Протокол допиту
обвинуваченого Бойчук Василя Степановича

від 19 грудня 1945 року

Питання: Чому ви переховуєтесь від органів Радянської влади. 
Відповідь: Із грудня 1944 року я перебуваю учасником Організації Українських націоналістів, яку очолює провід Північної Буковини. З того часу, як був завербований в цю організацію, я перейшов на нелегальне положення і знаходився в боївці ОУН в лісах по день арешту. 

Питання: Хто втягнув Вас в Організацію Українських Націоналістів?
Відповідь: В цю організацію я був завербований в грудні 1944 року провідником ОУН Північної Буковини «Вітрогон», його псевдонім. Справжнього його прізвища я не знаю. Прибув до нас «Вітрогон» в Горошівський ліс із Галичини, при вербовці я його побачив вперше. 

Питання: Розкажіть за яких обставин ви були втягнуті у боївку ОУН?
Відповідь: У вересні  1943 року я був призваний на службу в румунську армію. Після поразки Румунії Червоною Армією я був відпущений додому – в село Товтри Заставнівського району, де займався сільським господарством. Восени 1944 року на пропозицію Голови нашої сільради СЛОБОДЯН і Директора МТС ШУЛІГА, я був направлений в місто Хотин на курси трактористів. Під час слідування в Хотин пішим порядком, в дорозі мене зустріла група невідомих, вони вимагали пред'явити документи, я пред’явив їм направлення на курси трактористів, видане МТС в селі Товтри. Вказаний документ повстанці тоді ж знищили, запропонували йти в ліс і на курси не з’являтись. В момент цієї перевірки по дорозі слідувала автомашина, вказана група повстанців мене разом із іншими затриманими відвели в ліс, а самі залягли, напевне для зустрічі машини. Скориставшись цим і відсутністю біля нас охорони мені вдалося тоді втекти додому.

Питання: З кого складалася ця боївка?
Відповідь: Мене тоді зустріли троє осіб, всі озброєні. Один із них був у військовій формі, а інші в цивільній. Хто вони такі і від якої боївки діяли я не знаю. 

Питання: Продовжуйте ваші покази. 
Відповідь: Після нападу вище вказаної боївки я повернувся додому без документів. Мої сподівання на здобування професії тракториста не увінчались успіхом. До того часу проходила мобілізація і Червону армію, куди я йти не хотів, тому перейшов на нелегальне положення і переховувався тривалий час вдома. Вночі спав в хаті, а вдень ховався в стогу соломи. Таким чином мені вдалося переховуватись до грудня 1944 року. 

Разом зі мною перейшов на нелегальне положення мій молодший брат – Бойчук Григорій Степанович і також переховувався вдома. Про наше перебування вдома не знаю через кого стало відомо Районному проводу ОУН, який той час знаходився в Горошівському лісі.

Від Районного проводу до моєї матері в листопаді чи у грудні 1944 року двічі приходили три бандерівця, через матір вони передали, щоб я з братом переходив до них у ліс. 

В перший і другий раз матір їм не призналася, що ми знаходимось вдома, проте на третій раз ці ж бандерівці прийшли в дім і пригрозили мамі, що якщо в обумовлений ними час я і брат не явимося до місця, де буде чекати нас провідник ОУН, то вона, як мати понесе за нас сувору міру покарання, аж до розстрілу. 

Порадившись між собою з братом Григорієм в грудні 1944 року, числа не пам’ятаю, я вийшов за село на перехрестя доріг, там нас чекав провідник на псевдо «Вітрогон». На пропозицію останнього, ми пішли в ліс до районного провідника «ЛЕВ» і там же були завербовані.  Я завербований під псевдонімом «Ворон»,а мій брат під псевдонімом «Дуб». При вербовці провідник ОУН «Вітрогон» нам говорив, що на даний час Буковина і в цілому Україна окупована більшовиками,які проти волі українського народу, приєднали її до складу Росії. Він стверджував, що  Україна повинна бути самостійною, а господарем повинен бути український народ. Далі «Вітрогон» говорив, що для боротьби з Росією як окупантом необхідно пробуджувати свідомість українського народу, частина котрого вже об’єдналась навколо проводу ОУН і готує збройне повстання.Тоді ж він запропонував мені і брату не відсиджуватись двома, як то було раніше, а вступати в організацію ОУН, на що ми обидва без коливань дали згоду. Таким чином в ОУН я був завербований у грудні 1944 року, числа не пам’ятаю і з того часу по день арешту в основному перебував в лісі. 

