31.12.1945                                                                   

ОГЛЯД ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПОЛІТИЧНОЇ РОБОТИ.

Приступаючи до насвітлення історії революційної боротьби ОУН на терені Північної Буковини за період другої більшовицької окупації, слід зробити короткий огляд політичних подій, що відбулися тут в 1943 році. Тодішний провід Буковини, узгляднюючи розвиток воєнно-політичних подій на міжнародному терені, приступив до намонтовування організаційної сітки швидкісними темпами. Широко та неконспіративно ставлена організаційна робота, дозволила румунській поліції в скорому часі впасти на слід ОУН. Трикратні масові арештування членів та симпатиків новозмонтованої сітки, привели до її цілковитої ліквідації. Деякі підпільники, як Федір, Жук та Черемшина, яким вдалося зберегтись після третіх арештувань, жодної діяльности не проявляли.

Напередодні приходу ЧА, сільську і міську інтелігенцію запаморочила еміграційна горячка. Емігрував кожний, хто брав будь-яку діяльність в громадському чи політичному житті під час румунської окупації. Коли взяти під увагу, що це третя з черги масова еміграційна хвиля за час воєнної хуртовини (перша - перед приходом ЧА 1940 р., друга - 1941 р., похід т. зв. Буковинського куреня на СУЗ), то можна ясно собі відобразити жалюгідний стан нашого політичного активу, з яким довелось Буковині зустрічати тверду більшовицьку дійсність.

Безпосередньо перед приходом ЧА, прибула на Буковину Мотря. Після першої зустрічі Мотрі з Федором, почалося суперництво на відтинку правного провідництва. Від цього часу починається на Буковині історія ганебного двоєвладдя та постійних міжусобиць.

Мотря одразу розпочала гарячково організовувати боївки. Одною з боївок, яку зорганізувала Мотря, керував Луговий - бувший командир військової жандармерії Косівського повіту. Під час переходу фронту, боївка постійно квартирувала в гірському селі Стайки. Фронт так устабілізувався, що боївка опинилась між фронтовими лініями. В такому стані перебувала вона два тижні. В цьому часі Луговий зв’язався з представниками німецької військової розвідки. Справою Лугового керував старший лейтенант розвідки Відман пс[евдо] Мазепа, пізніше Фріц. В короткому часі Луговий попав в цілковиту залежність від нього. Зв’язків з ОУН, ані з УПА, в цей час Луговий не мав. Він одержував завдання і накази від німецького командування. Наприклад, поширити свій відділ щонайменше до куреня, держати гірський фронтовий відтинок довжиною около 20 км., переводити в більшовицькому запіллі диверсійні та розвідувальні акції. За виконання перелічених завдань, він одержував від німців матеріяльну підтримку в формі зброї, амуніції і харчевих продуктів. В місяці червні перейшов фронт і потрапив до табору Лугового Федір. Після довгих спорів, йому вдалося при кінці липня виділити понад сотку кращих стрільців і відійти з ними в глибоко гірські терени. Луговий і на дальше залишився в услугах німців. Щойно в перших днях вересня, коли розпочалася осіння більшовицька офензива, Луговий в страху перед відповідальністю за порушення нашої політичної лінії, з т. зв. своїм штабом і кількома десятками стрільців, виїхав в глиб Німеччини. Основна частина його відділу (який дорівнював куреневі) розбіглася. Кількадесять стрільців перейшло до сформованого Федором відділу УПА. Кількакратний наказ застрілити зрадника Лугового, Федір, мимо моїх настирливих домагань, не здійснив.

Фронт поділив терен Буковини на дві части: гірську і прикарпатську. Під більшовицькою окупацією залишилась Мотря, а в гірських районах перебрав керівництво Федір. З Федором я нав’язався щойно в місяці серпні.

В цьому часі в прикарпатському і подільському теренах діяла Мотря, розгортаючи роботу в двох основних напрямках:

1. Формування боївок.
2. Монтування організаційної сітки.

Основну свою увагу вона зосередила на формуванні боївок.

В місяці травні, коли більшовики розпочали мобілізацію, з Городенського і Снятинського повітів перейшло в підпілля багато озброєних груп, організованих членів на терен Буковини (в Вашківщину) тому, що тут є більші ліси. Рівночасно перейшло в підпілля багато місцевих людей. Мотря скористалась цею нагодою і сформувала три боївки: Іскри, Наливайка і Чорноти під загальним військовим керівництвом поручника Кармелюка.

