Чернівеччина
Огляд ситуації в терені
за II квартал 1951 р.
І. Характеристика політики ворога.
Органи МГБ весною ц. р. старалися відсепарувати Чернівецьку область від Станіславської, зробивши певного роду кордон на річці Черемош, там, де український визвольно-революційний рух діє більш інтенсивно.
Від початку м[ісяця] квітня заборонено цивільному населенню обох боків ріки переходити воду. Щоб унеможливити нелегальний перехід, поконфісковано всі човни і дарабки, якими населення переправлялося до цього часу через ріку. Дозвіл на перехід можна було дістати в м. Вижниці, за оплатою 5 крб. Перехід за перепусткою був дозволений тільки на мості між Вижницею і Кутами. Тут органи МГБ стисло контролювали, хто і за чим переходив на той чи цей бік ріки.
Для контролю своїх заряджень, органи МГБ підсилили станиці істребітелів на відтинку 25 км, від м. Вижниці до с. Устє-Путилів Путильського району. Спроваджено більшу кількість істребітелів з других районів (бессарабських, подільських, прикарпатських) і розкинено їх гарнізонами по 4 чол. вздовж згаданої траси. Істребітелі, озброєні в автомати та ракетники, патрулювали як днем, так і ніччю, дорогу над рікою, пильнуючи, щоб ніхто її не перейшов. Часто робили засідки на бродах. За нелегальний перехід карано грошевою карою 50 крб., причому звичайно, наступало арештування людини, побиття і кількаденні примусові роботи.
В половині м[ісяця] червня бльокаду ріки знято, підсилення істребітелів стягнено, хоч місцеві істребітелі пильнували ще довгий час, щоб цивільне населення не переходило зачасто ріки.
Правдивої причини бльокади ріки годі відгадати. Припускається, що вона була зв’язана з змасованими чекістськими акціями в Косівщині і Вижниччині, які відбувалися в тих теренах в половині м[ісяця] травня. Головна, однак, причина лежала, правдоподібно, в пірванні весняних зв’язків підпілля і від- сепаруванні Чернівеччини від головної бази підпілля - Галичини.
Якщо взяти до уваги високий стан води в ріці внаслідок частих весняних дощів, при такій строгій контролі, яку застосували органи МГБ, то бльокада була успішна. Майже до перших днів липня зв’язки підпілля були пірвані і годі їх було наладнати, мимо великих зусиль і навіть жертв.
В м[ісяці] травні органи МГБ перепровадили в гірських районах Чернівеччини (Вижницький і Путильський райони) змасовані чекістські акції. Від дня 10 травня у Вижницькому районі протягом 10 днів, в Путильському районі - 5 днів, діяло б[іля] 2 тисячі оперативних військ МВД. Разом з ними в прочісці теренів брало участь до 1.500 чол. червоноармійців-мінорчиків, які від 20 квітня перебували у згаданих гірських районах, відбуваючи тут свої вправи і сильно пенетруючи лісові терени. Прочісувальні акції набрали найбільшої натуги в днях 17-19 травня. В тих днях органи МГБ припинили лісові роботи в теренах, охоплених чекістськими операціями, і всіх лісових робітників кинули на облави.
Безпосередньо по облавах, бо вже з початком червня органи МГБ кинули в Путильський р-н оперативну групу в ч[ислі] 50 чол., яка діяла дуже активно протягом трьох тижнів, прочісуючи великі масиви лісів і переліски, влаштовуючи засідки.
Від квітня органи МГБ розмістили в багатьох опустілих гірських хуторах Вижницького і Путильського р-нів оперативні групи в ч[ислі] б[іля] 12 чол. кожна. Такі групи діяли конспіративно, проводячи оперативну роботу серед с[єкрєтних]/о[свєдомителей], що рекрутувались з обслуг полонин і рейдуючих с[єкрєтних]/осведомителей], влаштовували засідки. В безлюдних хуторах чи просто на гірських верхах начислено 10 таких оперативних груп, які діяли протягом цілого звітного періоду.
В своїх пропагандивних кампаніях проти нашого руху, большевицькі поліційні органи старалися переконати населення, що підпільний рух ОУН майже зліквідований по всіх теренах, зокрема в Чернівеччині. Члени місцевого підпілля довідалися від двох с[єкрєтних]/о[свєдомителей] про смерть сл. п. провідника Сталя в Коломийщині осінню м. р. і сл. п. пров. Єфрема в Калущині. Обласні працівники МГБ показували їм знимки згаданих людей, пояснюючи, що перший - провідник Буковини і Галичини, другий - цілої України. Для компромітації провідного елементу, сказали згаданим с[єкрєтним]/о[свєдомителям], що при сл. п. провідникові Єфремові знайшли писемний наказ, щоб усі жінки, так члени рідні підпільників, як і їх дружини, негайно зліквідувати. Ця пропагандивна брехня знайшла між населенням сприятливий грунт, бо ще минулого року, внаслідок важких умовин підпілля, всіх жінок-запільниць, зв’язаних з підпільниками, перекинуто в другі терени.
