Вісті з Румунії.
Ще від 1943 р. протинімецькі настрої румунських мас дійшли до кульмінації. Рівно ж ті самі настрої були і у відношенні до уряду Антонеску. Разом із протинімецькими настроями, зростали симпатії до більшовиків. Найбільш скомунізоване населення зазначувалося в Бесарабії, Молдавії і Добруджії. Коли вступили більшовики на румунські терени, маси їх вітали з хлібом і сіллю, вірили, що разом з окупуванням Румунії більшовиками, закінчиться війна.
Великий наступ на Румунію 21-28/8.[19]44. Дністром на Гилинь і Ясси, закреслив політичну лінію Румунії. Опозиційні політики урядові Антонеску Манів, Санатеску і Гафенку, відповідно настроїв мас, приневолили короля Мігая висловитись за перемир’я зі совітами і апіянтами і зірвати союз з німцями, припинюючи боротьбу. Санатеску створив румунський демократичний уряд і почав перемир’я з СССР і аkіянтами, на підставі якого гарантується суверенність румунської держави. Рівно ж Румунія мала б взяти активну участь в боротьбі цим разом проти Німеччини.
“Остання година” вечірній Букарештанський випуск з 30/8. [19]44. подає урядову заяву, на чому опирається підписання перемир’я і які гарантії одержала Румунія.
Підписання перемир’я опирається на шістьох пунктах:
1) Румунія зриває союз з Німеччиною і входить в чинну співпрацю з аліянтськими військами, за те гарантується її суверенність.
2) 3 визнанням кордонів з 1940 р. між совітами і Румунією, ліквідується на майбутнє всякі територіяльні непорозуміння.
3) Румунія має повернути Радянському Союзові відшкодування, заподіяні воєнними діями на терені СССР.
4) Зворот совітам всіх полонених.
5) Румунські війська входятьвчиннуспівпрацюзсов[єтськими] військами, доки будуть вестися бої на власній території.
6) Семигород повертається Румунії на підставі анулювання віденського арбітражу.
Маси вдушевлювались цим останнім пунктом, а непокоїлись 3-ім пунктом з перемир’я, бо не було зазначено і пояснено, в чому полягає те відшкодування і коли має поповнити його Румунія.
Живо почали зростати настрої за б[увшим] королем Карлом II. Так як його в ганебний спосіб прогнали в 1941 р., так зараз його з почестями хочуть прийняти, бо вірять, що тільки завдяки йому Англія розтягне свої охоронні крила над Румунією. В Англії закріпивсь на політичній позиції румунський еміграційний уряд під керівництвом Тітулеску.
Говорять, що Карло II мав би повернутись до Румунії 1/Х.[19]44., що Англія дала наказ не втручуватись совітам у внутрішні справи Румунії, що в політичному житті Румунії будуть діяти знову б[увші] політичні демократичні партії. Підносяться ліберали, цараністи, зверисканці, які обговорюють над соціяльною програмою своїх партій.
В цілому румунському політичному житті з початком вересня, заіснував великий хаос. Цей хаос взяв колосальні пропорції з застосуванням більшовиками своєї грабіжницько-окупаційної тактики. Більшовики грабують і вивозять все, що тільки знаходять в Румунії. Вичищують всі магазини і всі міські мешкання від всякого майна, включно з меблями. Навіть від жидів забирають все майно. Від селян забирають хліб, худобу і кращі речі з хат.
В місті Роман піддалися в сов[єтський] полон 4 дивізії рум[унського] війська, яке разом з німецькими полоненими, є обсотані дротом на полі під містом, під голим небом. Вони сидять під охороною гармат і скорострілів. Військо голодує і замерзає. Щоб закінчити з тим лагерним життям, зголошуються масово до сов[єтської] армії. З них творять нові т.зв. нац[іональні] рум[унські] дивізії. їх викинули на семигородський фронт. Давна протимадярська ненависть підсилює румунську завзятість. Зайняли Тарнави, Сібів, прямували на Клюж.
Румунських генералів і старших офіцерів інтернують. Московська преса подає, що Антонеску є заінтернований в королівській палаті і є підданий під суд. Одначе із розвідних румунських] кол. говорять, що Антонеску з 8 дивізією продовжують протибільшовицьку боротьбу в Карпатах.
Говорять, що Гора Сіма (пров[одник] залізної гвардії) створив народній уряд, який закликає румунський нарід до дальшої боротьби проти більшовиків.
Зараз протибільшовицькі настрої беруть збройний вияв. Говорять, що в пристані Ринь [Рені] бій тривав кілька годин між міським населенням а совітами, в якому брали участь навіть бабські горшки з окропом. В Олтенії чимало сов[єтських] солдатів знищено ненадійно, від проколені вилами або зарізані сокирами (між іншим, олтенські селяни більше оцінюють пса, як чужого вояка). Цей факт стверджують і самі більшовицькі накази, одержані відділами НКВД, що мають відходити до заведення порядку в Румунії, “що ніхто не сміє заходити, ні заночувати одинцем по хатах”. Тому, що військо розправляється на місці з рум[унською] аристократією, тому всі заздалегідь втікають в Карпати.
