Вижниччина

Суспільно-політичний звіт
за II квартал 1951 р.

Сільське господарство.

Життєва стопа загалу селянства впала дуже низько. Дається зауважити загальне зубожіння селян в артикулах першої потреби: в харчах, одязі, взутті і т. д. Слідний великий упадок двох ділянок сільського господарства: рільництва і головно тваринництва, яке було головним джерелом прохарчування населення, зокрема гірських теренів. На це вплинули в основному дві причини: ліквідація хуторів і високі сільськогосподарські поставки.

Весною 1951 р. загал селянства хуторів зігнано силою в центри сіл. Всю землю хуторян забрали колгоспи: хуторянам-колгоспникам приділено в селах по 25 арів, одноосібникам - по 4 ари. Багатьом селянам не приділено присадибних ділянок, заявляючи їм одверто, що для них тут місця немає. Вони повинні внести заяви на виїзд у східні, а радше в південні області України. Більшість хуторянських рільних земель гірських районів лежить облогом. Тільки малу частину колгоспи позасівали вівсом і травою. В Путильському районі, де переселенча акція по ліквідації хуторів охопила в цілому поки що тільки два села - Устє-Путилів і Дихтинець, залишено хуторянам присадибні ділянки по 25 арів. І тут у багатьох випадках сільська адміністрація заборонила одноосібникам весною управляти свої ділянки, змушуючи їх вписатися в колгосп чи виїхати в східні області.

Можна сміливо ствердити, що зараз загал селянства гірських районів опинився, внаслідок повищих заряджень, в колгоспах.

Внаслідок переселенчої акції і хаотичних заряджень адміністрації, більшість селян позасівали свої ділянки щойно з кінцем травня і в червні. Самозрозуміло, що це вплине у високій мірі на врожай і тим самим на прохарчування селянства.

Державні поставки сільськогосподарських артикулів збільшено у великій мірі. Наприклад, молокопоставку з 10 кг топленого масла від корови на 13 кг, мясопоставку з 25 кг до 40 кг, наложено поставку яєць - 95 шт., збільшено вовнопоставку з 80 дкг до 120 дкг від вівці. Всі налоги мусили бути здані до 1 травня, під загрозою конфіскати останніх хатних речей чи корови.

Коштом загалу селянства наживаються колгоспи, а радше їх верхівка. Щоб мати надійну опору в колгоспах, партія створила спеціяльну колгоспну аристократію, яка експлуатує до останнього колгоспників, а сама живе понад стан. І так в травні цього року в Чернівецькій області 10 передовиків сільського господарства нагороджені орденом Леніна, 53 - орденом Трудового Червоного прапора, 192 - медаллю “ За передову доблесть”, 477 - медаллю “За трудову відзнаку”.

Розбазарювання колгоспного майна колгоспною верхівкою дійшло так далеко, що в це мусили втрутитися органи державної влади. Обласна газета “Радянська Буковина” відзначає в своєму номері від 17. IV. 1951 р., що колгоспам области повернено 209 га землі, незаконно забраних у них різними організаціями та окремими особами, незаконно відібране, продане майно, в тому числі 437 голів худоби, 15.000 шт. птиці, 479 ц різних продуктів і понад 300.000 крб. Очевидна річ, що це тільки мінімальна частина розбазареного колгоспного майна, за яке впімнулися такі ж самі люди, як і розбазарювані.

Тваринництво.

Поголів’я худоби, зокрема рогатої, зменшилося в застраша- ючий спосіб. На це вплинули високі с/г поставки і другі налоги, забирання худоби колгоспами і переселенча акція. Селяни, неспроможні здавати величезні молокопоставки чи заплатити податки і позики, продавали в більшости свою худобу за безцінь. В селян-одноосібників, що мали по 2 чи більше штук худоби, колгоспи забирали примусом лишні штуки, залишаючи тільки одну. Всі телята законтрактовані згори колгоспами, які платять за них дуже низьку ціну чи просто беруть даром. Селянам не вільно їх різати чи продавати. За випас корови літом селянин мусить платити 300 крб.

