Народився 08 березня 1930 року в селі Чорний Потік Заставнівського району Чернівецької області в родині Маранди і Пантелеймона Вівчарів. Початкову освіту здобув в рідному селі, а дальше вчитися завадила війна.

В 1945 році навесні прийшли до нас додому українські повстанці і перебували у нас декілька днів. Вони доручили мені розклеювати листівки в нашому селі. Протягом року я виконував інші невеличкі завдання. В 1946 році виконувати завдання ставало складніше, бо мене почали підозрювати. І от у грудні цього року, у неділю, я пішов на завдання. Коли ввечері я, повертаючись додому, зайшов на подвір’я, побачив двох солдат, які підбігли до мене і накинули мені на голову плащ і потягли за собою. Привели до сусіднього села Онут. Там мене били ці солдати по черзі, щоб я зізнався, хто дав мені ті листівки і де перебувають повстанці. Я їм нічого не сказав. А через два тижні мене визвали в Заставну в НКВД, де я пробув три дні.

В 1946 році на свято Водохреща мене і мого дворідного брата Миколу Ковальчука знову викликали на допит, який проходив в приміщенні НКВД по вул. Шевченка, 7. Вимагали признатися про зв’язок з повстанцями, коли і до кого приходять, але я не признавався до нічого. Мене відпустили додому, бачив, що за мною стежать і старався бути обережним.

В 1947 році в червні місяці я і ще три хлопці чергували в сільській раді, і приблизно коло 12 год. ночі я почув, як під’їхала машина до сільської ради з двома солдатами. Одного я пізнав – це був Ведерніков, який мене сильно бив. Зайшли до сільської ради і наказали мені піти до голови сільської ради Миколайчука Манолія Дмитровича і визвати його сюди. Я вже тоді зрозумів, що будуть вивозити людей до Сибіру. Я втік і переховувався в Скалах, що знаходилися край нашого села Чорного Потіку, там я переховувався три тижні. Людей не бачив, тільки в ночі родина приносила мені їсти і розповідала сільські новини.

З великою радістю, зі сльозами на очах я зустрів так довго жданий день весни – відродження нашої України.

Слава Україні Героям Слава!

З моменту створення нашого товариства є його членом. Разом з дужиною Надією приймаємо участь у всіх заходах, що проводить наше товариство.

Завдяки керівництву товариства відпочивав та лікувався у пансіонаті «Говерла» в м. Моршині Львівської області, за що дуже вдячний. Дякую вам за все.

Василь Вівчар Член Чернівецького міського товариства.

Надруковано: Войцехівська І.Ф. Долі тисячі доріг. Чернівці: Місто, 2014. - С.401-402