РУМУНІЯ.
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД.
Відчувається відпруження на терені Юрка. Однак, переслідування продовжується далі у виді примусових праць, контролі, трусів по селах і хатах. Нових арештувань не було. Всіх арештованих вивезли до Черновець, поки що їх не судять. Дозволено родинам в’язнів доїздити до арештованих та передавати їм харчі.
Причини арештувань у Вижниці. Зрумунщена родина Вільцанів (Олекса, Кузьма і Іван) слідили довший час за одною родиною, яка працювала в Організації. Одного разу донесли до поліції про те, що районний провідник І.Клим переводив якісь сходини в одній стайні. Поліція окружила господарство і арештувала трьох чоловіків. Під час тортур, Іван Клим всипав свій терен аж по Путилівку. Висліди такі: у Вижниці арештовано 40 осіб (одну стару жінку і синка випустили вже на волю), в Рівні арештовано З дівчини, в Ростоках - 20 осіб, опісля усіх випустили на волю. В половині листопада знову арештовано 5 осіб з попередніх. В Путилові накрили 48 осіб і машинку до писання, що викликало арештування одного багача-гуцула. Його родина, кажуть, вже дала 6 міліонів леїв і, однак, не вдалося його викупити.
Дня 26.ХІ.1943. почались знов арешти і погоня за свідомими українськими родинами, мабуть тому, що німці вмішались в адміністративну справу Буковини. Були й такі випадки. Один провокатор Іван Колотило, що виїхав перед страхом організаційного суду, був завернений німцями назад на Буковину. Німці йому сказали, що хто винен, той відповідатиме за свої вчинки на Буковині, але тікати не сміє.
Великий хаос і паніка охопили румунів з Буковини. З Вижниці і інших міст вивозять шпиталі. Більші землевласники вивезлись із своїм майном із терену Юрка. В Чернівцях остались лиш ті урядники, без яких ніяк не може обійтись адміністративний апарат.
Всі магазини, склепи і склади опорожніли, не довозять ніяких товарів. Купці починають вивозитись з пограничних міст. Одинокі залізничні урядовці не піддались паніці. Щоб запобігти такому станові, від 12.ХІ. почавсь ряд конференцій торговельно-індустріяльних по великих містах Семигороду, Буковини і Бесарабії. Започатковано в Семигороді в Брошові.
Конферують:
Іван Йоріка, президент торговельної камери - про цілі цих конференцій в цих теренах Румунії.
І. Гендорзон, шеф секції фінанс[ово]-адмін[істративної] - про 5%-овий податок із товарів для воєнного летунського флоту фронту.
Константин Жоканку, секретар торг[овельної] камери - про спосіб держання товарів і сирівців та про драстичні заходи проти саботажу.
Стеліян Арчишану, інспектор торг[івлі] “Румунських Залізничних Шляхів” - про проблему торговельного інтересу в цих теренах, який повинен бути в руках румунів. “Румунія для румунів”.
Єронім Стрікату, адміністратор фінанс[ово]-торг[овельний] - про обов’язки платити податок раніше на слідуючий фінансовий рік, бо нація прямує до найвищих ідеалів, проливаючи кров найкращих своїх синів для встановлення нових кордонів і респектовання історичних прав. Далі він пояснює торговельні закони і про прибутковий податок, з якого йде на фонд “Соборности”. З цього податку є звільнені лише такі чужинці: шведи, іспанці, греки, богемці і макаровці. Обіцяв, що через монетну інфляцію, всім робітникам і урядникам побільшиться платня втроє в порівнянні до тої, яка була в 1939 р.
8.ХІ.1943. в цілій Румунії святковано дуже урочисто день уродин короля Михайла І. З усіх усюдів надходили до нього телеграми з побажаннями, щоб якнайшвидше виручив Румунію з небезпеки та довів націю до повної перемоги.
Преса із 14.ХІ. коментує про конференцію аліянтів в Москві, яка загрожує існуванню малих держав в Европі, між ними і Румунії. Якщо не ціла Румунія, так частина її, а саме українські землі, мали б бути прилученими до Москви. Тому, де тільки є осідки військових частин, там організують під проводом офіцерів-професорів конференції для інтелігенції Буковини і Бесарабії.
Зміст таких конференцій: аспекти сучасної війни і більшовицька загроза, “Бояри бесарабські, буковинські і церкви” та “Роля школи у соборній нації”.
