Яна Бестанчук 

У статті проаналізовані особливості розв’язання земельного питання й участі в ньому місцевого населення на території Північної Буковини й Хотинщини. Автор висвітлює різні методи «радянізації» новоутвореної влади спрямовані на вирішення аграрного питання.

Одним з найважливіших питань, яке потрібно було розв’язати новоутворенній владі, було це питання землі. З приходом радянської влади селянам наголошували, що їм випала історична доля перебудови дрібного й розпорошеного сільського господарства на нове, велике, соціалістичне господарство[1]. Водночас постійно нагадували про проблеми невирішеності цього питання колишньою владою. Наприклад, у «Радянській Буковині» писали: «З давніх-давен селянин-трудівник бідував через малоземелля, бо австрійські й румунські правителі родючими угіддями самі володіли, а бідноті не дозволяли навіть користуватись нерозораними землями»[2].

У зв’язку з цим серед перших законодавчих актів, які заклали основу нового ладу, була резолюція від 11 липня 1940 р. «Про розподіл поміщицьких та церковних земель між безземельними та малоземельними селянами Чернівецького повіту»[3]. На основі цієї постанови було проведено облік та відібрано землі в землевласників, духовенства й високих державних урядовців і передано малоземельному селянству.

Основи земельного ладу було закладено безпосередньо указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 серпня 1940 р. «Про націоналізацію землі на території північної частини Буковини», у якому було зазначено, що «вся земля з її надрами, лісами і водами була оголошена державною власністю, тобто всенародним добром»[4]. Крім того, з метою забезпечення землею безземельних та малоземельних селян було необхідно встановити норми землекористування. Їх визначала постанова № 1267 Ради Народних Комісарів УРСР та ЦК КП(б)У від 26 вересня 1940 р. «Про встановлення граничних норм землекористування на один селянський двір по Чернівецькій області УРСР», у якій було встановлено норму землекористування в гектарах на один селянський двір: Чернівецький і Сторожинецький повіти - 10, Хотинський - 7. Надлишки відрізали й передавали у фонд наділення землею безземельних і малоземельних селян[5].

Виконання цих рішень було покладено на новоутворенні сільські ради. При утворенні найнижчої ланки влади велику частку працівників становили місцеві уродженці, з яких планували сформувати прошарок слухняної місцевої номенклатури. Перший секретар Чернівецького обласного комітету КП(б) України І. Грушецький у своїй доповіді зазначав, що при створенні активу з місцевого населення необхідно було постійно стежити за їх роботою, оскільки ці люди не мали практики радянської роботи, а тому були неблагонадійними для влади[6]. Нова влада спиралася переважно на біднішу частину населення і сільради, які, як правило, очолювали безземельні або малоземельні селяни. Саме серед цієї верстви селянства радянська влада шукала підтримки, вбачаючи у пролетаріатові свою соціальну базу.    

Для залучення населення партійне керівництво області розпочало перерозподіл власності. Вона пообіцяла безземельному та малоземельному селянству передати йому в користування «поміщицьку» і так звану «куркульську» землю[7]. Проте мали місце й інциденти. Наприклад, у Герцаївському районі не було вчасно проведено розподіл землі. Цей процес тривав до 5 вересня, що в результаті стало перешкодою для вчасного початку осінньої посівної компанії, на чому постійно наголошували партійні робітники. Винуватцем ситуації став член КП(б)У Арнаутов, який не залучав до участі в розподілі землі сільські ради і почав сам роздавати землю, виділяючи її і селянам, і куркулям, ав таких селах, як Синоуци, Мольнаця (сучасна назва - Молниця), Сату-Маре та інших залишив землі нерозділеними[8].