Переселенча акція хуторів вплинула децидуючо на зменшення селянського поголів’я худоби. Селяни, неспроможні постарати сіна на втримання корови зимою, змушені вже зараз збуватися останньої штуки.

Противне явище дається завважити в колгоспах і то коштом селян. Колгоспне тваринництво зростає і то прискореними темпами. Наприклад, в колгоспі ім. Лукіяна Кобилиці с. Сергії Путильського району, минулого року було 1.000 штук рогатої худоби, зараз є 1.500 шт. В колгоспі “Большевик” с.Бергомет Вижницького району з кінцем 1950 р. було 270 штук рогатої худоби. Зараз там знаходиться 900 шт. і б[іля] 1.100 шт. овець.

Колгоспники з тваринницьких ферм не мають користи, противно, збільшується експлуатація робочої сили. Наприклад, в згаданім колгоспі “Большевик” засилосовано 8 га трави при великій витраті робочої сили. Силос, виготовлений в непогоду і невміло, почав гнити і зараз колгоспники мусять його відкопувати і викидати. На корм для худоби піде картопля, якої не стане вже колгоспникам на виплату їх трудоднів. Напевно повторяться минулорічні факти конфіскати власного сіна колгоспників для прокормления такої кількости колгоспної худоби.

Лісова господарка.

Лісорубка і вивіз деревини проводилися в звітньому періоді так само грабунково, як і зимою. На лісових роботах знаходяться лісоруби з усіх районів Чернівецької области, сусідних областей ЗУЗ і навіть з східних областей. Найбільших масштабів лісорубка провадиться в лісах Сарата і Яловичора с. Шепіт над Сучавою Путильського району. Тут стало працюють 2.000-5.000 робітників.

З кінцем травня істребітелі влаштовували облави, як і зимою, на робітників, які ухилялися від непосильних лісових робіт. Наприклад, в селі Петраші і Мариничі Вижницького району істребітелі зганяли всіх, кого тільки зловили, до с[іль]/ради, тут тримали без куска хліба по 4-5 днів і відставляли до вищезгаданих місцевостей на роботи.

Весною (квітень) почалася лісонасадка. Засаджувано зруби, полонини, що знаходилися дальше від сіл і межують з великими масивами лісів, поля, сконфісковані в колишніх “куркулів”, які до цього часу стояли облогом чи були пасовиськами.

Найбільше лісонасаджень проведено в Путильському районі.

Переселенчі акції.

І. Ліквідація хуторів.
Ліквідація хуторів гірських районів не припинилася на селі. Вижницький район виселено цілковито, залишаючи на поодиноких хуторах по 2-3 хати, як принаду для підпільників. Згадані мешканці є активними с[єкрєтними]/ о[освєдомителями], крім цього, довкола таких хат органи МГБ стало влаштовують засідки. В Путильському районі ліквідація хуторів охопила тільки два села: Устє-Путилів і Дихтинець. В других селах виселено подальші хутори і підлісні хати. На мітингах пригадується однак раз по раз, щоб селяни зселювалися на центри сіл, загрожуючи опірним вивозом на Сибір.

З кінцем квітня і початком травня зігнано на центри сіл тих нечисленних впертих селян, що позалишалися були на хуторах. Хати їх порозвалювано. Багато хуторян попереносили самі свої хати в села. В селах в одній хаті поприміщувалися по дві-три родини.

Переселенча акція хуторів прикарпатських і подільських районів закінчена майже цілковито.

