- Перегляди: 324
Іван Фостій
ВОЯКИ УПА ЧЕКАЮТЬ ПОВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Україна незалежна. Так ми вважаємо. Але в ній ще панує окупант. Він диктує, він керує, він наказує. А ми, українці, сопимо в дві ніздрі і мовчимо. Мовчимо, як риби. Дозволяємо впрягати себе в нове ярмо без точного національного визначення. На послугах у акліматизованого окупанта багато українських попихачів, котрі діють, як найлютіші вороги України і її народу.
- Перегляди: 134
Світлана Тащук
“МАРТА” - МАРІЯ З РЕВНОГО
Український письменник, політик і державний діяч Володимир Винниченко одного разу сказав, що нашу національну історію неможливо читати без брому. І справді, і далеке, і близьке минуле українського народу вщерть наповнене злетами і падіннями, лицарською звитягою і трагізмом людських доль, витримати який може не кожне серце. Одна з тих легендарних і воднораз глибоко трагічних сторінок - слава і сльоза України Українська повстанська армія.
- Перегляди: 155
Іван Бульбук
НЕ ЗАБУВАЙМО БОРЦІВ ЗА УКРАЇНСЬКУ ВОЛЮ
Із закінченням бойових дій влітку та осінню 1944 року на території Чернівецької області майже всюди було швидко відновлено діяльність партійних і радянських органів та громадських організацій. Перед більшовицьким режимом було поставлене завдання привести суспільно-громадське життя усіх районів у повну відповідність з існуючою радянською системою. Особливо важливою була проблема ідейно-політичного виховання населення в дусі комуністичної ідеології, суть якої зводилася до того, щоб приховати від народу правду про злочини влади, всіма засобами терору відлучити людей від звички думати і оцінювати події самим, примусити їх бачити те, чого не було, стверджувати протилежне тому, що бачили їхні очі і т.п.
- Перегляди: 168
Опрацював Іван Фостій
СЕМЕРО ІЗ ВОСЬМИ ТИСЯЧ
Страшною трагедією прокотилося буковинськими селами і містами встановлення радянської влади в 1940-1941 рр. Міські люди боялись націоналізації, сільські - колгоспів. Ніхто не хотів добровільно лізти у громадську кабалу, усуспільнювати набуті з великими труднощами маєтності: землю, худобу, інвентар, позбавляти себе економічного грунту і певної суспільної незалежності. На жорстокість, якої зазнали заможні селяни відразу ж після вступу Червоної армії на Буковину, ніхто не сподівався. Вона ж була запрограмована в Москві, в ЦК ВКП(б) задовго до приєднання цього благодатного краю до Радянського Союзу...
- Перегляди: 154
Опрацював Іван Фостій
ЖИТТЄВІ ДОРОГИ НЕСТОРА КАШУЛА
Летять роки, як птахи в ірій. Тут були, а тут нема. Відшуміла бойовими грозами юність Нестора Григоровича Кашула. Недолуга старість підкотилась на не вельми баскому коні, який називається ковінькою. Та ветеран не здається. На його грудях немало бойових нагород - орденів і медалей, а от здоров’я... Здоров’я хотілося б мати більше...
- Перегляди: 154
Лілія Хмель
МИКОЛА ІВАНОВИЧ КУШНІРЮК - ПОЛІТИЧНИЙ В’ЯЗЕНЬ
У червні 1940 р. на територію Північної Буковини та Бессарабії вступили війська Червоної армії. Партійно-ідеологічна верхівка СРСР на чолі з Йосифом Сталіним прагнула якомога швидше розширити кордони країни, приєднавши до неї нові області. Дехто з населення очікував від радянської влади позитивних змін, сподівався на те, що політика нею вестиметься за принципом дружби і братерства між історично спорідненими народами. Але затяті сповідувачі радянського комунізму й соціалізму, що діяли на місцях, за короткий час розвіяли цей міф, виплеканий людською довірою та наївністю. Жахливий сталінський терор, масові репресії набирали шалених обертів. У дію був запущений механізм жорстоких безпідставних вбивств та катувань. Причому в числі жертв опинялися і впливові культурні та політичні діячі, і прості селяни. Під штамп “ворога народу” потрапляла велика кількість інтелігенції. Дехто намагався врятуватися еміграцією. Але вирватись із бандитських рук було не так просто.