Найсильніші рум[унські] партизанки зазначуються в горах Фагараш і Вульканських, в Семигороді в околиці Середа Чукулуй. Ті перші дві є під проводом 8[-ї] дивізії - це є жандармерська дивізія, яка в [19]41-[19]43рр. розглядала українську і комуністичну проблему на Буковині і Бесарабії. Відступаючи румуни з наших теренів, залишили цілий архів з вищезгаданими проблемами не лише в осідку 8[-ї] дивізії в Чернівцях, Яссах, але й по всіх районах. Частину тих районових архівів вдалось нам захопити в квітні, а частина з Буковини й весь архів з Бесарабії, попали більшовикам в руки. Перечислилися бідні румуни, думаючи, що залишаючи більшовикам готові документи, винищуть найбільшу рум[унську] болячку - українців. Ті архіви однако вдаряють як по нас, так і по них, бо на кожному є підписаний той, хто переводив слідство і якраз за ними більшовики вганяють.
В Радянській Буковині з 5 вересня, більшовики подають цілу серію назвиськ з рум[унської] 8[-ї] дивізії, які мусять відповісти за ті жертви, що знайшлися в черновецьких підземеллях. Між іншим, це є фантастична видумка, бо з черновецької тюрми вийшли всі і нікого румуни не закатували (виминаючи кілька випадків по р[айон]них жандармських секціях). Далі в тому ж самому ч[ислі] Рад[янської] Б[уковини], відповідно наказу Сталіна, засудять на смерть цілу восьму дивізію, за погроми над “безборонним укр[аїнським] нар[одом]” з [19]41-[19]43 рр. та що наздоженуть її на самому побережжі Тихого океану (прим[іром], частина архіву укр[аїнської] пробл[еми] з Буковини є добре захована, колись вони нам придадуться в майбутніх політ[ичних] взаєминах. Вони є дуже цікаві змістом).
Знаходяться малі рум[унські] партизанські групи по лісах в Буковині (Цецина під Чернівцями, Гарашани [Тарашани] коло Серета, в Молдавії в лісах Герлов, Герца, Пятра-Нямц і т. д.). Вони зростають з кожним днем, бо більшовики починають вивозити родини сигуранції і лапати робітників на схід. Говорять, що сов[єти] зажадали від уряду Санатиску здати 4 міл[ьйони] робітників, з яких 2 міл[ьйони] фахівців, які б мали в короткому часі відбудувати всі міста на Україні, знищені румунськими військами (прим[іром], по-перше в Румунії немає 2 міл[ьйони] фахівців, по-другому, якщо б дала 4 міл[ьйони] робітників, то вилюднила б свої терени).
На терені Буковини зазначилося приявність 7 шефів з був[шої] рум[унської] жандармерії, які переховуються за допомогою наших дядьків. Насліди одного ми вже попали. Він слідить за більшовицькими рухами на Буковині] і за нашою рев[олюційною] роботою. Добачаємо, що він є висланий 8[-ю] дивізією та що через нього можна б дійти до неї. Луговий повідомляє, що до нього підходять різні рум[унські] посіпаки із пропозиціями якоїсь неочеркненої співпраці. Ті ж входять в різні зв’язки з гуцулами.
Занято порти на Чорному морю і Дунаю: Ринь, Вільков [Вилкове], Болград, Браїлу, Ізмаїл і Констанцу. В Констанці сконцентровано велику більш[овицьку] чорноморську флоту, яка держить під своєю контролею ціле побережжя Ч[орного] моря аж по Босфор. З заняттям Ізмаїлу, головний вузол рум[унської] водної комунікації на Дунаю по Залізні Ворота, знаходяться під безпосередною контролею больш[евицьких] військ. З цим вони підійшли до найближчої точки, з якої можуть мати звязь з сербськими, болгарськими і мадярськими теренами.
Говорять, що в Молдавії по всіх шляхах вештаються групами люди, що вирвалися з рум[унських] тюрем і лагерів. Що між Прутом і Серетом валяється повно розбитих танків і рум[унських] та нім[ецьких] трупів, яких ніхто не ховає. Що цілі села евакувались перед більшовиками в гори.
25.8.[1944 р.] болгарський міністер Драганов заявив про строгий невтралітет Болгарії і дав наказ, щоб німецькі війська покинули добровільно Болгарію. Обумовлені більшовицьким скорим наступом, мусіли вступити в протинімецьку акцію і інтернували деякі німецькі частини, відступаючі з Румунії через Болгарію. Тимчасовий болгарський демократичний уряд намагається додержати невтралітету, одначе тактика прохарчування, примінена до болгарського населення з полудневої Добруджі, нічим не різниться від приміненої в Румунії. Зазначується велике невдовілля серед болгарських мас. Говорять, що в серпні заарештовано в Софії 150 болгарських націоналістів і що зростають протибільшовицькі відрухи. Говорять, що протибільшовицьке ставлення зростає навіть серед сербських партизан, змобілі- зованих Тітом, про такі самі настрої згадується в Істрії, Греції і Славонії. Говорять, що в цих країнах зростає з кожним днем число партизанки.
Мадярські вояки масово дезертирують з буковинського фронту. Добровільно здають зброю і форму, щоб тільки дістатись на рідні терени. Самі говорять, що в усті Тиси навіть жінки воюють проти більшовиків.
12.Х.[19]44 р.*
* - Внизу документа підпис простим олівцем невідомої особи (цілком імовірно, Артемізії Галицької- “Мотрі”).
Оригінал. Машинопис.
Джерело: ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 84, арк. 123-125.
Тотожний текст: ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 83, арк. 97-99.
Надруковано: Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 87-91, документ № 9.