Р-31                                                                             

ЧЕРНІВЕЧЧИНА

ЗВІТ
за час від 1 липня - 30 вересня 1948 р.

І. Викінчені справи.

1. Кількість викінчених справ:

а) За протоколами викінчено 6 справ.

б) За повідомленнями викінчено 5 справ.

За протоколами викінчено слідуючі справи:

1. Чигрин Василь с. Семена, нар. 1923 р. в с. Устє-Путилів Путилівського р-ну, українець, істребітель РО МГБ від 1945 р., член провокативної боївки. Справу викінчив “237”. Час переслухання від 7-8 липня 1948 р.
2. Софійчук Танасій с. Гарасима, нар. 1901 р. в с. Розтоки Вижницького р-ну, українець, с[єкрєтний]/о[свєдомитель] РО МГБ, кличка “Бук” від 1947 р. Справу викінчив “237”. Час переслухання 10 годин.
3. Тріщук Іван с. Тимофія, нар. 1910 р. в с. Розтоки Вижницького р-ну, а[гент]/в[нутрішник] РО МГБ, кличка “Байда”. Справу викінчив “237”. Час переслухання від 30-31 липня 1948 р.
4. Гулей Параска д. Семена, нар. 1920 р. в с. Виженка Вижницького р-ну, українка, с[єкрєтний]/о[свєдомитель] РО МГБ від 1947 р., кличка “Паша”. Справу викінчив “237”. Час переслухання від 22-24 серпня 1948 р.
5. Кермач Микола с. Павла, нар. 1930 р. в с. Устє-Путилів, присілок Обочі, Путилівського р-ну, українець, стрибок, рейдуючий с[єкрєтний]/ осведомитель] РО МГБ від 1947 р., кличка “Хитрий”. Справу викінчив “237”. Час переслухання від 6-7 вересня 1948 р.
6. Павлюк Іван (безбатьченко), нар. 1912 р. в с. Підзахарич Вижницького р-ну, українець, а[гент]/в[нутрішник] РО МГБ, кличка “Змій” від 1947 р. Справу викінчив “239”. Час переслухання від 27-30 липня 1948 р.

За повідомленнями викінчено слідуючі справи:

1. Татарин Данило с. Марка, нар. 1912 р. в с. Підзахарич Вижницького р-ну, українець, фінагент с. Підзахарич (дуже активний). За першої більшовицької окупації був секретарем сільради. 1945 р. був у наших рядах, зголосився з повин[н]ою. За донесенням інформаторів був с[єкрєтним]/ осведомителем] РО МГБ, був членом провокативної боївки один місяць. 1946 р. став фінагентом в с. Підзахарич, де виявив велику активність у виконанню своєї служби. Справу викінчив за повідомленням “239” тому, що він і його родина ставили опір, взиваючи криком недалеко квартируючих більшовиків.
2. Бідолах Степан с. Онуфрія, нар. 1924 р. в с. Багна Вижницького р-ну, українець, комсомолець, с[єкрєтний]/о[свєдомитель] РО МГБ. 1945 р. був стрільцем у наших рядах і зголосився з повин[н]ою. За донесенням інформаторів ходив вечорами і підслуховував попід хати, що в них говорять і чи там немає повстанців. Зимою [1947]-1948 рр. більшовики арештували в с.Багна 40 осіб, де він майже кожному подавав неправдиві матеріяли обвинувачення про співпрацю з нашим рухом. Справу викінчив “239”, за повідомленням тому, що вищезгаданий і вся його родина ставили опір, взиваючи на поміч стрибків.
3. Ластієв Семен Леонтієвич, нар. 1915 р. в с. Домижово Серажінського р-ну Калінінської області, останньо замешканий в с. Берегомет Вижницького р-ну Чернівецької обл., руський, капітан, начальник карного лагеря в с. Берегомет, в якому погинуло багато людей голодною смертю з різних областей України. Останньо був начальником Берегометського надлісництва. Атентат виконали “Ромко” і “Козак” дня 29 липня 1948 р.
4. Завиждей Василь с. Михайла, нар. 1920 р. в с. Устє-Путилів Путилівського р-ну, українець, стрибок, 1944-[19]45 рр. був стрільцем боївки СБ і 1945 р. в м[ісяці] липні зголосився з повин[н]ою. Був членом провокативної боївки під командою Дарія Василя с. Матія [з] с. Сторонець-Путилів. 1947 р. став командантом істребітелів в с. Устє-Путилів Путилівського р-ну. 13.9.1948 р. повстанці “Тихий” і “Козак” днем в селі його арештували, але через погоню за ними кінного відділу погранвійськ МВД змушені були його по дорозі зліквідувати.
5. Ончул Танасій с. Гарасима, нар. 1907 р. в с. Киселиці Путилівського р-ну, українець, начальник істребітелів в с. Киселиці, партійний. Від 1944 р. був стрибком, а в 1947 р. став начальником стрибків. Як начальник виявив активність у поборюванні нашого руху, ходив на облави, грабив населення, закидаючи при тому їм співпрацю з повстанцями. В день 13.9.1948 р. надр[айонний] реф[ерент] СБ “237” із заступником звенокущевого “Гордим” виконали на нього на станиці атентат.