Великі проблеми залишалися з хлібопоставками. Станом на 20 вересня 1940 р. в Кельменецькому районі план було на виконано 29,4%, а в Хотинському – на 1,4 %. Причиною назвали невиконання секретарями виконкомів  плану хлібопоставок, недостатньо розгорнуту масову роботу серед селян та незабезпечення виконання плану в першу чергу «куркульськими» господарствами[9]. Крім того, зазначалося, що «куркульські» господарства не виконували свої обов’язки і чинили опір, тим самим затримуючи виконання хлібопоставок. Наприклад, заможний селянин Черкес, що мав 14 гектарів, та Вайсман, який володів 11 гектарами, не отримали зобов’язання на хлібопоставки, і це свідчило про погану роботу секретарів райкомів. Також у Герцаївському районі по лінії Заготзерно було допущено цілу низку помилок, внаслідок чого селяни не одержали кошти за зданий хліб. У селі Лунка по винні секретаря Райкому КП(б)У було неправильно розділено землю по списках, унаслідок чого селяни-бідняки землі зовсім не отримали. Громадянин Мадренко числиться як безземельний, наділили йому землю – 1 га пшениці, 0,5 га кукурудзи, 0,20 га цукрового буряку, а фактично він одержав всього 0,15 га пшениці. У цьому ж селі нарахування хлібопоставок робилось за наявними списками, без урахування фактичного розміру площі, яку було одержано за рахунок посівів землевласників. Це викликало справжнє невдоволення селян, які заявляли: «Прийшла радянська влада, ми надіялись, що таких неподобств, які були за часів румунської влади, не буде, а нам зробили нарахування хлібопоставок на ті посіви, які ми не маємо»[10]. З метою налагодження процесу хлібопоставки з робітниками було проведено роз’яснювальну роботу щодо успішного виконання обов’язків[11]. 

Іншим фактом некомпетентної халатності секретарів сільських райкомів є неузгодженість власних рішень: так, зафіксовано факт, коли одним рішенням між селянами розділили посів 1,8 га сої, а іншим рішенням передали цю сою школі, проте на селян нарахували цю ж сою. У селі Вартумарі землю розподіляли на кількість працездатних, не ураховуючи, чи має ця родина землю чи ні. Унаслідок цього заможніша частина населення одержала землю, а бідняк-безземельник землі не отримав[12].

Крім того, засвідчено факти зловживання службовими обов’язками. У селі Слободея (сучасна назва – Слобода) Глибоцького району громадянка зовсім не отримала наділу землі, тимчасом час як голова сільради Бубич і секретар сільради Пінчук наділили собі по 2,25 га[13].

Через невдалу пропаганду в південних районах області серед селян поширилася антирадянська агітація з боку гардистів, царистів, члени осередків яких залишалися невиявленими. Ця ситуація викликала занепокоєння у радянського керівництва, адже серед селян поширювалися думки про перехід кордону[14].

Причинами цих недоліків під час хлібопоставок партійні працівники називали відсутність конкретизації своєї роботи, а також неспроможність сконцентрувати увагу місцевого населення й членів партії по всіх районах.

«Куркульські» господарства часом не виконували хлібопоставок. Наприклад, у Герцаївському районі план виконаних «куркульними» господарствами поставок становить 11,5%, у Вижницькому районі – 27,8%, у Хотинському районі – 30,5%. Найкращий показник виконання засвідчено в Кіцманському районі – 88,9%. Це пояснювалося належно організованою і правильно проведеною масово-політичною роботою в районі[15].     

Крім цієї роботи, досить активно відбувається нарахування сільськогосподарських податків. Порівняння збору податків у Заставнянському та Сокирянському районах виявляє, що в першому районі помилок не знайшли, хоча в іншому їх припустилися. Наприклад, деякі «середняцькі» господарства обкладалися як «куркульські» господарства, таких випадків було виявлено 13. Селянин мав 4,42 гектари землі, до складу сім’ї входило 5 осіб, він ніколи не мав найманої сили, жив за рахунок членів родини, у господарстві була корова, свиня, але господарство мало колись дрібну торгівлю. Як наслідок, без усяких підстав це господарство визнано «куркульським». Ці факти свідчать про те, що населення не зрозуміло політичну вагу цього закону[16].

