Суспільно-політичний звіт

Черновецька область під адміністративним оглядом поділяється на 14 р[айо]нів. В тому числі 9 р[айо]нів буковинських, а саме: Кіцманський, Заставнянський, Садагурський (між Прутом та Дністром), Черновецький, Вашківський, Сторожинецький (терен Підкарпаття), Вижницький, Путилівський (гірські), а п’ять бесарабських, а саме: Хотинський, Сокирянський, Кельменецький, Герцаївський і Новоселицький.

До з’ясування відносин в бесарабських р[айо]нах приступлю на окремому місці тому, що цей терен під кожним оглядом становить окрему цілість особливу.

Населення Буковини під оглядом національної свідомости, зрізничковане надзвичайно. В першу чергу треба відрізнити гірське населення, яке назагал низько свідоме. Дуже часто тут можна почути, що він є русин, гуцул або навіть “місцевий”. Щоправда, в останньому часі, тобто в 1944 р., національна свідомість почала скорим темпом зростати і внаслідок впливу нашого руху. Населення підкарпатського і подільського теренів краще розвинене, а зокрема, тут треба відзначити терен між Прутом а Дністром, де великий вплив на розвиток національної свідомости мав наш рух, який на цьому терені був уже популярний в часі першої большевицької окупації.

Під оглядом господарським, населення досить багате, за виїмком населення гірського. Стан матеріяльного забезпечення відограв велику ролю в формуванні політичної свідомости населення, зокрема, той чинник відограв рішаючу ролю в останньому періоді. Населення Поділля большевики своєю господарською політикою, податкими і т.п., в загальному настроїли проти себе. Зато гірське населення большевики потрактували дещо відмінно. Підкинули туди збіжжя, бараболі і взагалі пішли на поліпшення матеріяльного стану населення і це в великій мірі допомогло їм позискати симпатії населення до тої міри, що воно часто йде добровільно на співпрацю з нквд.

Дуже шкідливий вплив на політичне життя Буковини має майже хворобливий нахил до еміграції. Навесні 1944 р. майже вся інтелігенція (дослівно розуміти) покинули терен Буковини. Крім інтелігенції, емігрувало з Регат дуже багато людей політично свідомих і активних, які стояли в якім небудь відношенні до нашого руху. Зараз інтелігенція Черновеччини (маю на увазі учителів і священників) - це переважно люди, висилані соввладою зі східних областей. Передовсім учительство, несе активну допомогу сільській адміністрації. Це люди звичайно молоді комсомольці. Але були випадки, що і серед них стрічались наші симпатики. Н[а]пр[иклад], навесні 1944 р. большевики заарештували кілька учителів за активну допомогу ОУН. Учительки з Чорного Потока (Содогурщина) [Повинно бути: Заставнянщина] не випустили і досі. Учителі, хоч часто мають мильний погляд на наш рух, то все ж таки цікавляться нами і дуже радо розмовляють з представниками ОУН. Є можливий додатний вплив на тих людей, якщо була б відповідна література і т.п. Місцеві учителі - це люди назагал політично вироблені і пасивні, елемент майже безвартісний.

Православний релігійний обряд уможливив большевикам поширити свої впливи на церкву. В зимі 1945 р. прислано на терен Черновеччини багато духовників зі східних областей і вони становлять основну більшість місцевого священства. Політично вони не активні. Місцеве священство, що залишилося, ставиться до нас назагал позитивно. Нашу роботу схвалюють, але допомоги не дають. Літературу читають дуже радо.

Румунське населення живе в північній Буковині, головне в р[айо]нах: Черновецькому, Сторожинецькому і Глібоцькому, особливо в р[айо]ні Глібоцькому є великі значення румунів. До большевиків ставляться ворожо. З нашим рухом симпатизують, радо й активно допомагають. Були випадки, що наша боївка, під час весняних акцій, не могла перебувати серед українців через донощицтво, а перебувала в румунських селах. На агентурну роботу румуни йдуть добровільно рідко. Рівно ж були випадки, що румуни передержують наших хворих. Крім цього, добровільно давали харчі і гроші. Наш рух розглядають румуни як рух виключно антисовєтський. Час від часу з румунського середовища виходять політичні сплетні. Н[а]пр[иклад], до Черновець приїхав український уряд і перебирає владу, 20 червня мають заняти Буковину румунські війська, на границі над Серетом вже йдуть бої і т.д. Населення сприймає ці вістки з великим задоволенням. В його пам’яті ще досить свіжий спомин матеріяльного стану за часів румунської влади.

Зараз через Чернівці переїжджає дуже велика кількість жидів з т.зв. Трансдністрії - бувших румунських громадян. В Чернівцях місцеві жиди творять високий процентовий відсоток. Вони звичайно працюють в торгівлі і в совєтській адміністрації. В районних осередках їх майже немає. Також немає жидів по селах. Вони стараються дістати завжди таку працю, яка не вимагала б поїздок в терен, з уваги на особисту небезпеку.

