СТЕНОГРАМА
ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ СТУДЕНТСЬКОГО ПРОФЕСОРСЬКО-ВИКЛАДОВСЬКОГО
ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕХНІЧНОГО СКЛАДУ УНІВЕРСИТЕТУ,
ПРИСВЯЧЕНИХ ПОЧАТКУ ПЕРШОГО НАВЧАЛЬНОГО
РОКУ В ДЕРЖАВНОМУ РАДЯНСЬКОМУ
УНІВЕРСИТЕТІ у м. Чернівцях
30/ІХ 1940 р.
Збори відкриває Ректор Університету т.Шульга.
ШУЛЬГА: т.т., дозвольте наші загальні збори студентського, професорсько-викладовського та адміністративно-технічного складу Університету, присвячені початку першого навчального року в Радянському Державному Чернівецькому Університеті вважати відкритими.
Є пропозиція обрати президію наших зборів. Слово для пропозиції має т.Сердюк:
СЕРДЮК: Є пропозиція до складу президії обрати таких товаришів:
Грушецький - Секретар ОК КПбУ (оплески)
Коліков - Голова Облвиконкому (оплески)
Шульга - Ректор університету (оплески)
Чалий - Секретар МК КПбУ (оплески)
Нікітін - Секретар Сталінського РПК (оплески)
Парасунько - Секретар Парторганізації університету (оплески)
Коваленко - МК ЛКСМУ (оплески)
Лимаренко - декан філологічного факультету (оплески)
Гаркуша - Зав.кафедри Марксизму-ленінізму (оплески)
Панчук - Директор бібліотеки (оплески)
Мучук - Зав.метереологічної і сейсмогр.обсерваторії (оплески)
Андрушко - ст.лаборант геологічного кабінету (оплески)
Трофа - студентка хімічного факультету (оплески)
Тимченко - прибиральниця університету (оплески)
Шульга: Чи будуть ще якісь пропозиції ?
(ГОЛОСИ: немає)
Хто за те, щоб обрати президію в складі, що його запропонував т. Сердюк, прошу підняти руки (прийнято одноголосно)
Слово для пропозиції має т. КАРАСИК
КАРАСИК: Я пропаную на почесного голову наших зборів обрати товариша Сталіна (бурхливі оплески, всі встають)
ГАРКУША: Слово надається ректору університету тов. Шульзі.
ШУЛЬГА: Завтра університет починає свій перший навчальний рік.
Сотні юнаків і дівчат з Північної Буковини, Бесарабії, Східних областей квітучої Радянської України завтра заповнять університетські аудиторії, кабінети, лабораторії і під керівництвом досвідчених радянських викладовців розпочнуть нову смугу в своєму житті – розпочнуть боротьбу за опановання висот самої передової і самої прогресивної в світі радянської науки.
Для всієї нашої університетської сім’ї сьогоднішній вечір є велике свято. Ми радо вітаємо гостей, партійний і радянський актив, що день у день разом з нами переборював труднощі перебудови колишнього румунського університету на державний радянським університет, а сьогодні прийшов разом із нами поділити і радість початку першого навчального року.
З глибокою вдячністю в цей вечір, ми відзначаємо ту велику допомогу, що її надав нам радянський уряд України та ЦК Комуністичної партії більшовиків України, з-окрема Микита Сергійович Хрущов в дні напруженої підготовки до початку першого навчального року в першому на Буковині та Бесарабії радянському університеті.
Наш привіт і подяку ми передаємо також радянському Уряду Союза Радянських соціалістичних Республік і Голові його Вячеславу Михайловичу Молотову (оплески)
Але перше наше слово подяки і глибокого вшановання ми шлемо тому, чією волею, відбитком волі 193 міліонного Великого радянського народу, оновилась Північно-буковинська і Бесарабська земля. Привіт Вождеві трудящих усього світу товаришу Сталіну (всі встають, тривалі оплески).
Сотні років трудящі Північної Буковини несли на своїх планах тягар політичного економічного і культурного поневолення. Північна Буковина здавна була українською землею. Ще в ІХ-XI стор. вона навіть входила в склад Київської Русі, після розпаду якої при кінці ХІІ століття, буковинська земля складала одне ціле Галицько-Волинського князівства. Це ті з українських земель, які найменше зазнали татарських нападів і розорення.
Зате тут впродовж пізніших 600-700 років надзвичайно була загострена національна, релігійна, ідеологічна боротьба. Характерно, що цю боротьбу за свої права вів трудящий народ, бо буржуазні верстви, а також почасти й інтелігенція буковинська швидко підпадала панівним ідеологічним течіям (німецько-австр., венгерському або пізнійше румунському)
Семисотлітній гніт не знищив українських традицій на Буковині. Серед простого трудящого народу зберіглась тут глибока любов до українського слова, пісні, культури, звичаїв, побуту.
З приходом Червоної Армії наступив кінець поневірянням. Північна Буковина воз’єднана з квітучою радянською Україною. Героїчна Червона Армія міцно береже кордони нашої могутної Соціалістичної батьківщини (оплески)
В радісному пориві, з глибокою вірою в найблище прекрасне майбутнє в дружній сім’ї трудящих, що не знає національної грізні і гніту, зогрітих життєдайним сонцем Сталінської Конституції, Українці, євреї, німці, румуни, чехи, поляки, мадяри, молдовани, греки будують своє нове життя, свою нову, віками вимріяну, соціалістичну батьківщину.
