№ 1/47

НАПРЯМНІ ч.: 1/47 
по пропагандивній роботі на найближчий час. 
(На основі інструкцій з “Погару”).

І. Загальні.

1. Ідейно-політичний наступ революційного руху повинен бути постійний і довести до повного скомпрометування і здискредитування ворожих ідейно-політичних, соціяльно-економічних і т. п. заложень в очах широких мас, а, зокрема, в очах ідейно найвартіснішої і керівницько здібнішої частини та вщіпити їм, згл[ядно] закріпити в них, ідеологічно-світоглядові засади Української Революції. Ідейно-політична боротьба мусить довести до свідомости мас закономірну конечність розвалу існуючого порядку та закріпити в почуттях мас непохитну віру в остаточну перемогу Української Революції.

а) Вести наступ постійно - значить не припиняти пропагандивної роботи і в найважчих, найскладніших ситуаціях, в періодах найінтенсивнішого наступу ворога, при найбільш непригожих для нашої діяльности обставинах - не припиняти цієї роботи ніколи. Саме в таких умовах треба за всяку ціну вдержувати контакт з підкомандними: держати їх у належній духово-моральній напрузі, подавати їм вказівки і доручення, засягати в них інформації про характер існуючих обставин, про відціловування цих обставин і прийомів ворога на маси, про можливості, потреби й успіхи нашої роботи. Саме в таких умовах треба принаймні показати масам, що ще не кінець нашим революційно-визвольним змаганням, що ми живемо; треба допомогти масам вказівками, що і як повинні вони робити, як дальше продовжати боротьбу. Знаним є, яке велике значення має хоча б одна записка від зверхника в момент, коли немає з ніким зв’язку, коли людина не знає, що діється і що їй діяти, або, навпаки, до чого приводить відсутність усякого зв’язку. Знаним є і той підйом серед мас, коли наприклад, без огляду на ворожі гарнізони і їх акції, всупереч нахвалюванням енкаведівських банд, мовляв ми всех бандьоров унічтожілі, одного ранку з’являється на мурах, стінах чи придорожніх стовпах наша листівка, заклик, а ще й друковані.

б) Постійність наступу - це планова систематичність у роботі. Не вести роботу безпланово, доривочно, - лише тоді, коли є вказівки і свіжі матеріяли. Якщо немає новіших напрямних, новішої літератури, - у першому випадку проявляти власну ініціятиву, у другому - використовувати ще і ще раз давнішу літературу, або й опрацьовувати деякі потрібні випуски, як це передбачають сьогоднішні напрямні. Не спочивати на лаврах, коли робота, хоча й приносить гарні висліди, лише започаткована, проведена частинно.

в) В пропагандивній роботі звернути особливу увагу на вміле використання усіх моментів, коли ми можемо виказатися оборонцями інтересів народніх мас. Не сміє пройти жодна подія в житті українського і інших народів большевицького СССР без відгуку в нашій пропаганді, не сміє остати жодне потягненння окупанта в господарському, культурному і політичному секторах без повного розшифрування і здемаскування від усяких прислонок. Роз’яснення окремих подій, явищ і прийомів большевицької експлуататорсько-імперіялістичної політики повинно бути змістом і формою достосоване до даного середовища, повинно давати відповідь на ті питання, що виринають у щоденному житті і повинно бути видержане в дусі наших постановок, викладених у ряді статей наших видань і окремих випусків. Ворожі ідеї і практику п’ятнувати як реакційні, назадницькі, протинародні (імперіялізм, поневолення, гніт, експлуатація, диктатура, тиранія, поліцейщина, фашизм) і протиставляти їм наші прогресивні ідеї, сформульовані в Постановах ІІІ-го НВЗ  ОУН. У зв’язку з тим усі члени мусять знайомитися з ворожою пресою і виданням, з нашими інформаційно-ситуативними звітами, мусять докладно засвоювати наші вишкільні матеріяли, мусять читати наші масові видання (“Шлях Перемоги”, “Український Робітник”, “На Зміну”) і листівки, слідкувати за способом трактування в них різних проблем, мусять кожночасно мати на увазі обов’язуючі пропагандивні інструкції.

