29 грудня 1944 року на село Васловівці, де на той час перебував провід ОУН Буковини, раптово напали війська НКВД. Внаслідок бою організаційний провідник ОУН Буковини Мирослав Кінзірський-«Степан» загинув, а Провідник ОУН Буковини Артемізія Галицька-«Мотря» та військовий провідник Мирослав Гайдук-«Федір» потрапили в полон.

Наразі вдалося віднайти низку документів радянських каральних органів, а також повстанських документів щодо вказаної події, які дозволяють в загальних рисах реконструювати організацію повстанцями охорони проведення конференції, як саме органам НКВД стало відомо про перебування повстанців в селі Васловівці, та власне про перебіг бойової сутички.

Загалом, про вказані події зазначається у наступних документах:

– Записка начальника Управління НКВД по Чернівецькій області полковника Руденко Народному комісару внутрішніх справ УРСР Рясному;

– Рапорт начальника відділення по боротьбі з бандитизмом Садгірського РВ НКВД Волкова Начальнику ОББ УНКВД по Чернівецькій області підполковника держбезпеки тов.Хрустальова;

– Спецповідомлення про подію начальника Садгірського райвідділу НКВД капітана Вдовенко та начальника відділу боротьби з бандитизмом цього райвідділу Волкова начальнику УНКВД по Чернівецькій області підполковнику Руденко;

– Доповідна начальника Садгірського райвідділу НКВД капітана Вдовенко та начальника відділу боротьби з бандитизмом цього райвідділу Волкова начальнику УНКВД по Чернівецькій області підполковнику Руденко про пророблену роботу агентурної боївки «Тодора»;

– «Опис бойової операції, проведеної силами винищувального батальйону і оперативним складом Садгірського РВ НКВД по ліквідації банд в селі Васловівці 29/ХІІ-1944 року», підготовлений командиром винищувального батальйону Крюковим та начальником штабу винищувального батальйону Ливицьким (також містить графічну схему бою);

– «Опис бойової операції, проведеної силами Садгірського винищувального батальйону спільно з бійцями 237 ОСБ внутрішній військ НКВД 28-29 грудня 1944 року по розгрому штабу керівництва ОУН і УПА Північної Буковини», підготовлений Начальником відділу боротьби з бандитизмом по Чернівецькій області підполковником Хрустальовим та Начальником 4 відділу УНКВД капітана Назарова (також наявна графічна схема бою);

– декілька коротких та в цілому подібних повідомлень про бойову сутичку військ НКВС та повстанців та затримання провідників обласного проводу;

–  довідки Служби безпеки ОУН про обставини подій у Васловівцях.

Ніби кількість документів досить велика, тож спробуємо відновити картину бою, накладаючи наявні відомості.

Події, що передували Конференції.

З осені, особливо з жовтня 1944 року повстанський рух на Буковині, і також в районах за Прутом, суттєво пожвавлюється. Завдяки діяльності провідників утворюються нові численні повстанські боївки, які переходять у наступ на ворога та вдаються до жорстких та резонансних нападів на сільради, радянських активістів, радянські підприємства, знищують документацію сільрад, прагнучи ускладнити ворогу визискування місцевого населення, та власне готуючись посилювати натиск на ворога.

Провідником ОУН Буковини на той час була Артемізія Галицька-«Мотря», яка у квітні 1944 року, щойно область була зайнята радянськими військами, переходить на Буковину. Впродовж літа та осені формується мережа ОУН по селам області, налагоджується зв’язок та розвідка, формуються боївки.

Поступово на Буковину повертаються і інші підпільники, які в часи війни були розкидані в різних регіонах України. В жовтні 1944 року провідником ОУН Буковини призначають Мирослава Кіндзірського-«Степана», водночас не повідомивши «Мотрю» про такі зміни. Наприкінці листопада 1944 року на Буковину у ранзі керівника ОУН області приходить також «Тур», відтак вже троє провідників вважалися провідниками ОУН Буковини. «Тур» планував призначити «Степана» референтом з пропаганди, «Мотрю» - провідником жіночої мережі, а «Федора», котрий був організаційним референтом в проводі «Мотрі» - повітовим Чернівецького повіту. З цією метою він викликав їх до себе в гори. Проте останні відмовилися підкорятися наказам «Тура», та на зустріч до нього не пішли.