Вони носили в своєму серці віру, що
"На оновленій землі врага не буде, супостата,
а буде брат і буде мати і
будуть люди на землі".
[…]*
...лікарнях, школах з'явилась не лише українська мова, з'явилась нова, радянська людина, з’явилась нова радянська культура.
Ще не так давно в чернівецькому університеті панував лад, властивий першій-ліпшій буржуазній країні з її не тільки матеріальним, а й моральним, духовним гнобленням трудящої людини. Платою за навчання, що на рік доходила до 400 лей румунська боярщина кріпко-накріпко закрила двері університету для трудящих.
Ці двері тепер широко відкриті. Їх відкрила Радянська Влада. Трудящі-робітники і селяни - ось хто господарі вищої школи. Це для них найперше Радянська Влада устатковує бібліотеки, кабінети, лабораторії, організовує гуртожитки, асигновує сотні тисяч карбованців на стипендії. Трудящі своїм багатолітнім поневірянням дістали всі ці права на освіту.
На перший курс в цьому році зараховано майте 500 юнаків і дівчат. Це в переважній своїй більшості діти робітників, селян і трудової інтелігенції. Це в багатьох випадках та трудова революційна робітничо-селянська молодь, що ні важка життьова школа, ні переслідування сігуранци, ні тюрми та катування не спинили її жадоби до знання, до науки, до праці і боротьби за комуністичне майбутнє.
Ось Люба Трофа, селянка з Хотина. За свої 20 років вона пройшла важкий шлях і на цьому шляху 3,5 роки тюремного ув'язнення. Сьогодні вона - студентка першого курсу хімічного факультету. Але люба Трофа не одна. Таких чимало серед студентів першого курсу чернівецького університету. Багато робітничо-селянської молоді Північної Буковини і Бесарабії ще сьогодні не в університеті, але вони мають всі права бути тут і вони безумовно будуть в університеті (оплески).
Декілько днів тому закінчила роботу приймальна комісія університету. Новий набор, шо його провела приймальна комісія був найвідповідальною ділянкою в процесі реорганізації румунського університету на радянський університет.
Закінчились також роботи, пов’язані з перебудовою нав-
[…]*
...чудово працював майже увесь невеличкий порівняно колектив і професорсько-викладовський і адміністративно-технічний.
На цій роботі за цей короткий час поруч товаришів, до приїхали із східних областей України, як Лимаренко - декан філологічного факультету (оплески), Колесник - викладач укр. мови, шо довгий час провадив роботу майже із 700 вступниками, які готувалися до вступу в університет (оплески), Білик, то виконував весь час обов'язки проректора по навчальній частині (оплески), т. Гаркуша - завкафедри основ марксизму-ленінізму (оплески), т. Парасунько - секретар партійної організації університету (оплески) і чимало інших товаришів, виріс і місцевий актив, як серед професорсько-викладовського, так і серед адміністративно технічного складу. Ось т. Мачук - Др.фізики, декан факультету (оплески), його добре студенти знають, йому аплодують, а знають його тому, що він день у день, з раня до пізного вечора працював в університеті підчас напруженої роботи по підготовці до першого року навчання в радянському чернівецькому університеті. Ось т. Панчук - Др. філології - директор бібліотеки (оплески). Т.Андрушко - ст. лаборант кабінету геології, Драгомирецький - кладовщик, Ілюк - завгуртожитками, Жуковський - інжінер будівник, Кашул - препаратор при кафедрі експериментальної фізики, Майер - ст.лаборант кафедри експерементальної фізики, Франковський Володимир слюсар при кафедрі неорганічної хімії, двірники: Бойко, Товсьтюк, Гаврилюк, Прибиральниці: Руцька, Руснак, Дмитрук, Ірічук, Пигуляк, Шофер Трачкар, чорнороби: Якубович, швайцар біологічного факультету т.Марку і багато іншх, про яких я можу з повним правом сказати, що ці тов. в дні підготовки до навчального року вели перед у всій напруженій роботі університету.
Найвідповідальнійшу роботу в підготовці до початку першого навчального року в чернівецькім університеті закінчено. Пройдено певний етап, але життя не стоїть на одному місці, воно висуває перед нами нові завдання.
Партійній організації університету, якій на допомогу уже завтра […]* мовою і позбутись вживання української мови, покаліченої австро-венгерським, а пізнійше і румунським пануванням у Північній Буковині.
Перед усім професорсько викладовським, студентським і адміністративно-технічним складом стоїть завдання створити міцний, дружний, працездатний колектив, який, примінюючи метод соціалістичного змагання, соціалістичної форми праці, зміг би, не зважаючи на низку труднощів першого навчального року в університеті, швидко омолодити старий 65-ти річний університет.
Товариші, завтра перший день учоби. Це перший радісний день для кожного, хто сідає на шкільну лаву, але це і перший радісний день для тих, хто має навчати студентську молодь в нашім університеті.
Складні завдання стоять перед нами. Ми знаємо, що серед нас є багато друзів, але серед нас є не тільки друзі, а й вороги. Нашим друзям привіт, а ворогам скажемо: не очікуйте на старе, старому ніколи більше не повернутись (бурхливі оплески). Ще ми скажемо: ми, виховані партією Леніна-Сталіна, виховані всім процесом соціалістичного будівництва у Великому Радянському Союзі, ми труднощів не боємось. Ми певні своїх сил, віримо в свої сили.