Треба сказати, що це все відбулось в умовах прифронтової дійсности. До двох тижнів всі боївки були розгромлені під час облав відділами ЧА. Іскра втік на Галичину, а Кармелюк і Наливайко перейшли через фронт в німецьке запілля. Після цих випадків Мотря, щоправда, робила деякі спроби формування нових боївок, але більше уваги почала присвячувати монтуванню організаційної сітки. Сітку побудувала вона в основному ж на жіночому елементі. В постановці організаційної роботи Мотря керувалася засадами, на яких була побудована сітка на Галичині, копіюючи невільничо всі її форми. Масовість сітки і ціла мережа внутрішніх зв’язків з плеядою курієрок, допомогли більшовикам при перших арештуваннях в місяці липні, в Вашківському районі сітку розгромити. А цей район становив для Мотрі випадну базу на інші терени. Після арештувань в Вашківщині, вона починає діяти в Заставнянському і Садгірському районах, які опановує тільки частинно. При такому стані терену, вона залишає в свойому заступстві Оксану, а сама відходить до проводу і повертає щойно в половині жовтня (а пішла в серпні). Після повороту від проводу, зустрічається вона з другом Степаном і Федором. Степан - це бувший член проводу Буковини, обласний пропагандист на СУЗ, повернув на Буковину в серпні 1944 р. Я, беручи під увагу його гарне політичне вироблення, великий авторитет та популярність на Буковині, призначую його провідником Буковини, підпорядковую йому Федора і даю писемне доручення підпорядкувати собі Мотрю. Після того, як 9 вересня розпочалася більшовицька офензива, Степан залишив у горах повітового Черемшину на Путилівський і Віжницький райони, бере зі собою одну чоту УПА і разом з Федором відходять в рейд на Поділля. По дорозі чота умиснево відлучується від проводу і повертає в гори. В місяці жовтні Степан контрактується з Мотрею і повідомляє мене: “Мотря повернула з КП і має доручення перебрати організаційно-політичне керівництво в свої руки”. Рівночасно просить мене, щоб я вияснив ситуацію, бо стан двоєвладця на Буковині дуже шкідливий, крім цього зазначує, що він готовий підпорядкуватись Мотрі. Мотря написала до мене записку, де каже, що Буковина становить окрему організаційно-адміністративну одиницю і підпорядкована КП. Я даю Степанові наказ підпорядкуватись Мотрі і автоматично резигную з деяких прав у відношенню керівництва цим тереном.

У місяці жовтні сформувався на Буковині новий провід у слідуючому складі: Мотря - провідник, Степан - заступник, Федір - військовий референт, С[к]ригун - боєвий референт.

Від часу, коли Степан і Федір пішли в рейд в прикарпатські і подільські села, зв’язок з сотнею УПА і гірськими районами перервався.

Досить цікавою і особливою є постановка організаційно-політичної роботи. Основну увагу звертається на формування боївок та на ведення боєво-пропагандивних виступів. В місяці грудні існувало вже п’ять боївок, а саме: у Вашківщині - Когута і Сагайдачного, в Сторожинеччині - Сокола, в Садгірщині - Юрася, а в Заставнянщині - Вусатого. Кожна з них в скількости від 20-30 боєвиків. Боївки в основній своїй части складалися з випадкового елементу. Вартісних морально боєвиків було відносно мало. Найактивніші боївки були Когута і Юрася. На свойому рахунку вони мають досить б[а]гато успішних виступів.

Завдання боївок - переводити диверсійні і ліквідаційні акції. Щоб улегшити діяльність боївок та забезпечити успішність їхніх дій, була покликана до життя інформативна сітка. В цій сітці було досить б[а]гато гарного елементу, але поряд з ним діяли тут люди безвартісні, а зокрема, неморальні дівчата. Ця сітка була розбудована в слідуючих районах: Вашківському, Садгірському і Заставнянському районах. Крім збирання інформацій для боївок, вона занималася збиранням харчів і підшукуванням час від часу квартир для боївок. Робота велася неконспіративно. А в декотрих селах, як Драчинці, Шубранець і Васловиці, були створені своєрідні республіки. Тут про конспірацію не було і мови. НКГБ зразу заняло вичікуюче становище, мимо того, що зразу розпоряджало досить б[а]гатими інформативними матеріялами. На дії боївок своїми протидіями не відповідали, не вчисляючи поодиноких випадків.

