Народився 16 березня 1920 року в с. Рогізна Садгірського району в сім’ї заможних, національно свідомих українців. Батько Петро брав участь у 1-ій світовій війні в полку Січових стрільців, боровся за Україну. Повернувшись з війни, проводив в селі культурно-просвітницьку роботу. Степан з дитинства проявляв здібності до науки, був кмітливий, мав нахил до точних наук, і батько віддає його на навчання до Чернівецької гімназії. За свою наполегливість і талановитість в науці, Степан отримав право на безкоштовне навчання.

Знайомство з членами ОУН, привело його в Народний дім, де провадилися прекрасні студентські вечори. Отримував націоналістичну літературу. Хтось його вислідив і доповів директору, що ходить в Народний дім. За це був виключений з гімназії на одну чверть.

В 1942 році поступає в ОУН, часто виконував доручення командира боївки «Юрася» (свого родича), налагоджував зв’язки між станицями, забезпечував підпілля папером і калькою.

В 1947 році був заарештований через зраду повстанця «Вітра» – Василя Антонюка, який часто бував у них вдома з повстанцями. Разом зі Степаном була арештована і його сестра Наталка. Суд відбувався в Чернівцях. Присудили по 10 років кожному. Присуд пан Степан відбував в Мордовських таборах, а Наталя в Магадані.

В 1989 році стає членом Руху. З дня створення Товариства політв’язнів стає його членом і проводить активну роботу. З 1995 року в Чернівецькому міському Товаристві веде бухгалтерський облік.

Цей світ покинув 30.04.2006 року, похований в Рогізні поряд зі своєю родиною.

Надруковано: Войцехівська І.Ф. Долі тисячі доріг. Чернівці: Місто, 2014. - С. 597