Звіт

1). Становище ОУН на Буковині до 28.06.1941 р.

Організаційну працю ОУН на Буковині започаткував Зибачинський Орест - людина молода віком, вишколена в Чехословаччині (1935-1936). Першу увагу він звернув на створення провідної еліти, і тому праця ішла повільним темпом і не переходила зовсім у маси. Працювалось більше над інтелігенцією. Більше пожвавлення в праці відчувається у 1938 р., коли сітка починає ширитися в маси. В наступні роки Організація зазнає застою й пасивности. Все зводилося до звичайних балачок. Зибачинський не зумів витворити справжньої провідної революційної еліти, а вщеплював у людей, яких він виховував, свої прикмети: дурну хворобливу амбіцію, жадобу кар’єри. Для деяких організація була засобом наживи. Він витворив на Буковині амбітно-виключні погляди: «Щоб тільки я, а не хто інший». В такому стані безділля і розкладу з’явилась Організація перед приходом большевиків. На селі мало працювалось; рівень свідомості був низький. Найвизначніші працівники Яремчук, Квітковський, він же відомий як Кулішір (арештований большевиками).

2). Становище ОУН на Буковині під час большевиків.

28.06.1940 р. на Буковину приїхали большевики. Зибачинський втікає на Румунію. Майже весь актив, який занимав провідні становища, втік, а декого большевики арештували (Кулішера). Вся організаційна сітка була розбита і нікому було наладнати зв’язки. Зараз після відходу большевиків з Галичини прибув Мартин і, зв’язавши деякі організовані організації між собою, передає ті зв’язки Петрові Войновському, псд. «Василь». Це - чоловік анальфабетний до праці - вихованець Зибачинського, людина надзвичайно злосна, обмежена, вузькогляднісна і амбітна. Утім починає «працювати на свою руку і стає одночасно на службу третьому чинникові».

І. Початок праці.

В тім часі приходить на Буковину Чумак і лишає двох підпільників-галичан в Чернівцях. Сам Чумак іде до Бесарабії в Акерман і хоче там працювати чи оставити когось для праць. Побачивши, одначе, що рівень свідомості в Бесарабії нище критики, залишає Акерман, не зробивши там нічого. Остається якийсь час в Чернівцях, потім виїжджає в Галичину. Представляє Буковину на конгресі ОУН. На Буковині остались два ворожі табори: «Василя» та підпільники «Чумака» (Роман Гошовський з Коломиї і Заяць).

ІІ. Праця.

Заяць організує досить успішно Чернівці й дооколичні села. Прибирає людей здібних і активних. Тримається строгої конспірації. «Василь» теж працює по свойому: а) організує людей, які не здібні до організації. Набирає матеріалістів, перед якими не стоїть боротьба, а власний зиск і користь. «Василь» як «провідник Буковини» обіцює, що хто тільки вступить до організації, то після зліквідування большевицького режиму в Самостійній Соборній Українській Державі він буде числитися як «упривілейований елемент». Людям організації будуть виплачувати пенсії, не будуть від них брати податків, селянам роздадуть по 7 га поля і т. п.;

б) тримається засади кількости, а не якости. Він вимагав, щоб в кожнім селі було 25-30 членів. В 1941 р. він мав 2000 чол. В його руках знаходилася ціла Північна Буковина, крім Чернівців і дооколичних сіл (де працював Заяць).
Організація існувала більше формально, як «де-факто»;

в) «Василь» не давав своїм людям ніякого вишколу, ні ідеольогічного, ні військового, хоч брак цього вишколу відчувається надзвичайно пекучо. Коли знаходилися такі люде, які дивилися досить серйозно на справу (хоч таких мало було) і звертали увагу «провідникові», що треба якось інакше поступати з людьми, що треба їх виховувати, то Василь грозив їм карою смерті за «анархію», називав їх бунтарями і т. п. Ніколи не признавав потреби якогось вишколу, називаючи, що то все «ідіотські видумки». Внаслідок такої праці всі його ненавиділи.

ІІІ. Конфлікт.