Особливе місце в житті Буковини мають люди, які мусіли зійти в підпілля через поневолення деяких прогріхів у відношенні до соввлади. Багато людей молодих під час мобілізації до ЧА не пішло. Ці люди силою обставин мусіли стати на протисовєтську позицію. Були села, що мали по 300, а то і більше таких “підпільників”. “Підпільники” найбільш поширені були на Підкарпаттю і в Карпатах. Осінню 1944 р. і зимою 1945 р. багато з них самочинно організувались в банди, які діяли в одному чи двох селах. Вони почали виступати щораз частіше і надуживати назви УПА і ОУН. Таких банд було досить б[а]гато: н[а]пр[иклад], Білого, Ката, Тараса і т.д. Складались вони переважно з елементу мало морального, хоч часами були серед них бувші члени ОУН. Вони переводили саботажні акції, а крім того, ліквідаційні, хоч часто безпідставно. Це “підпілля” і їх витвір - озброєні групи, симпатизували з нами і допомагали до березня 1945 р. Коли нквд в березні 1945 р. розпочало свій наступ на нас і почались удари, вони в 90 % зголосились “з повин[н]ою”. Нквд використало їх до формування “істебітельних баталіонів”. Звичайно ці люди знали багато справ, зв’язаних з ОУН і це уможливило їм успішність боротьби.

В місяці травні нквд розпочало вимішування “істебітельних” баталіонів, перекидаючи буковинців на Бесарабію, а бесарабців на Буковину. Фактично “істребітельні” баталіони були створені в лютому і березні. Але тут замітна вже тактика поодиноких райцентрів нквд. Між опануванням р[айо]нів “істребітельними” баталіонами є велика різниця. Н[а]пр[иклад], в р[айо]нах Вашківському, Вижницькому і Путилівському “істребітельні” баталіони є дослівно в кожному селі. Чисельність їх звичайно 20-40 “стрибків” в селі, хоча буває і більше, н[а]пр[иклад], Мігова - 70, Дихтинець - 50, Яблониця - 50 і т.п. В р[айо]ні Черновецькім, Садогурськім, Кіцманськім є “стрибки” майже в кожному селі, але чисельно менше. На станицю припадає 6-15 чол. Вр[айо]нах Глібоцькому, Сторожинецькому, Заставнянському “істребітельні” баталіони є в райцентрах і в деяких селах, в 4-5 селах на р[айо]н. В селах, де наш рух проявляється активно, “істребітельні” баталіони майже постійно роблять засідки, труси і нічні патрулі. Час від часу кількох “істебітельних” баталіонів (200-300 чол.) переводять на деякі села облави і труси та основні перешуки лісу. Протягом травня у Вишківському р-ні провели 4 великі акції. В с. Драчинці облава тривала 14 днів силою 200 “стрибків”, Станівці Малі - 5 днів, силою 150 “стрибків”, Острий Кілок, Кабин - 3 дні, силою 200 “стрибків”.

В прикордонній полосі на терені р[айо]нів Глібіцького, Сторожинецького і Путилівського, розташовані гарнізони пограничників: Яловічера - 200-300, Селятин - 150, Давидени - 60, Будинці - 40 і Ропче - 40. Завданням пограничників є також вести боротьбу з ОУН. Р[айо]нне нквд Путилівського і Сторожинецького р-нів постійно використовують погранзастави до облав. Крім цього, погранзастави контролюють сусідні села та переводять арешти і труси. В райцентрах великих війських залог немає, крім працівників нквд.

В кожному р[айо]ні було 30 бійців “внутренних войск”. Крім цього, в терені діє кілька груп (5-6) в числі 100 бійців та 150 бійців внутрішних військ, які діяли в поодиноких селах довше як по одному місяцеві (Банилів, Драчинці, Вікно і т.п.). Вони переводили акції на терені вищезгаданих сіл, а крім цього, робили випади в інші села. Така група сидить в селі до цього часу, доки не доб’ється конкретних успіхів. Щойно після успішного викінчення роботи відходить. Вони докладно простудіовують місцеві відносини та організують сексотів, влаштовують мітинги. В час прибуття такої групи найкраще таке село опустити. Тактика привикання досить успішна, н[а]пр[иклад], в сс.Банилові і Драчинцях зголосилося багато “підпільників”, а також і деякі боевики. Стрільців з боївки чи членів ОУН до “стрибків” не приймають, а й не репресують.

Досить сильно в терені поширена сітка сексотів, н[а] пр[иклад], в Заставнянському р-ні виявлено сітку сексотів, яка досить широко розгалужена. До цієї роботи звичайно вживають людей, які були арештовані або допомагали нам матеріяльно, крім цього, використовують в цій площині воєннозобов’язаних, які прибули з румунської армії. Цих людей не мобілізують, ані не арештують, але заставляють до донощицтва. Крім цих елементів, досить активно діють донощики родини “стрибків”. Ці люди діють добровільно з власного почину.

