Відповідно до загальної структури ОУН, сільські (станичні) осередки ОУН на чолі зі станичними складали окремі кущі, котрі у свою чергу підпорядковувалися районному проводу ОУН, той - надрайонному. Сама Буковинська округа поділялася на три надрайони - Гірський, Чернівецький та Запрутський (до останнього входили Заставнівський, Садгірський та Кіцманський райони). Його впродовж грудня 1945 - квітня 1947 рр. очолював вже згаданий «Скригун», а після його загибелі й до травня 1949 р. - «Кобзар»[1]. Надрайонний провід у свою чергу підпорядковувався Буковинському окружному проводу ОУН. Також районний провідник був підлеглим надрайонному керівнику СБ («Макар»[2]) та референту СБ окружного Проводу ОУН («Кривоніс»).
Окружний, районні та надрайонні проводи очолювали провідник та керівники низки референтур - організаційної, пропаганди, військової, господарчої, зв’язку, жіночої сітки, Українського Червоного Хреста (УЧХ), Юнацтва ОУН, а також керівника відповідної Служби Безпеки ОУН. Кожен районний провід у свою чергу складався з 2-3-х кущів на чолі із кущовими керівниками.
Проте Кіцманський, як і низка інших районних проводів ОУН на Буковині, не були повністю укомплектовані, і районний керівник сам безпосередньо мусив опікуватись організаційними питаннями, пропагандою, господарськими проблемами та виконувати функції керівника СБ.
Так само не було можливості розвивати мережу ОУН і вглиб. Кущові провідники, яких у Кіцманському районі було троє, у кожному селі повинні були мати станичних, з якими зв’язувались в першу чергу, прийшовши у село для отримання розвідувальних даних, з метою проведення їх до тих чи інших хат, для отримання характеристик на представників влади у селі. Станичні ж повинні були мати у своєму підпорядкуванні 2-3 прихильників чи членів ОУН, котрі допомагали проводити розвідку в селі, поширювати листівки, збирати продовольство чи кошти для ведення боротьби тощо. В умовах Кіцманщини станичних у селах району практично не було, кущові діяли напряму зі своїми довіреними, котрих вони залучили до ОУН, чи відданість котрих була перевірена попередниками.
Як зазначалося, Кіцманський район ще провідник «Тарас» поділив на три кущі. У перший кущ входили села Кліводин, Суховерхів, Давидівці, Ставчани, Малятинці, Хлівище, Борівці, Киселів, Шишківці, Южинець. До другого куща входили села Шипинці, Дубівці, Берегомет, П’ядиківці, Клокічка, Неполоківці (іноді згадуються також Реваківці, Оршівці, Неполоківці Ошихліби, Іванківці, Гаврилівці, Хлівище). До третього куща входили села Нові та Старі Мамаївці, Лужани, Витилівка, Лашківка, Валява і Кіцмань.
[1] Мензак Іван Миколайович - «Соловій», «Бакун», «Кобзар» (15.07.1912 - 31.05.1949). Народився у с. Банилів Вижницького р-ну. Закінчив Чернівецьку гімназію. Вчитель, директор школи у с. Бережниця. Служив у румунській армії. Член ОУН (1940). Заарештований румунськими жандармами у 1943 р. та засуджений на 25 років каторги, карався в Ясській в’язниці. Після захоплення Ясс Радянською армією, повернувся на Буковину. Провідник Вашковецького районного проводу ОУН (08 - 11.1945), референт пропаганди Буковинського окружного проводу ОУН (11.1945 - 10.1946, осінь 1947 - 05.1949), одночасно в. о. провідника Заставнівського («Запрутського») надрайонного проводу ОУН (04.1947 - 05.1949). Підступно вбитий агентом-бойовиком «Осторожним» на пункті зв’язку біля с. Шубранець Садгірського р-ну.
[2] Паращук Василь Дмитрович - «Заверюха», «Макар» (1920 - 1.12.1949, хребет Баньків, Вижницький р-н). Народився у с. Тишківці Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. Член ОУН (1942). Чотовий, командир сотні УПА «Дністер» куреня «Гуцульський» ТВ 21 «Гуцульщина» (1944 - 1946). Закінчив курси СБ при крайовій референтурі. Переведений на Буковину (весна 1947). Референт СБ Заставнівського («Запрутського») надрайонного проводу ОУН (весна 1947 - осінь 1948), референт СБ Буковинського окружного проводу ОУН (осінь 1948 - 12.1949). Загинув у бункері під час сутички з АБГ відділу 2-Н УМДБ. Хорунжий СБ.