ІІ. Переселення в східні області.
Переселенча акція в східні області України провадилася тими самими насильницькими методами, що й раніше. Органи МГБ закидували кандидатам на виїзд зв’язки з українським підпіллям, куркульство і т. д., при чому не обходилося звичайно без побоїв, сільська адміністрація не прицілювала присадибних ділянок. Внаслідок тих заходів багато людей виїхало, багато підписало заяви на виїзд. Тільки в одному селі Розтоки Вижницького району, внаслідок погроз органів МГБ тюрмою і вивозом на Сибір, 20 родин подали заяви на виїзд.

З початком червня прийшов наказ в села, щоб кожне село призначило кільканадцять родин на виїзд. Сільради повизна- чували тих, що для них були з яких-небудь, хоч би й приватних причин, невигідні. І так дня 17 червня в селі Петраші Вижницького району, на зборах сільський уряд визначив 20 родин, яких повідомлено, щоб кожної хвилини були готові до виїзду. Подібно і в других селах.

Основна маса переселенців виїхала чи призначена на виїзд в Херсонську, Одеську, Запорізьку і Миколаївську області та на Крим. Останньо большевики говорили, що гірське населення, звикле до лісових робіт, переселюватимуть на Кубань, де треба витинати великі масиви лісів.

ІІІ. Вивіз на Сибір.
Дня 5 квітня з гірських сіл Вижницького і Путильського районів вивезено 15 родин, колишніх куркулів.

Дня 15 квітня з сіл Стебні, Довгополе, Перехресне, Полянки Жаб’євського району Станіславської области вивезено 29 родин в ч[ислі] 90 осіб. Вивезені - це сектанти-євангелики. Майно вивезених сконфісковано на річ колгоспів.

IV. Вивіз на Донбас.
В днях 18-25 червня відбувався у Вижницькому районі примусовий набір молоді (хлопців і дівчат) на роботи в Донбас. Молодь ухилилася від побору і почала масово окриватися. Істребітелі уряджували облави днем і ніччю і деяких зловили. Багато з них втекло ще під час транспорту. В основному істребітелі наловили непрацездатний елемент, який поборові комісії при перегляді позвільнювали.

Позика.

Від половини м[ісяця] квітня большевицька адміністрація підготовляла населення до сплати позики, говорячи на мітингах, щоб люди приготовляли гроші. Дня 25 квітня повідомлено, що до дня 5 травня вся позика мусить бути сплачена, визначаючи кожному її висоту. В загальному наложено на села кількакрат- но вищу позику, як минулого року. Кожний, хто минулого року заплатив 100 крб., цього року зобов’язаний був дати 300-400 крб. Найбідніший чоловік змушений був сплатити 200 крб.

Большевицька адміністрація конфіскувала дорожчі хатні речі і скот (корови, вівці, безроги), хто не заплатив вчас призначеної суми грошей на позику. Наприклад, в селі Розтоки Вижницького району голова колгоспу з істребітелями поконфіскували більшу кількість худоби за недоплату більше як 100 крб. та другий скот, як вівці і безроги, за недоплату кількадесять карбованців. В селян, які другого дня не принесли бракуючої суми грошей, колгосп купував примусовим порядком сконфіскований скот, здаючи до с[іль]/ради ті мінімальні лишки позики.

Дня 15 травня наложено на населення додаткову надвишку позики, змушуючи до її негайної сплати тими самими методами, що й за першим разом.

Дії органів МГБ.

[І.] Істребітелі.
По селах Вижниччини і Путильщини існують досить сильні станиці істребітелів в ч[ислі] 10-15 чол. кожна. їх головним завданням є охорона колгоспів. Органи МГБ дуже часто уживають їх до інших завдань, як гонка людей до лісових і колгоспних робіт, примусове вербування в істребітельні батальйони, конфіската майна і т. д. В багатьох випадках істребітелі діють самі, без присутности працівників МГБ, чим стягають на себе ще більшу ненависть населення.