Між «Василем» і Заяцем вибух цілий ряд конфліктів. «Василь» грозив Заяцеві фізичною ліквідацією, якщо він йому не підпорядкується. Заяць очевидно рішуче відкидав всяку працю з ним і хотів забрати від нього зв’язки, залишаючи його як «провідника» без ведених. «Василь» не знав нічого про постанови II ВЗУН і вважав за вождя організації А. Мельника. У березні-квітні 1941 приходить до нього зв’язковий з Румунії і передає йому інформації від Зибачинського, що «Бандера-бунтар, анархіст, співпрацівник з Валюхом, зрадник» і т. д. «Василь» стає запеклим мельниківцем. Відноситься в ганебно некультурний спосіб до особи Ст. Бандери і грозить, що він «всіх бандерівців вистріляє, бо то нічого іншого як голота та банда НКВДистів». Таке становище застає німецько-большевицька війна.

3). Становище населення під час большевиків на Буковині.

Страшне невдоволення через економічні недостачі. Ненависть до большевиків і надія велика на німців, які мають висвободити з-під большевицького ярма. Цей момент використала організація, і набралося багато людей, які не відповідають становищі в організації. Майже все населення було свідоме того, що українці і хотять Самостійної Української Держави.

4). Німецько-большевицька війна.

22.06.41 р. вибухає війна. 27.06. арештують Романа Заяця і ще декілька членів. Внаслідок цього вся сітка Заяця паралізована. (Слід зазначити, що з людей «Василя» майже нікого не арештували). Під час війни «Василь» робив окремі збройні виступи (на 22.06.41), що приводило до великих жертв малоузброєних українців з цілими загонами ультраозброєних міліціонерів та НКВДистів. Так, 2.07. - день відступу большевиків з Буковини - «Василь» наказує зрив. Захоплює чималу кількість залишеної большевиками зброї і вивішує синьо-жовті прапори. Згодом, 5, 6, 7, приходять румуни, зривають українські прапори, приказують здати зброю, арештують чимало українців, яких звільняють внаслідок інтервенції німців. Василь розконспірував велику кількість людей, думаючи, мабуть, що румуни дозволять легально працювати. Але стало навпаки.

5). Нова румунська політика на Буковині.

Румуни принесли загарбницьку політику (далі документ частинно зіпсований. - В. С). Починають виявляти жорстокі репресії проти українського національного руху на Буковині. Німці, які тимчасово перебувають на Буковині, захищають українських політв’язнів. [...] Преса [...] активну пропаганду, що «Трансністрія» це - територія між Дністром і Бугом - румунська, що «румунське серце б’ється аж за Дніпром». Уряд Антонеску видав закон колонізації. Буковина буде кольонізована румунським елементом, що будуть мати «велике історичне завдання: денаціоналізувати українців. Українцям обмежили права. Жаден українець не може одержати жадної державної посади, не може займатися торгівлею. Українські ремісники і фахівці не мають права створити верстати. Тільки ще один селянин лишається власником своєї землі.

Безперечно, що в таких умовах не дозволяють ніякої української преси, хоч би під румунською цензурою. Те саме щодо друку і випуску всяких українських книжок та листівок. Всякі українські товариства на Буковині будуть заборонені (хіба може після закінчення війни прийдуть якісь зміни). Всякі організації молоді (спортові, парамілітарні) - неможливі зараз. В Чернівцях був Український Народній Дім і Українська бібльотека і друкарня. Большевики друкарню забрали, а бібльотеку перевезли до місцевої університетської бібльотеки. Румуни, якщо їм не буде перешкод, знищать українську бібльотеку, або її вивезуть. Українських шкіл не було ніколи і в Румунії, і тим більше тепер цього не дозволять.

Всі ці вимоги можуть бути виконані як слід, і румуни дозволять і українську пресу, і друк книжок, може навіть і школи, коли німці будуть того вимагати.

6). Становище селян на Буковині.

За короткий час большевицької окупації заснувалось декілька малих і слабих економічно колгоспів, які вже при першім потрясенні большевицького халаману розпалися. Румуни знищили зовсім колгоспницьку систему, і узаконено індивідуальне (одноосібне) господарство з твердою гарантією приватної власності. Економічне становище буковинських селян покращало незміренно в порівнянні до большевицького режіму. Невідомі ще податки, які будуть поставлені на землю. Хвилево, внаслідок раптової зміни режіму і усунення большевицького лихоліття, боротьба за землю малоземельних селян, або безземельних (яких на Буковині мало) - притихла.

7). Загальне ставлення українського населення Буковини до рум. окупації.