Та допомога, яку щоденно подає нам партія, радянський, уряд і та енергія, напружене бажання працювати, яке виявив наш колектив уже під час підготовки до початку першого навчального року, - є запорука того що вже в цей перший навчальний рік в чернівецькому університеті наш колектив зможе і буде працювати на рівні вимог сучасної вищої радянської шкоди (тривалі оплески).
ГАРКУША: Слово надається першому секретареві Обкому КПбУ т.Грушецькому (оплески).
ГРУШЕЦЬКИЙ: Палкий привіт професорсько-викладовському та адміністративно-технічному складу і студентам Чернівецького державного університету від імені Обласного Комітету Комуністичної партіх більшовиків України […]* окремі моменти в житті і роботі нових громадян Радянського Союзу, молодих громадян-студентів і студенток та професорсько-викладовського складу чернівецького державного університету на ті задачі, які стоять перед тими, хто повинен сформувати світогляд нового радянського інтелігента, та перед тими, хто повинен ним стати.
Т.Ленін і товариш Сталін говорять і вчать нас, що справжня нова культура, творче життя визволеного народу починається лише тоді, коли трудящі поважаються всім суспільством, а праця в цьому суспільстві є справою честі, доблесті і геройства.
Я якраз і хотів сьогодні сказати коротенько про те, яким повинен бути інтелігент, фахівець радянської країни.
У капіталістичних країнах люди учених професій в більшій мірі покарані безробіттям і лише незначна частина, вихідні з імущих верств, користуються працею. Ці учені і спеціалісти-вихідці з буржуазних і дрібнобуржуазних класів - вірно служать інтересам капіталізму. Від цього суспільства і не можна чекати передового громадського виховання.
«Тому буржуазні і дрібнобуржуазні інтелігенти нерідко відзначаються нездатністю зрозуміти, що капіталістичний лад уже віджив свій вік. Багато з них продовжують чіплятися за цей лад, а він жорстоко відплачує їм зростанням безробіття серед учених професій» (Молотов).
І все більша частина інтелігенції і в першу чергу частин з її демократичних верств стає більш пройнятою революційним запереченням капіталізму і, безумовно, солідаризується з революційними трудящими масами.
Все більша і більша кількість людей стає з учених професій, з інтелігенції таких, "які твердо переконуються в тому, що капіталізм уже не спроможний забезпечити розвиток культури, розвиток науки, не спроможним служити справі прогресу" (Молотов).
Передовий народ, переконуючись у неспроможності капіталізму […]*
Підходячи конкретно до відповіді на поставлені мною питання, в чому задача нашого інтелігента і в чому його основні риси, знаходимо відповідь, що основні риси радянської інтелігенції заключаються у переконані в безсмертності революційної теорії марксизму-ленінізму, чистої і вільної совісті від усякого надлюдського, неіснуючого, фантастичного, з любові до праці, скромності, чесності, повазі один до одного і ненависті до ворогів народу, безмежній відданості великій батьківщині, соціалізму, партії Леніна - Сталіна і Великому Сталіну (бурхливі оплески).
В нашій країні ці риси твердо установились у всього радянського народу, у робітника, селянина, інтелігента. Вони явилися в результаті багаторічної напруженої боротьби партії Леніна-Сталіна за соціалізм. У цій боротьбі, відкинуті міщанство, улесливість, розпуста, хуліганство, безкультурність тощо і викувались нові правила поведінки соціалістичного співжиття, нова мораль.
Партія Леніна-Сталіна завжди надавала виключного зазначення питанням комуністичної моралі, питанням комуністичного виховання, в основі яких лежить боротьба за зміцнення і завершення будівництва комунізму.
Виходячи з того, що основним політичним завданням зараз у нас є подолання пережитків капіталізму в свідомості і економіці людей, я хотів би сказати про ті питання, які на мою думку турбують до певної міри наших молодих громадян, наших радянських інтелігентів.
Перш за все про свободу совісті. Кожний «демократичний» уряд (коли так можна сказати) капіталістичних країн завжди масам народу обіцяв свободу совісті, але скрізь ця свобода совісті урізується, обумовлюється, застерігається, коли її проголошують, і виходить на ділі, шо свобода совісті гостро обмежена.
Проти свободи совісті перш за все виступає духівництво тих віросповідань, які займають панівне становище. […]* виправдовувала вовчі закони капіталізму і мирилась з ними.
Що ж таке совість і дійсна свобода совісті ? Під совістю в житті людей прийнято розуміти моральні переконання і почуття обов'язку людей.
Таким чином, який же обов’язок експлоатованого перед експлоататором?
Історичні закони розвитку кажуть, що його обов'язок підійматись на боротьбу за визволення знищення експлоатації а буржуазна мораль духівництва вчить пролетаріат, який бориться за своє визволення, стати на захист капіталізму, миритись з експлоатацією. Всі попівські і буржуазні міркування про совість брехливі і своєкорисні від початку і до кінця.
Такіж лицемірні тлумачення духівництва і про свободу совісті.
