Буковина.
Інформатор Буковини.
Весна 1944 р. принесла Буковині - замість нових надій, радости - стогін, плач і муки.
Ваші кати-загарбники румуни і більшовики гей би змовились спільно нищити нас, знищити наше родинне життя, загарбати наше майно, що таким трудом ми собі здобули. Румунська циганська постолата наволоч відступаючи вивозили з собою насильно: хліб, машини, худобу, коні та урядників-українців. Забираючи в такий спосіб батька від дітей, сина, дочку від родичів.
Большевики жидо-комуністична наволоч, прийшли на Буковину у ролі визволителів зараз же приступили до наладнання адміністрацій. В склад цієї адміністрації входять: самі слабонадійні місцеві елементи, жиди і поляки. Ці люди не мають поняття як це треба повести теренову адміністрацію, тому то в цілому терені відчувається шалений хаос. Керівні становища займають головно ті люди, які були на сході від 1941 року, жиди і східняки. Як допоміжний чинник цій адміністрації створено цивільну міліцію у склад якої входять: жиди, поляки та всі злодії, зрадники та лінюхи наших сіл. В основному їхня робота зводиться до:
1) переслідування мирних багатших громадян під вимівкою, що ці співпрацюють і відпомагають бандерівцям, та хочуть самостійної України;
2) переводять труси по хатах і цілих обійстях при чому грабують все, що тільки їм подобається під вимівкою, що то награбоване або військове майно;
3) помагають переводити насильну мобілізацію всього мужеського населення від 17-55 літ;
4) помагають переводити збірку хліба, худоби і різних здач, держпозичок та фонди на танкові колони;
5) помагають вилапувати всіх тих мужчин, що не пішли на мобілізацію;
6) лапають і вивозять жіночий робочий елемент на каторжні роботи до вуглевих шахт та на стахановські роботи до ліса, аеродроми та копання окопів, причому безпотрібно риють поля, засіви і дороги.
Як виглядає жидо-комуністична адміністрація на Буковині?
В селі Майдан Вільсик Вижницького р-ну на 22/4.44 р. заарештовано 30 родин між якими і родину поміщиків Богусєвіч, яких ще й до сьогодні держуть в тюрмі без жодної провини. Подібні арешти відбулися в Чернівцях, Вижниці, Вашківцях, Рогізні, Жучці, Кіцманю, Заставні, Садагурі, Бергометі, Лукавци, Чорнівці, Ширівцях, Оршівцях та інших місцевостях. Тюрми Черновець, Сторожинця і Вашківців є переповнені невинними людьми, хіба тому винні, що вони є українського походження.
Труси відбуваються постійно і то по всіх селах і містах без виїмку. Особливу нашу увагу звернули грабунки із села Вилавче Вижницького р-ну в днях від 4.-6.6., де заїжджали жиди з сов[єтськими] партизанами фірами і забирали все майно з хат не залишаючи одної дранки. В такий спосіб ограбили 18 хат. В селі Станівці ограбили 6 ма[...]ів, Рогізна - 10, Іспас - 14, Топорівці - 5, Шубранець - 3, Мамаївці - 4 і ін[ші].
Ловлі людей які криються від війська відбуваються за допомогою ловецьких відділів НКВД, що переводять облави по лісах, полях і хатах. Зловлених людей висилають під доброю опікою до тюрми. Там класифікують кого на каторжні роботи в Сибір, кого до штрафних баталіонів, кого розстрілювати. В с. Іспас Вижницького р-ну дня 26.6.44 напали совіти за допомогою міліціонера-донощика Миколи Гакмана, на табір людей, які крилися від війська і неконечної евакуації в лісі. Між військом а таборовиками счинився бій. Наших впало 21 мертвих, 5 зранених, 20 зловлених. Більшовики мали також великі втрати.
В днях 3, 4 і 5.6.44 р. відбулися облави на ліси: Стрілецький Кут, Драчинці, Станівці, Карапчів і Вилавче, де в загальному зловлено 74 чоловік і 5 забито.
В с. Драчинцях дня 19/6.44 р. зроблено облаву і зловлено 4 чоловік, між котрими двох братів Лакусти. Цих останніх відвезено під ліс і розстріляно. Відплату за цю неповинну смерть і за інші подібні вчинки вже одержали місцеві зрадники.
У Васловіському лісі, Садагурського р-ну, дня 19/6.44 р. місцевий голова с[іль]/р[ади] навів НКВД-ів на групу таборовиків, які задержалися на спочинок в цьому лісі. Більшовики захопили потайки сплячий табір. Счинився бій. Втрат в людях не було, тільки 2 ранені.
В с. Шипинці зловлено 4 люда в житі, у Витилівці - 7, в Чорнівці - 10, у Вікні - 3. Ці всі є жертви місцевих голів і міліції.