В Жаб’євському районі Станіславської области, над рікою Білий Черемош, органам МГБ не вдалося в багатьох селах заложити посьогодні станиць істребітелів. Вони (органи МГБ) докладали всіх зусиль, щоб там осягнути намічену ціль. І так в сс. Стебні, Довгополе, Полянки Жаб’євського району, дня 20 травня цього року приїхала група істребітелів в ч[ислі] 9 чол., очолювана майором з области. Вони протягом 4-ох днів арештували людей, били їх, змушуючи вписуватися в істребітельний батальйон. Успіхи, і то досить мізерні, вони мали тільки в селі Полянки. Тут силою завербовано 5 чол. В других селах селяни заявили одверто, що підуть у ЧА і там візьмуть зброю в руки, а тут у жодному випадку не зроблять цього.

З початком місяця квітня органи МГБ підсилили всі станиці істребітелів над рікою Черемош від Вижниці до селаУстє-Путилів (сс. Підзахаричі, Розтоки, Петраші, Мариничі Вижницького району, Устє-Путилів Путильського району). Сюди спроваджено істребітелів з бесарабських, подільських і прикарпатських сіл. Підсилення станиць наступило для бльокади ріки Черемош. В тому самому часі заборонено населенню переходити ріку. Дозвіл можна було дістати тільки у Вижниці за оплатою 5 крб. За нелегальний перехід на Галичину чи з Галичини на Буковину каралось штрафом 50 крб., при чому звичайно наступало арештування, побої і кількаденні примусові роботи. Для унеможливлення переходу поконфісковано всі човни і дарабки, якими населення переправлялося до цього часу через ріку.

Зміцнені станиці істребітелів розложилися гарнізонами по 4 чол. вздовж вищезгаданої траси і як днем, так і ніччю висилали стежі, озброєні в автомати і ракетники, дорогою, що провадить вздовж ріки. Вони пильнували також усіх бродів, щоб унеможливити перехід ріки. Якщо до цього додати високий стан води в ріці внаслідок весняних дощів, то бльокаду можна розцінювати як вповні вдалу.

В половині м[ісяці] червня підсилення істребітелів стягнено і бльокаду злагіднено, хоч місцеві істребітелі пильнували дальше дорогу і пильнували ріку. Цивільному населенню дозволено ріку переходити, хоч не зачасто. Бльокада ріки була зв’язана з[і] змасованими чекістськими акціями на Галичині і Буковині в м[ісяці] травні цього року. Не меншу роль відогравало і пірвання весняних зв’язків підпілля, що органам МГБ вдалося осягнути вповні. При намаганні перейти ріку стежа істребітелів застрілила одного підпільника, зв’язки розладнались до перших днів липня.

II. Облави і засідки.
З початком місяця травня в гірські села Вижницького і Путильського районів прибуло біля 2.000 військ МВД. Вони від дня 10 травня почали прочіску теренів. Прочіска охопила великі масиви лісів, переліски, роблено сильні перешуки хатами. Змасовані чекістські акції досягли найбільшої натуги в днях 17, 18 і 19 травня. Тоді припинено лісові роботи в теренах, охоплених акцією, і всіх лісових робітників вжито до облав.

До помочі оперативним військам кинули органи МГБ б[іля] 1.500 чол. ЧА (мінорчики), які від довшого часу перебували в обох гірських районах, відбуваючи тут свої вправи. Змасовані чекістські акції тривали у Вижницькому районі 10 днів, у Путильському- 5.

Органи МГБ осягли за час облав деяких успіхів. Вбито 2 підпільників, в тому [числі] районний тереновий провідник Вижниччини (12 і 19 травня), знайдено криївку з запасовими харчами, радіоапаратом, літературою і бібліотекою.

Органи МГБ кинули в Путильський район в останніх днях травня оперативну групу в ч[ислі] 50 чол., яка діяла протягом 3 тижнів. Вона прочісувала ліси й переліски, ділилася часто на групки і робила засідки на переходах і “сліпих” стежках та місцях, спеціяльно пильнувала плаїв і доріг, якими транспортувалася в села бриндза і масло з колгоспних полонин. Одна з тих груп в числі 16 чол. дня 16 червня наскочила несподівано на тимчасовий постій підпільників і вбила одного з них - новика.