Свобода ж совісті не тільки не може пошкодити моральним переконанням і вихованню людей, але вона є одною з важливих умов найбільш правильного виховання мас.
Свобода совісті означає відсутність церковної примусової опіки в справі переконання і виховання, вона означає право для всіх вірити або не вірити в бога.
Приклад СРСР показує, що тільки знищення влади поміщиків капіталістів і установлення диктатури пролетаріату може привести до розвитку найбільш повної і послідовної свободи совісті, тобто свободи для кожного вірити або не вірити в богів.
Буржуазна "свобода совісті" стала означати на ділі свободу задурманення трудящих релігією. І тільки робітничий клас зацікавлений у справжній свободі совісті, тільки він міг взяти на себе завдання послідовної боротьби з релігійними тлумаченнями.
В цілях забезпечення за громадянами свободи совісти церква в СРСР відділена від держави і школа від церкви. Свобода відправлення релігійних культів і свобода антирелігійної пропаганди […]*
Націоналістична агітація велась не тільки румунським духівництвом Її веде в буржуазних країнах переважна більшість релігійних організацій Пропаганда національної розні підтримується буржуазним урядом, і всі буржуазні конституції «в основі своїй являються націоналістичними, тобто конституціями пануючих націй» (Сталін).
Тільки Сталінська Конституція країни Рад є глибоко інтернаціональною тому, що вона "виходить із того, що всі нації і раси рівноправні" (оплески).
Під керівництвом більшовицької партії і її вождів Леніна і Сталіна, СРСР витримав всякі випробування імперіалістичних хижаків і цілком склався в «… багатонаціональну державу, міцності якої могла б позаздрити люба національна держава в любій частині світу" (Сталін).
Немає в світі такої багато національної держави, як СРСР, де б всі нації весь народ був так міцно згуртований навколо своєї більшовицької партії. Братський Союз, взаємна підтримка, пошана, дружба народів робить нашу країну все більш могутньою, все більш приходиться рахуватись капіталістичному світу з нами.
СРСР здійснює Марксоленінський національний принцип: не може бути вільний народ, який пригнічує інші народи.
Тому СРСР користується великою повагою і любовію з боку трудящих всіх країн. Навіть учені люди капіталістичних держав, переконуючись у правоті Сталінської стратегії і тактики, дають оцінку нашій державі. Так, буржуазія злякалась наступу Німеччини проти Англії і Франції і її представники звернулись до англійського письменника Бернарда Шоу з проханням прийняти участь у боротьбі проти Німеччини. Бернард Шоу їм відповів:
"Видите ли, если бы судьбами мира управляли Чем- […]*
...Як бачите, все, що здійснено партією Леніна-Сталіна, те що підтримується робітниками, селянами, і інтелігенцією радянської країни, високо оцінюється буржуазними ученими, передовими людьми капіталістичного світу.
Союз Радянських Республік під проводом партії Леніна-Сталіна, під водійством геніально великого Сталіна здійснює те, про що мріяли століттями представники передового людства. В СРСР здійснюється те, що в переписці з друзями у своїх листах писав Гоголь: «настанет то время, когда в Россию будут ездить не только за салом и пенькой, но и за мудростью».
Жодне питання в світі без того, якої думки про це Радянський Союз, без того, якої думки про це комуністична партія країни Рад, не може вирішуватись. До нас ідуть за порадами, від нас учаться, як будувати нове життя в безкласовому суспільстві, як будувати комунізм.
Вождя народів – товариша Сталіна славить весь народ. Сталіну, комуністичній партії народ зобов"язаний своїм вільним і щасливим життям.
Громадянська історія знає багатонаціональні держави, знає також і те, що вони при першому ліпшому випробуванні розлітались на частини скоріше в багато разів, ніж утворювались.
Проаналізуйте самі, чому з неймовірною швидкістю розлетілись держави Македонського, Кіра, Австровенгрія, а найсвіжіші сліди, для всіх вас пам’ятні, як Польща буквально за півтора тижні розпалась, І це лише тому, що нації цих держав пануючими класами були нацьковані одна проти другої, між ними точилася крівава боротьба. Така боротьба була вигідна для буржуазії, бо вона обезсилювала народ, не давала можливості з"єднатись в дружну силу і протистояти ворогу.
Ось чому ми пишаємося Ленінсько-Сталінською національною політикою, яка в загальному оркестрі багатонаціонального стодев"я- […]* ...законы и науке, и искусству, и принимающую благоговейную дань, дань уважєния от всего прогрессивного человечества". /том 12, стр. 224/.
Прогноз Бєлінського збувся. Партія більшовиків, весь радянський народ, володіючи безсмертною зброєю - революційною теорією Марксизму-Ленінізму - створює дійсну науку, матеріальні блага для процвітання держави. Соціалізм увійшов у побут, у культуру.
Радянський інтелігент оптиміст. У нього є переконання, переконання партійного або непартійного більшовика, він знає куди йти, бо йде по шляху вказаному більшовизмом. Якщо він бачить навколо себе недоліки, він сміло викриває їх в огні самокритики й критики.
За 23 роки Жовтневої Соціалістичної революції виросли нові міцні кадри радянської інтелігенції - керівники партійних, радянських, профспілкових організацій, інженери, лікарі, учені, письменники, художники, артисти тощо. Вони беззавітно служать соціалізму, бо соціалізм їх кровна справа.
