Отже, наприкінці березня 1946 р. на місце «Тараса», котрий перервав зв’язок з проводом, надрайонний керівник ОУН Запрутського надрайону «Скригун» призначає «Деркача» керівником Кіцманського районного проводу ОУН та дає йому нове псевдо - «Остап». Це становище «Остап» займав упродовж майже двох років, останній час - під новим псевдо «Денис».

Про обставини, що передували призначенню, розповідає на допиті «Роман» ^[1]:

«В кінці березня 1946 року в Станівському лісі керівником окружного «проводу» ОУН - «Сталем» я був призначений в охорону керівника СБ у Кіцманському районі «Шаленого» (галичанин, прізвища не знаю). Після отримання призначення разом із кур’єром окружного «проводу» «Орликом», «Байдою» і «Хмарою» ми попрямували в Кіцманський район. «Хмара» проводжав нас до села Стрілецький Кут, де ми на човні переправились на ту сторону і прибули в Чорнівський ліс. Там зустрілися із керівником надрайонного «проводу» ОУН - «Іскрою» ^[2], керівником Садгірського районного «проводу» ОУН «Юрасем», «Остапом», який в той час був охоронцем «Юрася», і «Марком». «Орлик» передав «Іскрі» отриману від «Сталя» літературу. До нас на зв’язок повинні були прийти «Шалений» і керівник Кіцманського районного «проводу» ОУН «Тарас». На наступний день вияснилось, що ідучи до місця призначеної зустрічі, «Шалений» і «Тарас» на ґрунті особистих рахунків посварилися, і «Тарас» вбив «Шаленого». За ними по дорозі йшов «Борис» - Гордей Іван, уродженець села Борівці Кіцманського району, який і знайшов вбитого «Шаленого». Боячись покарання за вбивство «Шаленого», «Тарас» порвав зв’язок з підпіллям ОУН і став переховуватись одинаком. На місце «Тараса» «Іскра» призначив «Остапа» - Кантеміра Василя, уродженця села Шубранець Садгірського району, а мене в його особисту охорону. В особистій охороні керівника Кіцманського районного «проводу» ОУН «Остапа» я перебував з березня по серпень 1946 року, а потім «Остап» взяв собі в особисту охорону «Матроса», а мене призначив керівником кущового проводу ОУН в Кіцманському районі» ^[3].

Перша проблема, з якою стикнувся «Остап», була фактично повна руйнація організаційної структури після відходу «Тараса». «Борис», котрий раніше діяв разом з колишнім районним керівником ОУН «Тарасом», став переховуватись самостійно. «Остап» згадує, що кілька разів намагався повернути його до спільної роботи. Зокрема, влітку 1947 р. в селі Лашківка викликав «Бориса» з метою змусити його підтримувати постійний зв’язок з районним проводом та надавати інформаційні матеріали. За наказом «Остапа» «Борець» і «Мирон»^[4] його привели. Але, коли він прибув, то став жалітися, що вже не може далі ходити в підпіллі з молодими хлопцями, мотивуючи це своєю старістю та хворобами. Дійсно в цей час у нього по всьому тілі були якісь пухирі-болячки. Після цього «Остап» сказав «Борису», щоб він йшов на своє місце і був обережним. З того часу «Бориса» «Остап» більше не бачив^[5].

Так само вчинив і «Гриць». З «Грицем» «Остапа» вперше познайомив надрайонний керівник ОУН «Скригун» в Горошівському лісі. «Остап» згадує:

«Там же в лісі ми з «Грицем» домовились зустрітися в селі Ставчани на квартирі однієї жінки. На цю зустріч «Гриць» прийшов з «Хитрим»^[6] (він ж «Яків») вже у ранзі кущового. На другій зустрічі я його сварив за те, що він халатно ставиться до роботи, не дає звітів, а також за його пасивну участь в набутті зв’язків. На наступну зустріч він взагалі не прийшов, а передав через «Хитрого», що «Гриць» дякує за все те, що було, а тепер він з нами пориває усілякі зв’язки і буде переховуватись самостійно. «Хитрому» «Гриць» сказав: «Я від тебе йду, а ти що хочеш, те і роби»^[7].

Тому першочерговим завданням для «Остапа» стало налагодження підпільної організаційної мережі та зв’язків.

Керівником першого куща (кущовим) у серпні 1946 р. призначено «Вишню» (пізніше його псевдо - «Роман»), другий очолював «П’ястук»^[8], кущовим третього куща в серпні 1946 р. призначено «Хмару»^[9].

Така структура в цілому залишалася сталою, хоча постійно доводилося вносити корективи внаслідок втрат серед повстанців. Зокрема, «Хмара» пробув кущовим лише близько півтора місяця, коли в середині жовтня 1946 р. був упійманий органами МДБ^[10]. Після цього кущовим на третій кущ призначено «Борця»^[11], котрий залишався кущовим упродовж півтора року, до 8 березня 1948 р., коли загинув у останньому бою «Остапа». У його охороні був повстанець «Мирон».

