20 грудня 1946 р.
Совершенно секретно
По сообщению прокурора Днепропетровской области, в колхозе им. Куйбышева Шестерянского сельсовета Широковского района крайне тяжелое положение с продовольствием.
В нынешнем году урожай в этом колхозе был очень плохой, колхоз сдал в счет хлебопоставок всего 82 ц зерна и натуроплаты – 189 кг, колхозникам выдан на трудодни аванс по 90 г хлеба.
В колхозе им. Куйбышева и в других колхозах этого сельсовета много колхозников голодает.
Прокурор Широковского района установил, что большинство колхозников совершенно не имеют хлеба, а именно:
Скирко Д.Т.– 3 мая 1946 г. демобилизован из рядов Красной Армии, имеет пятерых детей в возрасте до 8 лет, выработал 412 трудодней; Шевченко С. И. выработала 194 трудодня, имеет двух детей, муж погиб на фронте; Швец М. К. имеет троих детей, выработала 274 трудодня, муж погиб на фронте; Стеценко Е. С. выработала 234 трудодня, имеет одного ребенка, муж погиб на фронте; Максак Е. А. выработала 164 трудодня, имеет троих детей, муж погиб на фронте; Мамот У. П. выработала 221 трудодень, имеет троих детей, муж погиб на фронте; Мороз Е. Т. выработала 284 трудодня, имеет троих детей, муж погиб на фронте; Пелюх А. Л. выработала 347 трудодней, имеет троих детей, муж погиб на фронте; Лагода А. А. – инвалид Отечественной войны, выработал 576 трудодней, имеет одного ребенка; Колесник Анастасия выработала 303 трудодня, имеет одного ребенка, муж погиб на фронте и ряд других лиц.
Прокурор Днепропетровской области сообщил об изложенных фактах секретарю обкома КП(б)У и председателю облисполкома – для принятия мер.*
Прокурор УССР
Государственный советник юстиции 2-го класса Р. РУДЕНКО
ЦДАГО України.– Ф. 1, оп. 23, спр. 3488.–Арк. 44. Оригінал.
Голод в Україні 1946-1947. Документи і матеріали. Київ - Нью-Йорк, 1996. - С. 143
* На документі помітка: “Постановлением Политбюро № 115/3 от 18 января 1947 г. для колхозов Днепропетровской области отпущена продовольственная ссуда в размере 1200 т хлеба. Тов. Руденко сообщено. 21 января 1947 г.”. (Підпис нерозбірливий).
З проханням про допомогу керівництво Дніпропетровської області стало звертатися до республіканських органів наприкінці 1946 р., коли в області вже поширився сильний голод.
Довідка заступника завідуючого Дніпропетровським обласним відділом охорони здоров’я від 20 березня 1947 р. за підписом Лемберикмана містила дані такого змісту: “Перевірка показала, що Дніпропетровський Пригородній район займає перше місце в усій області за числом захворювань на дистрофію. На 20 березня 1947 р. зареєстровано 9 тис. 327 виснажених людей. Найбільш враженими були такі місцевості району: селище Лоцкам’янка – 3 тис. 25 чоловік, селище Пригороднянське – 1 229 чоловік, селище Фрунзе – 1038 чоловік. Значну кількість випадків дистрофії давали села: Любимівка, Волоське, Чаплі та Старі Кайдаки. З метою запобігання захворювання дистрофією по Пригородньому району рішенням виконкому райради було передбачено відкриття 45 пунктів харчування контингенту 1350 чоловік, що доручалося райспоживспілці, але 20 березня жоден з пунктів харчування не працював".
У довідці відзначалося, що громадським харчуванням були охоплені в основному лише працюючі в колгоспах. Що стосувалося непрацюючих, то через різні причини (хвороби тощо) громадським харчуванням за рахунок колгоспів, як правило, вони не забезпечувалися.
У виключно тяжкому становищі знаходилася в районі справа госпіталізації хворих на дистрофію. Усі лікарні були переповнені. На 120 штатних койок було 396 хворих. Перевантаженість лікарень становила загрозу виникнення інфекційних захворювань.
Незважаючи на рішення виконкому облради про забезпечення молочних пунктів харчування й молочних кухонь необхідними продуктами, в с. Сурсько-Литовському молочна кухня на 200 чоловік не працювала внаслідок того, що питання про постачання молоком не було вирішене.
Надання допомоги харчуванням гостропотребуючим відбувалося в основному по лінії колгоспів, у той час як в Пригородньому районі значна кількість випадків припадала на сім’ї робітників та службовців дніпропетровських підприємств, які мешкали у робітничих селищах Пригороднього району й не отримували ніякої допомоги (Державний архів Дніпропетровської області. – Ф. 19, оп. 5, спр. 402. – Арк. 164–165).