«Степан» та «Мотря» підготували штафетки до Центрального проводу з проханням прояснити ситуацію щодо керівництва ОУН на Буковині, а поки відповіді не було – «Степан» запропонував, щоб «Тур» залишався провідником в гірській частині Буковини, сам він керуватиме проводом в Чернівецькому та Сторожинецькому повітах, «Мотря» перейшла б на роботу організаційного референта замість «Федора», а того призначити організатором війська. Щоб обговорити такі зміни, які після того ще необхідно було погодити в Галичині в Центральному проводі, і вирішили зібратися у Васловівцях, де зокрема й обговорити інші нагальні питання розвитку підпільного руху. Для цього провідники ОУН скликали на 27-29 грудня 1944 року у Васловівцях звітну конференцію.

Учасник тих подій та багаторічний політв’язень Кость Король у своїй книзі спогадів згадує:

«27-29 грудня 1944 року в селі Васловівці Садгірського району відбувалася звітна конференція районних, надрайонних, повітових та Окружного Проводів всієї Буковини. Сюди зійшлися окружний Провідник Буковини ОУН-УПА «Мотря», обласний Провідник та референт ОУН з 1941 року «Федір» з Вижниччини, сотник ОУН-УПА Служби безпеки «Юрась» – Костянтин Майданський з села Рогізна, повітовий Провідник Низинної частини Буковини надрайонний «Назар» з с.Топорівці, надрайонова «Леся» з с.Кадубівці та багато інших. 28 грудня день минув у спокійній діловій обстановці, жодного хвилювання за майбутнє не було...».

Варто зауважити, що попри значну кадрову плутанину, усі зазначені повстанці були досвідченими і рішучими підпільниками, які гарно себе зарекомендували на ниві боротьби за незалежність України.

Село Васловівці, що в Садгірському районі Чернівецької області, на той час вважалося повністю під контролем повстанців. До НКВД агентура доносила, що, за словами мешканців села, в селі не знайдеться жодної людини, яка б видала повстанців. До того ж, з повстанцями співпрацювала і нова радянська адміністрація з числа місцевих мешканців. Чимало місцевих хлопців були у повстанських лавах. Тож керівництво проводу, скликаючи конференцію, почувало себе повністю в безпеці. Хоча звісно заходи конспірації були максимальні.

 Учасники конференції.

Як виходить із відомих нам радянських документів, радянські каральні органи на диво мало уваги приділяли вказаній конференції. Наприклад, не намагалися встановити усіх її учасників, дізнатися про ухвалені рішення тощо. Документи та допити затриманих обмежуються лише загальними питаннями.

Відтак інформація про склад учасників надто епізодична і її доводиться іноді складати по крупицям.

За наявними даними, окрім власне «Степана», «Федора» та «Мотрі», на зборах були присутні, керівник повітової боївки СБ «Юрась» – Костянтин Майданський з села Рогізна, щойно призначений заступником військового референта Буковинського окружного проводу ОУН Олексій Домчук – “Назар” згодом “Петренко”, Дмитро Козменко-«Павленко», який щойно прибув з Галичини на Буковину і перебував в особистій охороні «Мотрі», очікуючи призначення на відповідальну ділянку роботи, Іван Лесів-“Олег”, який восени 1944 року прибув на Буковину та призначений Референтом пропаганди обласного проводу ОУН, Стефанія Понич-«Оксана», провідник жіноцтва проводу ОУН Буковини, районова Садгірського району «Леся» та чимало інших, ймовірно – інші районні та повітові провідники. Сама «Мотря» згодом свідчитиме, що були присутні близько 20 осіб. 

Із власне військової сили як охорона була присутня повітова боївка «СБ» «Юрася», у складі близько 40 повстанців. До того ж, провідники прибули із своїми бойовиками охорони, тож охорона була надійна. Навіть занадто: така велика кількість повстанців, які зібралися в одному невеликому селі, могло привернути увагу НКВД. Тому «Федір» наказав «Юрасю» відправити боївку із Васловівців в навколишні села. Зокрема згодом він свідчив:

«Боївку «Юрася»… я зустрів у Васловівцях, звідки вечором вона вийшла на Чорнівський ліс і на Добринівці. За 2-3 дні мали вернутися назад в Васловівці, бо до того часу більша кількість стрільців в Васловівцях не була доцільною через нашу присутність».