Випущено цілий ряд брошур і летючок в румунській, німецькій і французьких мовах, в яких подають монографії буковинських монастирів із їхніми т. зв. “імперативним румунським історичним елементом, що лежать під стінами тих монастирів” (мова про могили молдавських князів, похованих в Буковині).
Преса посвячує цілі статті для поборювання жебрацтва, яке дуже розповсюдилось у Румунії. По вулицях жебрають рекрути, дезертири, інваліди, а коли вдасться, то й крадуть. Випадки грабіжі дуже часті в Румунії.
Бесарабія. В Хотині і інших повітах Бесарабії засновують доми Просвіти під головуванням полковника Василя Поповича. Це засіб для легшого зрумунізування тих чисто українських теренів.
Населення в Бесарабії дуже тішиться приближениям більшовиків. Вірять у політичні зміни, які заіснували в Росії, а головно, їх задурманює признання церкви в Москві.
Трансністрія. Губернаторство вивезло останніми часами 20 вагонів зернят з морелів на продаж.
Букарешт. Місто ангажує приватні авта для достави нафти для столиці. Кондукти, якими йшла нафта з Плоєшт до столиці, були зірвані останніми налетами. Залізницею не можуть її доставляти, бо залізницею диспонує тільки військо.
14.ХІ.1943. відбулися спільні німецько-румунські маніфестації робітничих верстатів, румунського “Праця і Світло”, а німецького “Крафт дурх фройнде”, в присутності маршала Антонеску і німецького міністра закордонних справ у Румунії Кілінгера.
Міністер Єнеску говорив, що ці два народи находяться в новій епосі війни, що веде суспільство до кращого завтра. Тому і рішили румуни вислати своїх танцюристів та співаків до Берліну, щоб прославити в піснях геройство обох армій.
Інша група румунських делегатів виїздила до Німеччини студіювати епосів. Далі говорив він про доцільність виїзду румунських робітників на короткий час, на практику до Німеччини.
Преса підкреслює промову генерала Дітля, команданта Мурманського фронту у Мінхені, що “європейська історія не знала подібної брутально-винищуючої війни, як сьогодні і що смертні списи ніколи ще не були в такий спосіб звернені в сторону Німеччини, як сьогодні. Большевизм промощує собі дорогу до серця Німеччини під гаслами “смерть і кров”, стремить до вивозу 10 міліонів німецьких робітників на каторжні праці до СРСР”. Далі Дітмар порівнює німецького вояка з совітським, підчеркує його вищість.
Преса і маси пояснюють умовини, які будуть поставлені німцям на випадок перемоги аліянтів, подані вперше англійською агенцією інформаційною. Ці кондиції, говорять, є обумовлені світським бажанням пімсти. На конто Німеччини будуть поставлені воєнні довги СРСР і аліянтів. Щоб не допустити до майбутнього нового розвитку Німеччини, сконфіскують її всі табори - сирівці в Райху. Совіти мають одержати компенсацію за воєнні винищення в різних службах і працях. Мають вивезти до СРСР усі працездатні сили, мужчин і жінок.
Преса, між іншим, коментує, що англійці є цілковито залежні від волі Москви. Протестує, як може Англія порівняти вивіз міліонів робітників (мужчин і жінок) на примусову роботу в Далекий Схід, із працею робітників у Німеччині, які (робітники) мають свободу рухів та волю, свідомо працюють для боротьби проти більшовизму.
Далі кокетують: “Ми не віримо, щоб англо-американські народи мали якийсь інтерес в цій війні. Але свято віримо, що лише заінтересовані одиниці із егоїстичними сентиментами, хочуть ловити рибу в каламутній воді. Черчіль і Рузвельт воюють під прапором капіталізму, а жиди з Лондону, Вашингтону і Москви, з цього користають”.
Популярною є вістка, що амбасадор совітський в Мексіко - Думанський, дав до зрозуміння урядові в Мексіко і Америки, що Москва є рішена за всяку ціну, не видати нікому землі Польщі і Румунії, здобуті у вересні 1939 р. і у червні 1940 р. та що совітські війська находяться на 145 км від давної границі.
Фінландія. На 6.ХІ.1943. приготовляють велике святкування в Румунії в 26 річницю незалежності Фінландії та рум[унсько]- фінл[ядської] приязні.