ІІ. Методи роботи МВД-МГБ по боротьбі з нашим революційним визвольним рухом.

По боротьбі з нашим революційно-визвольним рухом більшовицькі органи МГБ ввели вжиття т. зв. масову агентуру різного призначення. Найбільше масово поширена агентура с[єкрєтних]/о[свєдомителів] і то по всіх селах, а головним чином примінена в подільських селах, де хати густо розміщені. За донесенням нашого інформатора, який заразом є більшовицьким с[єкрєтним]/ осведомителем] в с. Ширівці Горішні Садгірського р-ну, немає такої вулиці, яка не була б під надзором такого с[єкрєтного]/ о[свєдомителя]. Кожний с[єкрєтний]/о[свєдомитель] має для себе спеціяльно виділений відтинок вулиці, який слідить зі свого обістя, інші призначені є на роздоріжжя, ще інші на мости, кладки, греблі і т. д. Таких с[єкрєтних]/о[свєдомителів] провіряють МГБ-істи в цей спосіб, що самі переходять ніччю і коли с[єкрєтний]/о[свєдомитель] приділений на той відтинок не зголосить рано органам МГБ, тоді оперативники кличуть їх в МГБ і буками, погрозами і лайкою пригадують їм їхні “обов’язки”. Це звичайно бувають люди підозрілі в антирадянській діяльності чи то в зв’язку з нашим рухом, чи то через соціяльну нерівність. На щастя такі с[єкрєтні]/о[свєдомителі] є майже не активні мимо тиску зі сторони органів МГБ. Такі випадки так масової вербовки с[єкрєтних]/о[свєдомителів] є майже в кожному подільському селі.

Подібне діється і в горах. Більшовицькі відділи на чолі з оперуповноваженими РО МГБ заходили в села чи присілки, скликали до себе все населення, як дорослих так і малолітніх, яких на допитах держали навіть по тижневі, допитуючи все про повстанців. Кожний з такого допиту виходив сильно побитий з завданням через кілька днів прийти знову з конкретними донощицькими матеріялами. Багато з тих допитуваних були так побиті, що їхня родина змушена була привезти їх назад додому. До кінця м[ісяця] вересня подібні переслухання і вербовки в агентуру відбулися в таких селах Путилівського р-ну: Сергії на присілку Тисницька, Дехтинець на присілку Греблина, Конятин на присілку Плата, Устє-Путилів на присілку Росішний, Киселиці на присілку Ракови. В селах Вижницького р-ну: Розтоки, Петраші, Підзахарич, Багна, Черешенька.

Мимо цього всего більшовицькі органи МГБ не добилися бажаних успіхів. На кожного перехожого чоловіка дивляться як на такого, що з нами співпрацює й оперативники МГБ попадають у манію. Приміром в м[ісяці] серпні Євдокіїм накинувся (по-п’яному) на сліпого діда-жебрака, що зі своїм внуком Сашкою просив милостині на гостинці біля лісової контори. Євдокїім побив його сильно, при чому говорив: “Ти бандерівський шпіон”, що аж люди вставились за сліпцем. Всіма силами стараються більшовики впхнути в наші ряди агентів, щоб розконспірувати наші переходи, постої, хати, а також, щоб в останньому когось убити. Останніми часами появились нові “запільники”, яких завдання є слідити за повстанцями і хто їм допомагає (гляди протокол Кермач Миколи). Дуже поширений метод є ставлення знаків на переходах і слідкування за відбитками чобіт на мокрому грунті. Вислідом таких слідкувань впав постій техзвена, де в бою згинуло двох повстанців (гляди протокол Софійчук Танасій). Ще один примір можна навести: до села Стара Жадова Сторожинецького р-ну зайшли повстанці, щоб заготовити харчів, але через присутніх там більшовиків мусіли відступити. Більшовики попали на їх слід, що залишився на мокрому грунті, взяли докладну міру, довжину і ширину відбитих чобіт, яку порівняли пізніше в с. Чортория Вашківського р-ну зі слідами коло однієї хати і сказали, що “ті самі, що були в Старій Жадові були і тут”.

