Народився 28 жовтня 1922 року в с. Багна Вижницького району. Після закінчення навчання працював разом з батьком в господарстві. Румуни в той час, окупувавши Буковину, не допускали українців до роботи, якщо ти не перейшов на румунське. З дитинства бачив, яке відношення було чужинців до простого українського люду.

Коли почався визвольний рух на Буковині, Микола не роздумуючи вступає в 1942 року в організацію ОУН. Після вишколу в 1943 році переходить до УПА, одержав псевдо «Стасьо», очолив рій в сотні «Козака».

В одному бою з німцями захопив в полон німця і здав його в штаб. Був поранений, в сотню не повернувся, працював станичним на три села.

Арештований 17 липня 1948 року, разом з ним в селі було заарештовано ще 65 осіб.

Слідство вів кагебист Козаков, який дуже знущався над ним. Не витримавши побоїв, Микола Петрович схопив зі стола графин і сильно вдарив ним по голові свого ката і ще добавив кілька поличників аж той полетів під піч з вереском «Убівают!». На крик збіглися інші кагебісти, схопили п.Миколу і стали викручувати руки, сильно били його поки він не впав. Тоді Козаков став на крісло (був невисокого росту, а Мединюк мав ріст 1 м. 90 см.) і скочив йому на груди, повторив це кілька разів, копав своїми керзаками поки не вибухнула ротом кров. Побитого до нестями, окровавленого виволокли з кабінету і кинули в пивницю.

«Я впав на живіт якомусь закатованому чоловікові, – згадував Микола Петрович, – а повітря було таким важким, що я задихався».

Після закінчення слідства, засуджено Миколу Петровича на 25 років каторжних робіт. Повернувся додому в 1956 році. Був членом Товариства політв’язнів та репресованих, Братства УПА.

Помер 02.04.2009 р. Похований з великими почестями в рідному селі Багна Вижницького району.

Надруковано: Войцехівська І.Ф. Долі тисячі доріг. Чернівці: Місто, 2014. - С. 591