Більшовицька партія дала в руки інтелігенції міцну теоретичну зброю «Короткий курс історії ВКПб». Це великий засіб Марксистсько-Ленінського виховання нашої інтелігенції.
Наша інтелігенція повинна оволодіти більшовизмом. Озброюючись теоріею поєднаною з практикою будівництва комунізму, підростаюча інтелігенція Буковини впише не одну славну сторінку в історію визволення Буковини від темряви і безкультур'я.
Готуватись стати радянським інтелігентом, вирощувати дбайливо інтелігенцію - завдання великі.
Працівники вищої школи Чернівецького Державного Університету студенти і студентки повинні пам’ятати про те завдання, яке стоїть перед нами: опанувати Ленінізмом, стати свідомими і відданим […]*
...організацій зводиться до того, щоб викривати всі махинації ворогів, не давати їм вводити нам у виконанні тих історичних задач, що покладені в учбову програму радянського університету. Які б ці труднощі не були, вони будуть своєчасно подолані. Вони будуть подолані тому, що ми маємо досвід 23-х річної роботи в Радянському Союзі, тому що 193 міліонний народ СРСР нам надає допомогу. Подолані вони будуть тому, що нами керує велика партія Леніна-Сталіна, тому що у керма нашої країни стоїть велика людина сучасності, Великий, геніальний Сталін (тривалі оплески).
Згуртовуючись навколо вчення і керівництва великої партії Леніна-Сталіна, під геніальним водійством Великого Сталіна - вперед під прапором Маркса - Енгельса - Леніна - Сталіна до нових перемог в новому навчальному році Радянського університету (всі встають, бурхливі, довго не вщухаючі оплески).
ШУЛЬГА: Товариші, до президії поступила пропозиція надіслати привітальну телеграму Йосипу Віссаріоновичу Сталіну (всі встають, бурхливі оплески).
Слово має товариш Трохименко.
ТРОХИМЕНКО: (читає текст привітальної телеграми)
"Дорогий Йосиф Віссаріонович !
Ми, студенти, професорсько-викладовський та адміністративно-технічний склад Чернівецького Державного Університету, зібравшись на збори, присвячені початку першого навчального року радянського університету в Північнім Буковині, шлемо Вам, Вчителю і Вождю трудящих всього світу, наш палкий привіт і обіцяємо Вам, що прикладемо всіх наших сил для того, щоб наш молодий радянський університет став в передовій шерензі радянських вищих шкіл по підготовці відданих патріотів навої великої батьківщини.
Вперше в історії Північної Буковини двері вищої школи широко відчинились для трудящої молоді, що стало можливим завдяки Вашого мудрого керівництва. Нове життя почалось для молоді ще так недавно визволеної з під румунського панування.
Починаючи з завтрашного дня навчання, ми всім колективом будемо боротися за зразкові показники в усій нашій роботі. Спасибі Вам, дорогий Йосип Вісаріоновичу, за визволення нас з під капіталістичного ярма, за ту велику увагу, що Ви приділяєте вишивській молоді.
Ми обіцяємо Вам докласти всіх зусиль, щоб бути гідними Вашої великої любови і батьківських турбот і на перший Ваш поклик замінимо книжку рушницею, щоб дати належну відсіч ворогам, які посміють порушити наші кордони, що посміють посягати на наше щасливе життя, осяяне сонцем Сталінської Конституції.
Хай живе наша рідна батьківщина – Великий СРСР !
Хай живе великий ВКПб !
Хай живе наше сонце, прапор наших перемог, друг і батько - Великий Сталін!
(Всі встають, бурхливі оплески)
ШУЛЬГА: Слово для привітання має Др. філології т. Панчук
ПАНЧУК: Товариші, я хочу скарати декілька слів. Коли т.Ректор дякував всім процесорам, викладачам і адміністративному персоналу, він обминув свою особу. Товариші, всі ви знаєте скільки т.ректор вклав своєї праці, щоб наладнати роботу в університеті, щоб поставити його так як він сьогодні стоїть. За це йому від нас велика подяка (оплески).
Не буду сьогодні казати, що представляв собою університет за румунського панування, або ліпше сказати до приходу Червоної Армії. Не буду говорити про культуру чи не культуру, скажу тільки що наколи австрійці, німецьке правління і румуни старались знищити український нарід, їм це не вдалось. Вдалося їм лише притягнути на свою сторону декількох інтелігентів, але в душу народу вони ніколи не заглянули і добратись до неї не могли. Вони нищили нарід матеріально. Наш селянин гнув спину на полі з серпом, але душі своєї не віддав.
Тому сьогодні після майже 1000 років залишилось те саме корінне населення, яке було перед 1000 роками або і більше.
Я хотів би сьогодні сказати дещо про книжку. Що таке книжка, як вона постала, про це треба було б багато розповідати. Товариші знають, що з початку примітивна людина не знала ні читати, ні писати. Свій досвід у житті, який вона мусіла собі виробити, щоб могти жити, вона передавала з уст в уста своєму синові. Такий стан довго тривати не міг, бо син передавав своєму синові збільшені своїм досвідом знання і але це все скоро забувалось.
Ви знаєте, шо перше писання почалося на каміннях, потім на листках, на гончарських виробах, а пізніше завдяки великій техніці, постала книжка.