Питання: Які завдання ставить перед собою ОУН,в якій Ви перебували?
Відповідь: Вербуючи мене і брата, провідник «Вітрогон» викладав наступним чином основні завдання ОУН:
1/ Україна повинна бути самостійною державою і тому найважливішим завданням є об’єднання всіх стійких українців в ОУН для боротьби з Радянською владою шляхом збройного постання.
2/ саботувати в містах і селах заходи, які проводяться радянською владою, зривати всіма шляхами, аж до збройного виступу, державні поставки, не давати можливості вивозити хліб в Росію.
3/ Всіх активістів в містах і селах особливо радянських і партійних, які примушують селян до виконання держзобов’язань - вбивати.
4/ Проводити активну антирадянську діяльність серед місцевого населення в дусі українського націоналізму, породжуючи цим ненависть до Радянської влади. 
У відповідності цих задач всі учасники ОУН і проводять підривну діяльність.

Питання: Ким і коли була створена районна організація ОУН в Заставнівському районі?
Відповідь: Коли я прибув в Горошівський ліс на чолі Районного проводу ОУН знаходився житель села Дорошівці – ГАЙДАЙ Григорій, під псевдо «ЛЕВ».Там-же при нім недовгий час знаходився «Вітрогон» - провідник ОУН Буковини. В розпорядженні «Лев» були дві боївки: першу із них очолював некий «ЮРАСЬ», уродженець Садгірського району, справжнього його прізвища не знаю, і друга боївка на чолі із Бузинським Миколою, на псевдо «Микита». Кожна з цих боївок мала у своєму складі 20 осіб. Крім того, до Районного проводу була передана боївка СБ /Служба безпеки/, в її складі було 7 чоловік, очолював її тоді «Кирило» - прізвища не знаю, походить він із села Веренчанка. У задачі Служби безпеки входило: здійснювати терористичні акти стосовно радянсько-партійного активу і тих осіб із місцевого населення, які лояльно підтримують Радянську владу і ворожо налаштовані проти бандерівців. 

Питання: Чи відомо вам яким порядком побудована організаційна структура ОУН Північної Буковини?
Відповідь: Із того, що я чув, організація ОУН у Північній Буковині побудована наступним чином: по селам є станичні, вони безпосередньо підпорядковані районним провідникам. Так в селі Брідок Заставнівського району станичною працює жінка на псевдо «Зірка». В цьому ж селі разом з нею працює нелегалом під псевдо «Максим». В селі Дорошівці станичною від районного проводу ОУН працювала жінка під псевдо «Калина», такі ж станичні є і в інших селах Заставнівського району, прізвища і псевдоніми яких мені не відомі.

Далі йде районний провід. В Заставнівському районі його очолює житель села Дорошівці Гайдей Григорій на псевдо «Лев». Надрайонним проводом ОУН і СБ там же в Горошівському лісі останній час керував «Кирило», при чому на даний час він зі служби надрайонного провідника усунений (отстранен) за погану роботу і відправлений для дізнання в провід ОУН Північної Буковини, хто його замінив мені невідомо. Окружний провід ОУН на Буковині очолює некий «Кривоніс», справжнього його прізвища не знаю. Мені відомо, що окружний провід ОУН «Кривоноса» прибув до нас в ліс із-за Дністра і має намір пробиратись на правобережжя річки Прут. 