26 липня 1947 р. «Остап» помилково знищив керівника другого куща «П’ястука» при підозрі у зраді. Після цього «Остап» у листопаді 1947 р. перевів «Вишню» як підпільника, що має великий практичний досвід в оунівській роботі, із першого у другий кущ з метою активізації роботи в цьому кущі. Про причини переводу говорить сам «Остап»: «Зміна куща «Вишні» викликана тим, що територія інших кущів була менш активна і організована, тому я перевів його на інший кущ, як підпільника, що має великий практичний досвід в оунівській роботі і більш грамотного. Його переведення я особисто узгодив з керівником надрайонного проводу ОУН «Кобзарем»^[12].

На місце «Вишні» кущовим керівником першого куща на початку 1947 року «Остап» за погодженням з надрайонним керівником ОУН «Кобзарем» призначив «Матроса»^[13], який до того знаходився в особистій охороні кущового «Вишні». Його особистим охоронцем призначено «Василя»^[14].

Районні та кущові керівники обов’язково мали охоронців. В охороні районного проводу перебував «Вовк»^[15] (загинув у кінці 1946 р.), «Малий», інше псевдо «Галайда»^[16] (10 листопада 1948 р. заарештований органами МДБ, діяв переважно в охороні «Вишні»), «Василь» (діяв в охороні «Остапа» і «Матроса»), пізніше переданий в охорону «Скорого» в Садгірський район, та «Мирон».

Саме ці повстанці, перебуваючи на нелегальному становищі зі зброєю в руках, складали основу руху опору у Кіцманському районі Чернівецької області.

[1] Бойчук Володимир Андрійович - «Вишня», «Роман», «Ігор», 1921 р. н., зі с. Гаврилівці Кіцманського району. Член ОУН з 1944 р. Із серпня 1946 р. був кущовим різних кущів у Кіцманському районі. Восени 1948 р. призначений керівником Кіцманського районного проводу ОУН. Заарештований 18 квітня 1949 р.

[2] Інше псевдо «Скригуна»

[3] Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 2091. - Арк.108-110.

[4] Шупеня Іван Миколайович - «Мирон», «Майдан» (1910 - 8.03.1948). Народився у с. Шишківці Кіцманського р-ну. Член ОУН з 1947 р., бойовик особистої охорони кущового «Борця». Загинув під час сутички з чекістсько- військовою групою.

[5] Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 1391. - Арк. 77.

[6] Федюк Василь Андрійович - «Яків», «Шпак», «Хитрий» (1914 - 3.06.1948). Народився у с. Мосорівка Заставнівського р-ну. Кущовий ОУН у Заставнів- ському р-ні. Загинув у сутичці з опергрупою Заставнівського РВ УМДБ.

[7] Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 1391. - Арк. 78-79.

[8] Одинський Ярема Михайлович - «П’ястук», 1906 р. н., уродженець м. Вашківці (іншого разу згадується - с. Завалля Снятинського району), кущовий провідник у Кіцманському районі.

[9] Маєвський Семен Філіпович - «Хмара», «Сокіл» (1911 - ?). Уродженець і житель с. Спаська-Глиниця Вашківського району. Член ОУН із 1944 р. Кущовий ОУН у Кіцманському р-ні. Вийшов з повиною через арешт дружини. Погодився на співпрацю з ворогом та брав активну участь у знищенні підпільного руху (агент-бойовик «Веселий»).

[10] «Хмара» погодився на співпрацю з МДБ та брав активну участь у знищенні підпільного руху (агент-бойовик «Веселий»).

[11] Федоряк Георгій Степанович - «Борець», «Майдан», с. Борівці Кіцманського району, член ОУН з 1944 р., керівник кущового проводу ОУН. Загинув у липні 1947 р.

[12] Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 1391. - Арк. 36.

[13] Федюк Василь Іванович - «Матрос», «Андрій» (1916 - ?). Народився у с. Мосорівка Заставнівського р-ну. Член ОУН з 1946 р. Влітку 1946 р. - в охороні кущового «Хмари» на Кіцманщині, згодом керівник кущового проводу ОУН, пізніше - в охороні районного провідника Заставнівщини «Когута». 10 грудня 1948 року під час сутички з військами НКВС поранений в ногу і заарештований.

[14] Яківчик Олександр Іванович - «Василь», «Марко» (1928 - ?). Народився у с. Борівці Кіцманського р-ну. В підпіллі ОУН з червня 1947 р., перебував в охороні кущового «Матроса» та райпровідника «Остапа». Заарештований через зраду 18 квітня 1949 р. Подальша доля невідома.

[15] Маринович Георгій Миколайович - «Вовк». Народився у с. Ошихліби Кіцманського р-ну. Охоронець райпровідника «Остапа» та кущових «Хмари» і «П’ястука».

[16] Гуцуляк Михайло Григорович - «Малий», «Галайда» (1929 - ?). Народився у с. Топорівці Новоселицького р-ну. Член ОУН. Охоронець кущового «Вишні». Захоплений у полон оперативниками УМДБ 10 листопада 1948 р. Подальша доля невідома.