Народився 19 грудня 1923 року в смт. Глибока, кут Валовія у національно-патріотичній родині. Його батько, Василь, був австрійським офіцером. Під час Першої Світової Війни служив разом з Василем Вишиваним (австрійським архікнязем, полковником Легіону Українських Січових Стрільців). Повернувся додому з війни в 1919 році.

Тітус Зеленко був членом ОУН, працював господарчим, мав псевдо «Тиміш». Вперше був арештований румунською жандармерією 06 жовтня 1943 року, утримувався в поліції по вул. Федьковича.

Вдруге арештований радянськими чекістами 19 квітня 1944 року. Під час арешту мене сильно били, бо я не признавався де схована література. Моя мама, яка була присутня в час побиття, не витримала дивитися на мої муки і показала місце схову. З під копиці сіна чекісти витягнули два мішки націоналістичної літератури, друкарську машинку з українським шрифтом. Засуджений 06 липня на 15 років каторги і 5 позбавлення прав. Присуд відбував у Воркуті, був приначений в штрафну бригаду, де працював на будові цегельного заводу, а потім перевели на роботу в шахти.

Одного разу приїздила до мене моя мама. Зустріч відбулася в таборі № 0354, де я в той час працював. В той час на Буковині відбулося ряд арештів. В селі Купки забрали члена ОУН Паламарюка Георгія на псевдо «Карпо», якого чекісти спалили живцем, арештовано Монаха Василя на псевдо «Береза», Микитюка та інших.

Звільнений з табора 25 квітня 1954 року, нам видали паспорти і я повернувся додому на Буковину. Одружився з Фрозиною, виховали сина Юрка. І зараз переживаю за Україну, її подальшу долю.

Надруковано: Войцехівська І.Ф. Долі тисячі доріг. Чернівці: Місто, 2014. - С. 417-418