Книжка - це є духовне майно, що дає батько синові, це є якийсь наказ умираючого, що дає своєму синові науку на дорогу.
Книжка - це спадщина всього духовного. Книжна показує не лише минуле, теперішнє, але й майбутнє. Проте бувають різні книжки. На книжку можна задивлятись зрізних точок зору: з тематики, з форми, обрібки, мови, ідеології. Є різні книжки: книжки сезонні, які мають дуже коротке життя, є книжки довготривалі, як приміром, «Одисея», «Еліада» Гомера або «Слово о Полку Ігорові». Є книжки, що призначені тільки для одної верстви людей - для капіталістів. Є книжки, я б сказав, шо мають і будуть мати своє вічне значення.
Я мав щастя бачити на свої власні очи багацько дечого в Радянському Союзі. Був у Москві і бачив як там працють. Сьогодні про все говорити не буду, бо не маю часу, хочу лише сказати, що в нас надруковані книжки лежать роками на поличках і ніхто їх не читає, а в Радянському Союзі інакше стоїть справа. Коли я при нагоді запитався у одного робітника, чи і в Москві є черги за тютюном, за хлібом, за мануфактурою, як у нас, мені сказали що черги є але різниця та, шо там не стоять за хлібом, за тютюном, а за чимсь іншим.
Коли ми ішли дорогою до Кремля, я побачив чергу, запитав провідника чого вони стоять. Мені провідник відповів, шо ці люди приїхали оглянути мавзолей Леніна. До Москви приїжджає багато гостей, всі хочуть оглянути мовзолей Леніна. Там стояти не доводиться, треба лише обійти навкруги поволи, а проте коло мовзолею збирається черга. Ранком черга стоїть за газетою. Хоч газети друкуються в міліонах тиражів але їх все мало. Газети роздаються по кіосках для тих, хто немає замовлення додому. А у нас хлопець на Панській вулиці весь день кричить «Радянська Буковина», а ввечері повертається з великою ташкою газет. У нас газети читає мала частина населення, а там ввесь нарід читає, тому газет не вистарчає.
Коли туди поїдете з якоюсь дрібною книжкою, то раджу вас добре її тримати. Якщо позичити якомусь товаришу, то буде важко вам назад її повернути (сміх). Добра книжка там ціниться.
Книжка властиво виховує людину «Добра книжка виховує добру людину. Ви, студенти, повинні знати, повинні розрізнювати, що добре, а що зле. Людина, яка немає виробленого свого світогляду, немає твердої цілі, не знатиме як використати книжку, і зла книжка може її загубити, може пошкодити. Коли така людина прочитає 99 добрих книг і одну злу, то та остання може її збавити.
На закінчення цієї бесіди я хочу вам пригадати слова товариша Сталіна, який сказав, звертаючись до молоді:
«Опановувати науку, виховати нові кадри більшовиків, спеціалістів по всім галузям знань, учитися, учитися і учитися посиленими темпами - така тепер задача. Похід революційної молоді в науку, ось що нам потрібно тепер, товариші.»
Ці слова скапала людина, яка веде провід у всіх ділянках прогресивної, передової культури. Хай живе людина, що світить своїм розумом, яка всіх трудящих, всіх понижених, експлоатованих, старається привести до ліпшого, щасливого, життя-буття. (оплески)
ШУЛЬГА: Товариші, до президії поступила пропозиція надіслати привітальну телеграму товаришу Хрущову (бурхливі оплески, всі встають).
Слово для оголошення тексту привітальної телеграми має студентка першого курсу філологічного факультету т.Зукельман.
ЗУКЕЛЬМАН: «Дорогий Микита Сергіевич !
Ми, студенти, професорсько-викладовський та адміністративно-технічний склад працьовників Чернівецького Державного Університету, які зібравшись на перші вбори, присвячені початку першого навчального року, шлемо Вам, вірному соратнику Великого Сталіна, керівнику більшовиків України, наш палкий більшовицький привіт !
Завдяки мудрій зовнішній політиці нашого радянського Уряду, народи Північної Буковини і Бесарабії визволені з румунської неволі, і двері університету вперше широко відчинились для трудящої молоді.
Починаючи завтра навчання, ми обіцяємо Вам, дорогий Микита Сергієвич, що оправдаємо знання студента радянського університету і будемо боротися за те, щоб наш наймолодший університет став у передові шеренги радянських учбових закладів по підготовці висококваліфікованих спеціалістів, відданих нашій великій батьківщині, нашій великій партії більшовиків, гарячих патріотів нашої соціалістичної батьківщини.
Хай живуть народи звільненої Буковини і Бесарабії !
Хай живе комуністична партія більшовиків України !
Хай живе вірний соратник Великого Сталіна, керівник більшовиків України – тов. Хрущов !
Хай живе наше сонце, наша радість – наш Великий учитель, рідний батько товариш СТАЛІН !
(Всі встають. Бурхливі, довготривалі оплески, що переходять в овацію на честь товариша Сталіна).
ШУЛЬГА: Слово для привітання від Обкому та Міському ЛКСМУ має т.Олексієнко.
ОЛЕКСІЄНКО: Товариші, сьогодні Чернівецький Університет поділив свою історію на дві частини: 65 років університет виховував в своїх стінах молодь в дусі, направленому проти інтересів робочого класу, проти інтересів трудящих селян і трудящих всього світу.