Про членів підпілля Чернівеччини розповідають населенню, що всі повтікали через Мадярщину в західні окупаційні зони. Змасовані чекістські акції пояснювали тим, що американці скинули в горах парашутистів і вони (органи МГБ) мусять їх виловити.
II. Життя населення.
Ліквідація хуторів. Весною ц. р. ліквідація гірських хуторів закінчилася майже вповні. У Вижницькому р-ні виселено цілковито всі хутори, в Путильському - хутори двох сіл: Дихтинець і Устє-Путилів. В других селах Путильського р-ну повиселювало дальші хутори і підлісні хати. Опірних селян, що залишилися були в хуторах, зігнано силою, хати їхні порозвалювано. Хуторян Путильського р-ну, що залишилися в своїх хатах, закликається на зборах зселитися, грозячи їм вивозом на Сибір у випадку опору. По хуторах органи МГБ залишили тільки по кілька своїх довірених людей, які пильно слідкують у високих травах і бур’янах, ніким не толочених, за слідами підпільників.
На центрах сіл хуторяни порозміщувалися по кілька родин в одній хаті. Сільська адміністрація поприділювала хуторянам мінімальні присадибні ділянки: колгоспникам по 25 а[рів], одноосібникам - по 4 а[ри]. Багатьом хуторянам не приділено нічого, кажучи їм виїздити в східні області України. Внаслідок таких заряджань решта одноосібників вписалися в колгоспи, багато хуторян виїхало у східні області України, чи повносили заяви на виїзд.
При приділюванні присадибних ділянок панував повний хаос. Большевицька адміністрація закінчила їх приділ з кінцем м[ісяця] травня і початком м[ісяця] червня так, що щойно в той час селяни позасівали свої ділянки. Це вплине, у великій мірі, на врожай і тим самим спричиниться до зубожіння селян у ділянці прохарчування. Управна рілля хуторів осталася в більшості облогом. Тільки малу її частку колгоспи позасівали вівсом і травою. Якщо до цього додати високі с/г поставки, другі грошеві налоги і позику, більшу в 3-4 рази від минулорічної, будемо мати повний образ зубожіння загалу селян. Вже зараз багато селян спродало свою останню штуку худоби, щоб вив’язатись з усіх зобов’язань перед державою чи просто для того, що не має звідки вистарати сіна на прокормления корови зимою.
Переселення в східні області. У звітному періоді був слідний дальший тиск большевицької адміністрації на виїзд населення в східні області України. До помочі ужито органів МГБ, які під грозьбою арештів і вивозів та побоями, змусили багато селян виїхати, ще більше підписати заяви на виїзд. Внаслідок тих заходів тільки в одному гірському селі Розтоки Вижницького р-ну, в днях 13-16 травня 20 родин підписали заяви на виїзд.
Загал селянства виїздить в Херсонську, Одеську, Запорізьку і Миколаївську области та на Крим. В останній час вербувальна акція була спрямована на виїзд на Кубань. Селянам гірських сіл захвалювалося, що там вони підуть до звичних лісових робіт, що для них багато краще, як роботи в полі. При тому обіцяється при лісових роботах високі заробітки. Цю кампанію селяни сприймають рядше, як попередню - на виїзд в південні області України.
Вивіз на Сибір. Дня 5 квітня вивезено з Вижницького і Путильського районів 15 родин, колишніх “куркулів”.
Дня 15 квітня з сс. Стебні, Довгополе, Перехресне, Полянки Жаб’євського району Станіславської области вивезено 29 родин (96 осіб) сектантів-євангеликів.
Вивози на Донбас і в Каховку. В днях 18-25 червня в Вижницькому і Путильському районах відбувався примусовий набір молоді в Донбас і на роботи при будові гідроелектростанції в Каховці та Південно-Українського і Північно-Кримського зрошувальних каналів. Молодь (як хлопці, так і дівчата) від побору ухилилася і почала масово окриватися. Істребітелі уряджували на них просто облави, за час яких зловили деяких, з більшости непрацездатних. Багато з них поборові комісії позвільнювали.
Лісові роботи. Експлуатація лісів (лісорубка і вивіз сировини) не припинювалися ні на хвилину. Вона лягла величезним тягарем на загал населення, яке не в силі виробити наложених норм. На лісових робітників влаштовувалося раз по раз справжні облави і весь працездатний елемент гнали на лісові роботи під конвоями.
Найбільші скупчення лісових робітників знаходяться в Сараті і Яловичорі, села Шепіт над Сучавою Путильського району, під самим румунським кордоном. Тут стало працюють 2.000-5.000 робітників з різних областей України, не виключаючи і східних областей. Найбільше, однак, терпить від згаданих лісових робіт населення Чернівецької области, зокрема її гірських районів.
Позика. Цьогорічна державна позика була вдвоє, а то і втроє більша за минулорічну. Найбідніший чоловік, який минулого року був від позики звільнений, чи сплатив найбільше 50 крб., цього року змушений буде дати найменше 200 крб.
Загал населення мусив сплатити всю позику готівкою протягом одного тижня (від 28 квітня до 5 травня). За несплату хоч би кількадесят карбованців, конфіскувались вівці та безроги, більше як 100 крб. - корова.