Робота конференції.

В перший день роботи конференції «Мотря», «Федір» та «Степан», прагнучи розв’язати наявні непорозуміння із призначеннями в проводі ОУН Буковини, по новому розподілили між собою обов’язки та провели нові призначення.

Відтак «Степан» та «Мотря» підготували штафетки до Центрального проводу з проханням прояснити ситуацію та погодити нові призначення, а поки відповіді не було – «Степан» запропонував, щоб «Тур» залишався провідником в гірській частині Буковини, сам він керуватиме проводом в Чернівецькому та Сторожинецькому повітах, «Мотря» перейшла б на роботу організаційного референта замість «Федора», а того призначити організатором війська.

Серед інших рішень – було вирішено створити Хотинський повітовий провід ОУН (який включав би Новоселицький, Герцаївський, Хотинський, Кельменецький та Сокирянський райони) та його керівником призначено «Павленка» – Дмитра Козьменка, який восени прибув з Галичини на Буковині в розпорядження «Мотрі». Останньому в допомогу була придана боївка із 6-ти повстанців, серед яких він згадуються повстанці на псевдо «Тур», «Співак», «Дуб», «Бескид» (із Брідка, навесні 1945 року біля села Добринівці пропав без вісти). Троє із шести повстанців були уродженцями Бессарабії, зокрема «Співак» - уродженець м.Герци.

Керівником «СБ» в провід «Павленка» було призначено «Славуту», зв’язковою їм дано «Уляну». Того ж вечора Павленко із приданими йому людьми вирушив в розвідувальний рейд «для насадження мережі та організації зв'язків» в Хотинський район. Як згадує «Павленко», із Васловівців до Топорівки їх проводжала сестра повстанця «Грім» на псевдо «Олена», а з Топорівки він вже йшов орієнтуючись по карті. Обставини цього рейду в основних рисах відомі та є досить цікавими, проте про них іншого разу.

Наступного дня засідання мало продовжитись.

Тим часом у навколишніх селах.

24 грудня 1944 року повстанці вчинили резонансну акцію у селі Топорівці Садгірського району. О 18.00 год. повстанська боївка «Юрася» в кількості до 60 осіб, розбившись на 4 групи, одночасно атакувала сільраду, аптеку, клуб і магазин сільпо.

В приміщенні сільради повстанці роззброїли 3-х бійців винищувального батальйону, зняли телефонний апарат, спалили документи, ліквідували голову фінансової комісії сільради Галінського та голову сільради села Раранча Ілащука, а також двох сільських активістів. Інша група проникла до «аптеки», розстріляла зав.аптекою та забрали з собою всі медикаменти і перев’язочний матеріал. Третя група проникла до місцевого магазину сільпо і взяла необхідні для повстанців речі.

Четверта група оточила клуб, де саме проводились загальні збори. Внаслідок перестрілки поранено уповноваженого облвиконкому Антонова і двох сільських активістів. Після акції повстанці зникли в сусідньому лісі, забравши з собою трьох бійців винищувального батальйону та по дорозі розкидавши по селу «Універсал Української Головної Визвольної Ради».

Оскільки переслідування повстанців силами райвідділу НКВД не дало результату, на 27 грудня райвідділ запланував разом із військами 237 осб ВВ НКВД провести прочісування Топорівського лісу і прилеглих населених пунктів».

В ніч на 26 грудня 1944 року боївка «Юрася» чисельністю до 50 осіб здійснила наліт на село Ширівці Горішні Садгірського району. Повстанці атакували місцевий спиртзавод, де розбили і пограбували обладнання та спалили документи в конторі заводу. Крім того, розбили скло і спалили документи у будівлі сільради, а також в приміщенні сільради розстріляли голову кооперації Саїна і секретаря сільради Севостьянову. Також зайшли до місцевої кооперації.

В оперативному зведенні райвідділу НКВД зазначалося, що 27 грудня 1944 року в с.Ширівці Горішні і навколишніх лісах силами 237 осб ВВ НКВД буде проведена операція по виявленню повстанців.

Підготовка НКВД операції проти повстанців.

