Іван Фостій
ІВАН СЕВЕРИН - БОРЕЦЬ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ
Його повите бойовою славою ім’я було відоме воякам Української повстанської армії, багатьом буковинцям. Правда, уникаючи переслідувань, які могли впасти на сім’ю, він, як і тисячі його побратимів, мусив жити і воювати під псевдонімами “Вуйко”, “Скригун”.
Ілля Мигалескул
ХТО ВИРІШУЄ НАШУ ДОЛЮ?
Мого брата, Миколу Івановича Мигалескула, 1924 року народження, румуни засудили в 1943 році як члена ОУН на 5 років.
Орися Миколаївна Осадчук-Куцюруба
ХТО Ж ПОВИНЕН БУТИ РЕАБІЛІТОВАНИМ?
Гортаю сторінки моїх скарг, написаних у різні інстанції, а заодно гортаю в пам’яті сторінки свого життя. Обурююсь несправедливістю і свавіллям, яке вчинила радянська влада над нашою сім’єю. Шукаю правди, а її немає. Бюрократія, що залишилась нам у спадок після розпаду СРСР і КПРС, не хоче чути наших голосів, не розуміє нашого болю, бо вона черства й глуха.
Іван Фостій
ЗА ЧУЖУ ВИНУ
Томко Анастасія Тодорівна народилася у селі Дорошівцях 18 лютого 1915 року в бідній селянській родині, коли батько був на війні, з якої додому не повернувся. Дівчина хоч і росла сиротою, була жвавою і бойовою. В 1929-му році закінчила 7 класів сільської школи, і родичі, не гаючи часу, віддали її, п’ятнадцятилітню, за багатого вдівця Манолія Васильовича Остаповича у Погорілівку. Він був надто суворим до своєї молодюсінької, маленької, як синичка, дружини. Боявся, щоб хто-небудь не вкрав її в нього. Тримав, як пташку в клітці. Настуся пожила в тих страшних умовах за багатим вдівцем 6-7 тижнів і втекла до своєї старшої сестри Марії.
Іван Ковалюк
ХТО НАМ ПОВЕРНЕ НАШЕ МАЙНО?
Село Онут знаходиться на правому березі Дністра. В цьому селі проживав Запаранюк Ілля з дружиною Домкою. У них у 1914 році народилась донечка, яку назвали Анничкою. А 1 серпня цього ж року почалась Перша світова війна, і Запаранюк Ілля був призваний в австрійську армію. Відходячи до війська, батько підняв свою доньку на руки і промовив:
- Можливо, тримаю тебе, доню, останній раз.
Іван Запаранюк
ЯК Я СТАВ ІНВАЛІДОМ
Я народився в 1922 році в с. Чорний Потік Заставнівського району.
В 1937 р. закінчив 7 класів румунської школи і хотів вступити в гімназію на вчителя, але румунська влада не дозволяла особам не румунської національності в ній навчатися. Щоб це стало можливим, потрібно було перейти на румунське прізвище, чого я не хотів робити.
Іван Фостій.
МАРІЯ МИКОЛАЇВНА ЗАПАРАНЮК - ЖЕРТВА СВАВОЛІ СЛІДЧОГО УНКДБ
Радянська влада була жорстокою і нещадною не тільки у великомасштабних справах, а й у дріб’язкових, побутових. Боязнь ОУН викликала у неї ненависть до всього українського, зокрема до українських газет, книжок, журналів, незважаючи на те, де і коли вони видавались. Якщо слідчому вдавалося з’ясувати, що підслідна чи підслідний читали якусь місцеву українську газету, він уже безсумнівно зараховував її (його) до ОУН і приписував контрреволюційні дії, підставляючи їм відповідну статтю.
Єлизавета Барабаш-Ланер
МОЛЮСЯ БОГУ, ЩОБ УКРАЇНА БУЛА МІЦНОЮ!
Я народилася 1913 р., українка. Була в мене гарна господарка - коні, корова, телиця, 15 овець, двоє свиней, безліч курей і 6 гектарів землі. Дітей у мене не було. Я працювала так, що всі люди мені заздрили. Чоловік у мене був працьовитий. З нами жила мама чоловіка і нам всім було дуже добре разом. Жили ми в старій хаті, в якій було 6 кімнат. Але ми хотіли побудувати собі нову. Закупили матеріал, але побудуватися так і не встигли. Мого чоловіка забрали на війну, звідки він не повернувся.
Петро Мустеца
ТАК НАС УБИВАЛИ ЕНКАВЕДИСТИ...
У мене був старший брат Мустеца Микола Олександрович, 1922 року народження. У 1943-му румуни мобілізували його в армію. Не знаю, де конкретно він служив, у якому полку чи в робочих загонах. Але у вересні 1944 року, після того як Румунія вийшла з гітлерівської коаліції і оголосила війну Німеччині, Микола і наш сусід Василь Ластівка повернулися додому. Два дні вони ніде не появлялись, переховувались на горищі в хаті голови Шубранецької сільради Іларія Апольського, про що він особисто не знав, а знала його дружина Савета.
Іван Фостій
ДМИТРО РАДИШ - ОДИН ІЗ МАЛОЛІТНІХ ПАТРІОТІВ
Його арештували 26 жовтня 1944 року. Він був учнем 5 класу Чернівецької середньої школи № 23. Батько, Денис Йосипович Радиш і старший, брат Денис, 1926 року народження, воювали на фронті. їх мобілізували ще в травні. Мати жила в Шубранці сама, отже, на вихідні поспішав додому, щоб допомогти в полі. Засіяли пшеницю з сусідом Денисом Гришканом, якого чомусь на фронт не забрали, і сіли під возом, очікуючи на матір, яка пішла за штельвагами.