Щоб піднести працю с[єкрєтних]/о[свєдомителів] більшовицькі органи МГБ стараються нас скомпромітувати в очах населення, приміром: Вижницьке РО МГБ приарештував багато людей і завіз до Вижниці. Приарештованих було кількадесять осіб. В присутності всіх начальник РО МГБ майор Дідушенко викликав Параску Штефуряк і спитав:

- Чого ж ти Параско так часто ходиш до району?
Вона відповіла:
- Іду брати шпильки від сіфілісу.
- А хто тебе заразив?
Іван Гулей з Банькова (це повстанець “Меч”).
Тоді Дідушенко:
- Бачите люди, кого ви підтримуєте, бачите? Ви їм допомагаєте, ви їх окриваєте, а вони вам ваших жінок, ваших дочок заражують. Допомагайте нам їх знищити і ви будете мати спокій.

Подібних випадків було більше, як приміром очорнювали в очах населення повстанців “Шугая” і “Дорошенка”.

Більшовицькі акції.

У літній час більшовицькі відділи почали інтензивніше діяти проти нашого руху, а також і проти сприяючого нам населення. Оперпрацівники райцентрів МГБ дали зброю всяким “равбшіцерам” з завданням ходити лісами, буцімто полювати, слідити за нашими переходами, шукати місць постоїв, криївок і т. д. Днями і ночами слідкувати за димом і вогнями по лісах. Згадані “равбшіцери” ходять групками чи одинцем, за якими у відповідній віддалі йдуть опергрупп. Є випадки, коли оперативні відділи МВД чи МГБ беруть з собою відповідну кількість харчів і тижнями сидять в лісах на засідках, а то й перешукують деякі відтинки лісів. Коли знаходять залишений повстанцями старий постій, то в околиці такого постою докладно перешукують всі корчі, колоди чи каміння за документами. Часто, коли не стане для них їхніх харчів, граблять населення на адресу українських повстанців, а господарям заказують не зголошувати більшовикам, бо повісять. Коли такий господар не зголосить, то другого дня до нього заходять і вже як більшовики сильно побивають за те, що даний господар не зголосив в райцентр про грабунок, які зробили “повстанці”. Буває також, що приїздять з області офіцери середніх і вищих чинів, котрі також беруть особисту участь в операціях з поодинокими групами, які докладно знають вже терен. Коли граблять чи б’ють здіймають погони.

В першій половині липня більшовики застосували новий метод своїх дій, а саме: приїздить до села група більшовиків, які скликають весь сільський актив, а також кого попало з мужчин, яких опісля збирають на мітингу на якому вияснюють, що вони мусять допомагати солдатам в прочісках і так дядьків беруть в ліс, розставляють розстрільною, межи яку розміщені по одному солдатові і так ідуть лісами. Дядькам наказують стукати ломаками по дереву і кричати: “Ура-а-а, бандьора здавайся”. Коли б хтось з дядьків побачив у лісі повстанців, сліди чобіт, постій, зломану фою чи травичку, а не зголосять солдатам, то будуть карані до 25 р. тюрми. Такі випадки мали місце в сс. Мариничі, на присілкі Бісків та Розтоки Вижницького р-ну. Однак на такі акції дядьки звичайно йти не хочуть, втікають, говорять більшовикам: “Ви маєте зброю і це ваше діло не наше. Ми не йдемо, щоб нас бандерівці вибили”.

Є випадки, що оперативні групи переодягають по-цивільному, навіть і в жіночий одяг, які слідкують теренами за повстанцями, як приміром, боївка л-нта Євдокіїма. У випадку наших акцій, як атентат чи ліквідація агентурної сітки, по терені тоді цілого [гірського] надрайону оперують погранвійська і спецвідділи з області. Виходять вони більшими відділами, які розчленовуються по 6-15 чол. кожна зі собакою, надавчими радіоапаратами та запасами харчів на довший час. В часі облав в лісах кричать: “Ура-а-а, бандьора здавайся, руки вверх” і т. д. Операції таких відділів тривають переважно від одного до двох тижнів.