Увечері 27 грудня 1944 року в Садгірський райвідділ НКВД було повідомлено з спостережного пункту в с.Чорнівка про те, що на околиці села Чорнівка з боку Васловівців чути автоматно-гвинтівочну стрілянину. Знаючи, що військ у Чорнівці немає, і стрілянину можуть вести лише повстанці, начальник райвідділу НКВД повідомив про це т.зв. «відділ по боротьбі з бандитизмом» обласного управління НКВД та запросив військову допомогу.

Оперативний склад райвідділу спільно з бійцями винищувального батальйону негайно виїхали до Чорнівки, де встановили, що повстанці справді були на околиці села та виявили сліди від розкладеного багаття.

Згодом прибули війська 237 батальйону військ НКВД. Вирішено на світанку 28 грудня 1944 року «прочесати» Чорнівку, а вночі виставити засідки навколо села. 28 грудня НКВД провело операцію з «зачистки» села Чорнівка, чи як раніше казали «облаву», проте нікого з повстанців не виявили. Лише затримали кількох осіб, які «ухилялися від призову до Червоної армії».

Водночас в лісі натрапили на нещодавно створену НКВД так звану «агентурну боївку» (керівник – на прізвище Томчук на псевдо «Тодор»; складалася із колишніх повстанців, перевербованих НКВД та направлених на боротьбу з повстанцями). «Тодор» повідомив, що нещодавно зустрів мешканку Васловівців Грінчук Фрісю, з якою він мав зв'язок ще коли перебував в лавах повстанців, і яка не знала, що він вже працює на НКВД. Вона повідомила йому, що в Васловівцях повстанці часто зупиняються у трьох будинках неподалік церкви, один будинок не житловий, а два житлові.

Відповідно НКВД вирішило наступного дня відвідати і Васловівці. Туди була направлена опергрупа разом із місцевими істребками. Командував групою лейтенант міліції Яцишин. О 14.00 годині 28 грудня опергрупа з’ясувала, що в Васловівцях в двох хатах розташовуються повстанці, та вирушила в Садгору щоб доповісти з’ясовану інформацію в райвідділ НКВД.

При виході з села Васловівці співробітник НКВД на прізвище Ткачук, перевіряючи будинки, виявив в одному з них групу до 10 повстанців. Ткачук намагався кинути у вікно будинку гранату, але не влучив, вона вибухнула біля вікна, після чого з будинку вискочили повстанці, які відкрили по ним вогонь із гвинтівок та автоматів. Згодом з іншого боку по НКВДистам був відкритий кулеметний вогонь із повстанської засідки. Члени опергрупи пізніше доповідали, що їм вдалося вбити одного із повстанців та поранити іншого, що можливо є вигадкою, оскільки вони також доповіли, що їм «з трудом вдалося відійти», а їхній транспорт – фіру – повстанці спалили. Група НКВДистів стала відходити в напрямку Шерівців, але знову наштовхнулась на повстанську засідку та була знову обстріляна повстанцями. І тільки о 21.00 год. 28.12.1944 р. група таки прорвалась до села Шубранець і о 23.00 год. доповіла про ситуацію начальнику райвідділу НКВД.

НКВД взялося планувати «зачистку» села Васловівці, силами оперативного складу райвідділу НКВД, місцевих істребків (35 осіб), а також бійців двох рот 237-го батальйону внутрішніх військ НКВД (до 300 осіб). Керівництво операцією виконували з тактичного боку – командир батальйону капітан Фімушкін, з оперативного боку – начальник т.зв. «відділу по боротьбі з бандитизмом» Садгірського райвідділу НКВД лейтенант Волков.

29 грудня 1944 року.

По розробленому оперативному плану, увесь склад був розбитий на три групи та декілька засідок: з боку лісу 1-ша група, яка саме знаходилася в селі Чорнівка, через ліс мала рухатися на північно-східну околицю села Васловівці. 2-га група зосереджується в селі Ширівці і звідти висувається до села Васловівці, де, згідно плану, займає вихідне положення – відрізаючи шлях відходу боївці в ліс південно-східніше Васловівців. 3-тя група оточує село з відкритої місцевості: займає вихідне положення в долині шосе, яке йде на Заставну, і крім того виставляє декілька заслонів.

Усі групи вихідне положення повинні зайняти до 08.00 год. 29 грудня 1944 р. Сигналом до початку бойових дій з вихідного положення визначено – серія ракет.

