Спілкування з архівами постійно демонструє, як мало ще знаю про історію краю.

Одна з раніше невідомих мені сторінок буковинської історії. Про ясир та работоргівлю в ХХ столітті.

Виявляється, 4 тисячі мобілізованих на Буковині в травні 1944 році на фронт, до Червоної армії, не потрапили, а були «передані» Управлінню Біломорканалу «в якості працівників».

Коли настали морози виявилось, що в Управлінні Біломорканалу немає теплого одягу і люди просто мерзли. Тоді буковинцям дозволили обрати 12 представників та відрядити їх на Буковину для збору теплого одягу.

На початку грудня 1944 року вони прибули до області, але не мали списків та не знали, у кого брати одяг. Тому мали намір ходити по селам та збирати його у селян.

Перспектива, що буковинці дізнаються, де насправді перебувають їх рідні, викликала мало не паніку серед керівництва НКВС. Останні розуміли, що спілкування цих людей з буковинцями та усвідомлення, де насправді перебувають їх рідні, викличе втечу призовників до повстанців.

Наразі було вирішено усіх цих 12 осіб залишити в Чернівцях і не допустити їх спілкування з населенням.

Відтак цілий Нарком внутрішніх справ УРСР Рясной звертався до Лаврентія Берії по подальші інструкції.

Фінал історії і доля цих буковинців наразі невідомі.

Перепрошую за якість ілюстрацій.

Опубліковано: Фейсбук, 2 грудня 2018 р.