У листопаді 1940 р. після масової евакуації буковинських німців на територію Німеччини радянська влада 3 листопада видала декрет «Про використання земель і майна, що залишилося після евакуації німецького населення, та про сільськогосподарське переселення в районах області». Відповідно до цієї постанови було встановлено план внутрішнього переселення 2494 сільських господарств, у користування селянам передавалося 6697 гектарів землі, залишеної після евакуації німецького населення. Крім того, 1028 будинків та 273 гектари землі передавалися для учбових закладів, культурно-соціальних та громадських установ, підприємств[17]. Радянське керівництво намагалося забезпечити землею саме «бідняцько-середняцькі» господарства,адже в них воно вбачало найбільшу підтримку в реалізації політики радянізації.

Раднарком України і ЦК КП(б)У видали постанову про обов’язкову поставку державі селянськими господарствами Північної Буковини зерна, соняшника, кукурудзи і сої. У зв’язку з цим у селах провели чималу масово-роз’яснювальну роботу,через що в частини селян ця кампанія викликала обурення. Радянська влада назвала останніх «ворожими елементами». Зазначалося, що від правильно виконаних поставок для бідних і середніх господарств і недопущення недокладань «куркульськими» господарствами залежить робота з колективізації «бідняка і середняка» у колгоспи. Крім того, з метою перевиконання поставок радянське керівництво вирішило розгорнути соціалістичні змагання між сільськими радами. Проте траплялися і інциденти, і випадки халатності керівництва районних комітетів. Зокрема, у с. Ревківці Новоселицького району відбувалася агітація проти поставок, у с. Селище Садгірського району куркуль Іваницький у момент обліку приховав кількість землі - замість 7 записав 4 гектари[18]. При запровадженні закону про обов’язкову поставку зернових культур, соняшника і сої у Герцаївському районі в селі Лунка 46 бідним господарствам було нараховано поставку державі сої, тоді як посіву сої селяни зовсім не мали. У селі Кам’янка Чернівецького району 42 господарствам, які були звільнені від поставок зерна, хлібопоставка була нарахована. У Садгірському районі Заготзерно припустилася помилок щодо виплати селянам грошей за зданий державі хліб. На пункті, де директором був громадянин Коситкін,унаслідок відсутності списків осіб,які здали зерно, гроші для таких селян переказували через сільради. На пункти зерно від селян надходило за списками, у яких у багатьох випадках було занесено лише прізвища без імен, що призводило до відсутності інформації, кому саме пункт заготзерна повинен виплачувати гроші. Випадків неуважності та халатності представників районних комітетів у питанні поставок було чимало по всій території області[19].

Траплялися випадки агітації, спрямовані проти радянської сільськогосподарської політики. Наприклад, у Кіцманському районі вчитель Андріящук, який був членом партії, з одного боку роз’яснював постанову про зернопоставку, а з іншого агітував, що хліб здавати не треба[20].         