Переломовим днем в житті місцевої ОУН був день 29.12.1944 р., коли під час облави в Васловицях, яку перевів спецвідділ НКВД в числі 300 солдатів, згинув друг Степан, а Мотря і Федір попали в руки живими. Так як до цього часу дії боївок стояли під знаком успіху, так від тоді почались чимраз частіше траплятись невдачі. Крім цього, зачався повільний, але постепенний розклад в боївках і в сітці. Після Васловицького трагічного випадку, почався період анархії і боротьби за провідництво. 2.1.1945 року Петренко проголошує себе святочно на могилі Степана тимчасовим провідником. Він занимав становище провідника до 14.1.1945. Після скандалу, який відбувся в селі Мусорівка, де Оксана намагалась його роззброїти, він цілковито усунувся від політичного життя. Провідництво тимчасово перебирає Олег, на якого має надзвичайно великий вплив Оксана, знаменита двійка занимає керівне становище до 13.3.[19]45. Олег побачивши, що це усе неухильно прямує до цілковитого розвалу, використовує дрібний конфлікт з Кирилом та зрікається свойого становища і в цей критичний час відходить за зв’язками до проводу, залишаючи організацію напризволяще.

За час трьох місяців анархії, командири боївок поробилися самовільними отаманами, нікому не підчинялись і робили те, що вважали за доцільне. При боївках зібралось велике число дівчат-розвідниць. [...] скрайно неморально. Після відходу Олега, Кирило перебирає ініціативу в свої руки, з’єднує три боївки і починає рейд. 20.3.1945 р. в с. Добринівці більший відділ НКВД в бою розбиває цю групу. З цим днем ОУН на терені Буковини перестає діяти. Оксана відходить на Галичину, а Кирило і Петренко криються приватно.

Оцінюючи роботу Мотрі і Степана з перспективи сьогоднішного дня, слід признати, що дії боївок під їхнім спільним керівництвом, в великій мірі причинилися до спопуляризування нашого руху на теренах Буковини. Їхня боротьба була розчислена на коротку мету. Творення інформативної сітки виказалось наскрізь непрактичним і шкідливим. Основною хибою їхнього керівництва організаційно-політичною роботою, є провізоричність всіх їхніх творів, як боївок, так інформативної сітки. Вони навіть не пробували створити щось трівкого, що могло б перетривати довший час. Така постановка організаційно-політичної роботи випливала з неправильного розуміння воєнно-політичного положення.

УПА - перший відділ УПА був сформований в місяці липні після того, як Федір насильно відлучив частину стрілецтва з відділу Лугового. В цьому ж місяці новосформований відділ УПА поповнено новобранцями і укомлектовано сотню Криги. В місяці серпні німці почали сотню переслідувати і вона була змушена перейти на Гуцульщину Коломийської округи.

20.9.1944 р. Степан і Федір забрали зі собою чоту Наливайка і пішли в прикарпатські райони.

В осінному періоді 1944 р. почали творитися масово самооборонні кущеві відділи величиною від 40-50 стрільців. У місяці жовтні сотня Криги зросла до 200 стрільців. Повітовий провідник Черемшина, бачучи, [що] він не зусильний особисто належно розв’язати всі справи, а контакт з Степаном і Федором втратив, звертається з проханням до друга Тура, щоб останній допоміг йому. Узгляднюючи потреби гірських районів Буковини, я рішився виділити друга Тура для тимчасового керівництва відділами УПА і сіткою в гірських районах Буковини.