Досить сильно діють провокатори. В провокаторській роботі переважно використані бувші курієри та організовані дівчата. Вони майже постійно заглядають на старі зв’язки і допитують за людьми, які до сьогодні уникнули з рук нквд. Бували випадки, що провокаторка діставала завдання відшукати тільки одного з провідників і вказати його місце перебування, або заманути на засідку. Такі провокатори були вислані до д. Аскольда (пов[ітовий] проводник]), до д.Оксани і д. Скригуна, до д. Голуба і т.д. Провокатори звичайно користуються старими знакомствами з нашими симпатиками.

Всипи: Замітним явищем серед членства, а навіть провідних людей в ОУН в Черновеччині, є масові всипи під час арештів. Слід зазначити, що випадки моральної стійкости під час арештувань були одиничні. Назагал ніхто навіть не чує обов’язку додержувати організаційних тайн. Масові всипи поодиноких стрільців з боївок, членів і деяких провідників, як районова Пчілка, командант боївки Сокіл, Федір, надзвичайно деморалізуючо вплинули на українську суспільність. Акти всип стали загально відомими, тим більше, що большевики репресували багато родин, які матеріяльно допомагали ОУН. Серед населення витворився нездоровий погляд щодо українських повстанців, їх бояться, якщо хто допомагає, то звичайно пригадує кількакратно, бо ж пізніше до нього не приводити большевиків. Таке ставлення до ОУН надзвичайно утруднює організаційну роботу, а треба признати, що ставлення населення до членів ОУН з недовір’ям є загальне.

Сільська адміністрація рекрутується переважно з людей, які цілковито віддані СССР. Голова сільради - це немов кнут на село. Рідкісні випадки, щоб в адміністрації були люди, які з нами симпатизували б. Якщо давніше такі голови і секретарі були, то внаслідок масових всип, а часами навіть нагаєм гонять до праці в радгоспі (такі факти мали місце в селах: Ширівці, Панці і Ропче).

На терені Буковини майже з всіх бувших маєтків румунських панів потворено радгоспи. Поле в радгоспах звичайно обробляють безплатно дівчата, які мали бути вивезені на Донбас. Крім цього, використовують в радгоспах до роботи кінську тяглову силу. Населення з цього надзвичайно не задоволене. Працівники большевицької р[айо]нної адміністрації поширюються зараз по терені досить свобідно. Особливо досить активно діють фінагенти (слід зазначити, що позику зібрали о половину призначеного строку скоріше і з надвишкою).

Совєтська преса доходить в усі села і має досить великий вплив на населення. Особливу увагу р[айо]нні пропагандивні осередки звертають на масове розповсюдження видань райкомів партії. Крім газетної пропаганди, влаштовують ще мітинги. Мітинги переводить хтось з р[айо]ну, а крім цього, дуже часто виступають люди, що зголосилися “з повин[н]ою”. Звичайно змальовуючи життя підпільника в жахливих красках. Такі мітинги в червні і липні відбувалися в селах: Панка, Бобівці, Вашківці, Кабин, Стронівці [Станівці?] Великі, Жадова, Мега і т.п. Спосіб самооплювання надзвичайно впливає на населення.

Бесарабські райони: Населення назагал низько свідоме. Пересічний бесарабський інтелігент з гордістю заявляє, що він є бесарабської нації. Бесарабці матеріяльно ситуовані добре. До використування їх державою непризвичаєні. В большевицькій дійсности зустрілись чимсь нетерпимим. Большевики особливо в страшній спосіб стягають там контингенти, збіжжя. Зимою в січні вже в багатьох бесарабців не стало хліба. Крім цього, надзвичайно дошкулюють їм масові вивози дівчат на роботи на Донбас. Справа вивозу в Донбас і контингенти, на це вічно актуальна тема розмов пересічних бесарабців. Наші ліквідаційні акції витають з задоволенням тому, що вони звичайно спрямовані проти людей, які експлуатують населення.

В терені Бесарабії організаційна робота, як така, зараз неактуальна, тому, що нема на кім її оперти. Потрібних кадрів немає, достатньо ані на терені Буковини, тим більше на терені Бесарабії, куди впливи ОУН не сягали. Це надзвичайно актуальна є справа боєво-пропагандивного рейду хоч-би малого [від]ділу. Це мало б в політично-пропагандивній площині [дати] гарні результати. Можливо в найближчому часі в цьому напрямі, щось дасться зробити.

* - У верхньому правому куті документу надпис жовтим олівцем: Сталь.

Оригінал. Машинопис.
ГДА ОБ України, ф. 13, спр. 376, т. 71, арк. 315-317.
Надруковано: Реабілітовані історією. Чернівецька область. Книга друга. - Чернівці: Обласне відділення агентства “Книга Пам’яті України”, 2010. - С. 119-122.
Надруковано: Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 113-119, документ № 12.