Станом на кінець серпня 1940 р. у Чернівецькій області налічувалося 69% безземельних та малоземельних господарств, 22% середняцьких та 9% «куркульських»[21]. Радянське керівництво вважало, що для проведення політики радянізації серед сільського активу потрібно вести підготовку до організації колгоспів. По-перше, це пропаганда колгоспного ладу. Для досягнення цієї мети залучено періодику, у якій розпочали друкувати статут сільгоспартілі для того, щоб селянин почав його вивчати під керівництвом агітаторів. Одночасно відбувалися збори, на яких пропагандисти повинні були кожен розділ статуту пояснювати та підкріплювати прикладами з життя колгоспів Радянської України. По-друге, потрібно було детально вивчити економічне становище та рівень політичної свідомості. По-третє, варто було систематизувати роботу машино-тракторних станцій. Крім того, у вересні 1940 р. групи буковинських селян було відправлено до СРСР та на схід України для практичного ознайомлення з веденням колективного господарства[22]. З метою якнайшвидшого впровадження колгоспного ладу[23], як правило, на населення чинили інформаційний тиск. Так, «кращих представників трудящих Північної Буковини» було делеговано в Москву для відвідування Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Делегатів обирав обкомом партії з числа найбільш «благонадійних представників». Також до складу делегації входив представник преси, завданням якого було формування емоцій і вражень делегації. Враження від побаченого друкували в газеті «Радянська Буковина». Делегати повідомляли: «Ми ніколи не сумнівалися в тому, що радянська країна має найпередовіше в світі сільське господарство, але те, що ми побачили на виставці, перевершило всі наші уявлення…Це відвідування зміцнило нашу віру в перемогу комунізму в СРСР»[24]. Завданням таких повідомлень було підвищення мотивації селян до роботи. Проте реальний стан справ був дещо прикрашеним. Пролетаріат закликали боротись за організацію колгоспного ладу, оскільки колективний метод обробки землі був, на думку партії, єдиним шляхом для досягнення заможного життя безземельних та малоземельних селян.        

Аналіз роботи окремих районів в питанні керівництва сільським господарством виявляє, що найактивнішими були Кіцманський, Заставнянський, Сокирянський і Кельменецький райони, а серед найменш успішних були Герцаївський, Чернівецький сільський та Новоселицький. На кінець грудня 1940 р. на основі колишніх маєтків землевласників та земель області було організовано 9 радянських господарств. Велику увагу радянське керівництво присвячувало агітації серед міського населення, яке потрібно було позбавити ментальності приватного власника і привчити до соціалістичної ідеології для подальшого утворення різноманітних сільськогосподарських артілей. Серед цілей колективізації було створення до весни 1941 р. кількох десятків колгоспів в Чернівецькій області[25].

Для збереження трудової дисципліни на селі з пролетаріями агітаційну роботу проводили благонадійні члени партії, яких відбирали з місцевого активу. Соціальний склад агітаторів в основному складався з селян-бідняків, середняків, менше було службовців, робітників. Підготовку пропагандистів здійснювали на семінарах агітколективів, у рамках яких роз’яснювано специфіку роботи з місцевим населенням. Відзначено, що загальні матеріали агітації потрібно підкріпляти яскравими місцевими прикладами, щоб вона була ясною і зрозумілою до кожного слухача[26].

З метою уникнення масштабного відсіву агітаторів було вирішено залучати до агітмасової роботи місцеву інтелігенцію. Однак цей процес відбувався досить повільно. Наприклад, у вересні 1940 р. у Вашківському районі серед 95 педагогів залучено до агітаційної роботи лише 5 чоловік. Радянська влада намагалася дібрати індивідуальний підхід до кожного і не зневажала людей, які могли дати користь у агітаційній роботі. Основними завданнями агітаторів були: читання лекцій про негативний вплив «ворожих» партій, популяризація постанов партії та уряду серед населення, ознайомлення зі статтями Конституції тощо.

Радянська влада постановою Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У від 6 грудня 1940 р. встановила по Чернівецькій області план внутрішньообласного сільськогосподарського переселення 2217 господарств[27], яка стосувалася, зокрема, стосувалося 800-метрової прикордонної зони. Це рішення викликало неоднозначну реакцію у селян. У с. Присаки Глибоцького району на зібранні з приводу майбутнього переселення всі мешканці категорично відмовлялись переселятися, заявляючи: «Убейте всех на месте, никуда не пойдем», «Теперь мы не пользуемся никакими правами, что хотят с нами делают». Деякі селяни заявляли про свої сепаратистські настрої: «Если бы я знал это, я бы давно ушей в Румынию», «Собираться мне нечего, я всегда готова» - и показала рукой в сторону Румынии»[28]. Водночас зафіксовано й позитивні вислови: «Я готов сей час ехать к новому месту жительства»[29]. Як наслідок, жителям села Присаки дозволили переселитися до родичів і знайомих у сусіднє село Телеблешти (сучасна назва Тереблече). У Герцаївському районі також траплялися випадки невдоволення та вираження еміграційних настроїв.