Провокативні боївки ходять селами, де перед населенням вдають зі себе повстанців, що відбилися від своїх відділів і шукають зв’язку з місцевими підпільниками, а селянам говорять, щоб їх пов’язали і крім того погрожують повішанням, якщо про їхню появу зголосять більшовикам. Себе кличуть так як кличуть себе повстанці. Члени таких боївок - це бувші члени революційного підпілля. Дуже часто такими боївками командують офіцери з області. Стероризоване населення, не знаючи з ким має до діла, часто попадає в розпуку, бо не знає, що робити, зголошувати чи мовчати. Бували випадки, що коли господар не зголосив, пізніше був арештований і шантажем завербований на співпрацю з органами МГБ.

Боївки РО МГБ.

На теренах Буковини повсякденно оперують такі боївки РО МГБ:

 Вижницький район:

• Боївка від 9-15 солд[атів] під командою оперативника РО МГБ ст. л-нта Краснова.
• Боївка від 7-10 солд[атів] під командою капітана РО МГБ Калініна.
• Боївка від 6-7 солд[атів] під командою оперативника ст. л-нта РО МГБ Столярова.
• Боївка від 5-8 солд[атів] під командою оперативника РО МГБ л-нта Лазарева.
• Боївка від 7-8 солд[атів] під командою капітана РО МГБ Кулагіна.

Путилівський район:

• Боївка від 7-10 солд[атів] під командою капітана РО МГБ Кетова.
• Боївка 4 солдати під командою ст. л-нта РО МГБ Туралієва, який разом є начальником істребітельного батальйону Путилівського р-ну.
• Боївка від 12-23 солд[атів] під командою оперативника л-нта РО МГБ Євдокіїма.
• Боївка до 10 солдатів під командою оперативника, ім’я якого невідоме.

Вашківський район:

• Боївка від 6-7 солд[атів] під командою капітана РО МГБ Урічева.
• Боївка до 10 солдатів (залежно від операції) під командою ст. л-нта Кірсанова.
• Боївка від 5-8 солд[атів] під командою капітана РО МГБ Панкратова.

Сторожинецький район:

• Боївка до 12 солд[атів] під командою л-нта РО МГБ Нагорного.
• Боївка від 10-12 солд[атів] під командою л-нта РО МГБ Мармозова.

Заставнянський район:

• Боївка від 8-12 солд[атів] під командою ст. л-нта РО МГБ Ведернікова.
• Боївка від 6-8 солд[атів] під командою л-нта РО МГБ Іванова.

 Кіцманський район:

• Боївка до 8 солдатів під командою л-нта РО МГБ Молочанова.
• Боївка до 8 солд[атів] під командою л-нта РО МГБ Рульова.
• Боївка до 12 солд[атів] під командою ст. л-нта РО МГБ Гутнікова.

 Садгірський район:

• Боївка до 12 солд[атів] під командою ст. л-нта РО МГБ, прізвище якого невідоме.

У гірських теренах Вижницького р-ну оперує з боївкою 12 солд[атів] л-нт РО МВД Лобанов.

Боївки озброєні в кулемети і автомати, на Поділлю подекуди і крісами.

Провокативні групи.

Оперативним групам органів РО МГБ допомагають викривати людей антирадянського настроєння провокативні групи. На терені Заставнянського р-ну ходять Куруляк Василь “Бігун”, Антонюк Василь “Вітер”, обидва з с.Дорошівці, “Чумак” з с. Василів, Руснак Василь “Тур” [помилка: насправді Василь Руснак-“Тур” загинув 20 червня 1948 р. в бою з опергрупою МГБ] з с. Самушино, котрі поголосилися з повин[н]ою до органів МГБ і тепер ходять хатами в нічну пору, провокуючи людей, що однак їм мало вдається.

