Після повернення на Буковину радянської влади наприкінці березня 1944 року повернулася і практика масових депортацій, які радянською владою вважалися одним із найбільш ефективних засобів з вирішення широкого спектру проблем – як національних, коли виселялися цілі народи, аж до соціальних (виселення окремих соціальних прошарків населення, як-то «куркулі» чи «інший неблагонадійний антирадянський елемент»).
Зауважмо, що окрім власне примусової депортації населення радянська влада не гребувала і численними іншими методами виселення населення, як-то «мобілізації на трудовий фронт», «мобілізації у школи ФЗО», «мобілізації молодих дівчат та жінок на Донбас» та чимало інших, котрі вже з другої половини 1944 року активно практикувалися, і даних про кількість вивезених у такий спосіб буковинців наразі авторові віднайти не вдалося.
Попри те, що загалом кількість документів радянських каральних органів щодо організації та проведення масового виселення населення досить значна, проте наявні низка «білих плям», цілих скоординованих операцій, відомості про які практично відсутні і реконструйовані буквально по крупицям.
Саме до таких «білих» плям і належать перші кампанії з організованого масового виселення буковинців у післявоєний час, точніше після повернення радянських окупантів.
Першою такою акцією з виселення буковинців слід вважати виселення, яке мало місце в листопаді 1944 року. На жаль, в документах немає згадок ні про точну дату, ні про обставини проведення виселення. Так ми б про нього і не дізналися, проте збереглися підсумкові дані: всього в листопаді 1944 року з Буковини виселено 77 сімей, або ж 241 особу.
Наступна операція з масового виселення була поведена у січні 1945 року. З нею ситуація протилежна: в жодних статистичних даних немає відомостей про виселених у січні 1945 року буковинців. Проте зберігся підсумковий звітний документ про обставини безпосередньо самого виселення, який ми власне і наведемо.
Відповідно до доповідної, операція по виселенню сімей активних повстанців проведена 23 січня 1945 року. Планувалося виселити 162 родини, або ж 506 осіб. Проте оскільки 37 сімей на момент виселення втекли, частина повстанців вийшла з повинною, в частині сімей люди вже померли або ж лежали хворі на тиф, то того дня було виселено 110 сімей, або ж 283 особи.
Сім’ї виселялися із 10-ти районів області, детально можна побачити дані в підготовленій таблиці.
Влада вважала проведену акцію з виселення населення дуже дієвою та відзначила, що за наступні два тижні після її проведення по області більше 600 повстанців вийшли з повинною та майже півтори тисячі тих, хто відмовлявся іти на фронт, з’явилися до військкоматів.
Також влада контролювала і настрої серед населення, які викликала кампанія з депортації сімей.
Цікавий і загальний висновок: попри всі заходи, населення Путильського, Вижницького, Вашківського та Садгірського районів до проведених урядом заходів «относится отрицательно».
Документ зберігається в Галузевому державному архіві СБУ, в Києві.
Зауважмо, що саме в ці дні, 18-20 січня 1945 р. в області проводилася операція із привселюдного повішання повстанців, про що детальніше тут: https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/01/20/158846/
Окрім того, з початку грудня 1944 року тривала чергова «амністія», яка обіцяла тим, хто явиться «з повинною», не притягнення до відповідальності.
Надруковано:
Василь Мустеца. До 75-ї річниці операції «Запад»: як радянська каральна система нищила буковинців депортацією до Сибіру. 24 січня 2022 року // https://bukinfo.com.ua/istoriya/do-75-ji-richnyci-operaciji-zapad-yak-radyanska-karalna-systema-nyshchyla-bukovynciv-deportaciyeyu-do-sybiru