Іван Фостій
ВОЯКИ УПА ЧЕКАЮТЬ ПОВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Україна незалежна. Так ми вважаємо. Але в ній ще панує окупант. Він диктує, він керує, він наказує. А ми, українці, сопимо в дві ніздрі і мовчимо. Мовчимо, як риби. Дозволяємо впрягати себе в нове ярмо без точного національного визначення. На послугах у акліматизованого окупанта багато українських попихачів, котрі діють, як найлютіші вороги України і її народу.
Світлана Тащук
“МАРТА” - МАРІЯ З РЕВНОГО
Український письменник, політик і державний діяч Володимир Винниченко одного разу сказав, що нашу національну історію неможливо читати без брому. І справді, і далеке, і близьке минуле українського народу вщерть наповнене злетами і падіннями, лицарською звитягою і трагізмом людських доль, витримати який може не кожне серце. Одна з тих легендарних і воднораз глибоко трагічних сторінок - слава і сльоза України Українська повстанська армія.
Іван Бульбук
НЕ ЗАБУВАЙМО БОРЦІВ ЗА УКРАЇНСЬКУ ВОЛЮ
Із закінченням бойових дій влітку та осінню 1944 року на території Чернівецької області майже всюди було швидко відновлено діяльність партійних і радянських органів та громадських організацій. Перед більшовицьким режимом було поставлене завдання привести суспільно-громадське життя усіх районів у повну відповідність з існуючою радянською системою. Особливо важливою була проблема ідейно-політичного виховання населення в дусі комуністичної ідеології, суть якої зводилася до того, щоб приховати від народу правду про злочини влади, всіма засобами терору відлучити людей від звички думати і оцінювати події самим, примусити їх бачити те, чого не було, стверджувати протилежне тому, що бачили їхні очі і т.п.
Опрацював Іван Фостій
СЕМЕРО ІЗ ВОСЬМИ ТИСЯЧ
Страшною трагедією прокотилося буковинськими селами і містами встановлення радянської влади в 1940-1941 рр. Міські люди боялись націоналізації, сільські - колгоспів. Ніхто не хотів добровільно лізти у громадську кабалу, усуспільнювати набуті з великими труднощами маєтності: землю, худобу, інвентар, позбавляти себе економічного грунту і певної суспільної незалежності. На жорстокість, якої зазнали заможні селяни відразу ж після вступу Червоної армії на Буковину, ніхто не сподівався. Вона ж була запрограмована в Москві, в ЦК ВКП(б) задовго до приєднання цього благодатного краю до Радянського Союзу...
Опрацював Іван Фостій
ЖИТТЄВІ ДОРОГИ НЕСТОРА КАШУЛА
Летять роки, як птахи в ірій. Тут були, а тут нема. Відшуміла бойовими грозами юність Нестора Григоровича Кашула. Недолуга старість підкотилась на не вельми баскому коні, який називається ковінькою. Та ветеран не здається. На його грудях немало бойових нагород - орденів і медалей, а от здоров’я... Здоров’я хотілося б мати більше...
Лілія Хмель
МИКОЛА ІВАНОВИЧ КУШНІРЮК - ПОЛІТИЧНИЙ В’ЯЗЕНЬ
У червні 1940 р. на територію Північної Буковини та Бессарабії вступили війська Червоної армії. Партійно-ідеологічна верхівка СРСР на чолі з Йосифом Сталіним прагнула якомога швидше розширити кордони країни, приєднавши до неї нові області. Дехто з населення очікував від радянської влади позитивних змін, сподівався на те, що політика нею вестиметься за принципом дружби і братерства між історично спорідненими народами. Але затяті сповідувачі радянського комунізму й соціалізму, що діяли на місцях, за короткий час розвіяли цей міф, виплеканий людською довірою та наївністю. Жахливий сталінський терор, масові репресії набирали шалених обертів. У дію був запущений механізм жорстоких безпідставних вбивств та катувань. Причому в числі жертв опинялися і впливові культурні та політичні діячі, і прості селяни. Під штамп “ворога народу” потрапляла велика кількість інтелігенції. Дехто намагався врятуватися еміграцією. Але вирватись із бандитських рук було не так просто.