В м[ісяцях] травні і червні на терені сс. Розтоки, Петраші, Мариничі Вижницького району діяло кілька груп МГБ, які перманентно робили засідки по всіх хуторах і переходах до них, хоч населення в хуторах не було.

В половині м[ісяці] травня на всі полонини Вижницького і Путильського районів приділено групи емгебистів в ч[ислі] 10-12 чол. Вони розділюються на групки по 2-3 чоловіка і пильнують переходів, куди транспортується бриндзу і масло. Для кращої обсервації прорубано досить широкі (біля 4 м) всі лісові стежки, що провадять з полонин у села. Колгоспна адміністрація спеціяльно визначає дні, коли транспортується бриндзу і тоді контроля терену зі сторони згаданих груп МГБ сильно загострена.

Від квітня по багатьох опустілих хуторах Вижницького і Путильського районів розмістилися гарнізонами боївки МГБ чисельністю по кільканадцять чоловік. Вони діють увесь час дуже конспіративно. Устійнено присутність таких груп на хуторах Околена, Вижня Товарниця, Сірук села Розтоки, Бочків, Бісків, Росішний села Мариничі Вижницького району, Черепанка, верхи Кругла і Ракови та хутір Чечолівський Путильського району. Кожну групу очолює лейтенант МГБ, контролює стало майор незнаного прізвища з облцентра.

Цікавий факт, що згадані хутори йдуть по прямій лінії з півночі на південь на половині дороги між Черемошем і Серетом, перетинаючи 5 гірських хребтів і три більші потоки.

Згадані групи провадили ввесь час дуже інтензивну оперативну роботу, послуговуючись активними с[єкрєтними]/ о[освєдомителями] з обслуги полонин і нечисленними мешканцями хуторів, яких спеціяльно залишено для тих завдань.

Стан цей не змінився і з кінцем II кварталу.

В селах Стебні, Довгополе, Перехресне і Полянки Жаб’євського району Станіславської области органи МГБ застосували від вчасної весни спеціяльну партизанську тактику засідок. Група 5-8 емгебистів заходила ніччю конспіративно в село. Днем квартирували в перелісках чи корчах, сильно конспірую- чись, ніччю робили засідки на бічних стежках, переходах і коло хат. Успіхів не мали жодних, бо населення вчас розкривало присутність такої групи.

Рухи військ ЧА.

Дня 20 квітня прибули в Путильський район (сс. Устє-Путилів, Дихтинець) б[іля] 1.500 чол. червоноармійців-мінорчиків. Вони поділилися на 3 групи і заквартирували по віддалених присілках згаданих сіл у шатрах. Протягом цілого місяця вони робили вправи мінування і розмінування, заходячи і в найбільш віддалені терени. В днях 18-20 травня органи МГБ використали їх в облавах.

З кінцем місяця травня згадана група ЧА відійшла в прикордонні села Путильщини - Сергії і Плоска. Там вони перебули м[ісяць] червень в шатрах, продовжуючи свої вправи.

Озброєння мінорчиків - 1 автоматник на 6 чоловік; всі другі мали тільки приладдя до мін.

Військові заряджання.

Від половини травня в Вижницькому і Путильському районах відбувалося військове навчання 1929-1932 річників, тих осіб, які з будь-яких причин не відійшли в ЧА.

Постій, дня 1 серпня 1951 р.    Олексій

Оригінал. Машинопис.
ГДА СБ України, ф. 13, спр. 372, т. 72, арк. 221-227.
Надруковано:  Реабілітовані історією. Чернівецька область. Книга друга. - Чернівці: Обласне відділення агентства “Книга Пам’яті України”, 2010. - С. 158-162.
Надруковано: Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 337-345, документ № 36.