Після війни сільське господарство втратило більшу частину поголів’я худоби й техніки, зерна. У 1946 р. в Україні була страшна посуха й голод. Причини голоду крилися в тому, що під час війни люди втратили майже все своє господарство. Румуни і німці заходили у двори й грабували. Вони заставляли різати худобу, птицю. У великій кількості вивозили зерно, а що залишалося, було потравлено карболкою. Травили також і воду. Поля не засівали, бо не було чим.

Перші ознаки голоду з’явилися зимою 1946 р. Продовжувався голод і в 1947 р. Не знаю точно, скільки людей померло від голоду, але померло тоді багато. Люди падали як снопи. Помирали в хатах, на вулицях.

В той рік, після війни, організованих хлібозаготівель не було. Багато людей не бажали вступати до колгоспів. Сумнівалися. Вони хотіли мати свої господарства.

Люди ходили по полях, викопували бараболю, ловили ховрашків. Всім хотілося їсти, а у хатах їх чекали голодні діти.

Багаті продавали кукурудзу на базарі по 100 крб. за 1 кг, на ті часи дуже дорого. Голодні й знесилені люди ходили пухлі і падали прямо на дорозі. Якось із сестрою Марусею Руденко ми йшли вночі додому і наступили на мертвого чоловіка. Сильно перелякалися.

Особливо важкою була зима 1946/47 р. Померли від голоду в 1946 р. батько, а в 1947 р. – мати. Мати назбирала трохи свіжих колосків і зробила з зерна крупу, зварила її й наїлася. Сильно їсти хотіла. Та шлунок був надто слабий від довгого недоїдання, і померла. Батькові й матері було трохи більше сорока років.

У моєї двоюрідної сестри – Лященко Євгенії Павлівни – померла від голоду мати – Руденко Марія Іванівна. Ось скільки лиха приніс голод родині. У своєму житті я пережила голод двічі.

Найбільше страждали від голоду старші люди та діти. Багато повмирало чоловіків. Дуже важко було вижити тоді.

18 серпня 1993 р.

Голод в Україні 1946-1947. Документи і матеріали. Київ - Нью-Йорк, 1996. - С. 318