Вістки з-під румунської окупації.
Румуни щораз сильніше відчувають подвійний натиск - з одного боку німці, з другого - англійці. Ці останні повели довкруги Румунії т.зв. війну неврів, що міцна, зокрема в політично-пропагандивній площині і то зі зовні, як і через свої агентури внутрі Румунії. Фізичний натиск виявився в більшому воздушному налеті на Румунію, з міцним бомбленням Букарешту та нафтових теренів, зокрема Плоєшті, що ще до сьогодні горять. Напад і бомблення відбулися по часі, який був назначений Англією в ультиматумі прозірвання Румунії з Німеччиною. Після налету, Румунія одержала другий ультимат[ум], що його час минає 1 вересня ц. р. Про налет загально відомо. Проте слід про нього ще дещо сказати. Він не був так аж дуже великий (всього 125 літаків), але румуни зробили з цього приводу великий крик, щоб витворити певну атмосферу - “нас б’ють англійці”, “ми змушені щось зробити, боронитися” (у висліді не йти на східний фронт). З другого боку, цей крик мав дати населенню заспокоєння, мовляв, нам німців нічого боятися, як теж большевиків, бо англійці вже близько. Під оглядом морально-психічним і пропагандивним, англійці добилися тим налетом повних успіхів. Летунів зі збитих англійських літаків (20), румунські солдати приняли більш по-приятельськи, включно до цього, що носили їх на руках і, що цікавіше, про це писала поширено румунська преса.
Упадок Італії викликав у Румунії велике враження. Часто тепер порівнюється доля Італії й Румунії, натякаючи, що приходить черга на Румунію. Ходили чутки, що після уступлення Мусоліні, Антонеску їздив інкогніто до італійського короля.
Англійці творять південний фронт і через це наближаються до Румунії.
Дипльоматично-політичний і пропагандивний натиск на Румунію спричинив це, що Румунія не вислала й не думає вислати на східний фронт своєї одномільйонової армії, якої домагався Гітлер в Антонеску ще в квітні 1943 року.
Чим раз то виразніший англійсько-большевицький конфлікт та слабкість совітів, заспокоюють румунів перед приходом червоних.
Гостріший курс Англії проти Мадярщини, а в останньому часі, зокрема, проти Болгарії. Витворює в Румунії надії на те, що Англія буде супроти них ласкавою.
Певний і недалекий програш німців, в що всі румуни непохитно вірять і говорять, відганяє від румунів цей великий донедавний жах перед німецькою окупацією. Коли б до цього навіть дійшло, то вірять румуни - тільки на дуже короткий час.
Все це впливає на те, що в Румунії зарисовується щораз ясніше політична лінія. Але події котяться інертно. Румуни намагаються опиратись німецьким зазіханням і вимогам та ждати єдиноспасаючого для румунів приходу англійців. Кажуть, що теперішний час для них переходовий, мовляв, війни вже не ведемо, а з німцями поки що йдемо, бо “наше географічне положення не дозволяє вже цього змінити” (пише румунська преса). Румунія жде англійців. Що буде потім, мало їх займає. Все ж таки деякі боряться й говорять про англійську окупацію й повну господарську експлуатацію Румунії.
Переходовий час хотіли румуни використати для: а) підготовки до порахунків з сусідами, головно мадярами, б) закріплення румунськости Бесарабії і Буковини, в) переведення повного грабунку Наддністрянщини, під оглядом матер[і]яльним і фізичним (вивіз фахівців).
Все це впливає на те, що внутрі Румунії відчувається повний застій в площині виявів невдоволення та протестів. Бракує більшість демонстрацій. Залізна Гвардія рівно ж жде подій зі зовні, в своїй пропаганді потреби змін в Румунії в’яже з майбутніми подіями, мовляв, Англія скоро прийде і нам допоможе. Ждуть теж допомоги від турків. До послаблення гострих виявів невдоволення спричинилася й постава теперішнього уряду, що чується більш вільним від німців і йде на певні уступки населенню і на домагання німців ставить своє “Ні”. Румунів вдоволила, зокрема, відмова висилки армії на схід. В загальному, населення Румунії в тривозі, з певними надіями на щось краще, жде майбутніх днів.
