В плани НКДБ втрутився фактор, який важко було врахувати та передбачити в планах. В ніч на 19 жовтня 1947 р. на терені Чернівеччини різко погіршилися погодні умови. Розпочалася хуртовина, яка не зупинялася до самого моменту виселення. Станом на день початку операції снігові замети складали від 50 см. в рівнинних районах області та до півтора-двох метрів в горах. Всі дороги, особливо до віддалених сіл та хуторів, були заметені, проводовий зв'язок повсюди був зруйнований снігопадами. Щодня і навіть щогодини в Чернівці надходили повідомлення з районів про неможливість проведення операції та з проханнями дати вказівки, як далі діяти у зв’язку з погодними умовами.
Зокрема, 19 жовтня о 21.15 год. з Путили поступило донесення про те, що на перевалі Німчич внаслідок погодних умов автомашина звалилася в ущелину. Було викликано трактор для того, щоб витягнути авто, проте до того часу він так і не прибув. Три автомашини вийшли з ладу. Чотирьох машин не вистачало і в Заставні, де ще й комуністи, які прибули з Чернівців та вже були проінструктовані, «базікають про операцію».
20 жовтня об 11.05 год. з Путили поступило донесення: «Сніг випав більше метра, завірюха продовжується, рух в гори неможливий. Просимо вказівок». Резолюція: «Запрошено вказівку керівництва». За кілька годин з Путили надходить додаткове повідомлення: «Снігопад не вщухає, глибина снігового покриву місцями досягає вище метра. Автомашини по дорогам ніде пройти не можуть. До місця завантаження у вагони на станцію Вижниця будуть доставлені підводами і пішими. Райвиконком організує розчистку дороги через перевал Німчич». Згодом знову: «Висота снігу більше метра, в гори пройти неможливо. Чекаємо вказівок». Надвечір, о 17.00 год. з Путили знову телеграфують: «Буран продовжується, сніговий покрив досягає до півтора метри, в гори піднятись неможливо, в центрі рух перервано. Операцію в назначений строк у зв’язку з обстановкою – починати неможливо».
20 жовтня об 11.30 год. начальник УМГБ Чернівецької області звертався до Заступника Міністра МГБ СРСР та до Міністра держбезпеки УРСР із запитом щодо порядку подальших дій, з огляду на ситуацію з погодними умовами та очікуючи на відповідь видали вказівку райапаратам проводити операцію за будь-якої погоди, мобілізувати населення на прочищення доріг, вжити усіх заходів з доставки виселених сімей на станції завантаження в ешелони будь-якими засобами і в найкоротший строк.
Незважаючи на зазначені обставини, радянська влада не мала наміру змінювати свої плани. Опівночі, о 24.00 годині з 20 на 21 жовтня 1947 р. на адресу Есаулова-Рєшєтова поступила вказівка: незалежно від погоди операцію назначити у визначений день і час. В тих районах, де по умовам погоди автомашина не пройде, вивезення сімей організувати гужовим транспортом до місць, звідки можна буде доставляти на станції погрузки машинами». О 00.15 год. 21 жовтня районним апаратам була дана наступна вказівка: «Операцію почати і проводити в назначений час незалежно від стану погоди. Доставку сімей на пункт завантаження організовували будь-якими засобами». В результаті таких дій влади виселення буковинських родин окрім загального жаху самого факту примусового виселення, додалися ще й нелюдські поневіряння. Людей змушували навіть пішки пробиватися через величезні снігові замети.
Для звітності про хід проведення операції, про що потрібно було доповідати кожні 2 години, направлено в область відповідні бланки, наведені у підбірці документів.