В підгірських селах, як: Станівці, Вилавче, Лукавець, Карапчів, Бергоміт, Іспас і ін[ших], сов[єтські] партизани забрали майже 3/4 худоби і свиней. Опісля прийшли військові комісари за худобою для фронту. Коли їм сказано, що солдати забрали майже всю худобу і не мають що більше давати. Тоді насильно забрали останнє, а тих, що спротивились арештували.
В с. Брідок, Заставнецького р-ну, районний комісар прийшов по нову здачу свиней. Коли голова відповів, що в селі вже немає, його вивезли за село стріляти. Ледве випросився даруючи їм останні поросята з стайні. Подібні випадки стрічаємо в кожному селі.
На відтинку фронтової полоси від Сторожинця по Вижницю виселено все цивільне населення шириною 20-25 км. Села в цій полосі цілковито знищено. Евакуоване населення з Виж[ницького] р-ну переселено у Чорторию, Бурдеї, Глинницю і Карапчів Вашківського р-ну. З Сторожинецького до Глібоцького та до Станівців. Опіки над евакуованими немає жодної. Поширились різні недуги головно поміж дітьми (грипа, шкірні недуги як короста, воші, тиф - у Чорториї 6 випадків).
Тому, що таке виселення дає нагоду грабити якнайбільше, більшовики почали виселювати цілий ряд сіл, яким взагалі не грозять фронтові дії. На 4 і 5.6.44 р. почали виселювати села: Майдани, Бережниці, Іспас, Вилавче і Замістє. Деякі чесні красноармійці намовляли людей ніяк не допустити до евакуації. Одначе кліка: 30 жидів і стільки більшовиків почали самі викидати все майно з хат і пакувати на фіри. Це викликало загальне обурення серед жіноцтва (бо всі мужчини пішли в армію), які з криками, камінням, сокирами та пилами запобігли цій неконечній евакуації. Цей бабський бунт застановив трохи більшовицький уряд, який зробив деякі стягнення, щоб приспати чуйність мас. В містах Чернівці і Вашківці заарештовано 1/4 жидів і вислано до війська. Жидівок почали теж брати до рубання дров в лісі. Думаючи, що цей бунт візьме ширші розміри, голови военкомату, району, НКВД покинули на якийсь час Вашківці та перенеслись урядувати в спокійнішу околицю Глинниці, де голова с[іль]/р[ади] є дуже відданою більшовицькою слугою.
Більшовицька мораль.
На 23.7.44 р. в с. Стрілецькому Куті Черн[івецького] р-ну прийшла районна жидівка Канеліна. Вона скликала віче, на якому підчеркнула обов’язки жіноцтва у радянському союзі а саме: “кожна жінка, а головно дівчата є зобов’язані породити дитину в дарунок батьківщині. СССР потребує багато дітей, тому від сьогодні не посміє таких дітей ніхто назвати “байстрям” бо за таку обиду СССР буде суворо карати”.
В с. Лужaнах, Вікні, Погорилівцях і ін[ших] селах, на таких мітингах підкреслювали обов’язковим, що кожна бездітна жінка, якої чоловік у армії і кожна дівчина мусить виставити собі табличку на ворота, щоб красноармійці могли іти до них на відпочинок. Це викликало величезне обурення і гамір на вічу. Утихомиривши, районові делегатки сказали: “ми знаємо, що між вами є бандерівці, які скрізь чинять сміхи, протести і компромітацію СССР, але даю вам слово партійне, що злапаємо тих і безпощадно знищимо так як дотепер понищили їх багато”. Зерно посіяне жидівками почало сходити: у с. Лукавці 2 дівчині померло замучені в касарнях, одна жінка хвора. В Рогізні Черн[івецького] р-ну 3 дівчини хворі, 2 божевільні. В с. Шипинцях Лужанського р-ну одна дівчина б’ється в обіймах смерти. В Стрілецькому Куті ледве вирвали люди з рук красноармійця повну синців одну молодичку. В Чернівцях без числа подібних жертв. Багато у власній обороні опинились під судом НКВД. Дві засуджені на 15 літ, одна на смерть. Так виглядає більшовицька мораль, честь.
В зв’язку з вищеподаними інформаціями, можна ствердити, що протибільшовицькі настрої на Буковині чимраз зростають. Очі навіть менше свідомих українців все звертаються на схід, але цим разом визирають не совітів, а відділів УПА.
Постій, 23.7.[19]44 .
Оригінал. Машинопис.
ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 83, арк. 95-96.
Тотожний текст: ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 117, арк. 11-12.
Опубл.: Сергійчук В. ОУН і УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. - Київ, 1996. - С. 391-395.
Також надруковано:
Реабілітовані історією. Чернівецька область. Книга перша. Чернівці: Книга пам'яті України, 2007. Документ № 49. С. 200-202
Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 426-430, документ № 62.