На терені Путилівського р-ну стало діє провокативна боївка 6 чол., яку очолює колишній зв’язківець надрайонного проводу Том’юк Козьма з с. Дехтинець Путилівського р-ну. Вони вдають українських повстанців, що частинно їм і вдається. В м[ісяці] вересні ця боївка прийшла в с. Сторонець-Путилів до господаря Кисилиці Сави с. Марка, який повірив, що вони є повстанці з Галичини і шукають зв’язку з місцевими повстанцями. По кількох днях господаря і господиню заарештували районні власті МГБ. В цей самий час ця сама боївка прийшла до Гнатюк Ксенії (чоловік її арештований 1944 р. і пропав без вісті) і просили її, щоб пов’язала їх з місцевими повстанцями. Гнатюк повірила їм і пов’язала з підпільником Карапкою Яковом. Коли Карапка з ними зустрівся він впізнав Козьму команданта боївки і під претекстом, що приведе підпільника “Соловія” вдалось йому від них втекти. Після цього згадану господиню арештували. Рівно ж має завдання ця боївка слідкувати за рухами повстанців, робити засідки, а також вдаряти по менших групах повстанців. Крім цеї боївки є ще подібні боївки, але поки що про них нічого невідомо.

Крім постійних оперативних і провокативних боївок, майже кожного місяця приїздять з області війська МВД від 50-150 чол., де розділюються по районах групами від 10-15 чол. і протягом до 10 днів роблять теренами засідки. Кожна зі собакою. Якщо довідуються, що в якомусь лісі знаходяться повстанці, збираються і роблять прочіску.

Погранвійська.

Дуже часто на прочіски лісів та прилісних присілків виходять групи пограничників (10-50 солд[атів]). У південних частинах Вижницького і Путилівського р-нів розміщені погранвійська в таких селах: Шепіт, Стайки, Руська-Мокра, місто Селятин, Шепіт-Звірський, Яловічора, на полонині Семенчук, на присілку с. Шепіт-Звірський Сарата. Кожна застава начислює пересічно від 50-60 солдатів. В м. Селятин і в с. Руська-Мокра до м[ісяця] вересня стан погранвійськ доходив до 200 солд[атів]. У м[ісяці] вересні 1948р. до вищезгаданих місцевостей прийшла більша кількість погранвійськ з м. Кут Станіславської області і ще доїхали з Чернівецького напрямку, так що сьогоднішній їхній стан невідомий. Під час свойого переїзду говорили населенню, що їдуть на Південну Буковину, бо її долучено до УССР. У м.Селятині міститься їх вища команда. До м[ісяця] вересня 1948р. більшовицько- румунська прикордонна сторожа мала між собою віддаль коло 800 метрів, а в м[ісяці] вересні зблизилася між собою лише через річку Сучаву, а то й ходять одною дорогою. Крім сталих прикордонних ліній мають ще другу запасну лінію вглиб до 10 км. Цей десятикілометровий відтинок бережуть так само, як і самий кордон. В разі наших акцій виходять в глибоке запілля з собаками, де переводять прочіски деяких лісів, роблять засідки і перевіряють всі потоки.

Терор.

Побиття, арешти і засудження є масовими щоденними явищами. Вистачає, щоб с[єкрєтний]/о[свєдомитель] доніс, що біля хати будь-якого господаря переходили повстанці і вже його арештують і вивозять до області. Коли докажуть йому зв’язок з повстанцями, судять на 10-25 рр. концтаборів. На допитах в с. Мариничі Вижницького р-ну та на присілках Росішний і Бісків багато людей так сильно побили, що багатьох доводилося відвозити додому. У висліді таких допитів заповнився Чернівецький шпиталь допитуваними. Побоями змушують до неправдивих навіть зв’язків з повстанцями признаватися, яких після того судять, а майно конфіскують. Коли такі арештовані до нічого не признаються, тоді забирають їхніх малолітніх дітей і одних биттям, других забавками зневолюють говорити, що до них приходять бандерівці, хоч би їх зізнання були і неправдиві. Цього вистачає, щоб їхніх батьків судити. Багато вже знаходиться бездомних дітей, батьки яких посуджені.

Станиці істребітелів.

Майже в кожному селі Чернівецької області розміщені станиці істребітельних батальйонів. Число істребітелів доходить до 25-30 чол. в залежності від величини села і нашого руху.

 В Заставнянському р-ні:

в сс. Веренчанка 13 чол., Звиняче - 6, Хрещатик - 5, Чунків - 13, Юрківці - 14, Кучурів Малий - 11 чоловік і т. д.

 Садгірський р-н:

в сс. Стара Жучка 8 чоловік, Шубранець - 14, Васловівці -11, Ширівці - 16, Рогізна - 4 і т. д.

 Вашківський р-н:

в сс. Слобода Банилів 20 чол., Коритне - 25, Карапчів - 20, Ясинів* - 15, Костинці - ЗО, Брусниця - 15, Чортория - 8 чоловік іт. д.