По 5 травня проголошено додаткову позику, яку стягнено таким же порядком, як і попередню.
Колгоспи. У гірських районах покладено сильний натиск на розвиток тваринницьких ферм. Коштом селянства збільшено поголів’я худоби тваринницьких ферм до величезних розмірів. В селян-одноосібників позабирано всі зайві штуки худоби, лишаючи їм тільки одну корову, в загалу селянства поконфісковано всі коні, законтрактовано всі телята, які забирається за мінімальну плату чи просто даром. Селянинові не вільно телята приватно продати чи зарізати під загрозою тюрми. В час сплати позики поконфісковано велике число рогатої худоби, овець і безрог, які колгоспи позакуповували за ті мінімальні лишки карбованців, які селянин не в силі був в час сплатити. Багато селян, щоб вив’язатися з усіх поставок, податків і позики, поспродувало останню корову чи вівцю.
Про роздуте число поголів’я худоби тваринницьких ферм, можуть посвідчити слідуючі цифри. В колгоспі ім. Лукіяна Кобилиці с. Сергії Путильського району, минулого року було 1.000 штук рогатої худоби, зараз там знаходиться 1.500 шт. В колгоспі “Большевик” с. Бергомет Вижницького району, з кінцем 1950 р. було 270 шт. рогатої худоби, зараз поголів’я худоби зросло на 900 шт. рогатої худоби і 1.100 овець.
Колгоспна худоба випасається на полонинах, забраних від одноосібників. Тут пасеться і худоба селян-колгоспників за оплатою 300 крб. за літо. Гроші побирають колгоспи.
В половині травня на всі полонини Вижницького і Путильського районів, приділено гарнізони МГБ в числі 10-12 чол. Вони пильнують стай і доріг та лісових стежок, якими транспортується колгоспна бринза і масло до сіл. Для кращої контролі і влаштовування засідок, прорубано всі лісові стежки на ширину б[лизько] 4 м. Колгоспна адміністрація визначає дні для транспортів бринзи з полонин і тоді чуйність з сторони боївок МГБ ще більше загострюється.
Рухи військ ЧА. В травні і червні у Вижницькому і Путильському районах перебувала група червоноармійців-мінорчиків в числі б[іля] 1.500 чол. Вони розділилися на три групи і квартирували в шатрах у віддалених присілках чи просто лісах сіл Лопушна Вижницького р-ну, Устє-Путилів, Сергії, Дихтинець, Плоска Путильського р-ну. Згадані групи провадили весь час вправи мінування і розміновування терену, заходячи і в найбільш віддалені хутори та ліси. В травні органи МГБ використали їх у своїх змасованих чекістських акціях.
Озброєння червоноармійців - 1 автоматник на 6 людей. Всі другі мали тільки приладдя для мін.
Зустрічей між згаданою групою ЧА і підпільниками не було, хоч сама їх присутність і пенетрація далеких гірських теренів, була для підпілля дуже невигідною.
В останніх днях червня усі групи ЧА стягнулися і відійшли з гірських теренів.
ІІІ. З життя Організації.
Весною цього року у Вижницькому районі взялося у ряди підпілля трьох новиків. Внаслідок дуже важких умовин підпілля, бльокади ріки і змасованих чекістських акцій, усі три підпільники-новики вкоротці були вбиті: один - другого дня, другий - в два тижні, третій - в півтора місяця свойого підпілля. Два з них заповідали свій гарний і скорий ріст. Один з них був убитий при переході ріки, два - під час змасованих чекістських акцій при заскоченнях місць постоїв.
Найбільшою втратою для Організації була смерть районного теренового провідника Вижниччини, старого підпільника ще з часів румунської окупації - сл. п. д. Дорошенка. В час облав більшовики знайшли добре замасковану підземну криївку з[і] запасовими харчами, радіоапаратом, літературою і бібліотекою. Замінувавши протитанковою міною коридор (всередині), закрили криївку і поклали знаки. Дощі затерли всі ворожі сліди. В час облав згаданий підпільник зайшов до криївки по харчі, яких годі було дістати в центрах сіл, внаслідок насичення їх військами. При перших кроках зірвав міну, яка присипала його разом з коридором, вбиваючи на місці.
Моральний стан кадрів задовільний, хоч проблема існування, зокрема прохарчування, дуже і дуже важка. По величезних опустілих гірських просторах, зарослих високими травами і бур’янами, без харчів і розвідки - важко порухатися. В селах ще важче контактуватися з нашими симпатиками, бо в одній хаті мешкають по кілька родин, що при добре наладнаній ворожій агентурі, дуже скоро нас розконспірувало б.
Близькість воєнного конфлікту і тим самим надія нашого нового наступу на Чернівецьку область, підтримує кадри на дусі і дає їм змогу витримувати ті надлюдські просто зусилля.
Постій, дня 15 серпня 1951 р. 2 М
Оригінал. Машинопис.
Джерело: ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 82, арк. 256-260.
Надруковано: Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 328-334, документ № 34.