Українські збройні відділи на Буковині.
(Зі Збірки Е-1 “Збройна боротьба Українського Народу проти окупантів”)
Після масових арештувань українських активних елементів на Буковині в серпні 1943 р. всяка праця на національно-політичному відтинку на тому терені завмерла. Провідні одиниці були виарештувані, маса здеморалізована. Такий стан тривав до весни [19]44 р. А між тим на Буковину насувала знова большевицька навала.
Щойно в квітні [19]44 р., зокрема на Великодні Свята, появилися скрізь по селах Буковини українські самостійницькі листівки і гасла, звернені до населення й до червоноармійців. Давно невидане незалежне українське писане слово зробило на населення помітне враження. Ще сильніші враження зробили дії боївок, зорганізованих українськими самостійниками.
Боївки почали демонстративні акції нищення активних комуністів, шкідливих поляків та румунських донощиків.
Першу акцію переведено в с. Лукавець Сторожинецького повіту. Поляки-комуністи з цього села вивісили були червоний прапор вже тоді, як большевики були на 30 км від села 9.4.[19]44 р., знищено провідника місцевої польської організації разом з родиною, його заступника та двох активних комуністів. Цих двох останніх лишено забитих на дорозі біля сільради, а біля них порваний червоний прапор. Всього знищено 13 шкідників, їх майно спалено. Спалено рівно ж фільварок у селі.
Вже на другий день знала про цю акцію ціла Буковина. Ця акція сильно підбадьорила народ. Справа творення самооборонних боївок по всіх селах пішла тепер жвавіше.
Подібні як у Лукавці ліквідаційні акції на шкідників народу переведено незабаром у селах: Багна, Міліїв, Карапчів, Чорноуз [має бути: Чорногузи], Вилавче і ін[ших]. Найбільшою перепоною в праці був брак зброї.
По деякому часі створено два збройні відділи по 20 чоловік. З німецького літака, який впав недалеко місця постою відділів, здобуто 2 важкі кулемети. Один з відділів зорганізував у селі Міхова [має бути: Мігова (тепер Мигове)] вишкільний табор для стрільців і звідтіля робив випади в терен з метою виловлювати, роззброювати й нищити червоних партизан, червоноармійців, шпигунів і інших шкідників. Відділ оперував по селах: Мігова, Мега, Кошелівка, Пантин, Плай і інші. В с.Берегоміт згинув при спробі роззброїти одного большевика - стрілець Тютюнник. Дальші акції відділу були щасливіші і незабаром число зліквідованих шкідників піднеслося до 50.
Десь на початку травня [19]44 р. відділ отаборився на дуже вигідному місці, на лісистій горі, в вільній міжфронтовій полосі. Як німці, так большевики були переконані, що сили українських повстанців на тому відтинку є дуже великі. Зокрема большевики дуже боялися “бандерівців” і оцінювали їх сили аж на 10.000 озброєних людей. Між тим відділ нараховував 30 озброєних стрільців.
Також німці мали великий респект перед українськими стрільцями й у другій половині травня 1944 р. запропонували команді відділу порозуміння в справі взаємного ненападу й узгідненої протибольшевицької акції. З огляду на досить трудне положення відділу його команда пішла на це порозуміння, внаслідок чого одержала від німців зброю (чеські кріси) і можливість свобідно вербувати людей у свої ряди. Згаданий відділ приняв назву “Буковинська Українська Самооборонна Армія” (БУСА). Табір БУСА перенесено до села Шипіт. Тут же видано до населення мобілізаційний заклик. Впродовж кількох днів зголосилося кілька соток добровольців. Зголошуванню людей до БУСА сприяла заряджена зненавидженими румунами евакуація й мобілізація до румунської армії.
На початку липня [19]44 р. табор українського збройного відділу в Шипоті нараховував до 200 людей озброєних і 200 неозброєних. З них одна неповна сотня держала позиції на протибольшевицькому фронті на відтинку с. Мігової, около 50 людей вислано на піон[і]рський і технічний вишкіл (диверсантів) до табору в Плоскім. З німецького боку особливо піклується українським збройним відділом БУСА лейтенант німецької розвідки Сорока, українець з походження.
Командант БУСА Луговий звітував 10.7.[19]44 р. м[іж] ін[шим]: “Відділ мав дотепер понад 30 сутичок з большевицькими партизанами й регулярним совєтським військом. Ворог мав багато вбитих і ранених. З нашої сторони досі ніяких жертв не було”.
Другий невеликий український збройний відділ під проводом Палія знайшовся в квітні [19]44 р. в терені, окруженім звідусіль большевиками. Сутички з червоними були майже кожного дня й кожної ночі. Спочатку все йшло дуже добре. Впродовж короткого часу здобуто на большевиках 15 ППШ і 20 крісів. Такий гарний вислід завдячував відділ одному большевицькому старшині – українцеві, який пристав до українських повстанців. В половині травня [19]44 р. цей відділ нараховував уже до 200 стрільців добре озброєних. Внаслідок частих сутичок, втрати відділу були доволі великі.
Під кінець травня [19]44 р. прорвалась на Буковину група українських повстанців з Галичини, зі Снятинщини й Городенщини, в числі до 140 чоловік, з того тільки 60 озброєних. Вони хотіли пробитися через гори на захід до УПА, але остаточно пристали до буковинського збройного відділу. Цілу групу поділено на два менші відділи. Однак цим відділам не довелось довго оперувати. В першій половині червня [19]44 р. большевики повели дуже сильні щоденні облави на ліси Міліївський, Спаський, Бережницький та Воловецький [має бути: Волоцький], де якраз перебували наші відділи. Відділи мусіли розпорошитись. Українські повстанці з Галичини перейшли назад в Галичину.
З Буковини повідомлення 28.6. [19]44 р.
“В лісах Чернавки [має бути: Чорнівки] біля Чернівець має бути сильна українська повстанча група. Друга така група мала б бути в північній Бесарабії. Українські повстанці відбивають змобілізованих большевиками людей”.
В горах Виженки оперувала українська повстанча група Буревія. Мадяри її розбили…
[текст без закінчення]
Копія. Машинопис.
Архів Центру досліджень визвольного руху (Львів).
Надруковано: Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 385-387, документ № 47.