О 08.00 год. 29 грудня 1944 г. був даний сигнал. Групи почали наступ на село та рухатись в напрямку до центра села Васловівці, до церкви.

Повстанці, побачивши ракети та помітивши наступ ворога, у свою чергу запалили факел, який являвся сигналом бойової тривоги та стали відступати в ліс в напрямку на село Чорнівка та Горішні Шерівці. Проте наштовхнулися на війська НКВД. Кинулися в інший бік, але й там наштовхнулися на ворожі засідки. Частина повстанців загинула, а частина поховалися в найближчих хатах.

В самому центрі села, біля церкви, і загинув організаційний референт окружного Проводу Північної Буковини Мирослав Кіндзірський на псевдо «Степан». Як зазначалося в пізніших документах НКВД – «ликвидирован при отказе сдаться живым».

Третя група, яка була розташована на дорозі в Заставну, помітила двох повстанців – чоловіка і жінку, які вибігли із села Васловівці і бігли в напрямку до села Шубранець. Група відкрила по повстанцям вогонь, чоловік відстрілювався із автомата. Коли група їх оточила, приблизно в кілометрі від Васловівців, жінка хотіла покінчити життя самогубством та вистрілила із пістолета собі в голову, але тільки себе поранила. Їх завели до одного із будинків в Васловівцях, де влаштували їм допит. Відповідно до звіту райвідділу НКВД, на допиті жінка назвала себе «Мотрею», членом проводу ОУН Буковини, а чоловік назвав себе представником Штабу УПА на псевдо «Зеновій» та повідомив, що в селі загинув начальник штабу УПА на псевдо «Степан». У них захоплені повстанські документи: штафетки, звіт ОУН, різні інструкції, листівки, карти та інше. Ці документи були направлені в Москву на адресу Лаврентія Берії.

Зокрема, «Мотря» згадує:

29 грудня 1944 року в одній квартирі в селі Васловівци щоб вирішити конфлікт між мною і "Степаном" і крім того був кінець року підвести підсумки роботи я зустрілася з "Федором", "Степаном", "Одаркою" та іншими націоналістами, всього було чоловік 20. При облаві частин Червоної Армії "Степан" був убитий, "Федір" здався, а я притримуючи закону націоналістів "живими в руки не даватися" хотіла життя покінчити самогубством але була врятована».

Бойові дії та зачистка тривали до 18.00 години 30 грудня 1944 року.

Відповідно до звітів учасників події, 9 повстанців загинуло, за різними документами чи то 7 чи 15 повстанців потрапили в полон. У повстанців вилучено 2 автомати, 4 гвинтівки, пістолет, 11 гранат, 3000 патронів.

Водночас за даними Внутрішніх військ НКВД – а в операції та в бою брали участь 2 та 3 стрілецькі роти 237-го окремого стрілецького батальйону зазначалося, що в ході бою ними було вбито 39 повстанців та 15 взято в полон.  

Після бою НКВД провело в селі детальну облаву, наслідком якої стало затримання ще 22-х мешканців Васловівців, які нібито «переховувались від мобілізації в Червону армію». Можна тільки уявити якими методами проводилися ті облави та затримання.

У свою чергу в результаті бою повстанцям вдалося ліквідувати 2-х військових НКВД та одного поранено.

Отже, в результаті подій 29 грудня 1944 р. у с. Васловівці Садгірського району повстанці понесли надзвичайно важких втрат: загинув обласний організаційний референт ОУН Буковини Мирослав Кіндзірський-«Степан», обласний провідник Артемізія Галицька-«Мотря» та військовий референт Мирослав Гайдук-«Федір» потрапили в полон до рук ворога. Практично увесь провід ОУН Буковини було знищено.

Термінове донесення НКВД про подію зазначало:

Як бачимо, повстанці організували оборону проведення зібрання, виставивши сторожові засади як в напрямку Садгори та Шерівців. Були відпрацьовані дії на випадок появи ворогів – сигналом був запалений факел.

З боку окупантів в бою брало участь  близько 300 військових – 2 та 3 стрілецькі роти 237-го окремого стрілецького батальйону ВВ НКВД, увесь особовий склад Садгірського райапарату у складі 35 осіб, ймовірно якась кількість бійців винищувальних батальйонів.