Компетенцій друга Тура в проводі Буковини я зразу не визначував. Це важливе питання я хотів розв’язати спільно зі Степаном і Мотрею. Роботу Тура, особливо в військовій площині, ціхував розмах. Починаючи з місяця листопада, Тур почав швидкими темпами помножувати відділи УПА. Вже в половині грудня на Буковині було сформовано три сотні, а четверта формувалась, а саме: Криги, Борисенка, Боєвіра і Яструба. Кожна сотня налічувала від 70-80 стрільців. Старшинський і підстаршинський склад, крім сотенних - поганий. Кулеметне узброєння недостатнє (3-до п’ять на сотню). Військовий перевишкіл перейшла тільки сотня Криги, а всі інші сотні, що були сформовані з самооборонних кущів, вишколу взагалі не переходили. Тур стояв на становищі, що вишколу партизанські відділи не потребують. Вони вишколюються і гартуються в боєвих рейдах. Згідно з цією теорією, Тур зорганізував боєво-пропагандивний рейд в Прикарпаття двома сотнями під військовим керівництвом курінного Перебийноса. Треба зазначити, що в рейді брало участь понад 50 неузброєних стрільців (мовляв, в рейді озброяться). Рейд почався 20 листопада і трівав майже місяць, але випав досить невдало. В селі Станівці на відділ несподівано наскочили більшовики і цілковито розгромили чоту Берези, одну з найкращих, сам Береза згинув. Крім дрібних диверсійних акцій, як нищення мостів, палення сільрад та радгоспів, відділ більших акцій не переводив. В цей час, коли рейдував відділ, в прикарпатських селах шалів п’ятнистий тиф. В грудні повернув відділ в гори, але вже затифознений. Серед стрілецтва появляються перші захворіння на тиф. Медичної опіки немає жодної. В половині січня тиф так поширився, що відділи перестали існувати. В кожній сотні було 70-80 % хорих на тиф, так, що зі сотень залишились неповні чоти, ато і рої. В січні [1945 р.] появляється “Звернення” [Мається на увазі “Звернення Президії Верховної Ради, Ради Народних Комісарів УРСР та ЦК КП(б)У “До населення західних областей України” від [1] листопада 1944 р.".],  якраз в цей час більшовики починають переводити досить широкі облави при помочі пограничників. Майже всі сотенні і більша частина чотових хорі. Зв’язків між відділами і військовим керівництвом немає. Залишки відділів, гонені більшовиками, цілковито деморалізуються. Становище трагічне. При кінці січня голоситься з повин[н]ою ціла чота Боярина. Чотовий Микита іде з чотою голоситися з повин[н]ою в с. Розтоки. Чоту Грека більшовики розгромлюють, залишається тільки п’ять стрільців. Сотенний Палій, що перебрав рештки сотні Криги, стрілецтво розпускає, а сам умирає на тиф. Деморалізація дійшла до того, що його власні стрільці трупа роздягають, а тіло прикидають ріщам. Сотенного Борисенка більшовики хорого лапають живим. Сотенного Кригу важко раненого, забирають до Віжниці. Чотовий Меч в розпуці, що не може вдержати чоти, бо постійно кожного дня хтось дезертирує, хорий стріляється. При кінці січня залишається біля 20 стрільців при куріному Перебийносі і біля 30 стрільців при сотенному Боєвірі, з тим, що і серед цих решток трапляються захворіння на тиф.

В перших днях лютого стрічаюся в селі Ферескулі з другом Туром. При першій зустрічі з Перебийносом, раджу йому розбитки відділів зібрати до купи і перенестись на Галичину. Що він дуже радо робить тому, що на Галичині відносно спокійно.

Після того, як б[а]гато стрільців зголосились з повин[н]ою, більшовики віднаходять майже всі магазини зі зброєю.

Велика частина стрільців, які зголосилися з повин[н]ою, зразу опинилася в істребітельних бандах. Були випадки, де цілі рої, а навіть цілі чоти в повному складі, перетворювались в істребітельні банди. 9 березня гине в галицьких горах сотенний Боєвір, чотовий Грек і разом з ними сім стрільців. Після цього бою залишилось ще біля 20 стрільців, яких курінний Перебийніс долучив до куреня Недобитого. Під час квітневих облав і ці рештки розбіглися.

Рівночасно з процесом розкладу у відділах УПА, проходив розклад і в організаційній сітці. Наприклад, в Путилівському районі від 15 січня до 1 березня, сітка була цілковито розгромлена. Одних більшовики виарештували під час облав, а інші зголосились з повин[н]ою. Наприклад, 1.3. на район залишився лише один станичний.

В Вижницькому районі ситуація представлялася дещо краще, але і тут сітка майже цілковито була розгромлена.

23 лютого я зібрав місцевий повітовий провід в складі: Черемшина, Берія, Марина і Чорна. Ми вирішили спільно, що після того, як пройдуть облави, місцевий провід забереться до творення нової сітки, але зовсім на нових засадах. Треба признати, що в гірських районах ані УПА, ані організаційна сітка, що фактично становила апровізаційний апарат, перших більшовицьких ударів не видержала. Причин повного розвалу УПА і організаційної сітки слід дошукуватись в допущених помилках під час його творення. Це були великі будівлі, але з дешевого матеріялу. Особливо великі помилки пороблено при творенні відділів УПА. Занадто розбудовано відділи, при чому не узгляднено великий брак підстаршинського і старшинського складу. Відсутність військового перевишколу та мала кількість кулеметного узброєння. Крім цього, елемент в відділах цілковито політично неграмотний.

