Ліквідація двох видатних діячів повстанського руху - «Юрася» та «Остапа», а також одного з трьох кущових проводів Кіцманщини нанесла значного удару по повстанському рухові. Влада поспішила повідомити, що із їх ліквідацією Садгірський та Кіцманський райони «повністю очищені від оунівських повстанців».
На цей час у Садгірському районі не залишилось жодного озброєного оунівця, в Заставнівському районі були лише бойовики охорони «Кобзаря» і «Макара» - «Когут» та «Скорий», а у Кіцманському залишалося 6 підпільників - два кущові осередки ОУН - «Вишня» з «Малим» та «Матрос» з «Василем», а також одинаки «Борис» та «Гриць». «Хитрий»- «Яків» влітку 1948 р. загинув.
У вересні 1948 р. «Кобзар» та «Макар» повернулися з гір від «Сталя», зібрали усіх, хто залишився, і оголосили про призначення нових керівників районних проводів ОУН: провідником Кіцманського району призначений «Вишня» (псевдо замінено на «Роман») з бойовиком охорони «Малим» (нове псевдо - «Галайда»), провідником Заставнівського району призначено «Когута» з бойовиком охорони «Матросом», провідником Садгірського - «Скорого» (під новим псевдом «Рубан») з бойовиком охорони «Василем» (нове псевдо - «Карпо»). За одними даними, кущовим у Кіцманському районі було призначено також «Бориса» під новим псевдом «Данило», його охоронцем призначено «Гриця».
За іншими даними, вони так і залишались повстанцями-одинаками і діяли самостійно. надрайонним провідником залишився «Кобзар», окружним референтом СБ ОУн на місце вбитого 11 січня 1948 р. «Кривоноса» призначений «Макар».
наприкінці 1948 р. органи МДБ заарештовують «Малого» («Галайду»), а також «Когута» з «Матросом». Іншим вдалося ще деякий час залишатися невловимими для ворога.
Повне припинення збройного опору комуністичному режиму на території Запрутського надрайону, Садгірського та Кіцманського районів пов’язане зі зрадою одного з найстарших оунівців, на той час провідника Садгірського районного проводу ОУН «Скорого»-«Рубана» - Миколи Дмитрюка, 1923 р. н., родом з села Шубранець.
2 квітня 1949 р. «Скорий» під тиском певних обставин вирішив явитися з повиною в органи МДБ. Скориставшись тим, що повстанці не знали про його вихід з підпілля, під псевдом «Осторожний» його було скеровано на ліквідацію інших підпільників. «Чорна робота» була виконана блискавично. Вже на початку травня 1948 р. МДБ підготувало «Доповідну записку про повну ліквідацію залишків збройного підпілля ОУН на території Садгірського і Кіцманського районів області», в якій зазначалося: «Доповідаю, що в результаті роботи з агентом «Осторожним» за період з 4 квітня по 2 травня п. р. нами повністю очищені від залишків збройних учасників підпілля ОУН Садгірський і Кіцманський райони області»[1].
Спочатку «Осторожний» під час зустрічі з керівником Кіцманського районного проводу ОУН «Вишнею» в ніч з 14 на 15 квітня вивів його на засідку МДБ, яка взяла його живим. Від «Вишні» дізналися про місце перебування «Василя», бойовика охорони Садгірського райпроводу ОУН, та в селі Шубранець затримали і його. Далі «Осторожний» вийшов на зв’язок з «Данилом» і «Грицем», і в ніч на 2 травня під час зустрічі їх застрелили[2]. Таким чином озброєних повстанців у Садгірському та Кіцманському районі не залишилося.
Згодом, 30 травня 1949 р., у полі біля села Шубранець «Осторожний» особисто пострілом з автомата знищив керівника Запрутського надрайонного проводу ОУН, члена Буковинського окружного проводу ОУН «Кобзаря» та бойовика його охорони «Смирного». За Прутом не залишилося нікого із повстанців[3].
Можна гадати - як би розвивався повстанський рух, якби не ця зрада. Ймовірно, повстанцям вдавалося б ще доволі тривалий час залишатися невловимими та періодично вдаватися до антибільшовицьких виступів та поширення листівок. Згадаємо, що в горах, на Путильщині та Вижниччині, повстанський рух існував і у 1952 р., а загалом по Україні і у 1954 р., та навіть пізніше.
Після ліквідації повстанців руки компартії для завершення своїх соціальних експериментів були повністю розв’язані. Про це практично прямо говорилося, наприклад, в одному із звітів МДБ у травні 1949 р.: «... У зв’язку із ліквідацією озброєних оунівців і репресіями пособницької бази ОУН території Садгірського та Кіцманського районів вже на початку 1948 року були створені сприятливі умови для проведення колективізації, і обидва ці райони одними із перших в області стали районами суцільної колективізації»[4].
[1] Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 92. - Арк. 157.
[2] Детальніше див.: Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 92 - Арк. 157-169.
[3] На цьому зрадницька діяльність «Осторожного» не закінчилася. В листопаді 1949 р. агентурною боївкою під його керівництвом у с. Серафинці Городенківського району Станіславської області були ліквідовані провідник Городенківського районного проводу ОУН «Мирон», керівник СБ того ж проводу «Ярема», кущовий керівник ОУН «Грізний» і бойовик охорони «Хмара». Тоді ж захоплений і таємно доставлений в управління МДБ член боївки ОУН цього ж проводу «Богун» // Детальніше див.: Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 79 а. - Арк. 138.
[4] Архів УСБУ ЧО. - Фонд 2-Н. - Спр. 92. - Арк. 167.