У ході підготовки до весняної сівби в районах почали активно залучати місцевий пролетаріат. Зокрема, у Хотинському районі було утворено 13 ініціативних груп з організації колгоспів, до яких надходили заяви селян про вступ до колгоспу. Організаторами колгоспного господарства з місцевого активу були: Шинкалюк Феодор - голова комгоспу ім.Сталіна, Гримаковський Степан - бригадир рільничої бригади, Трач Юхим - голова колгоспу ім.Ворошилова та інші[30]. Усі колгоспи змагалися за першість в успішному проведенні весняної сівби. Водночас траплялися випадки агітації проти організації колгоспів. Зокрема, частина селян розповідала про своє невдоволення колгоспним ладом, порівнюючи його з життям за румунської влади і визнаючи попередній режим кращим. Промовистими є такі зафіксовані вислови деяких селян: «Вам в колгосп вступать ні в яким разі непотрібно. Я знаю, що в колгоспі жити дуже плохо, ми повинні додержатись і бути одноосібниками два роки, а за цей час побачим що буде»[31]. Відомі факти написання анонімних записок, які кидали у скриньки для заміток у стінгазеті, з таким змістом: «Вони ці советські лиш говорити, а робити нема кому вони хотять колгоспа. Люди не слухайте їх, Ви ідіть у колхози, бо всі пропали як пес на ярмарку»[32]. Радянська влада пояснювала такі випадки «куркульською провокацією».

Настрої населення щодо організації колгоспного ладу були різноманітні. Деякі селяни зазначали, що колгоспне будівництво росло і розширювалося: «…Несмотря на полное сопротивление кулацкого элемента, коллективизация Буковины ширится с каждой минутой, с каждым часом..»[33]. Проте більшість населення висловлювалась негативно й виступала проти організації колгоспів: «Ничего не слушайте, что будут говорить вам про колхоз. У нас никто не дал землю в колхоз…в Удобивцах записались 40 чел. И загнали в общий двор. Люди плачут и не знают что делать…»[34]. Поширювано інформацію про покарання за відмову вступити в колгосп і жахливі умови праці: «Люди услыхали, что на Украине плохо и не идут в колхоз…Но…их обманывают и отдают под суд…», «Кто работает в колхозе три дня, то ему записывают, что работал один день…»[35].

Проте вже на початку 1941 р. в Чернівецькій області почалося будівництво перших колгоспів. Перший на Буковині колгосп створили в с.Ленківці Кельменецького району і одночасно з цією подією розпочалося масове насильницьке залучення сільського населення до артільного господарства. Методи, які при цьому застосовувано, були схожі з тими, що їх в 30-ті роки вживали на решті території республіки й які можна охарактеризувати як «вступай або добровільно, або примусово». Місцеві мешканці неодноразово заявляли: «…Здесь принуждают записываться в колхоз, а кто сам не запишется, то будут сильно мучить…», «Мне здесь так хорошо, что прийдется покончить жизнь самоубивством…Очень мучают людей, которые не записываются в колхоз…»[36]. Разом з колгоспами по всій території області функціонували машинно-тракторні станції. Як приклади успіхів радянського керівництва за півроку нової влади на першій обласній партійній конференції, що проходила в Чернівцях 9-10 лютого 1941 р., у загальному звіті було відзначено, що в області вже організовано 10 колгоспів, з них в Сокирянському районі - 5, Кельменецькому - 4, Чернівецькому сільському - 1. Разом з колгоспами було організовано 13 МТС[37]. При розв’язанні питань про формування колгоспу керівництво виходило з того, що, крім бідняків, був і середній прошарок селян, і необхідно, щоб в організованому колгоспі закріпилася спілка «між бідняком і середняком»[38]. Крім того, першочерговим завданням парторганізації було надання селян усієї можливої допомоги з питань об’єднання в колгоспи.    