При кінці березня переходжу на Прикарпаття. Зі мною переходить друг Галаган. По дорозі стрічаю ще деяких збігців з Буковини, як Скригун, Василь і Павленко. Вони після розгрому боївок і сітки на Поділлю, втікли на Галичину. Вище перелічені люди повертати на Буковину охоти не мають і про це мені заявляють відкрито. На Прикарпаттю ситуація зовсім подібна як в горах, якщо не гірша.

Війська НКВД, розгромивши в гірських районах відділи УПА та організаційну сітку, перетягнулись на Прикарпаття і з початком березня почали облави. Особливо строгі репресії були примінювані в Вашківщині. Тут вони зосередили велику кількість війська так, що малими групами від 30 до 40 стрільців опанували всі села. Ані ОУН, ані боївки до того не були підготовані. Коли узгляднити, що цілим мотором нашого політичного життя були боївки, то можна собі уявити, який вплив мав розгром боївок на т.зв. сітку і на населення. Велике число боєвиків більшовики залапали під час облав, а ще більша кількість зголосилась з повин[н]ою. Почались всипи і масові арештування. Населення здеморалізувалось.

Окреме місце у звіті треба присвятити т.зв. солом’яним підпільникам. Вони зійшли в підпілля тільки тому, що не хотіли іти в червону армію. Особливо на Прикарпаттю цієї голоти було дуже б[а]гато. Наводжу чисельні дані з деяких сіл: Банилів - 150, Драчинці біля 200, Іспас біля 300 і т.д. Майже немає села, де таких підпільників не було б зо два-три десятки. Після того, як у березні всі поголовно поголосились з повин[н]ою, багато з них було завербовано до істребітельних банд. При кінці березня НКВД зуміло зорганізувати майже в кожнім селі істребітельні банди і то досить чисельні від 20-70 істребітелів. Наводжу чисельні дані: Станівці - 70, Замістя - 32, Банилів - 50, Карапчів - 25 і т.д.

Істребітелі поводяться з населенням грубо. Часто навіть допускаються знущань з людей, які передше їх переховували і харчували. Цей злочинний елемент робить для НКГБ всякі прислуги, щоб вибілити свої попередні прогріхи.

Поряд з поширенням мережі істребітельних банд, по селах значно зростає сітка сексотів. Кожна сім’я істребітеля, а густо часто ціла родина, стають добровільними донощиками.

Після березневих репресій, де поява навіть малої групи підпільників викликала б репресій на господарів, де кватирувалось.

Маси стероризовані з одної сторони більшовиками, з другої сторони переслідувані цілими зграями сексотів та своїх односельчан-істребітелів, бувших т.зв. повстанців, починають відноситись до нашого руху дуже обережно. Найгірше те, що маси, крім добрих сторін Організації, побачили її слабість і чорні сторінки - зголошування з повин[н]ою, всипи, перехід до істребітелів і т.д.

Ці всі наглядні факти поважно обнизили вартість нашого руху в очах місцевого населення. Для блищого відзеркалення цеї справи, наведу деякі факти взяті, безпосередно з життя. Наприклад, щоб дістатися до хати, то в численних випадках треба виломлювати двері, навіть добре знакомим людям. Вони за це не гніваються, а навіть заспокоєні, бо вони нас до хати не впускали, а ми ввійшли самі. Коли доводилося збирати харчі, то часто ви зустрічалися з відповіддю: “Беріть самі, я не даю”. Або в кращому випадку, а це майже завжди: “Я вам даю їсти, але, щоб ви пізніше сараки, більшовиків не водили.” Страх і недовір’я ціхували відношення мас до нашого руху.

Після березневого розгрому, в терені залишилась досить мала кількість підпільників-боєвиків. Це люди часто малограмотні, ато і неграмотні. Рівень їхнього політичного вироблення досить низький. Досвіду в організаційній роботі з них не мав ніхто. У відношенні організаційного вироблення не можна навіть вирізнити повітових, як Аскольд чи Кирило. Наприклад, Аскольд попередньо ніколи не мав нічого спільного з ОУН, а призначення на повітового провідника одержав тільки тому, що мав середню освіту.

На мій запит під час нашої першої зустрічі, які він має зв’язки в терені, то він зовсім спокійно заявив, що немає нікого і нічого. Жодних проти заходів не робив, бо не знає як. Ця характеристика відноситься рівно ж і до Кирила.

