Формування післявоєнної політики радянської влади щодо виселення населення як способу боротьби з повстанським рухом. У лютому чи на початку березня 1944 р. заступник керівника НКВД СРСР доповідав народному комісару НКВД СРСР Берії доповідною запискою про діяльність українських націоналістів на Західній Україні та подавав свої пропозиції щодо першочергових дій, які необхідно вжити для подолання опору. Серед них – виселення у віддалені області СРСР низки категорій осіб, а саме: сімей, у складі яких є діючі повстанці чи особи, які перебувають на нелегальному положенні; сім’ї осіб, які своєчасно не здадуть зброю та продовжать її переховувати; сім’ї осіб, які будуть затримані в момент нападу на обози Червоної армії, окремі команди військовослужбовців чи на місцеві органи радянської влади; а також усіх жителів сіл, зі складу яких більша частина чоловічого населення перебуває у лавах повстанців, а населення сіл надає їм допомогу продовольством чи укриває їх (ГДА СБУ. Ф. 2. Спр. 66. Арк. 17-25).
Наразі про Чернівецьку область ще не йшлося (більша частина її була захоплена наприкінці березня), проте радянська влада напрацьовувала комплекс заходів, зокрема й виселення, які згодом використовуватиме і в інших областях, зокрема й на Буковині.
Отже, вже наприкінці березня 1944 року влада провела роботу із виявленням сімей повстанців, яких планувала найближчим часом виселити. Зокрема повідомлялося про намір вже 28-31 березня виселити 500 сімей повстанців із північних областей Західної України.
31 березня 1944 року НКВД СССР підготував Директиву № 122 Генерального комісара державної безпеки Л. Берія, відповідно до якої всі повнолітні члени сімей засуджених ОУНівців, а також активних повстанців, як заарештованих, так і вбитих під час бойових сутичок підлягали засланню у віддалені райони Красноярського краю, Омської, Новосибірської та Іркутської областей. У розвиток зазначеної Директиви, 7 квітня 1944 р. НКВД СССР підготував Директиву № 130, яка визначала порядок взяття на облік усіх сімей заарештованих, а також загиблих повстанців, з метою їх подальшого виселення (зберігається у: ГДА СБУ, Чернівці. Ф. 2-Н. Спр. 6. Арк. 38-41).
У Чернівецькій області робота із оформленням сімей повстанців на виселення розпочалась пізніше, аніж в інших західних областях України. Лише з початку липня 1944 року фіксуються вказівки начальника Управління НКВД по Чернівецькій області районним відділам НКВД негайно приступити до оформлення матеріалів на виселення членів сімей ОУНівців та повстанців (зберігся примірник вказівки Герцаївському райвідділу НКВД; імовірно, такі вказівки були направлені до всіх райапаратів). На початку жовтня районні апарати НКВД звітують про відсутність, або одиничні наявні справи на виселення. Зокрема в одному із найбільш активних в повстанському відношенні Заставнівському районі станом на 9 жовтня таких справ не було і не готувалися (Документ № 69, станом на 12 жовтня оформлено на виселення 2 особи (Документ № 70), станом на 16 жовтня – 6 сімей (Документ № 71), на 5 листопада – 7 сімей (Документ № 72). Подібних документів з інших районів не зберіглося, припускаємо, що ситуація там була багато в чому подібною.
Наприкінці жовтня 1944 р. загалом по області вже було підготовлено матеріали на виселення 350-ти сімей повстанців та проводилась підготовча робота до їх виселення, про що доповідало керівництво внутрішніми військами НКВД. Це при тому, що станом на початок жовтня 1944 р. із західних областей України вже було виселено 1925 сімей у складі 5551 особи, в першу чергу із Рівненської, Волинської та Львівської областей (ГДА СБУ. Ф. 2. Спр. 64. Арк. 88-118).
Перше організоване масове виселення населення (сімей повстанців) в Чернівецькій області після повернення радянської влади відбулося у листопаді 1944 р. На жаль, в документах немає згадок ні про точну дату, ні про обставини чи деталі проведення виселення, окрім низки розрізнених даних, які нами наводяться у збірнику. Відтак, віднайдено лише згадки про кількість виселених сімей у оперативному зведенні за 20-23 листопада 1944 року Заставнівського райвідділу НКВД, у звіті за листопад 1944 року Вашківського райвідділу НКВД, та у довідці про загальну кількість виселених із Чернівецької області у листопаді 1944 року.
Із зазначених документів робимо висновок, що виселення проводилось близько 20 листопада, 7 сімей виселено із Заставнівського району Чернівецької області, та ще 60 – із Вашківського району. Загалом було виселено 77 сімей, або ж 241 особу, відтак з інших районів області виселено ще 10 сімей.
За результатами вказаного виселення начальник Управління НКВД по Чернівецькій області Руденко підготував вказівку (ГДА СБУ, Чернівці. Ф. ОББ. Справа 127. Арк. 74, у збірнику не наводиться) усім районним відділам НКВД, в якій відзначив, що в низці районів робота з підготовки сімей до виселення виконується незадовільно, пущена на самотік, документи оформляються поверхово і неякісно, що низка районів області – Новоселицький, Кіцманський, Кельменецький, Герцаївський, Сокирянський Глибоцький та Чернівецький – не оформили жодної справи на виселення і т.д. Заявив, що не терпітиме такого стану справ із виселенням сімей ОУНівців та зауважив, що виселення сімей повстанців «є одним із найбільш серйозних заходів, покладених на НКВД, і вимагає від усього оперативного складу максимальної чіткості і організованості». Відтак вимагав від райвідділів на усі сім’ї, які підлягають виселенню, оформити облікові справи, пообіцяв карати за неякісно оформлені справи та кожні 5 днів вимагав доповіді про кількість оформлених справ та сімей, взятих на облік.
Згодом, наприкінці листопада за підписом Народного комісара НКВД Рясного в область надійшов лист із аналізом допущених типових помилок під час оформлення справ на виселення. На його основі за підписом начальника обласного НКВД підготовлено вказівки районним відділам НКВД, із вимогою до оперативних працівників уважніше ставитись до оформлення документів, не допускати виселення сімей, в складі яких є воїни Червоної Армії та з погрозою накладати стягнення за неправильно оформлені справи. Зберігся власне один примірник такого документу, направленого на адресу Герцаївського районного відділу НКВД, для якого він був менш важливим, через компактне проживання в районі румунського населення. Ймовірно, такі листи були надіслані до всіх керівників райвідділів Чернівецької області.
Отже, у 1944 році в Чернівецькій області мала місце одна кампанія з масового виселення сімей повстанців, здійснена близько 20 листопада 1944 року, коли було виселено 77 сімей, або ж 241 особу. Очевидно, що в інших областях Західної України режим діяв значно більш жорстко: загалом із західних областей України впродовж 1944 року виселено 4724 родини, або ж 12762 осіб (ГДА СБУ. Ф. 2. Спр. 147. Арк. 1).
Василь Мустеца.