Уже навесні 1941 р. в області діяли 62 колгоспи, у яких було об’єднано 4476 господарств площею 15379 га[39]. Заходи форсованої колективізації вкрай негативно позначилися на настроях місцевого населення. Селянство починало розуміти, що його ошукано. За допомогою колгоспів держава фактично забирала землю, а селянам нав’язувала нове кріпацтво. З метою зміцнення колгоспної системи наприкінці весни 1941 р. у декількох номерах газети «Радянська Буковина» виходять статті з циклу «Бесіди голови колгоспу», у яких йшлося про високі досягнення колгоспного господарства та розглядались перспективи подальшого розвитку колгоспного ладу в Чернівецькій області. Метою таких повідомлень було введення в оману людей та намагання приховати реальний стан справ.   

Разом з тим спостерігалися непоодинокі випадки агітації проти створення колгоспів. Так, голова сільради села Шендрян (сучасна назва Драниця) Новоселицького району Гжебинський, проводив агітацію направлену на зрив організації колгоспів[40]. Посадовець неодноразово свої погляди висловлював всім членам сільської ради, які у свою чергу не повідомили керівництву області про цей інцидент. Член сільради села Строїнці Новоселицького району Г. Савчук відкрито проводив серед селян агітацію, спрямовану проти організації колгоспів. Як наслідок, вищевказаних осіб було виключено зі складу сільради.       

Таким чином, зі встановленням радянської влади на території Чернівецької області було утворено 333 сільради[41]. За відсутності постійного керівництва в окремих райкомах (в Герцаївському райкомі керівника не було призначено до вересня 1940 р.) керівництвом роботою селянських будинків в окремих селах займалися люди, ворожі радянській владі. Деякі райкоми недостатньо якісно керували роботою сільрад, не допомагали робітникам сільрад в плановому веденні роботи, в правильному прийнятті рішень, унаслідок чого робота в сільрадах проводилася безпланово, а деякі рішення вважалися неграмотними[42].

Селянство залишалося останньою великою соціальною верствою, яка мала приватну власність. Проте внаслідок так званих «соціалістичних перетворень», проведених у перші місяці радянської влади, соціальна структура населення кардинально змінилася. Зокрема, зникли такі верстви, як землевласники, багате селянство (куркулі) та інші. У подальшому проти останніх почалися репресії, які супроводжувалися вилученням майна репресованих.

У результаті розподілу земель було повністю ліквідовано велике «поміщицьке» землеволодіння. Усього було розподілено близько 71024 га землі землевласників, що призвело до зміни матеріального становища буковинського селянина, різко знизилась кількість малоземельних селян, зросла чисельність середняцьких господарств. З маєтків землевласників селянам було передано коней, рогату худобу, овець, реманент тощо. Важливим заходом у процесі поліпшення матеріального добробуту селян було й те, що багатомільйонні борги селян перед державою було анульовано. Землю отримали у «безплатне користування» понад 60 тис. селян. Одночасно розпочався процес формування колгоспного ладу, який тривав у два етапи. Перший етап - це активна пропаганда колективізації, яка тривала декілька місяців (з вересня по січень 1940-1941 рр.). Радянська влада намагалася всіляко залучити місцевий актив до роз’яснення позитивних моментів життя в колгоспі, здійснюючи наочні екскурсії до східних областей УРСР. Одразу ж було визначено і ворога, з яким потрібно було вести боротьбу у колгоспному будівництві:ним стало місцеве куркульство, проти якого розгорнули агітацію. Газетні рубрики «На допомогу пропагандисту і агітатору» були заповнені надуманою інформацією про культурне і заможне життя колгоспників під керівництвом Комуністичної партії. Таким чином, людям обіцяли швидке процвітання за умови виконання вказівок партії. При цьому не звучало жодних критичних точок зору стосовно колгоспної системи, навпаки, постійно підкреслювалось, що абсолютно всі селяни підтримували політику влади в аграрному секторі[43]. Другий етап – це організація колгоспів, яка розпочалася з утворенням першого колгоспу на території Чернівецької області в с.Ленківці Кельменецького району. Парторганізація розпочала формувати артілі по всій території області, використовуючи будь-які методи. Унаслідок такої політики думки селян різнилися між собою, проте більша частина відчула себе ошуканою і все більше виявляла антирадянські настрої.