 Сторожинецький р-н:

в сс. Бобівці 25 чоловік, Бросківці Долішні - 20, Панка - 25, Бросківці Горішні - 12 чол. і т. д.

 Кіцманський р-н:

в сс. Суховерхів 11 чол., Давидівці - 11, Ставчани - 12, Гаври- лівці - 16, Хлівище -11, Ошихліби - 10, П’ядиківці - 4 чол. і т. д.

 Путилівський р-н:

в сс. Яловічора 10 чол., Лопушна* - 10, Довгополе - 11, Конятин - 15, Устє-Путилів - 21, Дехтинець - 15, Киселиці - 20, Сергії - 25 чол. і т. д.

 Вижницький р-н:

в сс. Берегомет 12 чол., Багна - 25, Іспас - 15, Луківці - 20, Мігово -[...] і т.д.

Істребітелі озброєні в кріси з малою кількістю набоїв. В м[ісяці] вересні після нападу на станицю в с. Киселиці майже всі станиці Путилівського р-ну обснували густими дротами і окопали ровами. На кожну станицю прибуло по одному начальникові зі східних областей. Істребітелів набирають примусово. Добровільно майже ніхто не вступає. Кількість істребітелів не стала. [Вона] міняється залежно до потреб органів МГБ. Істребітелів використовували органи МГБ для облав, головно в подільських теренах, де оперативники МГБ згуртовували їх з декількох сіл і полями робили облави та провірку хатів по селах. Групи істребітелів, що брали участь в облавах доходили навіть числа 120 чол.

28.8.1948 р. всіх істребітелів повідомили, що з того дня не підлягатимуть органам МГБ, а органам МВД. В даний час істребітелів використовують для стягування держпоставок, охорони колгоспів, радгоспів, сільрад, кооператив та арештованих. Більшовицьким опергрупам, головно в горах служать також і за теренових. Дуже часто допускаються істребітелі грабунків населення.

Бойові акції.

А) Атентати.

16 липня 1948 р. в с. Нова Жадова Сторожинецького р-ну кущовий “Ванька” зліквідував пропагандивно організатора колгоспу Палагнюка Івана с. Іллі, нар. 1912 р., який заразом став і головою колгоспу.

29 липня 1948 р. в с. Берегомет Вижницького р-ну надр[айонний] пров[ідник] “Черемшина” з бойовиками “Ромком” і “Козаком” виконали атентат на начальника лагера капітана Леонтієва Семена, який довів до голодної смерті багато людей з різних областей України.

13 вересня 1948 р. надр[айонний] реф[ерент] СБ “237” і заступник звенокущового “Гордий” виконали атентат на станиці істребітелів в с. Киселиці Путилівського р-ну на начальника стрибків Ончула Танасія с. Гарасима. Здобуто 2 десятизарядки СВТ, 1 автомат ППШ і 3 кріси.

Б) Засідки.

3 серпня 1948 р. в с. Драчинці Нові Вашківського р-ну звенокущовий “Ванька” із засідки зліквідував участкового МВД Шмиговатого Самуїла.

30 серпня 1948 р. в с. Драчинці Старі Вашківського р-ну надр[айонний] проводник] “Мартин” і звенокущовий “Ванька” зі засідки зліквідували Саву Євгена, нар. 1906 р. в с. Драчинці Старі, член сприяння міліції з 1946 р., секретар сільради, активний виконавець більшовицьких заряджень.

В) Акції.

21 липня 1948 р. в с. Луківці Долішні Вижницького р-ну на хуторі Липовани повстанці розбили молочарню, знищили три сепаратори, весь молочарський препарат, реєстри і забрали масло та сметану.

22 липня 1948 р. в с. Петраші Вижницького р-ну повстанець “Шугай” забрав 16 кг масла з молочарні.

23 вересня 1948 р. в с. Шепіт Вижницького р-ну повстанці забрали з лісозаготівельної контори одяг, плащпалатки, гроші і інше.

5 липня 1948 р. в с. Мариничі Вижницького р-ну кущова боївка “Сокола” під командою надр[айонного] реф[ерента] СБ “237” забрали товари з кооперативи, частину яких роздано населенню… [документ без закінчення]

Копія. Машинопис.

Приватний архів Михайла Андрусяка.
Тотожний текст: Архів Центру досліджень визвольного руху (Львів).
Тотожний текст: Приватний архів Григорія Дем’яна.
Надруковано: Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 493-503, документ № 87.