г) Роз’яснення міжнароднього положення, положення в Україні і в СССР включати в порядок для всіх організаційних стріч, сходин і відправ, кожної зустрічі з населенням. Над змістом зупиняюсь на іншому місці.

2. Масове поширення революційних ідей на всі землі України, на всі терени, заселені українцями і вкінці на цілий СССР - принесе нашій визвольній боротьбі серйозні успіхи. В ніякому випадку не дозволити на те, щоб ворог міг льокалізувати революційну боротьбу, спихаючи нас до роботи у т. зв. “своїх” теренах, селах, де умови праці є позірно легші, а, навпаки, поширення революційної боротьби повинно бути на всіх теренах відносно однакове. Часто у теренах політично відсталих чи неохоплених революційним рухом умови праці дійсно є легші тому, що там слабший поліційний тиск і населення менше стероризоване. Всіма можливими способами атакувати міста, населені пункти неохоплених і розбитих підкомандних теренів, подавати всебічну допомогу сусіднім теренам, якщо вони відстають, і підтягати їх до загального рівня напруги революційної боротьби. Велику дозу уваги присвятити справі тіснішого приєднання до революційного руху населення СУЗ. Пам’ятати про засланців у Сибірі, Соловках і Казахстані. Шукати шляхів проникнення антибольшевицьких революційних ідей до поневолених большевизмом народів, допомагати цим народам здобутим досвідом революційної боротьби українського народу.

3. З пропагандивно-агітаційною метою використати усі невдоволені елементи СССР, а особливо:

а) українців з СУЗ, які працюють в наших теренах (робітники, ученики, студенти, учителі, інтелігенція). Від східно-українських (“совєтів”) не відмежовуватися, не оминати їх, а, навпаки, шукати до них всяких доріг зближення, з’єднуючи їх найперше в особистому, а згодом в ідейно-політичному відношеннях;

б) експлуатовані голодні маси “совєтських” людей (робітники, колгоспники, інваліди і т. д.), які масово приїжджають на західні землі за збіжжям і харчами. Таких людей треба гостинно принимати, по-братньому допомагати і вияснювати їм шляхи до кращого життя в українській державі. Тут - поле дії перед населенням і тому при кожній нагоді треба повчати його, як належить відноситися до приїжджих, як з’єднувати їх для справи;

в) військові частини ЧА, особливо українські і неросійські, які переїжджають чи квартирують гарнізонами в теренах, охоплених революційним рухом. Того роду пропагандивну роботу можуть з великим успіхом проводити “легальники”, а особливо жінки і дівчата. Потрібний рівно ж докладний інструктаж для тих, хто вестиме дану роботу.

4. У пропагандивно-агітаційній роботі однаково сильно наголошувати моменти порядку національного (поневолення народів, російський імперіялізм, шовінізм, расизм, національно-колоніяльна політика большевиків) та соціяльного (експлуатація широких мас, класовий характер СССР, боротьба класів СССР і т. д.), пов’язуючи їх тісно з наявними актуальними фактами щоденного життя.

До вишкільної роботи.

1. Передумовою успішної пропагандивно-агітаційної роботи є високий рівень політичного вироблення кадрів. Усі доручення по питанні вишколу мусять бути постійно реалізовані. Особливо вимагати докладного вивчення і знання усіх вишкільних і про- пагандивних матеріялів, виданих Організацією. Озброїти кадри настільки, щоб вони змогли гідно йти в авангарді революційно- визвольної боротьби українського народу і щоб могли успішно вив’язуватися із своїх обов’язків.

2. Програма вишколу.

а) Для надрайонних і районних проводів:

1) Чому ми проти імперіялізму (окремий конспект, реферати: “Економічно-політичний огляд більших країн світу”, “Проблеми бритійської імперії”).