Нарешті вищою інстанцією є провід ОУН Буковини – очолює «Сталь», де він знаходиться не знаю. Повинен признатись, що по вказівці проводу ОУН останнім часом усі жінки, які перебували на службі ОУН провідниками і рядовими від цієї роботи усунені (отстранени), як малостійкі і замінені надійними і кадровими ОУНівцями чоловіками. 

Питання: Назвіть усіх відомих Вам учасників ОУН в Північній Буковині.
Відповідь: Мені відомі наступні учасники ОУН, які активно проводять підривну роботу проти Радянської влади на Буковині:
1.    Гайдей Григорій, приблизно 1907 року народження, уродженець села Дорошівці Заставнівського району Чернівецької області. На даний час є районним провідником ОУН в Заставнівському районі.
2.    «КУГУТ» - Гайдей Тодор, 1923 року народження, уродженець села Дорошівці Заставнівського району Чернівецької області. Останнім часом являвся командиром однієї із новостворених боївок, одночасно є зв’язковим між районними «Лев» і Надрайонним «Кирило».
3.    «Микита» - Бузинський Микола, 1919 року народження, уродженець села Дорошівці Заставнівського району. Останній час є командиром боївки районного проводу ОУН.
4.    БУТУК Григорій «МАРКО», 1913 р.н., уродженець села Дорошівці Заставнівського району, активний бандерівець, був заступником командира боївки у «Микити».
5.    «ПІК» - Куруляк Григорій, 1923 р.н., уродженець села Дорошівці Заставнівського району перебував в боївці «Микита» рядовим. 
6.    «Бігун» - Куруляк Василь, 1926 року народження, уродженець села Дорошівці Заставнівського району, перебуває в боївці «Микити» рядовим. 
7.    «Сулима» - ХАЛУС Іван, 1922 року народження, уродженець села Дорошівці Заставнівського району, в організації ОУН з 1944 року. Зі слів «Кирило» мені відомо, що Сулима перекинутий в іншу боївку.
8.    Бойчук Георгій Степанович, 1925 року народження, уродженець села Товтри Заставнівського району Чернівецької області, перебував в боївці «Микити» рядовим.
9.    БОЙЧУК Василь Степанович «КРУК», 1923 р.н., мій однофамілець, уродженець села Товтри Заставнівського району, був рядовим в боївці «Микити».
10.  ДАНИЩУК Степан – «Гамалія», приблизно 40 років, уродженець села Товтри Заставнівського району, перебував в боївці СБ «Кирило» рядовим. 
11.  ТАРАБАС Іван Миколайович – «Степовик», 1919 року народження, уродженець села Товтри Заставнівського району, перебував в боївці СБ «Кирило» рядовим. У свій час він був заарештований військами НКВС, але по хворобі був переведений до лікарні, звідки втік і знову повернувся в банду.
12.    «ЮРАСЬ», прізвища не знаю, приблизно 23-24 роки, походить із Садгірського району. Раніше був керівником боївки і діяв десь у іншому районі, після її розгрому перейшов до нас і працює разом з «ЛЕВ».
13.    «Гриць», прізвища не знаю, уродженець села Бурівці Заставнівського району. Приблизно 40 років. Увесь час знаходився разом зі мною в особистій охороні «Кирило». 

Крім того, мені були відомі в боївці «Кирило» такі особи: «Тарас», прізвища не знаю, влітку 1945 року він розстріляний по наказу Районного ОУН за якусь провину; «Ворон» - прізвища не знаю, уродженець одного із сіл під Чернівцями. Влітку 1945 року пішов із боївки і явився з повинною до радянських органів, де знаходиться зараз невідомо; «Мирон» - приблизно 22-23 роки, влітку 1945 року як мені говорили в проводі нібито вбитий при сутичці боївки з військами НКВС. В селі Товтрах проживали активні ОУНівки Данищук Катерина – у неї вдома тривалий час переховувався «Гамалія» - Данищук Степан, який перебував в боївці «Кирило», там же в селі проживає Федишина Софія, квартира останньої бандерівцями використовувалась під явочну. Влітку 1945 року я чув, що Федишина і Данищук нібито заарештовані органами НКВС. Інших учасників ОУН я не знаю. 