Очевидно, сили ворогів значно переважали. Останні детально розробили операцію та відрізали повстанцям шляхи до відступу. Попри те, що сторожові засідки напередодні виявили ворога, проте повстанці не сподівалися, що вороги готуватимуть напад.

Також бачимо, що НКВД зовсім не знало, проти кого веде бій. Повстанців виявили значною мірою випадково. Лише за результатами бою вони зрозуміли, що розбили цілий провід Буковини. Попри тривалу чекістську роботу й розробку, та присутність цілої низки посадовців з різних частин Буковини, за жодним не змогли прослідкувати сліду.

Попри те, що результати бою часто згадувалися в документах, проте залишається досить багато білих плям. Зокрема, невідомо хто власне, окрім «Степана» поляг у цьому бою. Радянські документи подають кількість загиблих у 9 осіб, і наразі 8 з них встановити не вдалося. Також говориться про 7 чи 15 осіб, взятих в полон, доля і імена яких також невідомі. Можливо вони залишили свідчення про обставини трагічних подій хоча б в протоколах допитів, що допомогло б нам краще відтворити ті трагічні події. Проте наразі таких кримінальних справ автором не знайдено.

Ще одного полеглого можна відновити з свідчень очевидців тих подій, зібраних Миколою Джуряком. Останній зокрема наводить свідчення мешканців села Васловівці, де власне відбувалися ці криваві події. Зокрема, за його даними, в цьому бою також загинув Верстюк Танасій Іванович-«Хитролис», 1916 року народження, уродженець села Васловівці. Зокрема про нього згадує мешканець села Василь Тодосійчук:

«Танасій Верстюк. З весни 1944 року – вояк УПА (боївка «Юрася»). 29 грудня 1944 року в центрі села розквартирувалися повстанці з боївки, в якій служив Танасій. Несподівано великою облавою з лісу на них напали військові загони НКВД зі «стрибками». Відбувся бій, під час якого з обох сторін загинуло багато воїнів, у тому числі й Верстюк Танасій Іванович».

Також у звітних матеріалах райвідділу НКВД зазначається, що вночі навколо села були виставлені заслони, які вночі затримали ще 2-х місцевих повстанців – на прізвища Журавець та Іванович.

Чимало повстанців таки вирвалися з оточеного села – достеменно відомо, що вдалося вирватись з оточення «Оксані» (Понич Стефанії) та «Лесі», а також ймовірно «Олегові», «Петренку», «Юрасю» і ще багатьом повстанцям. Проте в документах радянських спецслужб та  в повстанських записах немає інформації про деталі того, як їм вдалося вийти з оточення.

 Своє слідство подій в Васловівцях провели і повстанці. У звіті Служби безпеки ОУН за результатами слідства по випадку потрапляння в полон «Федора» зазначалося: 

«Дня 29.12.1944 в селі Васловиці Садгірського району спецвідділ ВВ НКВД в кількості 300 солдатів перевів облаву.

В селі тоді находився провід Буковини, а між ними і Федір,і 9 стрільців охорони, та ще деякі підпільники.

Федір відтягався разом з Мотрею в південно східньому напрямі села і разом наткнулись на більшовицьку заставу. Мотря відстрілювалась, а Федір побачивши більшовиків відкинув машинову пістолю (МПі), підняв до гори руки і побіг до більшовиків...».

У іншому звіті по справі полоненої «Мотрі» СБ ОУН зокрема зазначало:

«Дня 29.12.1944 в с.Васловиці Садгірського району в ранніх годинах спецвідділ НКВД в кількості триста солдатів перевів облаву. Підчас облави загинув провідник (організаційний) Буковини Степан. Мотря відтягаючись в напрямі поля в південно-східній частині села наткнулася на більшовицьку заставу.

Побачивши безвихідність свого становища почала відстрілюватись з пістоля (мадярки). Застрілила двох більшовиків а двох тяжко поранила. Після цього вистрілила собі в голову, але тільки легко зранилась і втратила притомність. Опритомніла щойно тоді, як більшовики зробили її перев’язку. Під вечір забрали її на підводу і під конвоєм повезли в напрямі Черновець..».

Після бою органи НКВД посилили агентурну роботу, щоб дізнатися більше інформації про подальшу долю повстанців та їх звязки з місцевим населенням.

