19-20 січня 1945 року радянським режимом була зорганізована чергова масова виселенча акція. На жаль, документів про підготовку до проведення цих репресивних заходів не вдалося віднайти, так само про проведене виселення не згадується ані у щоденних довідках, ані у місячних чи квартальних звітах НКВД. Згадки про проведену операцію містяться лише у 5-ти документах: найповніше – у доповідній начальника УНКВД Чернівецької області щодо обставин і результатів проведення виселення, а також у 2-х звітах про роботу Внутрішніх Військ НКВД (усі зберігаються у ГДА СБУ; у зведенні за 21 січня згадується про виселення 74-х сімей, та у звіті за 24 січня – про виселення ще 38 сімей повстанців). Згадки про проведене виселення містяться також у звітах про роботу Сторожинецького міськвідділу та Садгірського райвідділу НКВД, які зберігаються в секторі архівного забезпечення СБ України у Чернівцях (звіти інших райвідділів не збереглися, або не містять таких даних).
Отже, операція з виселення сімей активних повстанців була проведена 23 січня 1945 року, коли планувалося репресувати 162 сім’ї, або ж 506 осіб, проте того дня із 10-ти районів області було виселено 110 сімей, чисельністю 283 особи. Влада вважала проведену акцію з виселення населення дуже дієвою та відзначила, що за наступні два тижні після її проведення по області більше 600 повстанців вийшли з повинною та майже півтори тисячі тих, хто відмовлявся йти на фронт, з’явилися до військкоматів.
Зауважмо, що саме в ці дні, 18-20 січня 1945 р. в області проводилася операція із привселюдного повішання повстанців. Окрім того, з початку грудня 1944 року тривала чергова «амністія», яка обіцяла тим, хто явиться «з повинною», не притягнення до відповідальності. Відповідно відзначений «позитивний ефект» варто пов’язувати з усім комплексом вказаних заходів.
Водночас відзначено, що «попри всі заходи, населення Путильського, Вижницького, Вашківського та Садгірського районів до проведених урядом заходів «относится отрицательно».
Під час виселенчої акції мала місце спроба повстанців не допустити виселення та визволити людей шляхом підриву залізниці, якою мав слідувати ешелон із виселеними. Крім того, в Садгірському районі, де виселили 16 сімей, в селі Ленківці під час виселення сімей повстанців були обстріляні двоє радянських солдатів, а в селі Стара Жучка після виселення сімей спалено скирту сіна, яке належало НКВД.
Окрім власне організованих кампаній, залишається питання про поодинокі виселення сімей, після вчинення повстанцями якихось відплатних акцій, чи коли органам НКВД стало достеменно відомо про перебування когось серед повстанців. У низці розпорядчих документів наявна вимога виселення таких сімей, хоча можливо малося на увазі перш за все підготовка їх до виселення, тобто заведення облікової справи, формування визначеного пакету документів та очікування команди щодо найближчої акції з масового виселення населення у вказаному районі.
В одному з подібних випадків – чи то НКВД мало на меті виселити низку сімей, чи ж лише оформити справи на виселення, стався інцидент – під час спроби «застосувати до сімей повстанців репресивних заходів» в с.Череш Сторожинецького району 8 лютого 1945 р. при підході опергрупи до будинків двоє жінок кинулися втікати та були застрілені працівниками НКВД. Загалом питання поодиноких виселень потребує більшого вивчення.
Надалі районні апарати НКВД активно працюють над виявленням сімей повстанців, заведення на них облікових справ, підготовкою матеріалів на виселення. Зокрема, маємо кілька згадок-звітів НКВД із зазначенням ходу роботи з оформлення сімей на виселення саме в цей час.
Василь Мустеца.