстанський звіт більш детально описує події того трагічного дня:

«6 грудня 1946 року в с. Ошихліби «істребітельна» банда оточила в хаті повстанця «Вовка». На умовляння ворога здатися він відповів мовчанкою. Хоча зразу був поранений у руку, завзято боронився і навіть прорвався з оточення, але під час відступу був іще двічі тяжко поранений і через силу добрів до клуні в сусідньому господарстві, де його вдруге оточили і знову почали умовляти здатись, але безстрашний повстанець відповів: «Застрілюсь, але не здамся!» - і після цього застрілився з власного пістолета»^[2].

За фактом зради було проведено розслідування. Ознайомившись з його матеріалами, надрайонний провідник «Кобзар» віддав наказ «Остапу» знищити зрадників - голову сільради с. Ошихліби Івана Ілюка та родину Мацієвича, котрі видали «Вовка».

В ніч на 13 травня 1947 р. «Мирон», «Вишня», «Матрос» і «Борець» за завданням «Остапа» прийшли до хати голови сільради с. Ошихліби Кіцманського району Івана Ілюка. Проте його вдома не було - були лише його дружина Марафта та дочка Штефанія, котрі й були знищені повстанцями. Будинок з усіма надвірними побудовами спалили.

Тоді пішли до будинку Мацієвича із завданням знищити господаря - Мацієвича Устима Назаровича та його дружину Домну Костянтинівну, дім яких з усім майном також був спалений.

Спецповідомлення МДБ з цього приводу зазначало:

Оперзведення № 134 від 14 травня 1947 року.

«... 13 травня 1947 року о 23.00 год. в с. Ошихліби бандити у складі 3 осіб (ймовірно, учасники кущового проводу ОУН «П’ястука») здійснили вбивство місцевих жителів – Мацієвича Устима Назаровича, 1880 р. н. і його жінки Мацієвич Домни Костянтинівни, 1882 р. н., уродженців села Ошихліби, які були вбиті бандитами в помешканні. В грудні 1946 року за даними Мацієвича на горищі його дому був вбитий станичний ОУН с. Ошихліби «Вовк», котрий мав намір здійснити теракт над головою Ошихлібської сільради Ілюком, дім якого розташований навпроти дому Мацієвича (донесено оперзведенням колишнього ВББ УМВС № 339 від 6.12.1946)»^[3].

Сам «Остап» пізніше на допитах згадував:

«Особисто я в акції участі не брав. Згідно вказівки керівника надрайонного проводу «Кобзаря» я дав завдання вбити голову сільради Ілюка Івана, який особисто брав участь у затримці повстанця «Вовка» в домі Мацієвича Устима, наміченого нами також до вбивства за зраду, але вийшло так, що сам Ілюк Іван в цей час кудись виїхав, а вдома перебувала його жінка і дочка, котрі і були вбиті. В цю ж ніч ними ж були вбиті Мацієвич Устим та його жінка Мацієвич Домна, котрі були спалені вдома разом зі всіма надвірними будівлями Ілюка і Мацієвича»^[4].

Після цієї акції «Остап» часто повторював усім, хто був пов’язаний з повстанцями: ця акція є відплатою за зраду, і якщо хтось ще спробує видати когось органам радянської влади, то з ним буде те ж саме.

Так само за зраду було знищено і працівника сільради с. Ставчани Кіцманського району Василя Поленюка,^[5] оскільки повстанцям стало відомо, що він доносив органам НКВС-МДБ на осіб, пов’язаних з ОУН. Вночі 15 липня 1947 р. «Борець» та «Мирон» за завданням «Остапа» викликали Поленюка у двір, відвели метрів 100-200 від хати і задушили. Спецповідомлення МДБ про цю подію зазначало:

«В ніч на 15 липня 1947 року в с. Ставчани двома бандитами, із яких в одному упізнаний керівник районного проводу ОУН «Остап», забраний з квартири і задушений мотузкою місцевий житель, член сільради Тоденюк Василь Петрович, 1897 р. н. На трупі Тоденюка бандитами залишений оунівський «вирок». Попереднім слідством встановлені наступні обставини вбивства: близько 23.00 год. 14 липня 1947 року на квартиру Тоденюка прийшли два бандити, які взяли з собою Тоденюка і запропонували йому показати квартиру заступника голови сільради, якого нібито викликають до сільради. Тоденюк привів їх до квартири заступника голови сільради, але останній в цей час знаходився в сільраді, і бандити, не заходячи до нього, пішли, забравши з собою Тоденюка. О 4 годині ранку 15 липня труп Тоденюка був виявлений жінкою останнього за 100 метрів від його дому» ^[6].

^[1]   Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 20. - Арк. 19.

^[2]   Героїзм українського народу // Літопис УПА. Основна серія. - Т. 19. Карпатська група УПА «Говерля». Книга друга: спомини, статті та видання історично-мемуарного характеру. - Львів-Торонто, 1993. - С. 279-280.

^[3]   Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 17. - Арк. 216.

^[4]   Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 1391. - Арк. 131.

^[5]   Іноді у документах його прізвище називають Тоденюк, або Попинюк.

^[6]   Див: Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 19. - Арк. 36.