Буковинська земля терпіла віками. Більше як 100 років, вона була в ярмі татарському, в четвертому сторіччі терпіла від Александра Доброго і Стефана Великого, понад 50 років була в ярмі турецьких султанів, польсько-литовських вельмож, проти яких підняла свій голос Запорізька Січ, кращі сини українського народу - Наливайко, Лобода, Богдан Хмельницький, що весь час намагалися визволити український нарід з-під національного гніту поневолювачів.
Сьогодні молодь Чернівець, Буковини і Бесарабії переживає в свойому житті новий підйом, у культурному і політичному розвиткові своєї території. Чернівецький Університет це завод, це та сама фабрика, в якій треба буде студентам добре взятися до роботи, щоб разом з професорсько-викладовським складом університету добитися високих показників у навчанні, в опанованні основ наук, в оволодінні добре своєю професією.
Чернівецький Університет, поповнюючись з року в рік, буде виховувати в своїх стінах нових будівників соціалістичного суспільства, нових будівників комунізму і під керівництвом великої партії Леніна-Сталіна доб'ється нечуваних перемог.
Студентська молодь Буковини і Бесарабії разом зі всією багатоміліонною студентською молоддю нашого великого Радянського Союзу буде опановувати основи наук, спеціальності хіміків, літераторів, математиків, фізиків тощо щоб краще виконувати великі заповіти Леніна, мудрі вказівки товариша Сталіна.
Трудяще людство всіх країн з великим інтересом придивляється до того, що діється в Радянському Союзі, як там радянський нарід будує своє щасливе життя.
Цього року в учбових закладах Естонії, Литви і Латвії студентська молодь теж почала новий навчальний рік за програмою радянських вузів. Ця молодь з таким же великим підйомом, як і молодь Буковини, береться до опанованім основ наук. Отже, студенти і професорсько- викладовський склад Чернівецького університету мусить взятись за роботу по новому і під керівництвом партії Леніна-Сталіна добитись нових успіхів на території Буковини у справі виховання молоді.
Хай живе перший учитель всієї трудящої молоді, Радянського Союзу і всіх капіталістичних країн - наш Великий вчитель і друг товариш Сталін (всі встають, тривалі оплески).
ШУЛЬГА: Слово для привітання від студентів вступників має Трофа Люба: (оплески)
ТРОФА: Товариші, завтра у нас перший день 1940/41 навчального року, але завтра у нас не лише перший день навчального року, завтра буде перший день відкриття Чернівецького Державного радянського університету.
Кожен з нас знає, шо до цього часу університет не був місцем для навчання, він служив місцем, де розвивалася національна, шовіністська ненавість між студентами. Кожен знає, що до Університету допускали лише синів капіталістів, поміщиків і переважно румунів. Для других національностей, особливо для євреїв, в університеті не було місця. Не лише національний стан не дозволяв робітникам і селянам вчитися в університеті, але там панував такий моральний стан, що бідний не міг вчитися.
При румунських боярах був лозунг: бідним вчитися нема чого. Та і заглядати до університету бідний не намагався, бо плата за навчання була велика, а в останні роки всі екзамени продавалися. Хто мав гроші, той скоріше міг купити екзамен, а хто був бідний, іспити не міг складати. До цього часу робітничо-селянській молоді Буковини і Бесарабії були закриті всі двері до вищої школи, про неї ніхто не дбав, а коли буржуазний клас турбувався про робітничу-селянську молодь, то лише для того, щоб притягнути її на свій бік, щоб вона захищала його інтереси і працювала на користь буржуазії.
Всі знають, що в Радянському Союзі молоді відкрита широка дорога, навіть в пісні співають
«Молодим везде у нас дорога . . .»
Там за молодь піклується комуністична партія і Великий Вождь товариш Сталін.
У нас за молодь ніхто не дбав, а буржуазний клас намагався лише фашизувати цю молодь, передусім в початковій школі, далі в середній школі, на військовій службі, в університеті. Така фашизація ішла аж до цього року.
Цього року до університету вступили не ті, хто має багато грошей, не сини великих капіталістів, не ті, що вступали по протекції, цього року в університеті навчатимуться переважно діти робітників і селян. Цього року вперше університет став доступним тим, хто дійсно любить науку, хто хоче вчитися для того, щоб принести користь Радянському Союзу.
При румунськім владі теж були конституції, де було записано, що право на освіту має кожний, але це були лише слова, на ділі було не так.
Сталінська Конституція дає дуже великі права, а між ними право на освіту для всіх громадян Радянського Союзу. Цей закон не можна зрівняти з сухим буржуазним законом про право на освіту, бо в Радянському Союзі не тільки всі мають право вчитися, тут не тільки не треба платити студентам рішні «такси», як у нас називалась плата за навчання, а навпаки, в Радянському Союзі студентам дають стипендії, забезпечують їх гуртожитками. В розпорядженні радянських студентів є всі бібліотеки, читальні, лабораторії тощо.
Радянська влада вимагає від студента лише одного, щоб він добре вчився, щоб він не губив жодної хвилини, а вчився так, щоб потім принести користь нашій Великій батьківщині.