Більшість українського населення ставиться неприхильно, а навіть ворожо до румунів. Відбуваються деякі льокальні конфлікти між укр. населенням та рум. жандармами. Жандармерія старається гарненько обрабувати українців під покришкою, що вони, мовляв, забрали у большевиків, а те належить як воєнна здобич жандармам. На буковинців вплинув відповідно акт 30.06.1941. Після 1.08.1941 буковинці не перестають дивитися на Галичину як вільну і самостійну частину Україн. Держави. Вони були дуже за тим, щоб Буковину прилучено до Галичини. Симпатизують і покладають всю віру і надію на німців, а менше на власну силу. Всі говорять, хотять і вірять, що буде Україн. Самост. Собор. Держава, в склад якої включиться і Буковина. Мала кількість є таких, що ставляться до справи «Убі бене, ібі патрія». ОУН тішиться на Буковині досить великою пошаною.

8). Останні події на Буковині.

Бачучи несприятливі умовини перебування на Буковині, «Василь» «організує» «Буковинський курінь» і переходить в Галичину, до Снятина. Забирає зі собою багато неорганізованих людей, а навіть голоту (міську і сільську), яка надіється поживитися в Галичині. Крім кілька одиниць, ті люде до праці зовсім нездібні. Сам «Василь» забрав зі собою 800-900 людей і створив [...] манію серед населення виїзджати у Галичину. «Василь» змінив собі псевдо на «Пард», [...] поїхав до Львова і не вернув назад до Снятина, де були його люде. Де вони тепер, не знаю. На Буковині «Василь»-«Пард» оставив провідника, людину «безпартійну», неорганізовану, інж. [...], який зовсім не орієнтується в справах і зрештою він провідник без керованих, бо «Василь» забрав всіх мельниківців у Галичину. Він готовий нам підпорядкуватися, але ж не знає, що робити.

9). Що зроблено дотепер ОУН.

Зараз після приходу кількох днів, між 7.07.-10.07. я зв’язався [...] лишив мені літературу і вказівки для дальшої праці. Було поставлено завдання починати працювати з початку. Сітка була зовсім розбита. Треба було частину еліти, яка б поставила, зміцнила і поширила боротьбу... Праця почалась.

В такому дусі виховуються тепер кадри молоді, що мають вірити і працювати, спираючись на велитність своїх [...] звен. Вже створено добру сітку, ми почали «оздоровлюватися», «очищуватися» від непотрібних людей. Такі чистки відбуваються без конфліктів. Людей дійсно ініціативних, які були передше організовані, відшукуємо і нав’язуємо дальше зв’язки. Недавно один мельниківець, що приїхав з Румунії, підпорядкувався нам і, маючи свободу рухів у Румунії (інжінер), передасть зв’язки з полудневою Буковиною і з українськими селами з Добруджі. В Румунії сильних мельниківців нема, багато вийшло на східні землі, так що боротьба з ними не тяжка. Зроблено всі заходи, щоб мельниківців розгромити і демаскувати їх диверсію і зрадництво.

10). Що потрібно.

а) пропагандивної й ідеольогічної літератури для виховання всіх кадрів від провідника до рядовика і збудження симпатії в масі. Триматися будемо засади якости, а не кількости щодо членів організації, але одночасно придбання великого числа симпатиків.

б) машину до писання і чималу кількість восковиків і чорнила для циклостилю (того не можна дістати на Буковині). Хочу видати такого рода нелегальну газету (тижневик або місячник) і для того потрібні вищезгадані речі.

в) Хай Галичина не приймає втікачів буковинців, що приходять неорганізаційним шляхом (без кличок), а на свою руку, і які повинні би остати на Буковині. Організація буде висилати тільки тих, яких буде вважати за потрібно.

Беручи на увагу те, що виїзд з Буковини в Галичину шкідливий українській справі, бажано було б його унеможливити.

г) дати можливість інтервеніювати у німців у поважних справах.

Копія. Машинопис.

Джерело: Сергійчук В. Український здвиг: Прикарпаття. 1939-1955. – К: Українська Видавнича Спілка, 2005. - С. 130-136

Також надруковано: Реабілітовані історією. Чернівецька область. Книга перша. Чернівці: Книга пам'яті України, 2007. Документ №46. С. 193-196