Не пізніше 26 березня 1947 р.  

Дорогий Анатолій Максимович!

Ми, комсомольці, – члени колгоспу “Червоний борець” с. Піщаного Піщанської сільради Решетилівського району Полтавської області, звертаємось до Вас як до свого батька, з великим проханням. Незважаючи на нашу наполегливу працю, але через таку велику засуху, врожай в 1946 р. зібрали ми дуже низький. На садибах у колгоспників теж вигоріла городина – та ще й тому, що майже все наше село розташоване на горі.

Одержавши з колгоспу на вироблені трудодні по 200 г зерна, його відразу ж і поїли.

Нині вже більшості колгоспникам загрожує страшна голодна смерть. Багато зараз таких, що доїдають той буряк та картоплю, що вдалося врятувати від засухи. Багато тих, у кого вже по місяцю не було у хаті ні грама хліба. У лютому колгосп одержав 2 ц допомоги для колгоспників, але це так мало для такого колгоспу. Ми розуміємо, яке має значення сільське господарство у завершенні сталінської п’ятирічки. 

Ми завіряємо Вас, Анатоліє Максимовичу, що всі як один, від старого до малого колгоспника, будемо працювати так, щоб у 1947 р. виростити і зібрати урожай. Але без Вашої допомоги ми загинемо з голоду. Ми не просимо хліба, ми просимо хоч якогось сурогату, щоб можна ним дожить до врожаю. Не відмовте нам, Анатолію Максимовичу, ми хочемо жити – жити і працювати на користь трудящих нашої радянської країни.

ШПІКА І. М.
ЯРЦОВ О. Р.
ШПІКА О. І.
КОВАЛЬОВ Н. М. 
[всього 13 підписів]

ЦДАВО України,– Ф. 2, оп. 7, спр. 4386,– Арк. 57 – 57 зв. Оригінал. Рукопис.
Голод в Україні 1946-1947. Документи і матеріали. Київ - Нью-Йорк, 1996. - С. 217-218