Тому завтра, коли ми почнемо першим рік учоби в радянському державному університеті, кожен з нас повинен обіцяти, що він буде вчитися добре, буде дисциплінованим студентом і по закінченні виші школи принесе користь радянській державі. Нас - студентів - чекають колгоспи, радгоспи, школи, лікарні тощо.
Ми повинні обіцяти, шо ми будемо вчитися, щоб бути достойними звання радянських студентів. Ми повинні вчитися так, щоб радянська влада, яка звільнила нас з під ярма румунських бояр і дала нам можливість стати радянськими студентами, щоб вона колись гордилася нами.
Я кінчаю. Хай живе наш Великий вождь і вчитель товариш Сталін (всі встають, бурхливі оплески).
ШУЛЬГА: Слово для привітання від професорсько-викладовського складу університету має декан філологічного факультету тов. Лимаренко (оплески).
ЛИМАРЕНКО:
Гремить, як пісня молода і струнка,
Народ ваш вільний. В переможних кликах
Палає даль. Нема тиранів диких, -
І праця, й правда розцвіла людська.
Зробила це рука більшовика,
Піднявши стяг свій на полях і ріках.
Зробила це рука більшовика, рука великої партії Леніна-Сталіна, керованої Великим генієм людства Іосифом Віссаріоновичем Сталіним (оплески).
Трудящі Північної Буковини і Бесарабії волею великого радянського народу воз'єднані в одну сім’ю - сім'ю народів Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
Яскраві промені Кемлівських зірок, світло Сталінської Конституції засяяли над землею Північної Буковини і Бесарабії.
Рука більшовицької партії відчинила двері університету синам і дочкам трудящих - синам і дочкам робітників і селян-бідняків.
Відчинила двері тим, перед ким вони були зачинені в країні за панування румунських бояр.
Двері розчинені навстіж і трудящу молодь покликано до опанування найпрогресивнішої, найпередовішої у світі радянської науки, єдиної науки, що служить на користь передовому людству.
Там, де ще якихось 3 місяці тому сиділи лише синки і дочки румунських бояр капіталістів, поміщиків, завтра сидітимуть діти трудящих. Там, де 3 місяці тому сиділи майже лише самі румуни, завтра поряд, як члени одного колективу радянського студенства, сидітимуть українці, росіяни, румуни, євреї, молдовани і інші.
[…]*
Він таким буде ! Він буде таким, бо його вихователем і керівником є велика комуністична партія.
Трудяща молодь Північної Буковини і Бесарабії реалізує золоті слова великої хартії вільного народу - Сталінської Конституції:
«Кожен громадянин СРСР має право на освіту».
На нас, професорсько-викладовський склад, покладається велика, відповідальна і почесна робота. Наше завдання не ляше дати студентам формальні знання, високі знання, а ми повинні бути вихователями. Ми повинні виховати свідомих радянських громадян, активних будівників комунізму. Ми повинні виховати студентів у дусі більшовизму, відданими синами своєї батьківщини, відданими великій партії Леніна-Сталіна, радянськими патріотами соціалістичної вітчизни.
Я запевняю партію, запевняю радянський уряд, що професорсько-викладовський склад Чернівецького Державного Університету цілком виконає завдання, покладені на нього у справі підготовки висококваліфікованих фахівців, потрібних радянській вітчизні, виконає завдання у справі виховання свідомих радянських громадян, висококультурних працівників радянської інтелігенції, людей озброєних передовою радянською наукою, які за першим закликом підуть в бій і поведуть за собою великі маси трудового народу до сталінських вершин комунізму (тривалі оплески).
Ми всі, тут присутні, повинні в один голос як одними устами проголосити
|
"Ревите сотни труб, |
И пусть из уст в уста |
(оплески)
Ми всі, тут присутні, разом з великим радянським народом, який якщо не словами, які ми зараз кажемо, то серцем своїм від краю до краю Великої Соціалістичної батьковшини проголошує:
«Слава, партіє тобі
І Сталіну слава,
Що Північна Буковина
Та радянською стала" ( оплески)
Слава тому, хто дав щастя людству. Слава тому, хто проказав єдиний вірний шлях до вершин комунізму. Слава нашому батькові, учителеві, другові, Великому Сталіну (всі встають, бурхливі оплески).
Слава кращому із кращих синів, великого радянського народу.
Слава великій партії Леніна Сталіна (оплески)
«Слава сонцю на землі,
Слава Сталіну в Кремлі» (бурхливі оплески).
ШУЛЬГА: Товариші, офіційна частина нашого сьогоднішного вечора закінчена. Завтра рівно о 9-й годині ми починаємо університетську науку. Не повинно бути жодного товариша, який би хоч на одну хвилину запізнився. Всі, як один, за працю (оплески).
Черев 10 хвилин буде друга частина нашого вечора - виступ працівників філармонії.
На цьому дозвольте наші збори, присвячені відкриттю першого року навмання в Радянському Державному Університеті м.Чернівці, вважати закритими.
КІНЕЦЬ
(Стенограф Пігулович)
[...]* - частина документу не прочитана (3-5 рядочків друкованого тексту) через загнені сторінки.
Джерело: ДАЧО. Ф. П-1. Оп. 1. Спр. 16. Стенограма загальних зборів студентів і професорсько-викладацького складу Чернівецького держуніверситету, присвячених початку нового навчального року. 30 вересня 1940 р. На 23 арк.