2) СССР - імперіялістична держава.
Від соціялістичних гасел допобудовиімперії(“Пропаг[андист]” ч.: 3).
Конституція СССР (“Пропаг[андист]” ч.: 2).
Опир фашизму (окремий випуск).
Науковість діялектичного матеріялізму (“Пропаг[андист]”ч.: 5).
Совєтський патріотизм (“Пропаг[андист]” ч.: 4).
Большевицька розв’язка національного питання (“Ідея і Чин”ч.: 9).
Господарсько-колоніяльна політика большевиків в Україні (окр[емий] випуск).
Большевицька популяційна політика в Україні (“Пропаг[андист]” ч.: 4).
Про що говорить нам державний бюджет СССР на 1945 р. (окр[емий] випуск).
ІУ-та сталінська п’ятирічка (“Ідея і Чин” ч.: 10-11).
Мілітаризм сталінсько-большевицьких імперіялістів (“Пропаг[андист]” ч.: 1).
Большевицький імперіялізм у світі закордонної політики (“Пропаг[андист]” ч.: 1).
Большевицька демократизація Европи (“Ідея і Чин” ч.: 9).
Большевицький імперіалізм в Азії (“Пропаг[андист]” ч.: 2).
Шляхи російського імперіялізму (“Пропаг[андист]” ч.: 5).

3) Наші ідеї і програма (Постанови ІІІ-го НВЗ ОУН).

4) Українська революційно-визвольна боротьба.
ОУН - керівник революційно-визвольних змагань українського народу (окр[емий] випуск ч. з. “Розвиток національно- державницької думки”).
Господарські підстави нашої державности (“Пропаг[aндист]”ч.: 1,2).
Декпярація Проводу ОУН (окремий випуск).
Про політичне положення (окремий випуск).
На п’ятому році повстанської боротьби українського народу проти окупантів (“Ідея і Чин” ч.: 10-11).
Що про нас пишуть в закордонній пресі (“Шлях Перемоги” ч.: 5/16).
Українська політична еміграція (“Шлях Перемоги” ч.: 5/16).
Проблема нашого визволення (“Пропаг[андист]” ч.: 2).

5) 3 катехизму українця-націоналіста.
Пояснення Декалогу.
12 прикмет Українця-націоналіста.
44 правила життя українця-націоналіста.

б)    Для членства нижче району:
1) СССР - імперіялістична держава.
Від соціялістичних гасел допобудовиімперії(“Пропаг[андист]” ч.: 3).
Конституція СССР (“Пропаг[андист]” ч.: 2).
Опир фашизму (окремий випуск).
Большевицька розв’язка національного питання (“Ідея і Чин” ч.: 9).
ІV-та сталінська п’ятирічка (“Ідея і Чин” ч.: 10-11).
Большевицький імперіялізм в світлі закордонної політики (“Пропаг[андист]” ч.: 1).
Закордання політика СССР (“Пропаг[андист]” ч.: 5).

2) Наші ідеї і програма (Постанови ІІІ-го НВЗ ОУН).

3) Українська революційно-визвольна боротьба.
ОУН - керівник революційно-визвольних змагань українського народу (окр[емий] випуск ч. з. “Розвиток національно- державницької думки”).
Господарські підстави нашої державности (“Пропаг[андист]” ч.: 1,2).
Деклярація Проводу ОУН (окремий випуск).
Про політичне положення (окремий випуск).
На п’ятому році повстанської боротьби українського народу проти окупантів (“Ідея і Чин” ч.: 10-11).
Що про нас пишуть в закордонній пресі (“Шлях Перемоги” ч.: 5/16).
Українська політична еміграція (“Шлях Перемоги” ч.: 5/16).
Проблема нашого визволення (“Пропаг[андист]” ч.: 2).

4) 3 катехизму українця-націоналіста.
Пояснення Декалогу.
12 прикмет Українця-націоналіста.
44 правила життя українця-націоналіста.

5) Повторення історії України, головно історії Визвольних Змагань.