Питання: Уточніть де і в яких лісах базувались боївки Заставнівського району, яка кількість бандерівців в них наявна?
Відповідь: За останній час боївки ОУН Заставнівського району в результаті активних облав, які проводяться військами НКВС сильно потріпані і понести великі втрати в людському складі. Тому в складі районного проводу, який очолював «Лев» перед моїм арештом всього було 20 чоловік бандерівців. Всі вони зібрані із різних боївок і знаходяться при штабі «Льва». По цій же причині баз, як такових в проводі «Льва» не має. Зібрані боївки із 20 осіб постійно знаходяться в Горошівському лісі, який впритул підходить до сіл Горошівці і Вербівці. Місце перебування боївки, як правило, часто змінюється. Проте від села Горошівці в лісі банда знаходилась на відстані не більше 2-3 кілометрів. У тих випадках, коли провід отримує дані про появу військ в якомусь із найближчих сіл, наша боївка відходила вглиб лісу до 5 кілометрів. Землянок в лісі боївки «Лев» не робили. Приблизно місяць назад на початку листопада 1945 року до нас в районний провід ОУН в Горошівський ліс прибув провідник ОУН Буковини «Кривоніс» і знаходився там до останнього часу. По прибутті «Кривоніс» одразу ж зняв над районного «Кирило» і відправив його в карпатські гори в СБ. Вдень «Кирило»знаходився серед нас в лісі біля багаття (костра), а на ніч йшов кудись разом із «Лев» і зі своєю охороною. 
Приблизно 15 чи 16 грудня 1945 року «Кривоніс» мав намір з Заставнівського проводу ОУН відходити.

Питання: Яке озброєння є в Заставнівському районному проводі ОУН?
Відповідь: В розпорядженні Заставнівського проводу ОУН є лише гвинтівки, автомати і гранати. Кількість їх не перевищує кількості людей. Так із 20 осіб бандерівців, які знаходились разом зі мною в лісі, рядові озброєні гвинтівками і гранатами. Керівний склад в основному озброєний автоматами. Іншого виду озброєння в цьому проводі немає. 

Питання: Яку ви проводили підривну роботу на даний час?
Відповідь: Перш ніж відповісти на це питання я хотів би розповісти слідству наступне:
Вище я вказав, що в банду ОУН «Вітрогоном» завербований в грудні 1944 року. З того часу я перебував в лісі і був зарахований у новостворену боївку «Микити». В цій боївці пробув приблизно один місяць. Перед командиром нашої боївки, після того, як вона поповнилася приблизно до 12 чоловік, було поставлене завдання обійти ряд сіл і на місцях поповнити її шляхом вербовки новими надійними учасниками із числа місцевого населення. В перших числах січня 1945 року в числі інших я з «Микитою» відправився в обхід по селам з метою розвідки. В селі Брідок, який розташований на річці Дністер ми зупинялись на один день на явочній квартирі у однієї жінки, прізвища її і псевдоніма не знаю, по віку вона приблизно 45 років. Дім її знаходиться на околиці села з боку річки Дністер. Я цей дім добре запам’ятав і, якщо буде можливість, в будь-який час зможу вказати його слідчим органам.

Другим населеним пунктом де ми були було село Василів. В останньому ми зупинялися на кілька годин в домі однієї жінки – утримувачки явочної квартири ОУН. Прізвища цієї жінки, як і першої, не знаю, по віку вона приблизно 50 років, дім знаходиться на краю села з боку річки Дністер. В цьому селі наша боївка наштовхнулася на двох озброєних яструбків, останні були обеззброєні, заарештовані і відправлені на ліву сторону Дністра в село Костельники, де знаходилась друга боївка – для передачі яструбків в службу безпеки ОУН. По поверненні з цього походу в Горошівський ліс я захворів тифом і по цій причині нелегальним шляхом був переправлений додому в село Товтри своїм рідним. Вдома пролежав хворим близько 3-х місяців, тобто до травня 1945 року.

