Директива визначала, що особи, які служили в німецькій армії, в «РОА» (власівці), козачих формуваннях, націоналістичних легіонах, українських частинах чи в поліції підлягали виселенню на спец. поселення терміном на 6 років.

16 серпня 1946 року, відповідно до зазначеної Директиви, в Чернівецькій області проводилася кампанія з виселення таких осіб, яких на території Чернівецької області виявлено 34 у Глибоцькому, Кіцманському, Садгірському, Сокирянському та Сторожинецькому районах. 23 серпня 1946 року їх вагоном зі станції Чернівці направлено на пересильний пункт у м. Львів. Про вказане виселення в архівах збереглося лише два документи, наведені нами у збірнику – короткий звіт про кількість виселених осіб у щоп’ятиденному звіті УМВД по Чернівецькій області та згодом у звіті про роботу УНКВД за липень та серпень 1946 року.

Директива № 97 була постійно діючою, тому виселення на її підставі продовжувалося ще кілька років поспіль. Їх постійно виявляли під час заходів т.зв. «фільтрації» та невеликими групами виселяли. Матеріали про результати фільтрації та виселення відповідно до Директиви №97 зберігаються у ГДА СБУ (Ф. 2. – Спр. 753, Спр. 777, Спр. 779, Спр. 780 та інші).

Зокрема, за наявними в архіві даними, з території Чернівецької області у жовтні 1947 року виселено 11 осіб, 8 березня 1948 року – 27 осіб (з сіл: Чорнівка, Камена, Ревно, Сняче, Луковиця, Михальча, Великий Кучурів, м.Чернівці, Мамаївці, Іванківці, Суховерхів, Гаврилівці, Ширівці Долішні, Раранча, та Нова Жучка), 6 квітня 1948 року – ще 5 осіб. 25 червня 1948 року виселили 9 осіб із Кучурова Великого, Михальчі та Тисівців. 25 листопада – ще 13 осіб (із Банилова, Михальчі та Великого Кучурова) та 2 грудня 1948 року – ще 7 осіб (із околиць Чернівців – мікрорайону Горича Урбан та Горича Монастирище). Загалом, в архіві наявні дані щодо виселення з Чернівецької області згідно вказаної постанови впродовж кінця 1947 та 1948 р. р. – 72-х осіб. Усі вони направлялися терміном на 6 років в розпорядження Верхамурзолото Главспеццветмета МВС СРСР, на станцію Большой Невер Амурської залізниці, через Львівську пересильну тюрму. У постановах на виселення зазначалося, що «вказаний спецконтингент повинен мати при собі запас білизни, взуття, одягу, постільну приналежність та запас продуктів харчування на 20 діб».

У жовтні 1948 року УМВД по Чернівецькій області зверталось за роз’ясненням, як поступати із особами, які служили в румунській армії та потрапили в полон. Проте, відповідно до отриманого роз’яснення, буковинці, які служили в румунській армії, під дію вказаної Директиви не потрапляли, оскільки служили в румунській армії за законом про обов’язкову військову службу і військовій повинності як громадяни Румунії.