Зустрінувшись з такою чорною дійсністю, я зразу не забирався до роботи, але приступив до студіювання умов. Бачу, що можливости постановки організаційної роботи надзвичайно вузкі. Її основа - людські кадри - тут і якісно, і кількісно незавидні. Де немов би уложив на людину рамки, в яких вона силою обставин мусить порушатися. Враховуючи численні практики і досвід моїх попередників, маю намір творити вузку організаційну сітку. Жодних боївок творити не думаю, але практична робота мої пляни дещо зміняє. Щоб віднайти залишки підпільників, які в той час поводилися дуже конспіративно, треба було себе спопуляризувати і показати, що діє якась організована сила. А одиноким засобом до цього могли послужити тільки боєві-пропагандивні виступи. З повною свідомістю, що роблю неминуче зло, формую дві боївки, кількістю по 10 стрільців і розпочинаю боєво-пропагандивні акції. Кожна наша акція, а то тільки і поява, викликають зі сторони більшовиків гідну протидію. Наприклад, наша поява в Банилові над Черемошем, викликає зі сторони більшовиків п’ятьденні облави і труси в селі. Переводять її понад 60 більшовиків і 200 стрибків. Наша поява в с.Драчинцях викликає тритижневі облави і сильні труси в селі. Участь в облавах бере 100 більшовиків і біля 150 істребітелів. Акція в с. Кабин, під час якої зліквідовано другого секретаря рай[онного] комсомолу, викликає зі сторони більшовиків докладну прочіску Станівського, Костинського і Кабинського лісів. Органи НКГБ намагаються за всяку ціну початки руху вбити в зародку. Рівночасно з виступами боївки, розпочинаю при помочі Мартина, Василя і Скригуна, розшуки за місцевими підпільниками. Вишукування проходить повільно і надзвичайно затяжно. Але цим разом є вже деякі результати. Після трьох тижнів, мені вдалось віднайти кільканадцять підпільників.

Приступаю да творення організаційної сітки на слідуючих засадах.

1. У виду того, що жіноцтво в великій частині терену скомпромітоване своєю попередною неморальною поведінкою при боївках, масовими всипами під час арештувань та провокаційною діяльністю (НКВД випустило спеціяльну групу курієрок-провокаторів), рішаюсь жіноцтво відсепарувати цілковито від нашого руху (залишаючи тільки декілька дівчат, з якими є контакт, але до роботи не ангажуються).
2. В свідомості, що в боївках є б[а]гато безвартісного і випадкового елементу, боївки цілковито відділюю від організаційної сітки. Ця провізорична інституція діє окремо за докладними вказівками надрайонного.
3. Обмежую до можливого мінімуму кількісний стан курієрів, а радше існує кілька пар теренознавців, які використовуються як провідники по терені.
4. Робота будується на системі стріч. З огляду на традиційні масові всипи, за всяку ціну стараюся поки що виключити з нашої роботи хати-зв’язки.
5. Забороняється всякі писемні форми порозуміння.
6. Зв’язок між кущем і низами (симпатиками і прихильниками) одноторовий, від куща вгору - двоторовий.
7. Починаючи від районного вгору, всі провідники знаходяться постійно в терені. Осередків поки що організовувати не дозволяється (з огляду на безпеку).
8. У підборі людей на обсаду кущевих і районних постів, поручаю руководитися засадою якісного добору.
9. Строго забороняється переводити будь-які збірки.

Починаючи від районних вдолину, підхід мусів бути до низів надзвичайно тактовний. Про наказування (в формі - це мусить бути) високу каральність не було і мови. Тут на кожному кроці треба було вчити, вчити і ще раз учити. Аж щойно шляхом повільного виховання вводити їх в атмосферу організаційної дисципліни.

Всупереч організаційним інструкціям, кущеві і районні залишились в своїх рідних сторонах. З огляду на те, що вони знають в свойому терені людей і терен. Ця інституція в своїх початках надзвичайно мало була подібна до організації-ордену, але іншої розв’язки не було. (Слід зазначити, що в деяких районах підпільників по селах немає, там прихильники і симпатики вербуються з людей на легальному становищі). З початком червня одну боївку частинно розпускається, а вводиться нову форму боївки кількох людей. Від кінця червня починається повільна і не в цілому терені, рівномірна кристалізація організації.

