Сторінки історії національно-визвольного руху на Буковині в 40-х роках ХХ століття: Події, Люди, Документи 

БУКОВИНА.

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЗА МІСЯЦЬ ЖОВТЕНЬ.

Цілий місяць жовтень перейшов під знаком таких репресій і ліквідацій членів ОУН. Прибуло на допомогу жандармерії один відділ війська у складі 2.000 людей гірників і систематично переступили кожний клаптик землі, кожну господарку.

Підпільники, які зголосились добровільно до жандармерії після гарантії влади, були всі арештовані на 25.X., помимо того, що цьої пори від кожного взято викуп 50-130 тисяч лиїв.

Зінтерноване майно всіх арештованих стоїть ще на місці. Родини забрані за лотрів. Родини підпільників, яких не вміли спіймати, вивезено до Трансдністрії.

Жінки, які подались в росправі, обіцялись формально видати своїх мужів в руки жандармерії, залишились на волі.

В школі вчать дітей, що все що побачать і почують в селі, мають сей час повідомити вчителя, який співпрацює з жандармерією. За кожний донос дитина одержує матеріяльну нагороду.

Заборонено селянам читати газети. А спеціально український селянин не сміє держати в себе жодної газети, за що його б’ють і арештують, мовляв, “що політикою займаєшся”. У кіосках вимагають посвідки урядника від того, що купує газету. Лише урядовці і жандарми мають право читати газети.

В Черновеччині відзначується напруження, не арештують нікого. Однак, відібрані документи від деяких громадян, які не сміють вийти поза межі свого села.

Комунікація між селами є заборонена. На кожному мості є строга перевірка річей, що несе при собі.

В дуже багатьох селах школи є нечинні, учителі всі є сконцентровані до війська.

На 18 і 19-Х.[19]43 р. всі уряди з Черновець були спаковані на автах, готові до від’їзду. На 20.Х. прийшов новий наказ розпаковуватись. Причини ніхто не знає.

З Вижниці на 20.Х.[1943 р.] вибрались притор і крім притор (найвища адміністративна окружна влада). Говорять, що вони мали б перейти в Кути в якімсь таємничім місті (вірю, що це могло б бути в зв’язку з біженцями і організацією). Інші знова говорять, що вибрались до Черновець.

Всі уряди витранспортували всі матеріяли до решти і залишили при урядах конечно необхідні матеріяли.

Сконцентровано останки таких річників: 17, 18, 19, 20,21.

Трасністрія. Все майно індустріяльного і господарчого реманенту вивозять до Румунії, одне дарують великим містам, друге - продають безцінно. Губернаторство обмежило число урядників і на місця тих, які покинули Трансністрію, поставлено москалів. В Одесі створено росийські школи, жиди мають великі впливи на уряд Губернатора Алексіяну.

Маршал Антонеску 11.X.[1943 р.] підписав декрет – затвердження проф. Георгія Алексіяну як Губернатора Трансністрії, з повними і необмеженими правами. “З цим диктатором, Трансністрія здобула собі нові права в європейськім місті на сході, а ім’я Алексіяна залишиться записане золотими буквами в історії Трансністрії. Осягнення дворічної господарки в Трансдністрії, завдячує також вирозумінню місцевого населення, яке вперше по 250 літ, жило культурно-цивілізаційним Европейським життям”, - це сказав Антонеску на 19.Х. в Тігіні.

Жиди. В Букарешті відкрилось кілька приватних жидівських шкіл. Жиди мають великі впливи на торгівлі, а спеціально - на індустрії. Майже всіх випущено з лягрів.

Німці. Протинімецькі настрої зростають з днем. Говорять, що німці випустили з Трансністрії. Це викликало страшне обурення і між 10-15.Х. відбулися в Букарешті і по інших великих містах, протинімецькі та проти уряду Антонеску, маніфестації. Були напади на німецькі склади, грабували і стріляли по вулицях. Наспіло в пору 4.000 гестапівців, які привели Румунію до ладу. Говорять, що около 300-400 маніфестантів-студентів, легйонерів розстріляно. Цей факт змусив Антонеску стягнути частину війська зі сходу до краю.

Болгарія. Софія II Радор подає, що болгарські регенти Принц Кирило де прислав, професор др. Філоф і генерал Миколай Мілоф, дали відозву до болгарського народу і від імени малолітнього короля Семена II, щоб в цих переломових часах з’єднатися всі болгари довкруг, при тому на те, щоб в єдності мали побороти і поставити опір ворожому натиску.
В останніх тижнях цілі транспорти амуніції, різного військового [майна] і війська, то через Румунію і на південь. Одні говорять, що частина цього війська задержується на румунських придунайських теренах, а друга - перекочується на Болгарію. Інші з того кажуть, що ці війська мали б окупувати Румунію. Болгарські військові частини перейшли поборювати партизанів в Сербії і завести порядок.

Москва. Говорять, що в Москві перебуває бувший міністер румунських закордонних справ Гафейко. І що він, мабуть, вплинув на хід конференцій і здобув для Румунії такі права. Румунія віддасть Москві Буковину і Бесарабію і рам’я дунайське Кілію, за то одержить цілий терен по Тису. До Румунії має вернутись Карло II і урядити Тулеску.

Поляки. Є дозволене полякам творити приватні майстерні, заводи і приватні школи. Відчувається відродження поза німецькими кулісами, бувшої малої антанти.
На Румунсько-Молдавській границі не запримічується нічого особливого.

12.ХІ.1943 р.

Оригінал. Машинопис.
ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 117, арк. 5-6.
Надруковано: Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 69-71, документ № 5.