[1]Земля – рядовому народу // Радянська Буковина. – 1940. – № 11. – 12 липня. – С. 1

[2]Черкаський Ф. Прості розрахунки // Радянська Буковина. – 1941. –№ 55 (211). – 7 березня. – С. 2.

[3]Радянська Буковина 1940-1945: Документи і матеріали. – Київ: Наукова думка, 1967. – С.18.

[4]Радянська Буковина 1940-1945: Документи і матеріали. – Київ: Наукова думка, 1967. – С.37.

[5]Постанова Центрального Комітету КП(б)У і Ради Народних Комісарів УРСР - 27.08.1940 – 18.01.1941. - ДАЧО. - Ф.Р-3 - Оп.1. - Спр. 1. – Арк. 44.

[6]Стенограммы совещаний в обкоме КП(б)Украины по вопросам организационной и массово-политической работы в области – 19.09-21.11.1940 р. - ДАЧО. - 1 - Оп.1. - Спр. 11. – Арк.12

[7]Буковина: історичний нарис / гол. ред.: С. С. Костишин; Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Чернівці : Зелена Буковина, 1998. – С.254.

[8]Протокол №1-5 заседаний бюро обкома КП(б) Украины– 03.09-14.10.1940 р. - ДАЧО. - Ф.П-1 -Оп.1. - Спр. 5. –  Арк. 53.

[9]Протокол №1-5 заседаний бюро обкома КП(б) Украины– 03.09-14.10.1940 р. - ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр. 5. –  Арк.68.

[10]Стенограммы совещаний в обкоме КП(б)Украины по вопросам организационной и массово-политической работы в области – 19.09-21.11.1940 р. - ДАЧО. - 1 - Оп.1. - Спр. 11. – Арк.28.

[11]Протокол №1-5 заседаний бюро обкома КП(б) Украины– 03.09-14.10.1940 р. - ДАЧО. - Ф.П-1 -Оп.1. - Спр. 5. –  Арк.81-82.

[12]Стенограммы совещаний в обкоме КП(б)Украины по вопросам организационной и массово-политической работы в области – 19.09-21.11.1940 р. - ДАЧО. - 1 - Оп.1. - Спр. 11. – Арк.29.

[13]Стенограммы совещаний в обкоме КП(б)Украины по вопросам организационной и массово-политической работы в области – 19.09-21.11.1940 р. - ДАЧО. - 1 - Оп.1. - Спр. 11. – Арк.29.

[14]Стенограммы совещаний в обкоме КП(б)Украины по вопросам организационной и массово-политической работы в области – 19.09-21.11.1940 р. - ДАЧО. - 1 - Оп.1. - Спр. 11. – Арк.15-17.

[15]Стенограммы совещаний в обкоме КП(б)Украины по вопросам организационной и массово-политической работы в области – 19.09-21.11.1940 р. - ДАЧО. - 1 - Оп.1. - Спр. 11. – Арк.31.

[16]Стенограммы совещаний в обкоме КП(б)Украины по вопросам организационной и массово-политической работы в области – 19.09-21.11.1940 р. - ДАЧО. - 1 - Оп.1. - Спр. 11. – Арк. 34.

[17]Протокол № 6-15 заседаний бюро обкома КП(б) Украины–23.10-29.12.1940 р. - ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр. 6. – Арк.115.

[18]Протокол и стенограмма собрания партійного актива области - 30.08.1940 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.9. – Арк.30.