Між румунськими і фінландськими учнями всіх категорій засновано посередницьке товариство, яке має забезпечити регулярність кореспонденції між ними. Ціль - приятельське приближения майбутніх обох народів та їх провідних верств.
Туреччина. Закріпились торговельні зв’язки між Румунією і Туреччиною. До Букарешту прибув п. Бурган Зонні Самус. При першій рецепції він заявив, що Туреччина спростовує вістку, подану ворожою пресою, що п. Рахмед Раул Орвай, турецький амбасадор в Англії, мав би приїхати до Туреччини зі спеціяльними дорученнями від англійського уряду.
Словаччина. Румунська преса жваво коментує заяви редактора братиславської газети Лаусане-Ярирава Гухна, що шеф словацької пропаганди Тіро Гаспар немає нічого проти того, щоб здвигнути нову Чехію.
Німці в Румунії. Німці заборонили румунам вивозити з Буковини і Бесарабії майно, покидати терен і виїжджати в регат.
Говорять, що всіх буковинців і бесарабців, з німецького наказу, мають звільнити з румунської армії. Частину концентрованих рекрутів пустили вже додому.
Дуже багато рекрутів погинуло і покалічились при вправах з вибуховими матеріялами. Якось дивно, що саме багато українців гине. Прим[іром], з Банилова (село над Черемошем) шість мертвих, а сім важко ранених.
В Міліяві (с. над Черемошем) була соборна відправа в церкві. Тут говорив притор (староста) з Вижниці до населення по-російськи, а священик-румун перекладав на українську. Він висвітлив сучасний важкий воєнний час, завзивав населення до вірности, щоб з усіма невдоволеннями і скаргами звертатись до нього, а не до чужих людей (під цим він розумів, щоб не шукати охорони в німців). Далі він говорив, що всі українці, які пішли на Схід, тікаючи від румунів, вкоротці вернуть до своїх хат, де застануть ще румунів. Румунські власті нічого їм не будуть казати, коли вернуться.
У Неполоківцях набірна військова німецька комісія переводить асентирунок мужчин до 35 років, а старших до 65 років - до робіт у Німеччині. Люди масово голосяться, щоб позбутись румунської каторги, а також загітовані створенням СС Дивізії Галичина.
Дедукуємо: репресії і арешти, які відбулися в Буковині, це німецька тактика, щоб в такий спосіб здобути собі прихильників з поміж укр[аїнської] маси.
Говорять, що німецькі агенти ходять по лагерях і тюрмах та пропонують українцям добровільно записуватись на роботи до Німеччини. Тих, що згодяться, зразу звільняють.
До Румунії наїхало д[уже] багато німецького війська, яке розтаборилось по всіх великих містах.
З Плоєшт повідомляють, що німці вивозять всю нафту, яку там находять. Це викликало обурення серед румунських мас.
З Черновець повідомляють, що німці наказали Антонеску роззброїти рум[унську] армію, але до 24.XI. ц. р. не було жодних сутичок між німецькими і румунськими частинами, які потвердили б цю вістку.
В Румунії викликало невдоволення те, що німці засипали Трансністрію своїми військами.
Якась комісія з румунських і німецьких старшин, їздила в гори понад Черемошем над кордоном по рум[унській] стороні.
Жиди. В Чернівцях є ще 5.000 жидів. Вони щось дуже посумніли. Багато з них старається вибратись до регату, мабуть, з причини, що німці почали цікавитись Буковиною. Останньо говорять, що німці мали б перебрати уряд в Буковині і Бесарабії.
Укр[аїнські] Діти. Українських дівчат, яких батьки вивезені чи в таборах, в інституті “Молодих Дівчат”. Там вони вчаться ткати полотно, яке продають на спеціяльних базарах. Умовини в інституті непогані, виховання чисто румунське.
Від 11.XI.[1943 р.] обмежені можливості їзди трамваями, їзда пасажира залежатиме від апробати службового трамваєвого персоналу. На кожному перестанку контролюють їздців. Тут юашкін відіграє свою важну ролю.
В Румунії відсвяткували урочисто століття заснування рум[унської] артилерії.
11.XI. 1943.
Оригінал. Машинопис.
ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 83, арк. 81-83.
Тотожний текст: ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 84, арк. 112-115.
Надруковано: Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 63-69, документ № 4.