3 січня 1945 року вже згадана нами агентурна боївка «Тодора» у складі 4-х осіб отримала завдання на виявлення поранених повстанців, які можуть переховуватись у місцевих жителів села Васловівці. На виконання завдання «Тодор» в лісі біля Васловівців зустрів жителя села Васловівці, який працював в лісі по заготовці дров від Горішньошерівецького спиртзаводу. Вони представилась як група повстанців, на яких напала міліція у Васловівцях 29 грудня, яким вдалося втекти і на даний час вони розшукують товаришів, яким вдалося врятуватись і які зараз поранені знаходяться в селі. Як зазначає «Тодор», спочатку чоловік ставився до них з недовірою, але згодом їм вдалося переконати його, що вони нібито дійсно повстанці, і чоловік розповів їм обставини бою, завдяки чому знаємо їх і ми.

Чоловік розповів, що всього повстанців було більше 100 осіб рядових і був їх головний штаб. Рядовий склад розташовувався під лісом в яру, а штаб знаходився біля церкви. Все село було оточено повстанськими патрулями. Повстанці виявили НКВДистів ще тоді, коли ті йшли лісом, про що було повідомлено і основна маса рядового складу зникла в лісі. З невідомих причин Штаб не встиг втекти, і з його складу одні були схоплені в полон а інші загинули. Зокрема він повідомив, що в полон потрапила жінка, яка була «великою головою в Штабі», а біля церкви загинув «старший лейтенант начальник штабу». Також він висловив захоплення поступком жінки, яка вистрілила собі в голову.

Також він повідомив, що повстанці направились в Сторожинець, про поранених він нічого не знає, також не назвав жодного прізвища чи псевдо повстанців, а також не назвав і своє прізвище. А на прохання «Тодора» нікому про них не розповідати зазначив, що «в Васловівцях не знайдеться жодної людини, яка сказала б хоч щось про них Совітам».

Наступного дня, 4 січня 1945 р. увечері боївка «Тодора» пішла ночувати до села Васловці та зайшли в дім заступника голови Васловівської сільради. Останній, прийнявши їх за повстанців, сказав, що в нього часто влітку ночували «свої» українці, але взимку не заходять. У розмові він їм сказав, що в кожній сільраді на Буковині повстанський штаб має своїх людей, починаючи від голови і закінчуючи фінагентом та сторожами, які записують, скільки Совєти зібрали хліба, грошей, скільки людей заарештовано та заслано до Сибіру тощо, і все це відсилають до Англії та Америки. Останній такий звіт надіслали до 15 грудня 1944 року.

Більше «Тодору» нічого вияснити не вдалося і повстанців у Васловівцях він не виявив.

Певне світло на причини провалу повстанців проливають пізніші свідчення «Мотрі»:

«Облава НКВД вранці 29 грудня 1944 року для мене та проводу ОУН Буковини була цілковитою несподіванкою. Нам було відомо, що облаву НКВД почне робити не 29 грудня, як це сталося, а 31 грудня 1944 року, під Новий рік. В цьому ми були дуже самовпевненими, оскільки наша самовпевненість впродовж усієї нашої підпільної роботи ніколи ще не підводила, але тепер вона довела нас до нашого провалу всього Буковинського керівництва».

Місце потрапляння в полон «Мотрі» стало для повстанців Буковини чи принаймні Садгірщини місцем пам’яті полеглих в тому бою повстанців. Про це свідчить зокрема доповідна начальника Садгірського райвідділу НКВД Вдовенко. Останній наприкінці квітня 1945 року доповідав, що в ніч з 28 на 29 квітня 1945 року «там, де взяли «Мотрю» пройшло 20 осіб повстанців з боївки «Юрася», де зробили зупинку 15-20 хвилин і пішли в невідомому напрямку». Також видно, що вказане місце знаходилося під особливим наглядом радянської агентури.

Такі пристрасті вирували в історії Буковини цими днями далекого 1944 року. Важко поранену в голову «Мотрю» терміново перевезли до Чернівців, де, за словами керівництва НКВД, «робили все можливе, щоб зберегти «Мотрі» життя. Але то вже інша, хоча й не менш цікава історія. Також цікава історія, як повстанці на Буковині подолали наслідки таких втрат, відбудували повстанську структуру та ще більше п’яти років проводили організований опір окупантам.  

Василь Мустеца,
дослідник опору ОУН та УПА на Буковині.

 Надруковано (частину):