Напередодні чергової річниці нападу Німеччини на Радянський Союз в ході Другої світової.
Не полишають думки про повторюваність історії. Все, чому нас вчили в ще радянській школі про війну, і до чого наше покоління мало б бути готовим, все повторилося ще й у неймовірних деталях. І звісно, ніхто ні на яких помилках ніколи не вчиться.
Важко уникнути аналогії, згадуючи, як Зеленський відкидав усі повідомлення про можливий напад, як і колись Сталін не довіряв даним закордонних агентів про підготовку та навіть конкретну дату нападу на СРСР.
А слова топ-посадовців, усіляких там арахамій, про те, що захід дезінформує керівництво нашої держави, по суті повторюють резолюцію Сталіна на доповідній чергового іноземного агента про підготовку Німеччиною наступу: «Можете послати ваше «джерело» із штабу нім. авіації до йоб-ної матері. Це не «джерело», а дезінформатор».
Крім того, наша розвідка не помітила підготовку нападу на Україну, як і колись радянська розвідка фактично «проспала» підготовку Німеччини до війни проти СРСР.
Напередодні війни Сталін різноманітними чистками сильно ослабив Збройні Сили, ліквідувавши провідних воєначальників. І наше політичне керівництво напередодні війни робило усе, щоб ослабити нашу військову могутність. Дивні кадрові призначення напередодні війни в Міністерстві оборони, в ГУРі, СБУ, успішний «завал» оборонного замовлення, недокомплект у війську, відсутність достатніх запасів палива…
Маємо і свій Бліцкріг у вигляді захоплення Херсонщини і півдня, Київську оборонну операцію та сотні тисяч полонених у вигляді Маріуполя, і сподіваюсь свій Сталінград на прикладі Сєвєродонецька…
Ну і про напад о 4-й годині ранку, «віроломний напад» та бомбардування аеродромів – все як і тоді.
І як ми це все допустили, маючи всі історичні дані і вважаючи, що засвоїли всі уроки історії...
Ну і саме головне і цінне – це власні відчуття в перші години і дні війни… Одразу розумієш, що відчували наші предки як у 1941, так і буковинці 28 червня 1940 року, і з якими настроями чекали окупантів. Ще яскравішою стало і розуміння ненависті повстанців до численних колаборантів із радянським режимом у вигляді голів сільрад та усіляких «агентів».
Цього разу вже обіцяємо, що засвоїмо уроки історії, лише б перемогти. Цього разу історія, здається, повторює свій урок конкретно для України, то ж і її фінал – перемога – чекає саме на нас.
Опубліковано: Фейсбук, 21 червень 2022 р.