Румуни критикують пакт трьох. Недавно сильно вдарили по Японії. В зв’язку зі змінами в Італії, займаються питанням демоліберального ладу. Що другий день румунські офіцьози (Універсул, Курентул) друкують статті (гострі) проти мадярів.
2/ІХ. ц. р. перший раз заговорили високі румунські урядовці про уступлення Антонеску та що всю владу перебрав король Михайло І. Заповідають на днях незвичайні події в Румунії і в Одесі.
Румунська політика до українців є різна на різних землях. [У] Бесарабії й Буковині терор значно загострився й там, в приспішеному темпі, проводиться акцію т. зв. румунізації, що позначається, в першу чергу, кольонізацією українських земель румунами.
На Наддністрянщині, під оглядом політичним, без змін. Румунська адміністрація на селах зменшилась до одної третьої частини. Те ж саме із жандармерією. Армію, що тут стояла, демобілізують і засилають в Румунію. Частину, однак, залишили, а частину переставили для вивозки хліба й майна з Наддністрянщини. На підводах, тут змобілізованих і присланих з Румунії, вивозять весь хліб - “під мітлу” - не залишаючи селянам нічогісень. Одним словом, все, що має яку-небудь вартість, вивозять приспішеним темпом, залишаючи тільки дещо молдованам.
Забирають теж трактористів і комбайнерів разом з машинами: останньо списують всіх спеців і наказують приготовити собі документи на румунській мові.
Натиску на українців Наддністрянщини покищо немає, руских теж вже не авансують. Комуністів перереєстровують наново - мабуть, будуть їх арештувати.
В Жмеринці арештували 400 чоловік, ніби за комунізм і англійську розвідку. Арешти перевело гештапо й сігуранца.
Індивідуально всі румуни говорять про те, що тут буде Українська Держава, а не Росія (це їхнє побожне бажання).
Що певний час румуни подають термін свойого від’їзду з “Трансністрії”.
І.IX.[1943] проголошено мобілізацію бувших русских офіцерів-емігрантів. Це спричинило нову паніку. Всі дуже бояться мобілізації.
Румунська жандармерія розпочала льокальні арешти українців, в зв’язку з появою листівок “Український Народе” і “УПА”.
По селах румунська жандармерія знущається і б’є селян.
Настрій селян вцілости протирумунський (кажуть “надоїли”), але також і протинімецький. Приходу німців дуже бояться. Хоч румунів всі ненавидять (навіть молдовани), визнають, однак, що з румунами ще можна жити, бо з німцями вже ніяк. Большевиків бояться й не хочуть їхнього повороту, все ж таки ждуть на них, як на щось неминучого. Багато говорять про можливість десанту в Одесі англійців, а навіть турків.
Комуністична пропаганда обмежується головно, до шептаної пропаганди, в якій подається вістки з фронту. Забріханість цієї пропаганди б’є по ній самій, зокрема по селах. Гірше є в Одесі.
Самі комуністи нарікають на Англію і з цього приводу опускають свого носа долів.
Не бажаючи ні румунів, ні німців, ні большевиків, а навіть дивлячись скептично на англійців (це теж імперіалісти), населення стоїть перед мертвою точкою - а що. Про УССД думають, але одиниці й гуртки, загал знає мало. Про УПА доходять тут скромні вістки. Наша масова пропаганда, до якої ми прийшли по проломанні більших трудів, знаходить в масах зацікавлення, симпатії і скорий розголос. Акція румунів (арешти, ревізії) нам тільки сприяє.
З вересня 1943 р.
Оригінал. Машинопис.
ГДА СБ України. - ф. 13, спр. 376, т. 32, арк. 135-136.
Тотожний текст: ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 83, арк. 26-27.
Опубл.: Реабілітовані історією. Чернівецька область. Науково- документальна серія книг. Книга друга / Редколегія: В. Павлюк (гол. ред.) та ін. - Чернівці: Обласне відділення пошуково-видавничого агентства “Книга Пам’яті України”, 2010. - С. 117-118.
Надруковано: Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 60-63, документ № 3.