Великим недоліком в роботі є цілковитий брак кадрів місцевої інтелігенції. Цифра у нас зараз заангажованих інтелігентів прямо сміхотворна - п’ять (5) людей. Молода, тільки що створена організація, вже з місяця червня починає переходити важку пробу. Майове “звернення”, майстерно підтримане на практиці системою репресій і відповідною агітацією, кинуло новозорганізований твір в період кризи. Наприклад, тільки в одному Вашківському районі більшовики створили кілька випадових баз для відділів ВВ НКВД. А саме: Банилів, Карабчів, Станівці і Драчинці. В кожному з сіл діяли групи від 70-100 солдатів впродовж 1-3 місяці. Крім цього, в сусідстві цього району в с. Слобода Комарівська (Сторожинеччина), підтягнули погранзаставу в кількости 200 солдатів.

В інших районах репресії були дещо слабші. Наприклад, в Заставнянщині атакували вони спеціяльно слідуючі села: Товтри, Дорошівці, Василів і Горошівці. Ці села турбували вони постійними облавами, які переводили рівночасно на всі перелічені села. Звичайно ці всі більшовицькі заходи викликали для нас видимі шкідливі наслідки. Моральний стан боєвиків надзвичайно погіршився і якраз поміж них б[а]гато зголосилося. Наводжу циферні дані: Банилів - 7, Драчинці - 5, Василів - 4, Топорівці - 2, Шубранець - 2, Жадова - 2, Раранче - 2, Товтри - 3.

Ширшого масштабу набрали зголошення у Віжниччині, з якою в той час контакту не було. Тут зголошуються з повин[н]ою рештки УПА, між ними чотові: Дзвін, Фрам, Чумак, Хміль, роєвий Бандура, райесбіст Грім, Помста.

З новоствореної організаційної сітки зголосилось в цілому терені кущевий Ворон з Щубранця і декілька симпатиків.

В цьому часі гинуть: надрайонний Мартин, організаційний надрайонний Максим, надр[айонний] орг[анізаційний] Василь, окр[ужний] пропагандист Олег, рай[онний] Сербієнко, пропагандистка Марина, райесбіст Хміль, спецкурієр Соловій, стріляється спецкурієр Гамалія, спецкурієр Звізда, живими попадають в руки НКВД кущевий Недобитий, Грушка, чл[ен] надр[айонного] проводу Чорна. Ці всі удари надзвичайно поменшили наші провідні кадри та обмежили кількісний стан низів.

Щоправда, період зголошування з повин[н]ою мав для нас і той малий позитив, що дозволив організації очиститися від маловартісного елементу. Хоч які великі труднощі довелось пережити молодій організації, але перші удари ворога вона видержала. Після 20 липня починається в житті організації новий розвоєвий етап.

Перш за все починають змінятися настрої мас для нас на позитивно. На зміну настроїв впливають слідуючі чинники:

1. Живий контакт підпілля з населенням, та наші диверсійні і ліквідаційні акції.
2. Стягання більшовицькою адміністрацією великого грошового податку та збіжевого контингенту.
3. Вивози молодих людей в промислові центри Росії.

У деяких районах наш рух знову здобув собі популярність. Населення добровільно дає матеріяльну допомогу. Крім цього, надзвичайно схвалює розгроми істребітельних банд. Тому, що останні грабують, а то і допускаються знущань з населення.

Надзвичайною перешкодою у розгортанні роботи були істребітельні батальйони, які досить активно включалися в боротьбу з нашим рухом. Це складне колись питання допомогло нам частинно розв’язати саме НКГБ, яке в місяцях серпні-вересні на тілі істребітельних баталіонів перевело цілу чергу дивовижних експериментів: як арештування істребітелів за грабунки, що попередньо свідомо було толероване, звільнювання з служби, заміна старших істребітелів молодими з [19]26 і [19]27 рр. нар.

А вже цілковито допоміг розв’язати це питання рейд сотні “Сурма”. Кілька дошкульних ударів по істребітельних бандах, нанесло на них страх і ввело деморалізацію. Багато істребітельних банд зложило добровільно зброю. Особливо у Вашківському і Черновецькому районах, де удари сотні доповнено ударами підпільників, внесли в ряди істребітелів повний розклад. Зараз органи НКГБ в цілій області розпочали формування нових істребітельних баталіонів. Велику надію покладають вони на демобілізованих з ЧА. В численних селах НКГБ уряджує спеціяльні ловлі на мущин від 18-50 років і насильно вербують їх в істребітелі. Бувають випадки, що за спосіб вербовки служить арештування і кількаденна тюрма. Такий спосіб примінило НКГБ в с. Нова Жадова у Сторожинеччині. Звичайно моральна і боєва вартість таких стрибків низька. Вони використовують кожну нагоду, щоб розбігтись. В гірських районах стрибки добровільно голосяться до лісорубок. Подекуди (Розтоки) адміністрація погрожує населенню, що мовляв, як не підеш у ліс до роботи, то заберемо в стрибки, а бандери спалять хату.