Завваги: Для членства, що виконуватиме доручення по масовій пропаганді, обов’язковим є обзнайомитися з інструкціями:
Чергові завдання по пропагандивній роботі;
Значення фактичного і місцевого матеріялу у масовій пропаганді;
Про деякі політично-пропагандивні помилки.
У програмі вичислені лише матеріяли, видані Організацією, що їх треба переробити безумовно. Надрайонні, районні проводи і інші інтелектуально більше спроможні категорії провідних член ських кадрів повинні додатково з’єднатися студіюванням “Ідеї і Чину України” М. Орлика, економічної географії України і світу, політичної географії України, політичної економії, історії України і світу (головно історії революції), історії дипломатії, большевицької літератури (головно: “Короткого курсу історії ВКП(б)”, “Питань ленінізму”, “Що робити”, “Комуністичного маніфесту”).

3. Як основну прийняти з конечности форму заочних само- вишколів. Самовишкільники не нижче району складатимуть потрібні плани, а нижче району - короткі конспекти вивчених проблем на доказ факту і грунтовности вивчення та пересилатимуть їх своїм безпосереднім зверхникам. Де тільки можливо, перевишкіл здійсняти вишкільними індивідуальними і груповими стрічами, конференціями і короткоречинцевими. З метою нагляду і керівництва самовишкільною роботою прикріпляти краще вироблені одиниці до окремих осередків.

До масової пропаганди.

1. Крім інтерпретації окремих явищ, подій і потягнень большевицької влади - в зміст масової пропаганди завжди включати з’ясовування наших перспектив. При цьому порушувати міжнародне положення, положення в Україні і в СССР, успіхи нашої боротьби. В основу брати хід думок матеріялу “Про політичне положення” і підшукувати до нього аргументацію з наших видань і прямо з життя. Наголошувати значення нашої боротьби і частинно нашої збройної боротьби. Закордон знає про нашу боротьбу, наші закордонні представники мають завдяки цій боротьбі аргументи проти мануїльських і петровських. Ми розшифровуємо большевицьку систему, ми своїм героїзмом збуджуємо подив і захоплення серед усіх сусідніх народів. Наша боротьба має вплив на маси СССР і на новопоневолені народи Східньої Европи. Тому то наша боротьба - переломова епоха історії. Наголошувати рівно ж закономірність неминучого розвалу СССР. Підкреслюю м[іж] ін[шим] такі факти підбольшевицького життя, які говорять про розхитаність большевицької системи:

а) ідейний крах. Незважаючи на 30-літне намагання большевиків фізичною ліквідацією і т. зв. перевиховуванням викорінити найменший прояв національної свідомости і всякої думки розбіжної з офіціяльною доктриною, “націоналістичні ухили” масово появилися навіть серед партійного активу - вихованців большевицької системи. Звичайно, це не “пережитки капіталізму”, як цього хотілося б партійним верховодам. Бо ж вже давно “знищено капіталізм з його особливостями”, при яких могли б відродитися “пережитки капіталізму” - а “повністю здійснено соціалізм”, при якому не повинно б бути передумов для такого відродження;

б) брак ідейних відданих партії і урядові кваліфікованих партійних і радянських кадрів. Доказом цього - низька вартість працівників різних ділянок большевицького життя, хоча б і на наших землях, часті зміни в особовому складі партійно-урядових і господарських органів, крику пресі та заходи щодо вироблення й виховання активу;
в) всякого роду порушення колгоспного статуту, зривання державних заряджань, невиконання норм і т. п., антидержавні крони працюючих, що доказують в кожному разі не прорежимне наставления народніх мас.

2. Форми пропагандивної роботи мусять бути, у відповідності до підпільної тактики, не шумно-голоси і, крикливі, але скриті, тихі, конспіративні. Ідеться не про діяння на короткохвилевий ефект, розголос, але про тривале закріплення революційних ідей у народі.

Оригінал. Машинопис.
Приватний архів Дмитра Проданика.
Надруковано: Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 418-425, документ № 61.