[19]Протокол і стенограма зборів партійного активу обласної парторганізації - 11.12.1940 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.10. – Арк.26.

[20]Протокол и стенограмма собрания партійного актива области - 30.08.1940 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.9. – Арк.63.

[21]Протокол и стенограмма собрания партійного актива области - 30.08.1940 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.9. – Арк.36.

[22]Буковина: історичний нарис / гол. ред.: С. С. Костишин; Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Чернівці : Зелена Буковина, 1998. – С.255.

[23]Котенко М. Радісне щасливе життя // Радянська Буковина. – 1940. –№ 24. – 26 липня. – С. 3.

[24]Панчук Е.М. Чудесні плоди сталінських п’ятирічок // Радянська Буковина. – 1940. – № 40. – 11 серпня. – С.1.

[25]Протокол и стенограма зборів партійного активу обласної парторганізації - 11.12.1940 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.10. – Арк.10.

[26]Материалы к протоколам № 3,4,6,8,11,12,14 заседаний бюро обкома КП(б) Украины - 23.09-23.12.1940 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.7. – Арк.49.

[27]Докладные записки Центральному Комитету КП (б) Украины о работе по переселению населения внутр. области - 20.01-24.04.1941 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.67. – Арк. 13.

[28]Докладные записки Центральному Комитету КП (б) Украины о работе по переселению населения внутр. области - 20.01-24.04.1941 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.67. – Арк. 7-9.

[29]Докладные записки Центральному Комитету КП (б) Украины о работепо переселению населения внутр. области - 20.01-24.04.1941 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.67. – Арк. 9.

[30]Информации райкомов и Управления НКВД по Черновицкой области о политическом настроении населения - 06.04-19.04.1941 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.72. – Арк.4.

[31]Информации райкомов и Управления НКВД по Черновицкой области о политическом настроении населения - 06.04-19.04.1941 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.72. – Арк.6.

[32]Информации райкомов и Управления НКВД по Черновицкой области о политическом настроении населения - 06.04-19.04.1941 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.72. – Арк.7.

[33]Справки и докладние записки НКВД о политическом настроении колхозного населения  - 6.01-17.04.1941 р. – ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.77. – Арк. 3.

[34]Справки и докладние записки НКВД о политическом настроении колхозного населения  - 6.01-17.04.1941 р. – ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.77. – Арк. 4.

[35]Справки и докладние записки НКВД о политическом настроении колхозного населения  - 6.01-17.04.1941 р. – ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.77. – Арк. 5.

[36]Справки и докладние записки НКВД о политическом настроении колхозного населения  - 6.01-17.04.1941 р. – ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.77. – Арк. 4.

[37]Стенограма першої Чернівецької обласної партійної конференції -9-10.02.1941 р. – ДАЧО. - Ф.1 - Оп.1. - Спр.44. – Арк. 114.

[38]Стенограма першої Чернівецької обласної партійної конференції -9-10.02.1941 р. – ДАЧО. - Ф.1 - Оп.1. - Спр.44. – Арк. 28.

[39]Буковина: історичний нарис / гол. ред.: С. С. Костишин; Чернівецький держ. ун-т ім.Ю.Федьковича. – Чернівці : Зелена Буковина, 1998. – 416 с. - С.257.

[40]Информации райкомов и Управления НКВД по Черновицкой области о политическом настроении населения - 06.04-19.04.1941 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.72. – Арк. 3.

[41]Стенограма першої Чернівецької обласної партійної конференції -9-10.02.1941 р. – ДАЧО. - Ф.1 - Оп.1. - Спр.44. – Арк. 89.

[42]Протокол и стенограма зборів партійного активу обласної парторганізації - 11.12.1940 р. –ДАЧО. - Ф.П-1 - Оп.1. - Спр.10. – Арк.7.

[43]Ляхович П. Боремось за високий урожай // Радянська Буковина. –1941. – № 120 (276). – 24 травня. – С. 1.