Організація в післялипневому періоді якостево зміцніла. Особливо в низах. Останнє звернення Рясного у формі наказу нам уже не пошкодить. Якщо будуть випадки зголошення, то одиничні і серед симпатиків. До сьогоднішного дня трапився тільки один випадок. В другій половині грудня переведено цілу чергу пересунень кущевих. Досить поважною втратою для місцевої організації є смерть окружного організаційного Назара - Петренка, кущевого Кобзи, який згинув в сутичці з більшовиками і кущевого Шаблі, який окружений більшовиками, спалив свій архів і застрілився.

Ці факти в моральному відношенні говорять самі про себе. Треба признати, що моральний стан сітки покращав, хоча не можна його ще уважати задовільним. Зараз звертаємо увагу на підвищення організаційної дисципліни. В останньому часі введено високу каральність. Наприклад, за грубі порушення внутрішного організаційного порядку покарано смертю двох людей: боевика Співака і командира районної боївки Кармелюка. Членство, за малими виїмками, присуд приняло одобрююче.

Хочу коротко переглянути ті чинники, які складаються на Буковинські особливості. Найзамітнішим чинником і найбільш шкідливим, що постійно відігравав свою чорну ролю в організаційному житті Буковини - це низька особиста, суспільна і організаційна мораль. Підхід буковинця до нашої боротьби наскрізь спекулятивний. Для нього ОУН має таке значення, як для бездомного міського елементу нічлігарні. Він звик розглядати справи загальні в світлі своїх особистих потреб і інтересів. Якраз в цій неморальності криються головні причини, що стимулювали масові зголошування з повин[н]ою, провокації і всипи, тут і одна з основних причин численних цілковитих розвалів організаційної сітки. Пригляньмося блище до життя: в весняному періоді на 40 арештованих, не всипало всього чотирьох. Цікаво, що між тими, які зголосилися з повин[н]ою, є б[а]гато людей, що під час участі в нашій боротьбі втратили все (сім’ю, майно і т.д.). Наприклад, Циган з Банилова, якому мати померла на Сибірі, а жінка сидить в тюрмі - зголосився з повин[н]ою. Стріла (ціла сім’я на Сибірі), Береза (батьків вивезли, жінка в тюрмі, а майно спалили), Грізний (все спалене, а ціла сім’я розстріляна), Наливайко (якому батька і сестру спалили в огні живцем, матір замордували в криївці, майно спалили) - провокатор, Задорожний (батька спалили живцем в огні, а мати криється) сам він довголітний член ОУН і підпільник-провокатор; це тільки деякі зразки, а подібного можна б навести б[а]гато більше. Ця моральна гангрена, що роз’їдає місцеве суспільство - це дар румунського окупанта.

Суспільству притаманний нахил до донощицтва. Наприклад: чота УПА заквартировує на підлісному присілку. Вранці приходить молода жінка, якої муж недавно згинув в бою з більшовиками. Звичайно повстанці її відпускають. Вона повертає до хати, бере малу дитину і біжить в сільраду зголосити, що бачила повстанців. Мимо того, що вона знає, що кари за донощицтво надзвичайно строгі.

Цю властивість дуже широко використовують органи НКГБ, НКВД для боротьби з нашим рухом.

Другою чертою Буковини - це брак здорової інтелігенції. Фактично наша боротьба тут опирається на сільській молоді. В минулому році брало участь в нашому русі всього 17 інтелігентів. Під сьогоднішну пору осталось тільки 5. Обсада провідних місць складається зараз з галичан і надцніпрянців.

Найпекучішою організаційною проблемою є кадри (провідні). Абсолютний брак людей, яких би можна шляхом виховання підготовляти на вищі провідні місця. У цьому відношенні всі можливості сьогодні вже використані. Тут можна числитися вже тільки з убутком, а приплив...

Слава Україні - Героям слава!                                              Ад. Сталь

Оригінал. Машинопис.
ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 7, арк. 360-368.
Надруковано: Реабілітовані історією. Чернівецька область. Науково-документальна серія книг. Книга друга / Редколегія: В. Павлюк (гол. ред.) та ін. - Чернівці: “Книга Пам’яті України”, 2010. - С. 129-137.
Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 150-164, документ № 22.