До цього часу все боївки нашого проводу Радянськими військами були сильно розбиті, більша частина учасників боївок ОУН були вбиті. По цій причині Районний провід тимчасово припинив активну діяльність боївок і із лісу невеликими групами розіслав по селам проживати на нелегальному положенні. Зокрема, районний провідник ОУН «Лев» укривався в селі Дорошівці, у своїх родичів. По розпорядженню «Лев» в селі Товтри по ночам учасники ОУН, в тому числі і я, періодично збирались на явочній квартирі у місцевої жительки – БОЙЧУК Катерини, де оговорювали і намічали подальші шляхи і форми боротьби із радянською владою. Звичайно на такі наради завжди приходив «Лев», під керівництвом якого ці наради проводились. На нарадах «Лев» говорив, що в Заставнівський район для боротьби з ОУН прибуло багато військ, у зв’язку з чим необхідна перерва в активній діяльності проводу. «Лев» тоді стверджував, що як тільки радянські війська підуть всі учасники боївок і проводу ОУН знову підуть в ліс для продовження збройної боротьби проти Радянської влади.

Приблизно з серпня чи вересня 1945 року діяльність Заставнівського районного проводу ОУН знову активізувалася, всі бандерівці були зібрані по селам і на чолі з «Лев» пішли в ліс. Мене в тому ж вересня 1945 року викликав до себе надрайонний «Кирило», який переховувався у соняшнику біля села Веренчанки, де жила його жінка і запропонував знаходитись біля нього в особистій охороні. Крім мене в охороні «Кирило» знаходився «Гриць», про якого я показав вище. «Кирило» довгий час не являвся в ліс, оскільки боявся, що не всі війська пішли із Заставнівського району і лише наприкінці листопада 1945 року по виклику провідника ОУН Буковини «Кривоніс» ми перейшли в Горошівський ліс, де останній за бездіяльність «Кирила» з надрайонного відсторонив і відправив в СБ.

В Заставнівський районний провід «Кривоніс» прибув в кінці листопада і знаходився до 17 грудня 1945 року, після чого зі своєю охороною збирався йти в напрямку річки Прут, в сторону Лужан і Вашківців. Мені з братом Григорієм і Бойчук Василем «Кривоніс» дозволив піти на 2-3 дні додому в село Товтри за продуктами де я був затриманий і заарештований 18/12 вночі при зустрічі з Радянськими військами. 

Питання: При затриманні Вас радянськими військами в селі Товтри з гвинтівки ви відстрілювались?
Відповідь: Да, в момент затримання я один раз вистрілив із гвинтівки. 

Питання: Чи всіх ви назвали відомих Вам учасників ОУН?
Відповідь: Ні, не всіх. Крім названих мною вище в селі Товтри був активний ОУНівець Домчук Олекса під псевдонімом «Петренко», який мав середню освіту. Як розповідав мені «Кирило», Домчук був по роботі в ОУН старше нього. Там же в селі Товтри являлись учасниками ОУН Новоковський Георгій – «Соловей», ЯЩУК Степан – «СОКОЛ», Рудейчук Іван – «ГАЙВОРОН», Дідух Іван – «ОРЕЛ» - останні в 1945 році, як мені розповідали, вбиті радянськими військами.

Крім того, при Заставнівському проводі ОУН є зв’язковий під псевдонімом «Співак», походить із Бельцевського повіту. Впродовж всього періоду він був зв’язковим між «Кривоносом» та «Кирило».Останній час «Співака» в нашому проводі не було.

Протокол мені прочитано, записаний з моїх слів вірно.

Допитали: Зам.нач.ТО НКДБ майор Перепелиця
                    Старший слідчий ТО НКДБ капітан Саломикін

Джерело: ГДА СБУ, Чернівці. Фонд агентурних справ. Справа № 8063. Агентурное дело №209 "Обреченные". Арк. 5-13